Банковская система Великобритании

Звідси можна зробити простий висновок - найактивнішими кредиторами в Україні залишаються комерційні банки. Провідне місце, щодо кредитування суб'єктів господарювання, займають банки Київської області та м. Києва. У цієї групи кредиторів заборгованість за кредитами на початок жовтня досягнула майже 4 млрд. грн., або 43,5% від її загальної суми. [ 5,21]

   Досить великі позики надавали також банки Дніпропетровської і Донецької областей, залишки заборгованості за кредитами яких становили відповідно 1,2 і 0,63 млрд. грн., або 12,8 і 6,8% від їх загального обсягу.

У структурі кредитного портфелю комерційних банків найбільшу питому вагу становила заборгованість за кредитами господарств колективної форми власності, яка дорівнювала 6,4 млрд. грн., або 70%. Заборгованість за кредитами господарств з приватною формою власності становила 1,2 млрд. грн., або 13,3% від загального її обсягу, із них 919 млн. грн. - у національній валюті. З початку року частка кредитів наданих приватному сектору, підвищилася на 8,6 процентного пункту.

За станом на початок січня 2001 року в загальному обсязі заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам підприємницької діяльності з державною формою власності, припадало 15,5%, або 1,4 млрд. грн., та спостерігається тенденція до зниження цих показників. Це свідчить про те, що на сьогоднішній день для комерційних банків пріоритетним є кредитування підприємств недержавної форми власності.

Виходячи з вище наведених даних не можна сказати, що стан кредитування, в порівнянні з минулими роками, значно покращився, хоча і є певні доброякісні зрушення.

Але доцільно також зазначити, що не можна позитивно розцінювати тенденцію до зростання банківських кредитних вкладень в економіку при збереженні загального скорочення обсягів виробництва.

Роль банків в процесі суспільного перерозподілу ресурсів є надзвичайно важливою й має тенденцію до постійного зростання. В таблиці 3 представлена динаміка обсягів кредитів, що були надані банками України:

Динаміка обсягів кредитів                                          Табл.3

Таким чином, кредитна активність комерційних банків України протягом 1994-2002 років постійно зростає: заборгованість по кредитах перед банками України зросла з 1,5 млн. грн. на 01.01.92 до 30138 млн. грн. на 01.01.01. Найвищі темпи росту спостерігались протягом 1994- 1997 років, що було пов’язане із становленням банківської системи України. Сучасні тенденції свідчать про підвищення загальної ділової активності в країні, що стало наслідком наявних тенденцій росту ВВП. Протягом 2003 року кредитний портфель банків України зріс з 21793 млн. грн., до 30138 млн. грн., або на 38,29 % (з врахуванням фактору інфляції – 20,26%). Протягом першого кварталу 2002 року обсяг наданих кредитів продовжував зростати і на кінець березня склав 32543 млн. грн.[ 6,23]

Кредитування є однією з традиційних банківських операцій.  Можна говорити про виняткове значення даних операцій для банку, адже прибутки від їх здійснення не лише займають одну з провідних місць у структурі банківських доходів, а й багато в чому формують загальну стратегію розвитку установи.

На діаграмі представлена структура статей доходів агрегованого звіту про прибутки та збитки 40 найкрупніших банків України за дев’ять місяців 2003 р. Наведені данні свідчать, що найбільшу питому вагу мають процентні доходи, отримані від юридичних осіб, переважна частина яких є наслідком проведення операцій по кредитуванню – 35% від доходів комерційних банків.

За сучасних умов,  надання  банками  позик  суб'єктам підприємницької діяльності носить ризиковий характер. Причина цього полягає в низькому професійному рівні менеджменту комерційних банків, зокрема у відсутності науково-обгрунтованих методів оцінки кредитоспроможності позичальника, а також у відсутності спеціалістів, компетентних у підготовці та прийнятті рішень щодо кредитування.

Треба відмітити, що поняття кредитоспроможності тісно пов'язане із основними рисами кредиту як економічної категорії. Цей зв'язок можна помітити розглядаючи принципи кредитування, а саме принципи  повернення   та  терміновості.   Кредитор,   надаючи позичальнику у тимчасове користування кредитні ресурси розраховує на їх повернення у заздалегідь обумовлені строки. Таким чином кредитор виявляє певну довіру до позичальника, а це говорить про те, що він повинен бути впевнений у том, що той виконає свої зобов'язання які передбачені кредитною угодою. У зв'язку з цим банк повинен здійснити попередню фінансову оцінку позичальника з точки зору можливості та доцільності надання йому кредиту, а також визначити ймовірність його своєчасного погашення у відповідності з умовами кредитного договору. Результат цієї оцінки - характеризує » кредитоспроможність клієнту банку.

Кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання позичальником кредиту та спроможність його повернути у визначений строк.

Кредитоспроможність - спроможність позичальника виконати свої зобов'язання по позичках у встановлені строки.

Отже, оцінка кредитоспроможності - це механізм визначення факторів, які задовольняють або перешкоджають виконанню базових умов кредитної угоди, та характеризують можливість, або навпаки, не можливість позичальника вчасно розрахуватись по прийнятим на себе зобов'язанням, які виникли у зв'язку із отриманням кредитних ресурсів у тимчасове користування.

Головною метою аналізу кредитоспроможності клієнта є:

визначення ризику, який банк може взяти на себе;

обсягів капіталу, що перебувають під ризиком;

розробка заходів щодо запобігання та усунення ризику.

Всебічна оцінка фінансової стійкості позичальника та врахування можливих ризиків за кредитними операціями дають змогу комерційному банку більш ефективно здійснювати управління кредитними ресурсами та одержувати стабільні прибутки.

В основі оцінки кредитоспроможності клієнта, що проводиться в зарубіжних країнах, лежить сукупність конкретних показників, які менеджери кредитного відділу банку можуть розрахувати  або ж зробити щодо них запит у фінансовій службі позичальника. Це, перш за все, коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт залучень. Але розрахунок абсолютних чи відносних значень вказаних показників не завжди дає змогу чітко відповісти на поставлене запитання, особливо за нинішніх умов ведення господарства, оскільки треба зважити на перспективи розвитку та зростання конкретного підприємства. Тому менеджери банку повинні провести оцінювання стану та напрямків використання основних виробничих фондів, трудових ресурсів, характеру та якості виробленої продукції, перспектив її збуту, особливо якості керівництва-позичальника тощо.

Існує багато методик оцінки кредитоспроможності позичальника, такі як: "5С", "САМЕL", всі вони мають багато спільного. В сучасних умовах дуже важливо з'ясувати, чи дійсно ці методики дозволяють якісно оцінити фінансовий стан позичальника та прийняти рішення про надання кредиту. Тому, на нашу думку, доцільно провести оцінку кредитоспроможності клієнта банку за однією із методик, а потім порівняти отриманий результат із результатом більш детального аналізу фінансово-господарського стану субєкта підприємництва.

Висновки

     Банківська система Великобританії являє собою класичний варіант дворівневої системи, належить до числа найстарших і найбільш розвитих систем світу. Вона має добре організовану і розгалужену фінансову інфраструктуру і спирається на могутній грошовий ринок у Лондонському Сіті, що мають тісні зв'язки з головними фінансовими центрами світу.

              Найважливішою тенденцією розвитку банківської системи Великобританії є розмивання границь між окремими видами кредитних інститутів.                       

Завершення структуризації банківської системи за дворівневим принципом водночас не можна вважати остаточним завершенням процесу її формування, адже організаційна структура банківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжних організацій, які забезпечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни. На практиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забезпечується елементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківської системи, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпечення діяльності банків.

Без цих елементів інфраструктури нормальне функціонування банків в умовах ринку неможливе. Тому необхідність інтегрування їх до банківської системи об’єктивно випливає з потреби всебічного регулювання діяльності кредитних установ, включаючи також діяльність допоміжних організацій в інтересах розвитку всієї банківської системи відповідно до потреб суб’єктів економічних відносин, яких вона обслуговує.

Таким чином, банківська система в умовах ринку попри належний рівень капіталізації банківських установ та розвиток різних видів спеціалізованих комерційних банків нарівні з банками універсальними, що в сукупності утворюють другий рівень системи, має включати також інфраструктуру, яка обслуговує обидві рівні – верхній і нижній, забезпечуючи нормальне функціонування банківської системи загалом.

Глибоку кризу банківської діяльності не можна подолати суто банківськими заходами, кредитними, монетарними інструментами, бо її першопричини криються в економіці. Саме тому потрібно ставити питання про економіку і банки, а не суто банківську проблему.

Список літератури:

Антипова О. Н. Закордонна практика контролю за створенням комерційних банків. // Банківська справа. – 1999 - №5. -  с. 28

Антипова О. Н. Регулювання і пруденциальний нагляд за діяльністю банків за рубежем // Банківська справа. – 1999. -  №6. - с. 28

Банки і банківська діяльність: Англія // Банківські послуги. – 1999- №1. -  с.26

Банківська хроніка: Лондон. // Бізнес і банки. – 1997. -  №37. - с. 7

Крупнов Ю. С. Резервна політика центральних банків за рубежем // Банківська справа – 1999 - №3. -  с. 28;  №4. -  с. 34

Силаев В. П. Еволюція центральних банків: функції, організація, технологія. // Банківська справа – 1997. -  №8. - с. 24

Смирнов В. П. Банківська система Великобританії // Банківська справа – 1997 - №9. -  с. 24

Murray N. Rothbard. The Mystery of Banking. - Richardson & Snyder. - 1983, p. 179-190

Банки и банковская деятельность: Англия // Банковские услуги. – 1999- №1. -  с.26

" Банковский портфель-1", М, " СОВИНТЕК", 1996 р..

Блинов В. Банк Англии хочет усилить банковский надзор// Финансовая Украина.-1998.-№32.-13 августа.-с.20

Брайолт К. Денежно-кредитная политика Великобритании//Деньги и кредит.-1996.-№11-12.-с.37-54

"Денежное обращение и кредит капиталистических стран",  под ред. Л.Н. Красавиной, М, "Финанси и статистика",1983 г.

Дробозина Л. А., Можайсков О. В. Финансовая и денежно-кредитная система Англии. - М.: Финанси, 1976. - с. 126

Гадане утримання Білля про Банк Англії. За станом на 4 Марта 2000 ( після схвалення Палатою Лордів)

Крупнов Ю. С. Резервная политика центральних банков за рубежом // Банковское дело – 1999 - №3. -  с. 28;  №4. -  с. 34

Силаев В. П. Еволюция центральних банков: функции, организация, технология. // Банковское дело – 1997. -  №8. - с. 24

Топорин Н. Б. Организационно-правовие основи банковской системи Великобритании// Деньги и кредит.-1994.-№11.-с.46-52

Федоренко В. М. Федоренко А. В.Денежное обращение и кредит капиталистических стран:Учебник.- 2-е изд., перераб. и доп.-К.:вища шк. ,1989.-288 с.

2

[1] 

[2] Крупнов Ю. С. Резервная политика центральних банков за рубежом. // Банковское дело. – 1999. - №3. – с. 28