Хлебобулочное предприятие

Зосередження  продукції в регіонах

      Хлібоприймальні підприємства і елеватори розміщені, як правило, біля залізничних станцій, річкових і морських портів. Елеватори — найбільші підприємства в системі заготівлі зерна. Вони приймають зерно безпосередньо від сільськогосподарських підприємств і районних (міжрайонних) хлібоприймальних пунктів. Представлені значними спорудами. де зерно сушать, очищають, зберігають, а потім і відпускають його відповідним переробним підприємствам. Елеватори — високоорганізо-вані. технічно оснащені підприємства. Розрізняють заготівельні (лінійні). виробничі (млинові) і перевалочні елеватори. Заготівельній ланці зернопромислового комплексу потрібне подальше збільшення кількості зерносховищ, місткості елеваторів, оснащення їх спеціальним технологічним устаткуванням.

      Складним  елементом структури зернопромислового  комплексу є промислова ланка, яку  формують насамперед галузі промисловості, шо переробляють зерно та борошно. До них належать борошномельно-круп'яна, кондитерська (без виготовлення цукристих виробів), макаронна, хлібопекарська. комбікормова промисловість та виробництва, що переробляють зерно на крохмаль, спирт, пиво та виготовляють харчові концентрати тощо. Кризовий стан економіки України негативно позначився на виробничо-господарській діяльності галузей, загальмував їх розвиток.

      Борошномельні і круп'яні підприємства розміщуються в основному поруч з елеваторами  і орієнтуються на райони споживання продукції. Найбільші борошномельні заводи (млини) зосереджені у Дніпропетровську, Донецьку, Києві, Луганську, Одесі та Харкові, круп'яні — у Білій Церкві, Донецьку, Києві. Кривому Розі, Львові. Миргороді та Полтаві.

      Основний споживач борошна — хлібопекрськсі промисловість. Вона виробляє широкий асортимент хліба і хлібобулочних та борошняних кондитерських виробів. В Україні створена мережа високомеханізованих. потужних хлібозаводів (комбінатів). Борошняні кондитерські вироби виготовляються також у цехах підприємств кондитерської промисловості. зокрема — великих кондитерських фабрик Києва, Львова, Дніпропетровська. Маріуполя. Вінниці. Луганська, Житомира, Запоріжжя. 

Основні економічні проблеми

      Основними проблемами розвитку ринку хлібобулочних  виробів на сучасному етапі є: монополізація ринку окремими товаровиробниками у більшості регіонів країни; зниження обсягів промислового виробництва хлібобулочних виробів і зростання питомої ваги виробів домашньої випічки у структурі середньодушового споживання; скорочення асортименту та зниження якості хлібобулочних виробів; ускладнення їх доставки у віддалені від обласних або районних центрів села та селища через відсутність транспортної і збутової інфраструктури; низька ефективність функціонування підприємств хлібопекарської галузі.

      Відтак, важливим завданням подальшого розвитку ринку хлібобулочних виробів  є найповніше задоволення потреб споживачів в якісному хлібі промислової  випічки за прийнятною ціною і  одержання на цій основі достатньої маси прибутку підприємствами-виробниками хлібобулочних виробів. Це можливо лише на основі узгоджених дій всіх суб’єктів цього ринку (хлібопекарських підприємств, посередників, товариств захисту прав споживачів, державних органів управління), задіяних у маркетинговому процесі.

      Асортимент  хлібобулочних виробів, які виробляються українськими підприємствами, налічує  понад 700 найменувань. Він збільшується щороку у рамках конкурентної боротьби за споживача, при цьому використовуються сучасні технології із застосуванням  різних смакових добавок, наповнювачів тощо.

      На  думку фахівців, низькі темпи оновлення  обладнання на вітчизняних хлібозаводах збережуться й надалі через низьку рентабельність виробництва та відсутність  державної підтримки галузі. Також  ситуацію з модернізацією устаткування ускладнило введення в 2008 році обов’язкової сплати ПДВ на імпорт устаткування, яке вноситься в статутний фонд підприємства.

      Таким чином, до головних проблем  хлібопекарської  промисловості слід віднести наступні:

      - випереджаюче зростання цін на  борошно та паливно-енергетичні ресурси при адміністративному стримуванні цін на хліб, внаслідок чого відбувається стійке зниження рентабельності хлібозаводів;

      - подекуди низька якість борошна,  яка не відповідає вимогам  хлібопекарського виробництва;

      - значне скорочення випуску хлібобулочних виробів на хлібозаводах, через що їх потужності використовуються лише на 30-40%;

      - значний фізичний та моральний  знос основного обладнання хлібозаводів, в середньому на 70-80%;

      - фактичне припинення оновлення  основного технологічного обладнання хлібозаводів через відсутність коштів;

      - відсутність фінансування та  єдиної скоординованої технічної  політики в питаннях створення  хлібопекарського обладнання. 

      Найбільші види споживання продукції

      Асортимент  виробів, що виготовляються хлібопекарськими підприємствами України, нараховує понад 1000 найменувань. Він постійно розширюється, оновлюється, розробляються нові види виробів з використанням місцевих, а та­кож нетрадиційних видів сировини, додаються поліпшувачі, цукрозамінники тощо.

      Як  відомо, саме основні продукти харчування, які людина споживає постійно, найбільше впливають на її здоров’я та тривалість життя. Найпопулярнішим із них для більшої половини українців є хліб, щодня він присутній на столі усіх вікових груп та різних категорій населення. Продукція пекарень не лише насичує організм необхідними калоріями, а є джерелом вітамінів групи В, до того ж, 100 грамів житнього хліба містять 25 % добової потреби людини в харчових волокнах, які покращують травлення і допомагають вивести токсини. Проте, останнім часом можна почути багато нарікань на якість хлібобулочних виробів. Продукт, який наші прабабусі діставали з печі і той, який ми купуємо в хлібних крамницях, дуже відрізняються не на користь останнього, хоча ціна на нього і не перестає вперто повзти вгору.

Види  хліба

- хліб і хлібобулочні вироби з борошна пшеничного першого та другого ґатунків та житнього;

- хліб і булочні  вироби із суміші борошна пшеничного  першого і другого ґатунків (із  кількістю борошна пшеничного  вищого ґатунку не більше 50 відсотків);

- хліб і хлібобулочні вироби для діабетиків.

У Миколаївській  області згідно з розпорядженням обласної адміністрації від 30.08.2004 р. N 394-р до цієї категорії віднесено хліб білий першого ґатунку (формовий) та хліб «Дарницький» формовий.

Однак у деяких регіонах перелік ґатунків «соціального»  хліба місцеві органи виклали  досить детально. Наприклад, в Автономній Республіці Крим (постановою Ради міністрів  АРК від 27.01.2006 р. N 17) до таких ґатунків належать:

- хліб із борошна  пшеничного першого ґатунку, хліб із суміші борошна пшеничного вищого та першого ґатунків із вмістом борошна першого ґатунку понад 51 % (крім ґатунків «домашній», «обідній», «степовий», «південний», «губернський», «обліпиховий»);

- хліб із суміші  борошна пшеничного першого та другого ґатунків (крім ґатунків «поживний», «пшеничний», «кишинівський», «селянський»);

- хліб із борошна  пшеничного другого ґатунку (крім  ґатунку «білий» формовий);

- хліб із суміші  житнього та пшеничного борошна  (крім ґатунків «карельський»,  «скіфський», «бородинський», «вілинський», «осінній», «бадьорість», «елітний», «житній цілющий новий», «житній обійний поліпшений», «особливий», «житній поліпшений», «стаханівський», «асорті», «кминний», «московський», «пікантний», «володимирський», «єлісаветградський», «столичний», «монастирський», «ароматний», «Дарія», «український новий»).  

Основні заходи держави для врегулювання основних проблем в даній галузі

      Стан  конкуренції на ринках хліба та хлібобулочних  виробів перебуває під постійним  контролем органів Комітету. Комітет  прийняв до безумовного виконання  рішення Уряду, націлені на попередження та недопущення кризових явищ на цих ринках.

      Маркетинговий процес передбачає: сегментацію ринку  за товаром, аналіз і прогноз на перспективу  його кон’юнктури (в розрізі попиту, пропозиції і динаміки цін), а також  розробку комплексу маркетингу на хлібопекарських підприємствах і заходів державного регулювання ринку хлібобулочних виробів. Запровадження даної схеми маркетингового процесу при управлінні ринком має сприяти стабілізації функціонування останнього та збалансуванню інтересів його суб’єктів. Важливе значення у збалансуванні інтересів суб’єктів ринку належить заходам державного регулювання – економічним та організаційним. До перших відноситься регулювання попиту через підтримання доходів населення і регулювання пропозиції через пільгове оподаткування, кредитування, дотації хлібопекарським підприємствам, фінансування наукових досліджень на ринку хлібобулочних виробів. До організаційних заходів можна віднести сприяння розвитку транспортно-збутової інфраструктури, моніторинг кон’юнктури ринку, її прогнозування та доведення цієї інформації до суб’єктів даного ринку, посилення контролю за якістю товарів, впровадження нових стандартів, контроль за цінами, антимонопольне регулювання діяльності ринкових суб’єктів, створення нормативно-правової бази формування ринку.

      Наукова новизна полягає  у наступному:

вперше:

-запропоновано поглиблену сегментацію агрегованого ринку хлібобулочних виробів за видами товарів, їх асортиментними групами та товарним асортиментом з метою проведення детального дослідження ринку і підвищення точності його прогнозування;  

-розроблено методичні підходи щодо прогнозування кон’юнктури регіонального ринку хлібобулочних виробів на основі поєднання балансового методу та методів економіко-математичного моделювання; 

-здійснено середньостроковий прогноз попиту, пропозиції та рівня цін на регіональному ринку; 

уточнено:

-поняття „товарна група хлібобулочні вироби”, „товар хліб”, „товар булочний виріб” та економічну сутність категорії „ринок хлібобулочних виробів”, під яким слід розуміти сукупність економічних відносин між покупцями і продавцями щодо купівлі-продажу хлібобулочних виробів для своєчасного і повного забезпечення кінцевого споживача якісним хлібом і булочними виробами за прийнятними цінами та отримання продавцями на цій основі відповідного прибутку;  

-схему маркетингового процесу формування ринку хлібобулочних виробів та методичні підходи до його дослідження з урахуванням специфіки даного ринку та наявного інформаційного забезпечення; 

-тенденції розвитку ринку хлібобулочних виробів у регіоні;

-залежність рівня рентабельності постачання від відстані перевезень хлібобулочних виробів у регіоні (на основі кореляційно-регресійного моделювання), яка дозволяє визначити граничні відстані рентабельного транспортування хлібних виробів різними транспортними засобами; 

-модель залежності попиту на хлібобулочні вироби від рівня цін на них; 

набув подальшого розвитку:

-комплекс організаційно-економічних заходів щодо формування регіонального ринку хлібобулочних виробів на засадах його розширення і стабілізації цінової кон’юнктури.

      Складність ситуації для великих підприємств полягає в тому, що робота великих хлібопекарень жорстко контролюється, у той час, коли малі, а часто й підпільні пекарні, процвітають і в їхню діяльність влада не втручається. Безумовно, якість продукції, що виробляється великим хлібозаводом і підпільною пекарнею, не можна порівняти, та в той же час такі підпільники реалізують продукцію за нижчою ціною. В умовах зниження купівельної спроможності люди часто вибирають їхню продукцію, якість і показники безпечності якої ніхто не контролює. На ринку області нічого не робиться зі створення умов хорошої добросовісної конкуренції . Ніхто не знає, скільки є виробників хліба, у яких умовах вони працюють, як платять податки, чи дотримуються технології.

        Для того, щоб хлібозаводи мали  можливість нормально працювати,  забезпечувати свою конкурентоспроможність, відновлювати виробничі фонди,  вирішувати соціальні питання,  влада повинна у відповідності  з Конституцією і законами  України не втручатися до господарської діяльності хлібозаводів, а забезпечувати можливість працювати при нормі рентабельності, яка є науково обґрунтованою і підтверджена практикою. Тоді підприємства матимуть прибутки і сплачуватимуть на них податки, а це — 25%. Держава може з них залишити собі 10—15%, а решту направити на адресну допомогу малозабезпеченим. Спрацює принцип соціальної справедливості, бо сьогодні хліб купують по одній ціні і бідні пенсіонери, і багаті, а так багаті поділяться з бідними. Для забезпечення умов здорової конкуренції потрібно, щоб всі виробники мали однакові технологічні умови, санітарні норми і забезпечували вимоги технології, сплачували однакові податки. Цьогоріч влада області повинна забезпечити потреби підприємств галузі високоякісним борошном. Для цього потрібно, щоб 120—130 тис. тонн зерна були завезені на зернопереробні підприємства і, зокрема, на Полтавський комбінат хлібопродуктів. Без цього воно буде скуплено в господарствах зернотрейдерами і вивезено за кордон. Потрібно створити умови, щоб хлібозаводи мали договори із зернопереробниками на гарантійне постачання борошна протягом року за сталими цінами. Тоді ціни на хліб будуть стабільними і контролювати їх не потрібно.