Фінансова діяльність страхових компаній

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………….2

ГЛАВА І. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РИНКУ……..4

1.1 Основні завдання фінансової діяльності страхових організацій в умовах перехідної ринкової економіки……………………………………………………...4

1.2 Діяльність страховика в умовах ринкової економіки …………………………5

1.3 Стратегічне та оперативне фінансове планування страхової організації ……7

1.4 Актуальні розрахунки в страховій організації…………………………………8

1.5 Фінансова стійкість страхової організації ……………………………………10

ГЛАВА ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ…18

2.1 Джерела формування прибутків ………………………………………………18

2.2 Управління ризиками у фінансовій діяльності страхових організацій ……..20

2.3 Аналіз грошових потоків страхової організації ……………………………...23

2.4 Показники оцінки фінансової діяльності страховика ……………………….23

2.5 Страхові резерви страховика ………………………………………………….25

2.6 Платоспроможність страховика ………………………………………………27

ГЛАВА ІІІ. АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАСК "ОРАНТА» ………………………………………………..29

3.1 Аналіз динаміки рівня ефективності страхової організації …………………29

3.2 Аналіз пропорційності діяльності страхової організації ……………………38

3.3 Аналіз Інтенсифікації страхової організації ………………………………….45

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..51

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………….53

ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………………………….62

ВСТУП

До 1988 року в Україні існувала державна монополія у сфері страхування, яка уособлювалася системою Держстраху.

Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов'язані з переходом країни на початку дев'яностих років до ринкової економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржами, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та іншими фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи, а з 1990 року - перші страхові компанії.

Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала за принципом фінансових пірамід.

У 1995 році почався процес банкрутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Була потреба посилення надійності страхового захисту ринкових суб'єктів господарювання. Новий етап страхового ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочався процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавчо було визначено такі положення: загальні поняття страхування, об'єкти і суб'єкти страхових відносин, види обов'язкового страхування, специфічні ознаки договору страхування, порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань, умови забезпечення платоспроможності страховиків, порядок формувань, страхових резервів, компетенцій і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд) умови, ліцензування страхових компаній.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року №1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерству фінансів України.

Станом на початок 2000 року на страховому ринку в Україні функціонувало 268 страхових компаній. Успішно функціонують лише 50 компаній. На їх частку припадає 82% зібраних премій, 95, 4% страхових виплат, 69, 9% уставного капіталу і 83, 4% резервних коштів. Провідне місце серед страхових компаній України за обсягом збору страхових платежів посідають Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ) та АКВ "Гарант" (м. Київ) За обсягом страхових виплат лідирують страхові компанії "ДАСК" (М. Дніпропетровськ) і "Оранта" (м. Київ)

Незважаючи на відносний динамізм розвитку страхового ринку в Україні, він все ж таки порівняно з країнами Європи має незначну питому вагу. За даними Ліги страхових організацій Європи, на нього припадає лише 0, 05% загального обсягу страхових послуг, які надаються на нашому континенті. У цілому рівень розвитку вітчизняного страхового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що є в Україні, у той час як в розвинутих державах цей показник сягає 90-95%.

Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транснаціональних страхових компаній або їхніх філій. Українське законодавство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом страхової системи від конкуренції з боку іноземних компаній і використання вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхові компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки.

Особливістю сучасного страхового ринку України є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЕП; проведена структуризація страхового ринку відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринкам. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування відповідальності автовласників у системі "Зелена картка". Відбувається входження України до Всесвітньої організації торгівлі - Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) бо страхові послуги за страхування торговельного товаропотоків посідає перше місце серед усіх видів фінансових послуг.

Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.

ГЛАВА 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ. ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО РИНКУ

1.1 Основні завдання фінансової діяльності страхових організацій в умовах перехідної ринкової економіки

Страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Страхування - це система економічних відносин між суб'єктами. Головними суб'єктами у страховій справі виступають страховик та страхувальник. За формою страхування розрізняють на “добровільне” і обов'язкове.”11 Закон України “Про страхування” Розділ І стаття 5 Стаття 6 Закону України "Про страхування" подає перелік видів обов'язкового страхування. До обов'язкового страхування в нашій державі відносяться: медичне страхування, військовослужбовців і військовозобов'язаних призваних на збори, осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, медичних і фармацевтичних працівників під час виконання службових обов'язків, працівників митних органів, працівників прокуратури, народних депутатів, осіб державної контрольно-ревізійної служби, працівників податкової інспекції, осіб державних органів у справах захисту прав споживачів, працівників пожежної охорони, осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, спортсменів вищих категорій, працівників державної лісової охорони, спеціалістів ветеринарної медицини, суддів, донорів крові, від нещасних випадків на транспорті, членів екіпажу і аварійного персоналу, працівників замовника авіаційних робіт, ризикових процесів, відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, транспортних засобів, авіаційних суден.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

У страховій справі застосовують кілька систем страхування та франшизи. У страхуванні майна найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю майна, що визначається як фактична на день підписання договору. Страхування за системою пропорційної відповідальності передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків, за системою першого ризику передбачає виплату відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми, за системою "дробової частини" передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показною вартістю, за системою відносної вартості.

Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу. Франшиза - звільнення страховика від покриття збитків передбачена підписаним страховим договором. Буває умовна та безумовна франшиза.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, юридичний, соціальний, міжнародний.

Міжнародний аспект зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн.

Страховий ринок в умовах ринкової економіки є часткою фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього. Основною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

За структурою страховий ринок розрізняють на інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну. Інституційна структура передбачає розмножування приватної, публічної або комбінованої форми власностей. Вона може бути представлена акціонерними, корпоративними, взаємними державними страховими компаніями. Страховий ринок в територіальному аспекті розділяють на місцевий, національний та світовий. За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування.

Організаційна структура страхового ринку представляє страхове товариство або страхова компанія, асоціації, пули, об'єднання, товариства взаємного страхування, страхові агенти, страхові брокери страхові посередники, перестрахувальні компанії (перестраховики) моторне (транспортне) страхове бюро, комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. На страховий ринок впливають як і внутрішня структура страхового ринку так і зовнішнє середовище страхового ринку яке складається з елементів, якими страховик може управляти (ринковий попит, конкуренція, ноу-хау, (інфраструктура) та з тих, на які він впливати не може (чисельність населення, його вікова та статева структура) Отже страховий ринок - це відкрита система здатна до розширення та звуження, залежна від економічної ситуації в країні і від активності страховика.

1.2 Діяльність страховика в умовах ринкової економіки

Інвестиційна діяльність страховика завжди пов'язана з розміщенням та управлінням страховими резервами. Способи найкращого розміщення цих резервів являють собою інвестиційну стратегію страховика. Згідно з структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:

1) страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;

2) страхування інвестиційного консультанта і брокера від власних помилок і пов'язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.

Страхові компанії, беручи на себе зобов'язання за даним видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто страхують:

1) річний доход інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладенням капіталу;

2) величина, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;

3)ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;

4) втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;

5)доход за 3-5 і більше років, поки фактично отриманий доход інвестора з цінних паперів не досягне 3-5-ти кратного безризикового доходу на власний капітал. Різні варіанти покриття передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії; яка визначається як добуток страхової суми на ставку процента за даним видом ризику. Величина ставки процента залежить від: виду цінних паперів, номінальної ціни їх, коригування на момент купівлі, фінансового стану елемента, обсягу перестрахування за даним видом ризику, розміру франшизи.

При страхуванні підприємницьких інвестицій складається угоду, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, який не бере участі в даному інвестиційному проекті, такими видами страхування можуть бути: страхування будівництва; страхування поставок будівельних матеріалів під час будівництва; страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.

Також є ризики, які не можуть бути охоплені страховими компаніями і які пов'язані з нестабільністю всередині політичного життя країни, куди спрямовують інвестиції. “Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний інвестор з погляду своїх інтересів називають інвестиційним кліматом”.11 Базілевич В.О., Базілевич К.С. -“Страхова справа” м. Київ 1997р. інвестиційний клімат складається з багатьох факторів ризику. Всі фактори ризику можна звести в три групи:

1) соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;

2) внутрішньо-економічна ситуація та її перспективи;

З) зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

1.3 Стратегічне та оперативне фінансове планування страхової організації

Надзвичайно важливе місце в системі страхування займає планування роботи страхової організації. У нових умовах ринкової економіки основою планування розвитку страхової організації є її стратегічний план, який колектив організації розробляє, виходячи із своїх контрольних завдань, а також з господарських зв'язків, які склалися. Процес планування включає в себе не тільки розробку, але й організацію їх виконання. Стратегічне та оперативне фінансове планування - це свого роду закон життя кожної страхової організації.

При стратегічному фінансовому плануванні страхової організації складають прогноз розвитку на 3 або більше років, де визначені на перший рік поквартальне по видах страхування середні страхові суми окремих об'єктів страхування, середній розмір тарифів, вичислені середньострахові платежі і вичислено кількість зібраних страхових платежів, а також сума страхових виплат, максимальна відповідальність по окремому об'єкту страхування. Всі ці дані зводяться в таблицю.