Урядова політика на ринку регулювання ціни, дотацій, квот, мита, податків і субсидій

      Державне  регулювання відкритості економіки та її економічної безпеки спирається на такі засоби, як мито і митні податки. Мито – це податки, що встановлюються на імпортні, а в окремих випадках і на експортні товари. Держава використовує мито для одночасного вирішення двох основних завдань:

• фіскальне мито до товарів, які не виробляються підприємствами України, з метою забезпечення державного бюджету податковими надходженнями;
• протекціоністське мито – з метою зменшення переваг іноземного виробника на українському ринку відносно місцевого виробника.

      Особлива  роль у державному регулюванні належить податковій політиці. Податки є одним  із найважливіших видів державних  доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок – це обов'язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян.

      Серед засобів впливу держави на процес функціонування економіки велике значення мають державні асигнування, що надійно  забезпечують діяльність усіх суб'єктів  господарювання. 

      За  умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентноспроможного ринку фінансових послуг, і, зокрема, фондового ринку.  

      Фінансування  інвестицій в реальний сектор через  канали ринку цінних паперів і залучення на ці цілі неспекулятивних вітчизняних і іноземних капіталів повинно стати найважливішим джерелом нового етапу промислового підйому. Замість ринку з величезною перевагою державних цінних паперів повинен з'явитися фондовий ринок економічного зростання.

      Подолання антиінвестиційного синдрому, характерного для взаємин потенційних інвесторів і виробничої сфери, передусім залежить від розвитку законодавчої бази фінансового  ринку і формування на цій основі ефективних інвестиційних інститутів.

      Розвиток ринку фінансових послуг передбачає стратегічної постановки завдань та підтримки їх виконання як з боку урядових, так і неурядових організацій.

      Розвиток  інфраструктури фінансових ринків вимагає  об'єднання зусиль держави та професійних  учасників цих ринків з метою забезпечення необхідного ресурсного потенціалу перетворень. Лібералізація функціонування ринків фінансових послуг передбачає створення умов для більшої самостійності та незалежності від держави їх учасників.

      Особливу  увагу необхідно приділити просвітницькій діяльності серед населення України, яка б забезпечила підтримку впроваджуваних заходів населенням, підвищення його інвестиційної активності тощо. 
Література

1. Бюджетний кодекс України. – Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37-38. – ст. 189.
2. Закон України "Про природні монополії" від 20.04. 2000 р.
3. Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 р. // Робоча газета. – 1990. – 11 грудня.
4. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. // Голос України. – 1992. – 29 квітня.
5. Про ціноутворення в умовах реформування економіки: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1994 р. № 733 // Урядовий кур'єр. – 1994. – № 166-167. – 27 жовтня.
6. Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 5. – С. 115-117.
7. Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій: Затв. Указом Президента України від 18 листопада 1994 р. № 691/94 // Бізнес. – 1994. – № 47 (102). – 29 листопада.
8. Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки. – Тернопіль: Економічна думка. – 2002., – С. 13.
9. Бороздин Ю.В. Ценообразование и потребительная стоимость продукции. М.: "Экономика", 1975. – С. 13.
10. Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України. – 2005. – №10. – С. 37-44
11. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворюючих факторів // Економіка України. – 2001. – №1. – С. 47-52.
12. Горобчук Т.Т. Концепції ціни та ціноутворення // Вісник ЖІТІ (Економічні науки). – 1998. – №8. – С. 167-171.
13. Гош О. Об`єктивні засади ціноутворення в постсоціалістичній Україні // Економіка України. – 2001. – №1. – с. 52-58.
14. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.
15. Загальна економічна теорія (політична економія). Підручник у 2-х частинах. – Тернопіль: Лідер. – 2005.,
16. Кириленко В.Б., Кириленко Л. Теорія ціни та сучасне ціноутворення в Україні // Економіка України. – 2002. – №8. – С. 56-63.
17. Ківалов С., Кормич Б. Митна справа та національна безпека // Митна справа.–2001.–№4. с. 3–16.
18. Ківалов С.В. Митна політика як важлива складова державної політики // Митна справа.–2001.–№1. с. 3–5.
19. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 . – 416 с.
20. Крисоватий А.І. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України. – 2002. – №1. – С. 64-69
21. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти. У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К: Основи, 1998. – 518 с.
22. Огонь Ц.Г. Податкова політика і доходи бюджетів України // Фінанси України. – 2005. -№5. – С. 74-85
23. Парижак Н.В. Державне регулювання ціноутворення в Україні // Фінанси України. – 2000. – №4. – С. 31-37.
24. Парижак Н.В. Ціни: фінансовий аспект. – Тернопіль: Лідер. – 2005.
25. Соколовська А.М. Податки та їх вплив на макроекономічні процеси в Україні // Фінанси України. – 2006. – №7. – С. 77
26. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. – 176 с.
27. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навч. посів. – К.: Знання, 2006. – 435 с.