Мобілізація України у сфері товарів для диверсифікації експортних можливостей

 Важливим напрямом державної участі в ЗЕД є інформаційне забезпечення комерційної роботи, збір і аналіз зарубіжної комерційної інформації. Показовим прикладом є Японська організація сприяння розвитку зовнішньої торгівлі (ДЖЕТРО), створена в 1958 р. Вона є некомерційною і повністю фінансується урядом. ДЖЕТРО займається вивченням світових товарних ринків, збором і аналізом маркетингової інформації,  організацією виставок японських товарів за кордоном і інших торговельних виставок у Японії, рекламою і видавничою справою. Ця організація має 79 представництв у 56 країнах світу. Маючи розгалужену мережу різного роду закладів у багатьох країнах світу, ДЖЕТРО є одним із найбільших у світі джерел ділової інформації,  її база даних оперує великою кількістю відомостей, у тому числі масштабним переліком зарубіжних експортерів і японських імпортерів [9,  с. 160].  Японія у 2009 р.  займала четверте місце в міжнародному товарообігу, що становило 1133 млрд дол. США, або 9% загального світового зовнішньоторговельного обороту. Наразі до п’ятірки лідерів торговельних країн світу входить Франція з такими показниками у 2009  р.:  експорт товарів – 485 млрд дол. США, імпорт – 560 млрд дол. США – бо, перш за все, зовнішня торгівля, є однією з найбільш динамічних галузей і головною формою участі країни в системі світогосподарських відносин. Французький уряд певний час підвищував протекціоністські митні збори, при цьому в країні переважав імпорт товарів.  Відставання експорту в 1,6  раза пояснювалося вільним розвитком господарства.  Згодом Франція відігравала роль світового кредитора. До 1970-х рр. XIX ст. капітали спрямовувалися в облігації, акції промислових підприємств. З кінця XIX ст. Франція вивозила капітал переважно в позиковій формі, тобто надавала його у вигляді державних позик і цінних паперів [4,  с. 15].  Зростання рівня відкритості французької економіки виявляється в збільшенні експортної спрямованості виробництва в провідних галузях промисловості. Експортна квота в обробній промисловості перевищує 36%  при явному домінуванні галузей електротехнічного і транспортного машинобудування [5, с. 272]. Французька модель державного регулювання ЗЕД характеризується надзвичайно широкими для ринкової економіки масштабами діяльності держави. Ринкові регулятори в країні традиційно слабші,  ніж в інших розвинутих країнах.  Це зближує господарський механізм, що склався у Франції, з його південно-європейськими варіантами  (відносна слабкість національних підприємців, функції яких значною мірою бере на себе держава,  в соціальному аспекті –  наявність впливових лівих політичних сил). 

На сьогодні роль держави в економіці надзвичайно сильна,  а діяльність підприємств надмірно регламентована [2, с. 96].  Великобританія,  яка завжди відігравала провідну роль в світовій торгівлі, у 1940-х рр.  здійснювала політику вільної торгівлі та поміркованого протекціонізму,  бажаючи встановити економічне панування у світі. Режим торговельної політики світового ринку негативно вплинув на розвиток зовнішньоторговельних зв’язків країни.  Зовнішньоторговельний баланс Великобританії пасивний, тобто імпорт переважає над експортом,  проте платіжний баланс за всіма формами зовнішньоекономічних зв’язків активний.  Розвивається сфера послуг,  значення якої в експорті Великобританії зростає [4,с. 116]. Поглиблення міжнародного розподілу праці призвело до того,  що Великобританія почала у дедалі більших масштабах ввозити промислові товари,  частина з яких не вироблялася в країні. Зростання імпорту призвело до вживання активних заходів щодо розширення експорту,  проте за темпами його зростання держава все ж таки значно відставала від інших розвинутих країн, і її частка у світовому експорті знизилася.  На сьогодні питома вага обробної промисловості в експорті Великобританії зростає. Приблизно 40%  експорту припадає на продукцію машинобудування.  Одним з головних завдань ТНК держави є захоплення ринків збуту країн, що розвиваються. Італійська модель має такі самі специфічні особливості південно-європейської соціально-економічної моделі,  як і інші країни європейського Середземномор’я.  Їй притаманні такі властивості: переважання  “сімейного”  типу власності,  що супроводжується високим рівнем концентрації капіталу у верхній ланці виробничої структури при надзвичайному його розпорошенні в нижньому, базовому ешелоні; пряма та активна, аж до диригування,  участь держави у виробничому процесі; експортна спеціалізація на галузях середнього технологічного рівня,  включаючи деякі види послуг  (туризм),  при хронічно негативному сальдо обміну технологією з країнами-лідерами [2,  с. 97].  Зовнішньоторговельний оборот Італії у 2009 р. становив 819 млрд дол. США, у тому числі експорт – 406  млрд дол.  США,  імпорт – 413 млрд дол. США.(рис.1.1 Основні країни-експортери та країни-імпортери у світовій торгівлі товарами у 2009 р.)

Рис 1.1 - Основні країни-експортери та країни-імпортери у світовій торгівлі товарами у 2009 р.

Таким чином, раціональні елементи державного регулювання ЗЕД у  зарубіжних країнах можуть бути використані  в Україні за умови всебічного врахування стану її економіки та національних особливостей. Очевидна необхідність підвищення ролі держави  в організації та здійсненні, особливо в кризові,  перехідні і стабілізаційні періоди. Стосовно українських умов це означає неповернення до системи  державної монополії на,  а  посилення організаційного і  контрольного начала.  Стає виправданим  розширення державної участі у визначенні й реалізації цілей,  пріоритетів,  основних напрямів структурної політики, її тісного зв'язку із зовнішньоекономічним регулюванням.  Особливого значення набуває зміцнення в Україні  законодавчого і нормативного організаційно-правового  підґрунтя державного регулювання  ЗЕД. Бажано підвести законодавчу базу під ті форми зовнішньоекономічних зв'язків,  які ще не мають законодавчої регламентації.  Позитивну роль може відіграти внесення змін і доповнень  до ряду важливих чинних законів,  указів Президента,  постанов Уряду.  В  Україні назріла потреба у  формуванні загальнодержавної системи інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності, необхідна умова ефективного функціонування якої –  створення широкої мережі інформаційно-консультативних служб. Зарубіжний досвід свідчить про важливість посилення захисту внутрішнього ринку, зокрема,  підтверджує, що ефективне здійснення функцій регулювання і контролювання у сфері ЗЕД можливе лише за умови залучення всього спектра інструментів,  котрі існують у цій сфері. В Україні, де державними органами застосовується порівняно вузький набір засобів регулювання,  було б корисним узяти на озброєння весь їх арсенал.

2 КОНКУРЕНТНІ  ПОЗИЦІЇ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ  РИНКУ ТОВАРАМИ

          2.1. Сучасні тенденції розвитку світового ринку товарів

Сучасний світовий ринок розвивається в умовах інтернаціоналізації господарського життя, що усе більш поглиблюється, що наочно проявляється в інтенсивному розвитку стійких економічних зв'язків  між країнами, повсюдному виході відтворювального процесу за рамки національних меж, міжнародному усуспільненні самого процесу виробництва і швидкому розширенні обміну результатами праці  на світовій арені. Найважливішими формами  прояву господарського життя стає вивезення  капіталу, діяльність, що усе більш  розширюється, і зростаюча роль інтернаціональних  корпорацій, спеціалізація, що поглиблюється, науково-технічна і виробнича кооперація [9, 47]. Усе це в зростаючому ступені  сприяє розвитку потужних інтеграційних  процесів у світовій спільноті, у  тому числі і у сфері валютно-фінансових стосунків, що останніми роками істотно  змінили економічну, а в певному  значенні і політичну карту світу.

Науково-технічний прогрес, що швидко розвивається, в усіх сферах сучасного  господарства обумовлює швидке оновлення  асортименту продукції, що випускається, і підвищення її споживчих властивостей, тобто якості і розширення корисних техніко-економічних характеристик. При цьому, природно, неухильно ростуть  витрати на НИОКР і подальші внедренческие  роботи, що робить насущним необхідним об'єднання технічних, інтелектуальних, трудових і сировинних ресурсів на міжнародному рівні з метою забезпечення оптимальних масштабів виробництва нової продукції, що, у свою чергу, неминуче робить вузькими рамки національного ринку збуту і настійно вимагає виходу на світову арену.

У результаті за останні десятиліття  закономірно міняється структура  світового ринку, на якому неухильно  збільшується доля готових товарів(особливо машин і устаткування) з високою  мірою наукомістких витрат, тоді як доля сировинних товарів(за винятком паливно-енергетичних) неухильно знижується. До сучасних тенденцій розвитку світового ринку можна віднести процес глобалізації. Суть процесу глобалізації полягає в тому, що у сучасному світі активно йде процес формування нового всепланетного механізму ухвалення ключових рішень на наднаціональному рівні з новим складом учасників і абсолютно іншим розкладом обов'язків і відповідальності між ними. Найбільш помітний цей процес у сфері міжнародних економічних відносин, на світовому ринку, де вже безпрецедентних розмірів досягли концентрація і централізація виробництва і капіталу, що у свою чергу вже привело до появи на світовій арені велетенських організаційних структур(міжнародних корпорацій, компаній) з широко розгалуженою мережею філій і відділень у багатьох десятках країн світу.

Важливою тенденцією сучасного  розвитку світової торгівлі є тісний зв'язок з таким елементом глобалізації, як участь національних підприємств  в глобальних виробничих мережах [8, 53]. Ці мережі розділяють процес виробництва, традиційно зосереджений в одній  країні, на окремі сегменти, які перетинають  національні межі. Основним організаційним елементом таких мереж є ТНК, багатонаціональні компанії(МНК) і  ФПГ. На сьогоднішній момент 500 ТНК контролює 70%% світової торгівлі, а 400 корпорацій - половина усіх прямих іноземних капіталовкладень.

Розвиток міжнародної торгівлі перебуває під значним впливом  чинників економічного, науково-технічного, політичного характеру, що поступово  трансформує її структуру як географічну, так і товарну. Друга половина ХХ ст. характеризувалася стрімкими  темпами розвитку світових товарних ринків та одночасними змінами у  міжнародному поділі праці. Країни-лідери світового ринку поступово переорієнтовували  своє виробництво із сільськогосподарської  продукції та виробів із низькою  доданою вартістю на користь високотехнологічної та наукомісткої продукції, відповідно посідаючи провідні позиції на світових товарних ринках машинобудування, металообробки, хімічної промисловості. Звільнені при цьому ринкові ніші посіли країни, що розвиваються, й утворені після розпаду соціалістичної системи господарювання країни Центральної та Східної Європи, до яких належить і Україна. Однак така спеціалізація для більшості цих країн не є вигідною, оскільки не може забезпечити їм гідне місце на світовому ринку, що зумовлює низький рівень їх конкурентоспроможності.

   Основною тенденцією сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі товарами є збільшення в ній частки продукції обробної промисловості (3/4 світового експорту) і скорочення частки сировинних товарів. Динаміка міжнародної торгівлі товарами має такі особливості: майже 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію машини й транспортне устаткування. Збільшення експорту продукції машинобудування супроводжується одночасним зростанням торгівлі компонентами, вузлами, деталями, напівфабрикатами.

Як видно з рис. 2.1, 2.2, 2.2, найбільші темпи приросту обсягів світової торгівлі припадають на 70 рр. ХХ ст., наприклад, у 1973 р. цей показник становив 268,8%, а починаючи з 1983 року, темп приросту експорту має тенденцію до зменшення. Разом з тим слід зазначити, що середні показники темпів приросту світового експорту є набагато більшими за аналогічні показники приросту світового ВВП; 60% світового експорту припадає на розвинені країни.

Рис.2.1 Динаміка світової торгівлі та ВВП за 1948-2008 рр.

Рис.2 2. Індекс відношення світового експорту товарів до ВВП за 1981-2009 рр.

У 1960 р. частка світового товарного  експорту у світовому ВВП становила 10%, а в 2008 р. вона зросла до 35%. Динамічне зростання цього показника в країнах, що розвиваються, останнім часом стимулювало збільшення обсягів експорту. Реальний експорт з цих країн з 1995 по 2008 рр. виріс на 2,5%. З 1995 р. світова торгівля зростала в середньому 7,5% за рік. За останні 15 років відбулося значне збільшення кількості регіональних і субрегіональних торговельних угод, укладених у світовому господарстві. Регіональна структура світової торгівлі також зазнала змін.

         2.2. Аналіз зовнішньої структури українського ринку товарів

Участь України в глобальній торгівлі товарами в основному не відрізняється від інших країн . Головним наслідком цієї участі є  те, що у виключно складних умовах жорсткого  конкурентного розділення світового  ринку, повної відсутності традицій і власного іміджу роботи на нім, майже  десятирічній кризовій ситуації після  виходу із складу єдиного господарського комплексу СРСР, Україна змогла затвердитися в системі міжнародних економічних відносин, у тому числі і у світовій торговій спільноті. Істотною позитивною рисою зовнішньої торгівлі України порівняно з партнерами по СНД являється більш високий рівень високотехнологічної продукції в експорті, що пов'язано зі збереженням експортного потенціалу авіаційною, ракетною, суднобудівельною, нафтопереробною і деяких інших галузей української економіки. Проте аналогічно з цими країнами існує факт переваги в експорті напівфабрикатів і іншої продукції початкових стадій обробки, тобто і з незначною доданою вартістю [11, 80]. Хоча це стосується не енергоносіїв, а виробів чорної металургії. Співпадає з ситуацією в половині пострадянських держав висока залежність внутрішньої економічної стабільності від критичного імпорту енергоносіїв.

Затвердження України на світовому  ринку, як і усіх нових незалежних держав(до останнього часу - окрім Білорусі і Молдови), супроводжується переорієнтацією  торгових стосунків з СНД на інші регіони світу(табл.2.1 Сумарний об'єм і географічна спрямованість зовнішньої торгівлі України, млн. дол. США).

Таблиця 2.1 Сумарний об'єм і географічна спрямованість зовнішньої торгівлі України, млн. дол. США (Додаток 2)

  Відповідно до даних таблиці 2.1, в 2008г. за межі СНД було спрямовано 48,0%% українського експорту, а в 2010г. - вже 73,8%%. Збереження високої долі країн СНД в українському експорті в основному пов'язане з посиленням потреб вітчизняної економіки в "критичному імпорті" енергоносіїв з Росії і Туркменістану, а також використанням російськими концернами потужностей українських нафтопереробних комбінатів. Доля СНД в зовнішньоекономічному обороті України зменшилася з 57,4%% в 2003г. до 24,1%% в 2010г. з відповідним збільшенням питомої ваги інших регіонів світу(характерні високі об'єми торгівлі з ЕС- 25 і країнами Азії, серед яких провідними партнерами України виступають КНР і Туреччина).