Циклічність розвитку економіки. Великі цикли економічної кон’юнктури

        За оцінками Кондратьєва, збільшення видобутку золота явилось не причиной, а слідством росту підвищувальної хвилі третього великого циклу. Таким чином, у часи підвищувальної хвилі великих економічних циклів вдосконалюються усі економічні показники, створюючи новий рівень економічної рівноваги.

         Це він відмічав в своїй доповіді «Великі цикли економічної кон’юнктури»: «Капіталистичне господарство переживає не тільки хвильообразні коливальні процеси. Воно разом з тим безперервно еволюціонує, змінюється. В цьому еволюційному процесі змінюється й самий рівень його рівноваги. Інакше кажучи, рівень рівноваги, до якого тягнеться система елементів капіталистичного господарства, являє собою рівень пересувної рівноваги, і, відповідно, для кожного даного моменту існує свій рівень рівноваги"»[18]

       Великою заслугою Кондратьєва явилось й те, що він вперше створив комплексну економічну схему, що відображає хвильообразні коливання економічної динаміки трьох видів: короткі цикли, середні та великі з зображенням вікового тренду (тенденції) розвитку економіки.

       За Кондратьєвим, виникнення великих, середніх та коротких циклів економічної динаміки є внутрішньою закономірністю економічної динаміки, іманентно властивій економіці як системі. Причиною існування великих циклів є довгий цикл часу будівництва та дієздатності засобів виробництва довгого використання та віддачи вкладених інвестицій – фабрики, заводи, порти, канали, тонелі, гідроелектростанції, залізничі дороги і т.д. Їхне будівництво та функціонування мають життєвий цикл тривалістю в 50-60 років. Саме ця обставина і породжує появу великих циклів економічної кон’юнктури. Границею цих циклів служать стики вичерпання дієздатності старих капітальних благ та початок будівництва та функціонування нових засобів виробництва, здатних діяти на принципіально новій техніко-технологічній та організаційно-структурній основі, створюючи принципіально нові блага довгого використання.

         Оскільки, на думку М. Кондратьєва, неможливо точно визначити роки перелому в розвитку великих циклів, він означив такі їхні межі:

І цикл:

1. Хвиля підвищення (з кінця 80-х — початку 90-х років XVIII ст. до 1810—1817 рр.)
2. Хвиля зниження (1810 —1817 рр. до 1844— 1855 рр.).

II цикл:

1. Хвиля підвищення (з 1844—1855 рр. до 1870— І875 рр.)
2. Хвиля зниження (з 1870—1875 рр. до 1890— 1896 рр.)

III цикл:

1. Хвиля підвищення (з 1891 —1896 рр. до 1914— 1920 рр.)
2. Імовірна хвиля зниження третього циклу з періоду 1914—1920 рр.

       М.Д.Кондратьєв звернув увагу на суспільно-політичні прояви та впливи "довгих хвиль". Він розумів всеосяжність цих впливів, які сформулював у так звані 4 емпіричні правильності великих циклів:

1. Перед початком, іноді в самому початку підвищувальної хвилі кожного великого циклу спостерігаються значні зміни в основних умовах господарського життя суспільства. Ці зміни виражаються в глибоких                    змінах техніки виробництва та обміну (яким в свою чергу передують                  значні технічні винаходи та відкриття), зміни умов грошового обігу та посилення ролі нових країн у світовому господарському житті         
 
2. Періоди підвищувальних хвиль великих циклів, як правило, значно          багатші великими соціальними потрясіннями та переворотами в житті суспільства (революції, війни), ніж періоди понижувальних хвиль. 
3. Понижувальні хвилі великих циклів супроводжуються тривалою депресією сільського господарства.

4. Середньо-строкові цикли, що припадають на понижувальну хвилю великого циклу, характеризуються тривалістю спадів і депресій та короткістю і слабкістю підйомів. Середні цикли, що припадають на підвищувальну хвилю, навпаки, мають тривалий, значний підйом і короткі, невиразні спади

      Далеко не всі аспекти взаємодії різних видів економічних циклів усвідомлені сьогодні. Вчені-економісти всього світу шукають способи пом'якшення нищівних впливів знижувальної хвилі великого циклу. М.Д.Кондратьєв передбачав у своїх творах можливість так званої великої депресії 1929-1933 рр. Існує переконання серед економістів, що з тієї кризи світ вийшов за допомогою ІІ світової війни. Сьогодні важко перерахувати відкриття і досягнення в науці і техніці останнього часу, впроваджене євро, військові дії НАТО на Балканах, події в Афганістані, - все це певні ознаки підвищувальної хвилі. На жаль, ознаки досить тривожні, адже протягом майже всіх 80-х років економісти всього світу як заклинання повторювали: з наступної кризи не можна буде вийти за допомогою військового виробництва і війни, але, здається, світ знову повертається на ті ж таки шляхи.

        У теорії М. Кондратьєва довготривалі цикли зумовлені внутрішніми чинниками економічного зростання. Матеріальною основою довгих хвиль є структурне оновлення технологічного способу виробництва. Вчений зазначав, що інтенсивність науково-технічних відкриттів є функцією запитів економічної діяльності. Сам розвиток науки, як наголошував дослідник, є закономірним процесом економічної динаміки.[17]

     2.2. Характерні закономірності великих  циклів

         У структурі довгострокових циклів М. Кондратьєв виділяв дві фази — висхідну та низхідну. Низхідна фаза великого циклу — це період зміни базових технологій і технологічних структур тривалістю 20 - 25 років. Упродовж цієї фази відбуваються економічні кризи малих і середніх циклів, що створюють підґрунтя для найвагоміших вкладень у технічне переоснащення. На цей час також припадає найбільше навантаження у вимірі перебудови економічної структури суспільства адекватно технологічному оновленню виробництва.

        Висхідна фаза великого циклу — це період тривалого піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства, який триває 25 - 30 років. Протягом такого проміжку часу можливі також циклічні кризи, пов'язані з оновленням основного капіталу, характерне масове поширення нових технологій, зародження та розвиток нових галузей економіки. Відкриваються додаткові можливості для отримання прибутку, залучення у виробництво значних обсягів робочої сили, підвищення оплати праці.

       Водночас із просуванням економіки до верхньої точки великого циклу в народному господарстві виникають і посилюються протидіючі тенденції. З часом їхня дія стає такою помітною, що розпочинається глибока криза, яка започатковує низхідну фазу великого циклу. [19]

       М. Кондратьев довів, що є три типи «хвиль» — короткі (приблизно 3 роки), середні (15 років) і довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон'юнктуру. При побудові системи регулювання економіки необхідно враховувати чинник часу і стежити за розвитком кризових явищ, що дає змогу з меншими витратами відновити рівновагу, замінити одну парадигму на іншу. Інноваційні процеси слід пов'язувати з різними чинниками кон'юнктури — з рівновагою «першого порядку» — попит і пропозиція; «другого порядку» — переливання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва; «третього порядку» — стосується зміни виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії, кваліфікації та умов праці робітників тощо.                Відхилення від першого типу рівноваги призводить до коротких хвиль,         другого типу — до середніх хвиль, третього — до довгих хвиль. 
Таким чином, основною закономірністю великих циклів М. Кондратьев        уважав науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного          укладу, які впливають на соціально-економічне життя суспільства,         утворення нових ринків, нових країн тощо.[20] 
        М. Кондратьев увів поняття «технічна революція як тяглова сила» циклу, розробив теорію «інноваційних» пакетів і показав, що нововведення розподіляються в часі нерівномірно і з'являються групами. 
Зміни в техніці зумовлені попитом виробництва, створенням таких умов, за яких застосування винаходів стає можливим і необхідним. Війни і        революції не падають з неба, а є наслідком створених економічних,         соціальних і політичних обставин, які породжують черговий цикл, а кожна наступна фаза довгого циклу є результатом кумулятивних процесів       попередньої фази. На рис. 2.1 та 2.2 показано періодичність виникнення нововведень з 1740р. до наших часів та механізм циклу. 
У наш час теорія «довгих хвиль» дає змогу багатьом аналітикам уважати, що закінчилась четверта хвиля, а кризу 80-х років сприймати як здійснений факт, що підтверджує циклічність розвитку.

         Траєкторію рівноваги економічного зростання (тренд) визначають два основні показники: швидкість оновлення виробничих фондів та ефективність нововведень.

Рис.2.1. Періодичність появи радикальних нововведень

                             з 1740р. до 2000р. 

                      Рис.2.2. Механізм циклу   

     Феномен циклу — це періодичність повторення характерних соціоекономічних і  технологічних ситуацій через певні  відрізки часу. 
Середні цикли нанизуються на довгі хвилі. 
М. Кондратьев у книзі «Длинные волны конъюнктуры» підкреслює, що хвилеподібний рух являє собою процес відхилення від стану рівноваги, до якої прагне економіка. Періодично ця рівновага порушується і виникає необхідність створення нового запасу «основних капітальних благ», які б відповідали виникаючому способу виробництва. Таке оновлення проходить не плавно, а поштовхами. Як уже зазначалось, вирішальну роль при цьому відіграють науково-технічні винаходи, відкриття, науково-технічні революції.

     На  думку багатьох дослідників економічної  кризи 80-х років, світ переживає завершення циклу зростання, оскільки нововведення, які породили цей цикл, досягли  стадії зрілості. Виникли нові проблеми, зокрема такі: швидке зменшення запасів  мінеральної та енергетичної сировини; виснаження культурного шару землі; накопичення відходів і токсичних  продуктів життєдіяльності; перегрів атмосфери, зміна повітряних потоків; утрата здатності навколишнього  середовища (природи) до відтворення  і саморегуляції. Народжується нова епоха, перехід до якої означає пе-рервність  неперервності або період кризи, що може бути фатальним як для фірм, які не зможуть адаптуватись до нових  умов, так і для суспільства  в цілому. 
Фази винаходів і нововведень мають тенденцію до прискорення, що особливо наочно видно на прикладі деяких важливих винаходів, які реалізувались протягом останніх 250 років (рис. 2.3) та хвильової динаміки великих циклів (рис. 2.4). Чим ближче до нашого часу, тим більше скорочується розрив між винаходом та його втіленням у виробництво

   Рис. 2.3. Часовий цикл винаходів та втілення їх у виробництво.

            Рис. 2.4. Прискорення циклічного розвитку

       Світовий досвід підтверджує, що тривалий розвиток виробництва в довгостроковому періоді залежить не стільки від ресурсних можливостей, скільки від інноваційного характеру виробництва в конкретному середовищі. 
Залучені сьогодні у виробництво праця і капітал змінюють свою якість і продуктивність на базі нових технологій, що дає змогу різко підвищити рівень конкурентоспроможності фірм на світових ринках. Унаслідок дифузії нововведень ринки зростають швидше, ніж очікувалось за прогнозом у середині 90-х років (середнє зростання світової економіки становить 3 %).                                                                                       Кризові явища останніх років удавалось переборювати за рахунок                   підтримки високорозвиненими країнами високих темпів збільшення                сукупного світового попиту. Проте ринкова економіка накопичує           депресивні компоненти внаслідок перенасичення ринку товарами. 
Більшість економістів-аналітиків приходять до висновку, що вихід із кризи буде пов'язаний з виникненням нової хвилі нововведень, яка дасть тривалий стимул наступному періоду зростання, що нині виявляється в:

- бурхливому     розвитку    науки,     що     започатковує    нові     технології; 
- зникненні або  радикальній перебудові традиційних галузей господарства; 
- перетворенні   сільського   господарства на науко- і капіталомістку галузь; 
- розвитку  сфери  послуг; 
- індустріалізації  країн,  що    розвиваються; 
- тенденції до   децентралізації   моделі   життя  населення,   моделювання виробничого процесу і прийняття рішень; 
- змінах навколишнього середовища і необхідності його захисту; 
- виникненні нових концепцій організаційного розвитку.[20]

     2.3. Значення теорії циклів М. Кондратьєва

          Одночасно з формуванням наукових засад довгострокового прогнозування економічної кон'юнктури теорія "довгих хвиль" дозволяє виявити фундаментальні закономірності розвитку економічної системи. Так, першому технічному циклу ("довгій хвилі") відповідає домонополістичне господарство, засноване на вільному ринково-конкурентному механізмі. Другій хвилі відповідає монополістичне підприємництво з монополістично регульованим механізмом, а третій хвилі - період державно-монополістичного господарювання.

           Наукові розробки М. Кондратьєва та Й. Шумпетера стали підґрунтям для виникнення нового напряму досліджень в економічній теорії - обґрунтування сутності, причин та наслідків "довгих" циклічних коливань.