Циклічність розвитку економіки. Великі цикли економічної кон’юнктури

    1.2. Основні типи економічних циклів

         Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу       чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать          про циклічний характер економічного розвитку.[4,c.264]

       Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний           рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому              до іншої.[5,c.435]

       Одним з найвідоміших дослідників економічних циклів був учень М.І.Тугана-Барановського М.І.Кондратьєв. Вже його попередники (Х.Кларк, К.Виксель, В.Парето та ін.) зазначили наявність в економіці економічних циклів різної тривалості та глибини. Кондратьєв зробив спробу проаналізувати взаємовплив економічних циклів різної тривалості. Тож в економіці розрізняють такі види економічних циклів:

- річні або сезонні коливання ділової активності. Вони в основному пов'язані з сільськогосподарським виробничим циклом, але, безумовно, не обмежуються лише сферою сільського господарства, оскільки попит на сільськогосподарську техніку, збут сировини для промисловості, зрештою, і споживацький                 попит мають досить виражений сезонний характер;

- короткострокові економічні цикли - 3-3,5 роки (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються в сфері грошових відносин. Існує два різновиди грошових криз - загальні та специфічні. Загальні грошові кризи пов'язані з середньостроковим відтворювальним циклом і є складовою частиною загальних економічних криз. Специфічні грошові кризи розвиваються на основі суперечностей, притаманних грошово-кредитній системі;

-  торгово-промислові цикли - 7-11 років. Історія цих циклів починається з кризи надвиробництва 1825 р., що охопила Англію. Через 12 років                             у 1836 р. подібне явище охопило економіки Англії, США, Франції та Німеччини. Криза 1857 р. стала першою світовою циклічною кризою і                відтоді цикли цього типу повторюються з періодичністю в 7-11 років;

- великі економічні цикли або "довгі хвилі", тривалість яких становить 40-60 років.[6,c.163]

    1.3. Фази економічних циклів

     Кожен економічний цикл складається з 4 фаз.

     1. криза;

     2. депресія;

     3. пожвавлення;

     4. піднесення. 

     1. Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного.

• порушенням макроекономічної рівноваги, розбалансуванням взаємодіючих структур;
• перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва, нагромадженням товарних мас в оптовій торгівлі;
• падінням товарних цін;
• зростанням безробіття, збільшенням незайнятих виробничих потужностей;
• падінням рівня реальної заробітної плати, інших доходів, прибутків підприємств, життєвого рівня населення;
• зниженням платоспроможного попиту населення, зменшенням обсягів оптової та роздрібної торгівлі;
• крахом грошово-кредитних зв'язків;
• наростанням системи взаємних неплатежів;
• кредитною напругою, злетом норми позикового відсотка;
• нестачею грошової маси, високими темпами інфляції;
• масовим знеціненням капіталу, завмиранням інвестиційних процесів;
• падінням курсу акцій, біржовою панікою;
• масовим банкрутством підприємств;
• зростанням соціальної напруженості у суспільстві тощо.

 

     2. Депресія - це фаза циклу, яка проявляється  у застої виробництва.

     Характерні  риси:

• стабільність виробництва, але на найнижчому рівні;
• призупиняється падіння цін, вгамовуються інфляційні процеси;
• зберігається високий рівень безробіття, кількість робочих місць не збільшується, рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції, норма позикового відсотка висока;
• починають відновлюватися господарські зв'язки; стабілізуються і поступово зменшуються товарні запаси.
• Внаслідок цього помітні поступове поширення реанімаційних процесів, наростання позитивних тенденцій.

 

     3. Пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.

     Характерні  риси:

• перехід до стійкого розширення виробництва;
• зростання попиту на сировину, паливо, енергію;
• зростання попиту на робочу силу;
• початок оновлення основного капіталу, модернізації виробництва;
• відновлення інвестиційного процесу;
• підвищення рівня виробництва, скорочення безробіття;
• зростання позикового відсотка, товарних цін.

 

     зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

     Обсяг виробництва нарешті досягає  докризового рівня, зростають ціни, прибуток і зарплата, економіка вступає  у піднесення. 

     4. Піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.

     Характерні  риси:

• значний приріст виробничих інвестицій;
• зростання попиту на товари
• розширення комерційної діяльності;
• зростання ставки проценту.

     Розпочинається  швидке економічне піднесення, що  готує  грунт для наступної кризи. А  отже і циклу.[7,c.257]

     Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції  не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.

     Економічний цикл триває 8-10, а іноді й менше  років.

          Кризові явища продовжують наростати до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її найнижчих рівнях (коли процес падіння припиняється і розпочинається фаза депресії, відрізок В- В,) (рис. 1.1)    

 

Рис.1.1 Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв’язку

            Двоїста природа кризи виявляється в тому, що, з одного боку, вона є наслідком внутрішніх суперечностей системи, а з іншого - формою їх розв'язання, виконуючи функцію оздоровлення (санації) економічної системи.[8,c.261]

     Є декілька концепцій, що пояснюють причини циклів. Марксистська теорія в основу циклу кладе періодичне масове оновлення постійного капіталу, яке створює попит на засоби виробництва і сприяє підйому. Монетаристи циклічні коливання пов'язують з порушенням грошової рівноваги, збільшення     випуску грошей призводить до інфляційного буму. Кейнсіанська концепція причину спадів бачить у недостатності сукупного попиту.  
       Історія розвитку суспільного виробництва показує, що економічні кризи неминуче повторюються. У післявоєнний період вони охопили країни ринкової економіки в 1948-49, 1955-54, 1957-56, 1960-61, 1969-71, 1974-75, 1980-82 роки. Економічні кризи грають роль насильницького регулятора економіки на макрорівні:

      1) приводять до вирівнювання сукупного попиту та сукупної  
пропозиції і тимчасовому досягненню макроекономічної рівноваги;    
      2) вони сприяють структурній перебудові економіки;  
      3)     стимулюють НТП. 

    Виконуючи таку позитивну роль в економічному розвитку, економічні кризи тим не менш є дуже важким потрясінням для економіки.                    Тому держава повинна протидіяти різким коливанням                             кон'юнктури, проводити політику антициклічного регулювання.  
       В основі антициклічного регулювання лежить кейнсіанська              концепція впливу на сукупний попит. У періоди спаду держава повинна проводити експансіоністську політику, націлену на розширення сукупного попиту шляхом зниження податків, розширення державних закупівель, прискореної амортизації, надання приватному сектору цільових субсидій, державного фінансування громадських робіт та ін.. Ці заходи стимулюють зростання споживчих витрат і валових інвестицій.  
        У періоди процвітання проводиться політика стримування, яка           спрямована на зменшення сукупного попиту шляхом підвищення                податків, сторони податкових пільг, обмеження субсидій,                           скорочення державних закупівель та інше.                                                                                                              
       Антициклічне регулювання широко використовувалося в усіх країнах у післявоєнний період, що дозволило пом'якшити циклічні коливання. Однак       у 70-ті роки ефективність антициклічного регулювання знизилася, тому що воно підхльоснуло інфляційні процеси; крім того в разі розширення                   інтернаціоналізаціі виробництва воно стало надавати менш  позитивний вплив на національну економіку.

    1.4. Теоретичні концепції циклічності  економіки

          В економічній теорії відомо кілька типів економічних циклів, що називають хвилями:

- цикли Н.Д.  Кондратьєва (50-60 років) - "довгі хвилі";

- цикли С.  Коваля (18-25 років);

- цикли К.  Жугляра (10 років);

- цикли Дж. Кітчина (2 роки 4 місяці).

     Економічний розвиток відбувається нерівномірно і  періоди піднесення чергуються зі спадом . Коливання економіки відтворюється  як регулярний періодичний процес. Поняття економ. цикл означає –  рух економіки від однієї кризи  до іншої. Сучасна економ. теорія трактує  як явище яке має ряд спільних моментів:

     - економічний цикл складається  з послідовних фаз: криз і  піднесень; 

     - в 2-й половині 20-го ст. цикл  розглядають як багатокомпонентний  процес із малих, середніх, довгих  циклів;

     - із середини 30-х років в теорії  макроекономіки цикл розглядають  як коливання, які відбуваються  навколо стану рівноваги;

     - циклічні коливання відбуваються  навколо трендової траекторії  економічний зростання.

     - циклічність економіки треба  розглядати не як недолік в  економічному стані, а як спосіб  саморегулювання ринкової економіки,  при чому циклічний розвиток  має особливість, що коли не  регулювати коливання то вони  можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і  здатні зруйнувати економічну  систему.[9,c.179]

     В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці економічного циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

     - економічний цикл розглядається  як відхилення від нормального  стану рівноваги;

     - цикл трактується як загальна  форма економічного процесу, а  економічна рівновага не розглядається  як норма до якої повинна  прагнути економіка в процесі  коливань;

     - ряд теорій не визнають закономірно  періодичність циклу.[10,c.390]

     В сучасній макроекономіці проблема циклічності  розглядається з позиції визнання чи ні закономірності циклів і виявлення  аналізу зв’язків між циклом і  рівновагою .