Банковская система Великобритании

2. За забезпеченням:

1) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

2) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

3) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

4) незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику:

1) стандартні кредити;

2) кредити з підвищеним ризиком;

4. За методами надання:

1) у разовому порядку;

2) відповідно до відкритої кредитної лінії;

3) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

5. За строками погашення:

1)водночас;

2) у розстрочку;

3) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

4) з регресією платежів;

5) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

,   Також необхідним законодавчим актом, який також регулює кредитні відносини, є Закон України "Про заставу", який був введений в дію Постановою ВР N 2655-12 від 02.10.92 року.

Цей закон регулює відносини застави, які виникають внаслідок надання кредиту банком - підприємству, та визначає предмет застави, порядок застави, суб'єктів, форму та зміст договору застави, а також права та обов'язки сторін, порядок припинення застави, та порядок реалізації застави.

Законом передбачаються такі види застави:

• Іпотека - це застава землі, нерухомого майна, при якій

земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

• Заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет  застави,  передається  заставодавцем  у  володіння заставодержателя.

• Застава майнових прав.

• Застава   цінних   паперів   -   здійснюється   передачею   їх заставодержателю в депозитне володіння.

В розвинутих країнах зобов'язання підприємств перед банком забезпечуються також у вигляді гарантій (поручительств), переуступки, переуступки дебіторської заборгованості, шляхом забезпеченням товарними запасами, забезпеченням шляховими документами, рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, а також дорогоцінними металами. Але треба враховувати ще і те, що банк висуває певні вимоги до забезпечення:

1. Забезпечення повинно бути якомога більш ліквідним.

2. Стабільність цін на заставлене майно.

3. Здатність до тривалого зберігання.

4. Мінімальні витрати по зберіганню та реалізації заставленого майна. Країни із розвиненою ринковою економікою дуже часто схиляються, в своїй банківській практиці, до застосування наступних форм забезпечення кредитів: гарантія, переуступка (цесія), переуступка дебіторської заборгованості, забезпечення у вигляді товарних запасів, забезпечення шляховими документами, забезпечення рухомим та не рухомим майном, цінними паперами, а також дорогоцінними металами.

Гарантія являє собою зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності. Найбільш розповсюдженою  є  банківська  гарантія.  Строк  дії  гарантії встановлюється як правило на 10-15 днів більше строку погашення кредиту,  повернення  якого  забезпечується  гарантією.  Якщо позичальник по закінченню строку користування кредитом не має коштів на розрахунковому рахунку, неповернутий кредит стягується в безспірному порядку з рахунка гаранта.

Переуступка (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передачу прав банку щодо зміни напрямку виручки на погашення кредиту при настанні строків його повернення. Цесія проводиться на основі укладеної між банком і позичальником угоди, в якій визначається сума вимог і рахунків, що потребують переуступки та інші умови. Якщо підприємство має розрахунковий рахунок в цьому банку, тоді угоду про переуступку можна не укладати, а обумовити цю угоду в кредитній угоді.

Переуступка дебіторської заборгованості складається з передачі банку рахунків, що підлягають сплаті за поставлені підприємством товари, виконані роботи, надані послуги. При цьому підприємство може як повідомляти своїх дебіторів про переуступку вимог, так може і не робити цього.

Забезпечення у вигляді товарних запасів. При цій формі як застава виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції.

4.2. Шляхи вдосконалення діяльності банківської системи України

Кредит за своєю економічною природою є важливим стимулом ефективного господарювання. В умовах раціональної організації економічної системи відбувається приплив кредиту до підприємств із високими показниками розвитку, які забезпечують найбільшу віддачу коштів, отриманих у позику, і навпаки, відбувається відплив кредиту з підприємств із низьким рівнем прибутковості. Отже, згідно з об'єктивними законами ринку банківський кредит має сприяти вільному перетіканню капіталів в економіці, забезпечуючи тим самим розвиток найефективніших галузей господарства.

Водночас треба зазначити, що за період реформування господарського механізму в Україні, яке супроводжувалося значним спадом виробництва і ділової активності, суттєво знизилася роль банківського кредиту у забезпеченні виробничого сектора необхідними грошовими ресурсами. Про це свідчить незначна частка позик банків у валовому внутрішньому продукті країни (таблиця 1).

Таблиця 1.

Частка банківських кредитів у валовому внутрішньому продукті України (млн. грн.).

Звідси робимо висновок, що за останні роки темпи кредитування комерційними   банками   суб'єктів   господарювання   суттєво сповільнилися. Станом на 01.02.1999 р. залишки заборгованості за кредитами складали 5,09 млрд. грн., тоді як на кінець 1998 р. вони складали 5,45 млрд. грн. В 1994 р. у порівнянні з 1993 р. обсяги кредитування зросли у 28 разів, у 1997 р. - тільки на 164%, а в 1998 р. -лише на 33%. При цьому за останні роки значно збільшилася частка кредитів у іноземній валюті - з 9,4% у 1996 р. до 2в3% у січні 1999 р., а частка довгострокових кредитів знизилася з 12,8% у 1993 р., стрімко падаючи до 2.6% у 1995 р., до 11,1% у 1998 р. (5, 14) (таблиця 2).

Таблиця 2.

Обсяги і структура кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання в 1993-2000 рр.

Значні зміни в структурі як короткотермінового, так і довготермінового кредитування відображають реальні труднощі перехідного періоду до ринкових відносин. За останні два роки частка кредитів у матеріальне виробництво скоротилася на 6,3 процентних пункти, тоді як кредити для збільшення розрахунків збільшилися на 7,9 процентного пункту. Найбільшими позичальниками комерційних банків поки що залишаються державні підприємства і організації. На них у січні 1999 р. припадало близько 60% усіх кредитів, але якщо порівняти цей показник з рівнем 1997 р., то можна зробити висновок про зміни на користь недержавного сектора і домашніх господарств, частка яких за останніх два роки зросла на 3 процентних пункти.

Виключно важливого значення для підйому виробництва в останні роки набуває проблема стимулювання довгострокового кредитування. На початку 1999 р. залишки заборгованості за довгостроковими кредитами комерційних банків складали близько 450 млн. грн., в т. ч. понад 59% - власні кошти банків, що, безумовно, є позитивною тенденцією і свідченням того, що банківській капітал починає сприяти стимулюванню розвитку промислового капіталу.

У зв'язку  з  цілою  низькою  чинників  макро  -  та мікроекономічного характеру розгортання коротко - та довгострокового кредитування об'єктів господарської діяльності в останні роки було гіпертрофованим, а тому, в свою чергу, негативно вплинуло на перебіг деяких економічних подій і явищ. Стрімке наростання обсягів кредитування в 1994-1996 рр. на фоні запровадженої НБУ політики "дешевих грошей" призвело до швидкого підвищення облікової ставки в 1994 р. на рівні 80%, у 1995 р. - до 190, а в 1996 р. - до 225,9%  [6, 21]( у середньорічному розрахунку). Це в свою чергу зумовило стрімке зростання процентних ставок комерційних банків. Слід зазначити, що на фоні такого розбалансування фінансово-кредитної системи політика багатьох комерційних банків не була виваженою: більшість із них намагалися одержати максимальний прибуток, орієнтуючись, фактично, на один вид активних операцій - кредитування, причому в досить агресивній формі.

Але спробуємо проаналізувати ту ситуацію в кредитній сфері, яка склалась у 2000 року. Треба зазначити, що із всієї суми загальних кредитних вкладень банківської системи в національній та іноземній валюті 45,4% становлять кредити Національного банку України, решта - кредитні вкладення комерційних банків, станом на 01.01.99 року. Особливу увагу треба звернути на стан кредитної заборгованості в національній валюті, тобто який обсяг кредитних ресурсів знаходиться в тимчасовому користуванні позичальників, 58,6% - становили кредитні вкладення комерційних банків.

Заборгованість за кредитами, направленими комерційними банками суб'єктам господарювання, за станом на 01.01.99 року становила 9,2 млрд. грн., у тому числі в національній валюті - 5 млрд. грн.[5 ,21]