Банковская система Великобритании

                            Наступною групою депозитних банків є торгові банки (Merchant Banks). Вони виникли на торгових підприємствах, що поступово освоїли банківські операції. Деякі сучасні торгові банки поряд з банківськими операціями виконують ще промислові і торгові функції. Торгові банки " Н. М. Ротшильд і сини", "Дж. Генрі Шредер Вагг енд ДО", "Берринг Бразерз", "С. Г. Варбург енд ДО",  чи "Лазард Бразерз енд ДО" існують уже більш 100 років. Відмінністю торгових банків від клірингових і одночасно їхнім привілеєм є те, що вони не зобов'язані публікувати докладні зведення про фінансовий стан і про свої операції. Завдяки цьому привілею торгові банки могли протягом багатьох років вільно розвиватися. Торгові банки зайняті головним чином у 3-х основних областях:

Істинно банківські операції ( кредитний^-акцептні-кредитні операції , прийом і видача позик у фунтах стерлінгів, фінансування експорту.

Надання послуг підприємцям (ради при злитті підприємств, виявлення для них найбільш сприятливих можливостей фінансування; про доцільність придбання акцій,  виведення нових форм на ринок цінних паперів.

Керування цінними паперами (збереження цінних паперів, контроль акціонерних товариств промисловості і торгівлі,  інвестиційні компанії, приватних фондів. Щоб зберігати винятковість у керуванні засобами, найбільші торгові банки не приймають у свої портфелі  цінності вартістю нижче 100 тис. ф. ст.

Торгові банки беруть участь у цих трьох областях бізнесу в неоднаковому ступені.  Між найбільшими банками існує спеціалізація.

Облікові будинки

Наступним типом банків в Англії є облікові будинки. В даний час у Лондоні оперують 8 облікових будинків і окремі малі спеціалізовані фірми-маклери, що усі разом утворять обліковий ринок Лондона. Облікові будинки  забезпечують вигідний збут для банків ліквідних фондів шляхом гарантованих депозитів за вимогою. Ці фонди використовуються для покупки різних активів, включаючи короткострокові казначейські облігації , комерційні векселі  і першокласні фондові папери . Крім того, облікові будинки - це ринок  реалізації і покупки векселів.Вони діють як буфер між Банком Англії й іншою банківською системою, за допомогою У.Д. Банк Англії постачає банківську систему фінансовими ресурсами, вилучає їх. Для британських компаній головними функціями облікових будинків є надання позикових засобів через дисконтирование (переоблік) векселів, а також пропозиція різних форм короткострокового вкладення в портфельні інвестиції.

Інші банки

Іноземні банки (Foreign Banks)  в Англії по балансовій сумі відносяться до великих банківських груп. У Лондоні  сконцентровано в 2 рази більше іноземних філій, чим у Нью-Йорку. До іноземних банок у Лондоні відноситься Московський Народний Банк (Moscow Narodny Bank).

Наступною банківською групою в Англії є консорциальние банки . Це інститути, де беруть участь банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакета. Оскільки вони створювалися на основі пайової участі банками ведучих капіталістичних країн, вони в стані мобілізувати на євроринку величезні засоби і на самі тривалі терміни, що недоступно ніякому іншому типу банків . Виникнення консорциальних банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтернаціоналізації капіталу . До найбільших консорциальним банкам відносяться "Мидленд енд інтернешнл бенк лтд" із британськими, канадськими й австралійськими партнерами, "Вестерн Америкен бенк юроп лтд." с британськими, американськими і японськими партнерами, "Индастриел коммершиел берл" з партнерами зі США, Японії і Великобританії.

B Великобританії мається безліч банкоподобних спеціальних кредитно-фінансових інститутів. Серед них:

              Ощадні інститути

              Довірчі ощадні банки - у минулому в основному відігравали роль місцевих ощадкас. Потім вони були реорганізовані і 16 великих регіональних установ, але їхній правовий статус залишився неясним. Наприкінці 1986 року вони перетворилися в єдиний акціонерний Довірчий-ощадний банк,  що по масштабах діяльності і капіталу уступає лише "великій    четвірці" і виконує всі основні функції комерційних банків.

              Національний ощадний банк (колишній ощадний^-поштово-ощадний банк) акумулює заощадження населення через мережу поштових відділення, число яких перевищує 20 тисяч. Обсяг внесків у Національному ощадному  банку наприкінці 1986 року складав близько 8 млрд. фунтів стерлінгів.

              Будівельні суспільства - існують понад 200 років, нині акумулюють найбільшу частину заощаджень населення. Їхні сумарні активи в 80-х роках  збільшилися і перевищили 130 млрд. ф. ст. Найбільші - Галифакс, Ебби Нешнл,   Нейшнвайд і інші.

Всі ощадні інститути поєднує те, що основне джерело їхніх ресурсів - дрібні внески населення.

              Страхові компанії і пенсійні фонди направляють акумульований позичковий капітал у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредитна діяльність є вторинної стосовно їхньої професійної спеціалізації - страховій справі і частці пенсійному забезпеченню. Мобілізуємі ними засоби вкладаються в операції на термін 20-25 років (в основному  в акції й інші цінні папери). Сумарні активи страхових  компаній і пенсійних фондів наприкінці 1968 року складали по 150-160 млрд. ф. ст. Англійські страхові монополії (Ройал, Коммершл юнион і ін.) входять у число найбільших у світі.

              Інвестиційні трести займаються винятково операціями з цінними паперами. Шляхом емісії власних акцій і облігацій вони залучають капітал, що вкладають у цінні папери інших компаній. Особливість цих установ, що не мають регулярних джерел надходжень (депозитів, страхових внесків і т.п.), складається в сильній залежності від ринкової кон'юнктури. При падінні курсів цінних паперів вони стикаються з фінансовими труднощами і збитками.

              Довірчі пайові фонди по своїй спеціалізації подібні з інвестиційними трестами; вони акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Але оскільки пайовик  у будь-який час може продати свій пай керуючої компанії, то капітал  цих фондів являє собою неодмінну величину: він залежить від переваги чи продажів покупок паїв. Структура активів фондів    аналогічна активам інвестиційних трестів: близько 80% складають акції приватних компаній, багато довірчих пайових фондів зв'язані з банками і страховими компаніями.

              Фінансові корпорації спеціалізуються на кредитуванні приватних фірм, що не мають доступу до звичайних джерел позичкового капіталу. Найбільші - фінансова корпорація промисловості, сільськогосподарська іпотечна корпорація і т.д.

              Фірми венчурного фінансування спеціалізовані установи, що виникли переважно в 80-х роках. Займаються головним чином придбанням участий і кредитуванням нових і компаній, що розширюються, у передових галузях, що зв'язано з підвищеним  ризиком.

4.Формування банківської системи в умовах становлення ринкових відносин в Україні

4.1. Взаємозвязок банківської системи з реальним сектором економіки України

Кредитні відносини, які виникають в процесі надання грошових коштів кредитором позичальнику в тимчасове користування, обумовлюють виникнення права у кредитора вимагати своєчасного повернення кредиту від користувача із сплатою позичкового відсотку, а у позичальника виникають обов'язки щодо своєчасного повернення кредиту у повному обсязі. Ці юридично-правові відносини потребують чіткого законодавчого регулювання .

Головним документом, який визначає банківську діяльність як правомірну, регулює та регламентує її є Закон України "Про банки і банківську діяльність", який був введений в дію Постановою Верховної Ради №873-12 від 20.03.91 року і на даний час має багато змін і доповнень.

Цей Закон визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України  та Законом України  "Про  економічну самостійність Української РСР". Він також визначає перелік операцій які можуть здійснювати банки. Банки виконують багато операції, і серед них операції по залученню і розміщенню грошових вкладів та кредитів. Це говорить про те, що з законодавчої точки зору банк є юридичною особою яка економічно самостійна і повністю незалежна від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, та яка виконує певні операції (зокрема операції кредитування) з метою виконання своєї діяльності.

Не менш важливим документом, що регламентує сферу кредитних відносин, є Положення Національного банку України "Про кредитування", затверджене постановою Правління НБУ №246 від 28 вересня 1997 року. Дане постанова визначає термін "кредиту", суб'єктів кредитних відносин, а також правові основи надання, використання і повернення кредитів. Постанова також визначає форми кредитів, які підприємство має право отримувати:

1. Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, терміновість, платність та цільова направленість.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

2. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський. У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

3. Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші субєкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

4. Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом   іпотеки   при   наданні   кредиту   доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом застави за іншою угодою.

5. Бланковий кредит може надавати комерційний банк тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

6. Консорціумний кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в ко'нсорціумній операції.

Положення "Про кредитування" визначає види банківських кредитів, що можуть надаватися підприємствам:

Кредити, які надаються банками, поділяються:

1. За строками користування:

1) короткострокові - до 1 року, можуть отримувати підприємства у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу.

2) середньострокові - до 3 років, надаються підприємствам на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

3) довгострокові - понад 3 років, можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.