Фінансова діяльність страхових компаній

Стратегічне фінансове планування потребує оцінку платоспроможності і ризиків страхової організації на кінець кожного календарного року і підходи до перестрахування (з розрахунком нормативного запасу платоспроможності і коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта ризику і коефіцієнта ймовірності дефіциту коштів страхової організації)

В стратегічному фінансовому плані на 3 і більше років поквартально на перший рік, а дальше на кожний рік вказані:

- розмір своїх грошових коштів;

- кількість договорів (по особистому страхуванню - кількість застрахованих);

- сума страхових внесків;- сума страхових виплат;

- розмір створених технічних (математичних)резервів;

- витрати на проведення страхової діяльності, в тому числі комісійні винагороди агентам (брокерам) і за перестрахування;

- розмір очікуваного прибутку, в тому числі:

- розмір вільних резервів;

- чистий прибуток.

Базові дані для складання стратегічного фінансового плану зводяться в окрему таблицю.

В окремій таблиці під назвою баланс доходів і витрат страхової організації (не менше чим на 3 роки) заносимо доходи (загальна сума страхових платежів, новий капітал, кредити, доходи від розміщення активів, продажа активів, інші доходи) і витрати (страхові виплати, страхові резерви, в тому числі технічні резерви, комісійні винагороди за розміщення страхових полісів, оренда і утримання будівель, транспорт і зв'язок, сервіс, розрахунки з банками, реклама, заробітна плата, начислення на заробітну плату, податки, дивіденди, придбання або оренда обладнання). В низу таблиці виводиться балансовий показник.

Для повсякденного управління, регулювання з метою забезпечення безумовного виконання річного фінансового плану страхові організації здійснюють оперативне планування. Воно полягає в детальному плануванні роботи всіх підрозділів страхової організації, доведенні основних планових завдань до кожного страхового агента. Оперативні плани розробляються на місяць, декаду, добу, зміну. Основне завдання оперативного планування в тому, щоб забезпечити узгоджену, ритмічну роботу всіх підрозділів і працівників страхової організації.

1.4 Актуарні розрахунки в страховій організації

Страхова діяльність страхових організацій, як і будь-який різновид економічної діяльності, пов'язана з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта називається актуальними розрахунками, за допомогою яких визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат називається актуарною калькуляцією.

За допомогою актуарних калькуляцій визначають “собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та питому вагу витрат на ведення справи з обслуговуванням договору страхування.”11 Базілевич В.О., Базілевич К.С. -“Страхова справа” м. Київ 1997р.

За допомогою актуарних розрахунків досліджують та групують ризики, визначають математичну ймовірність настання страхового випадку, математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи, математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні, визначення залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки.

Актуарні розрахунки класифікують за видами страхування в майновому, особистому страхуванні, страхуванні відповідальності, за часом складання: планові та звітні, за ієрархією: для всієї країни (загальні) для регіону (зональні) для району (територіальні)

Для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування використовують тарифну ставку.

Тарифна ставка - ціна страхового ризику та інших витрат. Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Страхова премія (страховий внесок) має триаспектну форму прояву: математичну, юридичну, економічну. Страховий внесок у математичному смислі виражається як середня величина, тобто як частка, що припадає на один поліс страхового портфеля від усіх зобов'язань страховика. Часто страхова премія встановлюється в певних відсотках від страхової суми. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насамперед від галузевих особливостей особистого та майнового страхування. У майновому страхуванні (Іб) страховий внесок може бути представлений середньою величиною, що являє собою відношення між загальним очікуваним розміром платежів страхування (ЕП) за певний проміжок і загальним числом застрахованих об'єктів (п).

Для визначення страхового внеску за особистим страхуванням важливо передбачити ймовірність смерті чи ймовірність захворювання.

При визначенні страхових премій за майновим страхуванням слід враховувати вірогідність настання страхового випадку, частоту та складність ризику, коефіцієнт комунікації ризику, коефіцієнт збитковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитків. Частота страхових подій це показник який характеризує кількість страхових подій у розрахунку на один об'єкт страхування.

Коефіцієнт акумуляції (накопичення) ризику показує середнє число об'єктів, що постраждали від страхової події.

Коефіцієнт збитковості показує питому вагу виплаченого страхового відшкодування в страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали.

Збитковість страхової суми (ймовірність збитків)показує питому вагу виплаченого страховиком відшкодування збитків у страховій сумі усіх застрахованих об'єктів.

Середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат)- відношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражена у відсотках. Частота збитків визначається множенням частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції.

Страхові премії бувають наступних видів:

1) за своїм призначенням страхові внески набирають таких форм: ризикова премія, заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок, нетто-премія, достатній внесок, брутто-премія;

2) за характером ризиків розділяють на натуральні і постійні;

3) за формою сплати страхових внесків розділяють на одноразові, поточні, річні, розстрочені;

4) за часом сплати премії розділяють на авансові і попередні;

5) від відображення в балансі страховика розділяють на перехідну, ефективну, результативну;

6) за величиною премії розділяють на необхідну, справедливу, конкурентну;

7) від способу нарахування премії розділяють на середні, ступеневі, індивідуальні. Виділяють ще основну премію та додаткову, а також перестрахувальну премію і цільмерівську (резервну) премію.

1.5 Фінансова стійкість страхової організації

Проблемою номер один для будь-якої страхової організації в умовах ринкового середовища є проблема виживання та забезпечення неперервності розвитку. Ця проблема розв'язується різними організаціями по-своєму, але в основі її лежить копітка й трудомістка робота зі створення і реалізації конкретних переваг. Зміст і організацію цієї роботи розкриває концепція стратегічного менеджменту. Суть цієї концепції полягає у відповіді на питання: "Як треба здійснювати управління страховиком в умовах динамічного, змінного і невизначеного середовища?".

Відповідь на це питання включає не лише необхідність проведення аналізу й оцінки - середовище та прогнозування того, як воно змінюватиметься у часі, а й створення такої системи управління, яке б постійно підтримувало відповідність між середовищем, характером та результатами діяльності страхової організації. Ключовим елементом цієї системи є підсистема управління фінансовою стійкістю страхової організації.

Страхова організація діє на певному ринку (страховому) реалізує певний товар (страхову послугу) з певними витратами, що залежить від її потенціалу (науково-технічного, організаційного, економічного). Характер діяльності страхової організації відповідатиме середовищу, коли страховик реалізуватиме потрібну даному ринку послугу і при цьому результат його діяльності відповідатиме сподіванням керівництва. Цей стан забезпечується якісним і своєчасним виконанням усіх управлінських функцій: прогнозування планування, організації, мотивації, координації і контролю, а також відповідним рівнем складових потенціалу: кваліфікації спеціалістів, матеріально-технічної бази, технології страхування тощо.

У разі порушення відповідності сподіваний результат не буде досягатися і, відповідно, страхова організація зазнаватиме збитків як матеріальних, так і у вигляді зниження довіри до неї.

Причини, що зумовлюють невідповідність, можуть бути різноманітними, але всі вони поділяються на дві групи і поточні й стратегічні.

До поточних причин треба віднести всі ті, які впливають на зниження економічності страхової послуги та просування її на ринок (погана організація реклами, недостатнє використання потенціалу, зниження якості внаслідок організаційних проблем тощо)

До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення цілей страхової організацій: помилка у визначенні платоспроможного попиту, помилку у виборі рівня характеристик страхової послуги, помилкове обрання часу виходу страхової послуги на ринок тощо.

Поточні невідповідності усуваються засобами оперативного управління.

Стратегічна невідповідність може бути усунута за допомогою таких дій, як коригування або зміна, цілей страхової організації, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління і т. д.

Чільне місце у системі антикризового управління страховиком належить широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Успішне застосування цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки кризи та прискорити темпи економічного розвитку.

Фінансова стабільність в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:

І. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійснення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які генерують неплатоспроможність.

2. Відновлення фінансової стійкості до безпечного рівня та накреслення шляхів її зміцнення за рахунок використання тактичних механізмів фінансової стабілізації.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової організації запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Розрізняють статичну і динамічну фінансову стійкість страхових організацій.

Першу ототожнюють зі спокоєм, пасивністю, другу - зі стабільним розвитком страховика.

На наш погляд, найвищою формою стійкості є стійкість спротив. Це стан рівноваги, який зберігається попри вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, що виводять страховика зі стану фінансової рівноваги.

Виділяють ще зовнішню, внутрішню та "успадковану" стійкість.

В умовах командно-адміністративної системи господарювання страхові організації звикли до зовнішньої фінансової стійкості, тобто сталості фінансового середовища, що досягнута управлінням із зовні. Для ринкової економіки характерна внутрішня фінансова стійкість страховика, в основі якої лежить управління за принципом зворотного зв'язку, тобто активне реагування управління на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.

"Успадкована" фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різних змін дестабілізуючих факторів.

У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Стратегічне управління - ділянка діяльності вищого керівництва страхової організації, головним завданням якого є визначення напрямів і траєкторій розвитку страховика, поставка цілей, розподіл ресурсів і всього того, що дає страховикові конкурентні переваги.

Розглянемо загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика, яка дає уявлення про етапи, зміст робіт і логічну послідовність їх виконання. Особливостями цього процесу є:

- складність і неможливість повного описання об'єкту аналізу, внаслідок чого переважають неструктуризовані завдання;

- наявність значної кількості частково керованих або некерованих змінних;

- критерії вирішення завдань, що чітко не встановлені й уточнюються керівництвом у момент їх вирішення.

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика подана на рисунку.

Ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгострокових і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страховика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика є ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгострокових і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страховика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика ґрунтується на знаходженні та формуванні мети, яка подається як вирішення поточних завдань і довгострокових планів забезпечення стійкості фінансового середовища страхової організації. Цілям притаманні такі якості, як підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна важливість.