Мобілізація України у сфері товарів для диверсифікації експортних можливостей

Галузева структура зовнішньої торгівлі України не відповідає потенційним  можливостям національної економіки  і головним тенденціям розвитку світового  ринку на етапі глобалізації [12]. Найбільш динамічним сектором цього  ринку зараз виступають високотехнологічні товари, а продукція основної експортної групи України - чорній металургії, окрім кон'юнктурного зростання  попиту на початку цього століття, увесь час зменшує свою долю в  міжнародному обміні. Динаміку товарної структури зовнішньої торгівлі України  по основних товарах з 2007-2010 рік можна простежити на (Додаток 3)

          Таким чином, як видно з таблиці 2.2, українська зовнішня торгівля все ще зберігає екстенсивний тип свого розвитку, нарощуючи експорт традиційних виробів важкої індустрії і імпортуючи енергетичні товари(які в основному споживаються в цій же індустрії), готову продукцію і комплектуючі вузли. Перше місце в українському експорті займає експорт чорних металів і виробів, високим є експорт продукції нафтопереробних і хімічних комбінатів, трохи збільшуються також постачання закордон машин і транспортних засобів, олії, напоїв та ін. В імпорті в 2011р. продовжують домінувати нафта, газ, високою є доля машин і механізмів, пристроїв, транспортних засобів.

        Однією з найбільш гострих проблем для України в системі нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі є вимога " добровільних" обмежень експорту у рамках зобов'язань, передбачених угодами і антидемпінговими розслідуваннями. Найбільш проблематичним питанням на сьогодні є квотування експорту металопродукції в країни ЄС, особливо у зв'язку зі збільшенням чисельності його членів з 15 до 25 країн [13, 76].

Окрім квотування експорту країнами - торговими партнерами України, мало не найбільшу шкоду роблять антидемпінгові і спеціальні заходи країн стосовно нашої держави. За станом окремі види вітчизняної продукції підпадають під дію 38 обмежувальних заходів, 8 антидемпінгових і спеціальних  розслідувань. Крім того, проходить 8 переглядів діючих заходів [14]. Близько 70%% усіх антидемпінгових  розслідувань проти України у  світі пов'язані з експортом  металопродукції, хімічній продукції. Більше 70% обмежувальних заходів - ця дія митних зборів на ввезення українських товарів, це система квот і ліцензій, і встановлення мінімальних референтних цін на ввезення продукції з України. Однією з головних причин виникнення антидемпінгових і спеціальних розслідувань проти українських підприємств є низькі ціни на експортну продукцію, які пов'язані з відносно низькою якістю. Саме за рахунок цінової конкуренції українські експортери змогли проникнути на ринки ЄС і США(які вже давно сформувалися, а сегменти були поділені між виробниками). По нецінових методах конкуренції - якістю товару, сервісним обслуговуванням, збутовій інфраструктурі, неформальним взаємовідношенням із споживачами - українські компанії, як правило, програють. Підставою для цього служить дуже деформована структура витрат на виробництво. В результаті використання застарілих виробничих технологій і зносу основних фондів виробництво сталі є надзвичайно енергоємним [10]. Крім того, за даними Міністерства фінансів, значно збільшилася частка експорту металургійної продукції в офшорні зони, що також створює підстави для антидемпінгових розслідувань, і, відповідно, погіршує імідж України на етапі вступу в СОТ [9, 47].

Проте з кожним роком кількість  антидемпінгових санкцій проти  української продукції в загальносвітовому  масштабі, у тому числі і металургійною, неухильно знижується(окрім Росії). Однією з підстав для цього  послужило отримання Україною статусу  країни з ринковою економікою з боку ЄС і США [16]. Крім того, близька перспектива  членства в СОТ посилює позиції  як держорганів, так і окремих  компаній у відстоюванні інтересів  українських металургів у світі.

Екстенсивний характер зовнішньоторговельної  експансії безумовно послабляє  позиції України на глобальному  ринку товарів, але і за цих  умов можна визнати в цілому успішне  затвердження нашої держави на нім. Тільки за 2011 рр. оборот зовнішньої торгівлі виріс торговими партнерами України є більше 200 країн світу. Українські експортери зуміли використати особливості глобалізації, передусім підвищенням імпортних потреб Китаю і інших азіатських держав, а також можливість входження на ринки Латинської Америки і Африки, сусідніх європейських країн. 

Таким чином, будучи складною сукупністю різних товарів, сучасний світовий товарний ринок чуйно відбиває зміни, що відбуваються у світі, у сфері науково-технічного прогресу, формах і методах міжнародної  торгівлі, питаннях світового ціноутворення  і ролі держав в управлінні міжнародними економічними відносинами на фоні процесів інтернаціоналізації і глобалізації усього господарського життя світової спільноти, що швидко розвиваються і  усе більш поглиблюються.

          2.3. Оцінка конкурентних позицій України на світовому ринку товарів

Міжнародна торгівля долає обмеженість  національної ресурсної бази, ємність внутрішнього ринку і встановлює зв'язки національного ринку зі світовим, розширює масштаби виробництва, що обмежені кривою виробничих можливостей, забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних та інтернаціональних витрат виробництва, розвиває спеціалізацію країни, збільшує об'єм виробництва.

Україна як молода держава перебуває  на новому етапі входження в систему  світо господарських зв'язків і від того, як цей процес буде здійснюватися, залежить не тільки, та й не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, скільки можливість розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. Товарна структура зовнішньої торгівлі України протягом вісімнадцятиріччя практично не змінилася, незмінною лишилася й номенклатура товарів, які забезпечують основну частину валютних доходів. У цілому структура експорту охоплює багато видів національних товарів, але список товарів, на які припадають основні обсяги валюти, налічує не більше десяти позицій: метали, товари хімічної промисловості, добрива, деякі види продукції харчової промисловості. Провідні позиції в українському експорті належать металопродукції (44% експорту), мінеральним продуктам і хімії (22%), тоді як на продукцію машинобудування припадає лише 12%. Якщо порівняти структуру зовнішньої торгівлі України з аналогічними показниками країн Центральної і Східної Європи, то стає очевидним, що таке порівняння не на нашу користь. По-перше, експорт сировини і товарів з низькою доданою вартістю з України в 4 - 10 разів перевищує аналогічні показники для Чехії, Угорщини та Польщі. По-друге, експорт продукції українського машинобудування у 2 - 5 разів нижчий, ніж із країн Центральної Європи.. На світових ринках за Україною поступово закріплюється стратегічно невигідна товарна структура експорту, що підтверджує аналіз основних товарних позицій.

Нинішні труднощі пояснюються тим, що в цілому структура експорту дісталася  Україні в спадок від колишнього СРСР і відображає суперечності сучасного  перехідного періоду. Так, у промисловості частка важких галузей (електроенергетика, паливна промисловість та чорна металургія) збільшилася до 54,5% у 2007 р. (19,7% у 1990 р.). За той же період частка машинобудування, легкої та харчової промисловості зменшилася з 62,3% до 27,5%. За розрахунками експортерів, Україна витрачає на 1$ ВВП 3,25 кг еквівалента нафти. Для порівняння: у країнах із середнім рівнем доходів цей показник становить 0,6 кг, а в країнах Організації економічного співробітництва й розвитку - 0,27 кг на 1$ ВВП. Зазначені структурні зміни у промисловості України призводять до збільшення залежності від імпорту енергоносіїв, і як наслідок - до збитковості виробництва та неплатежів.

  Конкурентоспроможність продукції промисловості України, передусім продукції машинобудування, на зовнішніх ринках є порівняно досить низькою. У товарній структурі українського імпорту протягом останніх років суттєвих змін не спостерігалося. У 2008 р. темпи падіння обсягів імпорту становили 20,5%. За рік до України було імпортовано товарів майже на 13 млрд. дол. США, в тому числі з країн СНД і Балтії - на 7,4 млрд., з інших країн світу - на 5,5 млрд. дол. США. Зменшення обсягів імпорту в 2008р. зумовлювалося багатьмя причинами, серед яких - негативні наслідки кризи (девальвація гривні, зниження реальних доходів населення та внутрішнього споживчого попиту тощо), застосування урядом України низки заходів щодо обмеження імпорту протягом 2007-2008 рр. Енергетичний імпорт, який становить 42% загальних обсягів імпорту, скоротився на 11,8%, або майже на 730 млн. дол. США. Слід зазначити, що в 2008 р. до України було імпортовано природного газу на 6,4 млрд. м більше, ніж у попередньому, але вартість його за рік зменшилася майже на 375 млн. дол. США. Одночасно скоротилися вартісні (на 163 млн. дол. США) та кількісні (на 488 тис. т) обсяги імпортованої сирої нафти.

Ще динамічніше відбувалося  падіння обсягів неенергетичного  імпорту, який скоротився на 25,8% порівняно  з попереднім роком. Суттєво звузився імпорт товарів інвестиційного характеру. Поставки машин та устаткування зменшилися на 33,9%, або на 1,2 млрд. дол. США, порівняно  з 2008 р., в основному за рахунок  зменшення на 39% імпорту цієї продукції  з країн далекого зарубіжжя.

Загалом слід зазначити, що динаміка складників зовнішньої торгівлі, зокрема  зовнішньоторговельного обороту, експорту та імпорту, багато в чому залежить від змін обсягів внутрішнього споживання та ВВП. За постійногоскорочення ВВП на внутрішньому ринку утворюється дефіцит ресурсів, призначених для внутрішнього споживання. Ліквідація цього дефіциту об'єктивно можлива шляхом збільшення імпортних надходжень необхідних ресурсів та поступового скорочення експорту.

Зниження обсягів імпорту було наслідком впровадження низки заходів  тарифного регулювання щодо більшості  товарів, які в достатній кількості  виробляються в Україні, передусім  щодо сільськогосподарської та харчової продукції - м'яса, цукру, олії соняшникової, картоплі тощо. Важливе значення для  впровадження імпорту мало обмеження  ввезення готової продукції, у вартості якої давальницька сировина сягає 80%. Уряд ужив також заходів, аби обмежити ввезення товарів фізичними особами: максимально дозволений неоподатковуваний  обсяг ввезення товарів було встановлено  в розмірі 200 ЕКЮ. За оцінками, ввезення в Україну сільгосппродукції  фізичними особами зменшилося в 2006 р. порівняно з попереднім роком  приблизно вдвоє.

Подальше скорочення імпорту, зважаючи на високу питому вагу у ньому (понад 80%) енергоносіїв та продукції промислово-технічного призначення, можливе лише з урахуванням  забезпечення потреб економіки необхідними  виробничими ресурсами.

Отже, можна зробити висновок, що:

1. Українська продукція надзвичайно енергомістка через зношування основних фондів та застарілі технології. На 1 дол. ВВП Україна витрачає в 5,5 рази більше енергоресурсів, ніж країни Центральної Європи, й у 12 разів більше, ніж держави ОЕСР.

2. Кінцева продукція має високу собівартість. Тому й не дивно, що ціни на окремі види української продукції на 30 - 70% перевищують ціни міжнародних ринків.

3. Наявні схеми фінансування експорту все ще далекі від досконалості. Високі процентні ставки на кредитному ринку України, обмежений доступ до "довгих" кредитів спричиняють те, що для українських експортерів фінансові ресурси сьогодні обходяться в 6 - 10 разів дорожче, ніж для їхніх західних конкурентів.

Таким чином, незважаючи на те, що Україна  вже 18 років існує як незалежна  держава, єдиної обгрунтованої програми соціально-економічного розвитку країни, яка б сфокусувала увагу на пріоритетних напрямках міжнародної торгівлі і тим самим стимулювала використання ринкових переваг вітчизняного виробництва досі не розроблено. Це негативно впливає на розвиток міжнародних комерційних зв'язків українських підприємств, стирає межі між політичними й маркетинговими факторами міжнародного співробітництва.

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ТОВАРІВ

             3.1. Мобілізація України у сфері товарів для диверсифікації експортних можливостей

За останні роки істотно змінилися  географічні координати зовнішньоторговельного курсу України. Цей процес мав  більшою мірою стихійний характер. Русла товарних потоків поступово  переорієнтовувалися від пострадянських країн в інші регіони світу. Так, в порівнянні з 1992 роком, доля країн СНД в експорті товарів зменшилася майже удвічі. У 1999 році основними імпортерами українських товарів(поза СНД) були Китай (6,3%%), Туреччина (5,8%%), Німеччина (4,8%%) і Італія (4%%). Упродовж 1996-1999 років об'єми поставок українських товарів в ці країни поступово росли. Різке падіння експорту - більш ніж удвічі - сталося на російському(на $3, 2 млрд.) і білоруському(на $377 млн.) напрямах. Причому в торговому балансі з країнами колишнього СРСР на дефіцит, тоді як з іншими державами збільшується позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Втім, не слід перебільшувати позитивний аспект цього процесу - зменшення негативного сальдо торгівлі товарами було досягнуте завдяки випереджаючому скороченню імпорту, а не збільшенню експорту. Так що особливих підстав для оптимізму немає. На додаток, як ми вже відмічали, значна частина валютної виручки від продажу вітчизняних товарів на західних ринках витрачається на оплату російських енергоносіїв. Плюс до всього російська доля імпортних постачань в Україну досягає майже 50%%! Таким чином, зберігається критична залежність української економіки від внутрішніх процесів в сусідній державі. Отже, є сенс говорити і про диверсифікацію імпортних джерел. Упродовж останніх чотирьох років сформувалася стабільна група основних торгових партнерів України, споживаючих більше 50%% її експорту, - це Росія, Китай, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Білорусь і Польща. Лідерами залишаються Росія і Китай : об'єми імпорту українських товарів в 2009 році склали $2, 4 млрд. і $730 млн. відповідно. Незначне(на $582 млн.) збільшення експорту в країни ЄС і в США лише частково компенсувало падіння експорту в Росію(на $3, 2 млрд.). Цікаво, що, незважаючи на бурхливі прояви політичної дружби Києва з Варшавою, намітилося явне скорочення присутності України на ринках Польщі(спад експорту за три роки на 16,9%%).

Три роки кризи істотно змінили  структуру українського експорту. Зниження долі металургії в експорті товарів  майже на чверть сталося на тлі  зростання в півтора рази долі аграрної продукції. При цьому українські виробники все більше сталі орієнтуватися  на ринки країн СНД і Азії, поступово  покидаючи Європу. За оцінками експертів, ця тенденція збережеться найближчими  роками і може помінятися лише після  створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Експорт українських товарів в 2010 році виріс на 29,6%%, але доки ще не повернувся до докризового рівня - рекордний показник в,9 млрд був  досягнутий за підсумками 2008 року. Згідно з даними Госстата, в минулому році українські компанії експортували товарів  на,4 млрд, що на 23%% нижче показника 2008 року, але на 4,3%% вище докризового 2007 року(,3 млрд). При цьому структура  експорту різко змінилася. За ці три роки доля металургійної продукції в експорті знизилася з 42,2%% до 33,7%%, хімічною - з 8,1%% до 6,8%%, а продукції машинобудування - залишилася практично незмінною, збільшившись лише на 0,5 процентного пункту(п.п.), до 17,3%%. Зросла доля енергоресурсів і руди(з 8,7%% до 13%%) і продукції сільського господарства - на 6,4 п.п., до 17,6%%: з України вивозилися зернові(з 3,5%% до 7,7%%), рослинна олія(з 3,5%% до 5%%) і готові продукти харчування(з 4,2%% до 4,9%%). Тому, хоча доля цієї галузі в структурі експорту буде рости, вона, ймовірно, навіть в середньостроковій перспективі не досягне докризового рівня". Прогнозується зниження долі аграрної продукції. "В умовах квотування експорту і суворого контролю за ціноутворенням підприємства починають згортати діяльність. Поки тримається лише масложирова галузь, і те - доки її експорт не квотується". Зміна географічної структури українського експорту показує, що експортери змогли утриматися на ключових для себе ринках. За три роки доля постачань в країни СНД знизилася всього на 0,3 п.п., до 36,4%%  (Росії - виросла на 0,5 п.п., до 26,1%%). Практично немає змін відносно африканського ринку - 5,9%%  (+0,2 п.п.). Найбільше зростання постачань зафіксоване в країни Азії - на 4,6 п.п., до 26,7%%. Якщо до кризи український експорт в Азію в основному спрямовувався в декілька країн, то тепер він став більше диференційованим. В результаті доля Китаю збільшилася втричі(з 0,9%% до 2,5%%), а Туреччині - зменшилася на третину(з 7,4%% до 5,9%%). Особливістю останніх трьох років стало поступове зниження долі постачань в країни Європи - на 3 п.п., до 26,9%%. Таким чином, вже зараз в структурі українського експорту увесь Європейський континент майже порівнявся з Росією. Скорочення торкнулося і постачань в країни Північної і Південної Америки - з 5,5%% до 3,9%%. Така тенденція продовжиться мінімум до 2015 року. "Змінити ситуацію може лише створення зони вільної торгівлі з ЄС. Але вона запрацює у кращому разі в 2013 році, і для помітних змін необхідно декілька років, - рахує економіст ЯРЕМ 'Арт-капітал' Олег Иванец.- Доти український експорт в основному орієнтуватиметься на ринки країн СНД, Близького Сходу і Північної Африки, що ще більше звузить його географічну диференціацію".