Транснаціональний капітал та механвзм його функціонування

Поява у світовому господарстві міжнародних корпорацій означала вихід підприємницьких структур на якісно новий рівень, визначальною рисою якого стала втрата капіталом своєї виключно національної природи. Цей процес відбувався двома шляхами: утворенням багатонаціональних корпорацій; утворенням ТНК. Багатонаціональні та міжнаціональні корпорації є інтернаціональними за принципами утворення капіталу та за сферами діяльності. Вони являють собою особливий випадок міжнародної корпорації, оскільки створювалися переважно в західноєвропейському регіоні.

Міжнародні  корпорації набули поширення внаслідок  структурних змін у світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська East India Company утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми також існують не одне століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст.

Надзвичайно високий  рівень концентрації капіталу наприкінці XIX - на початку XX ст. сприяв його переливанню за національні межі. Транснаціоналізація капіталу стала логічною ланкою в ланцюгу еволюційного розвитку відносин капіталу. На цей час припадає становлення таких відомих транснаціональних компаній, як американські "Дженерал моторз" (виникла в 1908 p., вивозити капітал почала з 1918 p.), "IBM" (1911 p., перші закордонні підрозділи було відкрито в 1917 p.), "Істмен кодак" (1901 p., закордонні дочірні фірми мала з часу свого створення); німецькі "Байєр" (1863 p., іноземна експансія з першого року утворення, в 1865 р. було відкрито першу в США фабрику з виробництва анілінових барвників), "Маннесманн" (1890 p., зовнішньоекономічна експансія фактично з моменту заснування), "Бош" (1886 p., вивезення капіталу з 1920 р.), "Хенкель" (1876 p., закордонне інвестування компанія розпочала в 1913 p.); швейцарська "Нестле" (1905 р., в 1914 р. мала заводи у п'яти країнах світу) [17,с.280].

У той час  в організації економічної діяльності відбувалися важливі перетворення, основний зміст яких полягав у тому, що:

1) у результаті  промислової революції другої  половини XIX ст., яка заклала підвалини  масового та спеціалізованого  виробництва, великі підприємства, комерційні структури здобули  істотні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно вищі прибутки; .

2) особливо широко  почав використовуватися принцип  партнерства, який, базуючись на  більш зручних та ефективних  механізмах корпоративної відповідальності (порівняно з відповідальністю персональною), створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників.

Дедалі гострішою  ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва (в  натуральному вираженні - маси пропонованих на ринку товарів) спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію, малі підприємства стикалися з труднощами у своїй ринковій діяльності й масово ставали банкрутами. Унаслідок цього відбулася істотна за масштабами концентрація та централізація господарської діяльності й власності на виробництві. Причому ступінь розвитку цих процесів є неперевершеним і тепер, оскільки в сучасних умовах помітну роль в економічному житті, зокрема в господарській системі провідних ринкових держав (на відміну від ситуації, що існувала наприкінці XIX - на початку XX ст.), відіграють підприємства малого та середнього бізнесу. Найбільш потужними міжнаціональними корпораціями були в той час англо-голландський хімікохарчовий концерн "Юнілевер", англо-голландський нафтовий концерн "Ройял датч-Шелл", західнонімецько-бельгійський трест фотохімічних товарів "Агфа-Геверт", англо-італійський гумотехнічний концерн "Данлоп-Піреллі", італо-французький автомобільний концерн "Фіат-Сітроен".

У 80-х роках XX ст. більшість таких корпорацій була реорганізована у транснаціональні. Головна економічна причина цього  процесу - складності функціонування об'єднаного в рамках компанії капіталу, який мав різну національну належність. Нині як міжнаціональні корпорації продовжують функціонувати "Ройял датч-Шелл" і "Юнілевер". Решта міжнаціональних компаній не має такої тривалої історії розвитку. Вони створюються, як правило, на короткий період часу і з певною метою, а досягнувши її, компанії "розлучаються". Ядро світового виробництва - ТНК. На відміну від міжнаціональних компаній, ТНК утворюються як національні щодо капіталу й контролю і міжнародні за сферою своєї діяльності. Діяльність цих підприємств має наднаціональний, наддержавний характер і веде до створення наддержавних зв'язків. З часу виникнення ТНК не існувало спільної точки зору на питання про кількість країн, в яких відбувається діяльність компанії, яка б дала змогу кваліфікувати її як транснаціональну. Вважалося, що для визнання компанії як ТНК цілком достатньо факту її діяльності більш як в одній країні.

У процесі становлення  та еволюційного розвитку транснаціонального капіталу і ТНК як форми функціонування транснаціонального капіталу виділяють декілька етапів, пов'язаних із формами експансії та напрямами торгово-виробничої діяльності ТНК. На першому етапі транснаціоналізації діяльності великих промислових компаній відбувався процес інвестування передусім у сировинні галузі іноземних економік. Він супроводжувався створенням у цих країнах розподільчих і збутових підрозділів компанії, що інвестувала. Хронологічно перший етап охоплює період з другої третини XIX ст. - першу половину XX ст. Другий етап еволюції ТНК пов'язаний із посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. Виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися передусім на виробництві продукції, яка на попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. Прямі зарубіжні інвестиції у повоєнні роки збільшувалися дуже швидко, що було прямо пов'язано з діяльністю ТНК. Найбільшою інвестуючою країною були США, вони спрямовували інвестиції переважно у країни, що розвиваються. Однак з початку 70-х років XX ст. зростання прямих зарубіжних інвестицій сповільнилося, змінилася їх спрямованість - передусім до країн Західної Європи. З початку 80-х років виникає ще одна нова тенденція в міжнародному русі інвестицій - прямі інвестиції з Великої Британії, Німеччини, Канади до США, причому саме США стають найбільшою приймаючою державою. На сучасному, третьому етапі, стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мереж внутрішньофірмових зв'язків регіонального, а нерідко й глобального масштабу. В рамках внутрішньофірмових зв'язків інтегруються наукові дослідження та розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут. Особливістю третього етапу є формування ТНК у країнах, що не належать до економічно розвинутих. Нині капітал активно вивозиться компаніями з відносно просунутих країн Азії та Латинської Америки (насамперед з Тайваню, Південної Кореї, Сінгапуру, Бразилії). Найбільші компанії цих країн експортують капітал з метою розширення сфер своєї діяльності, використання трудових ресурсів або науково-технічних досягнень приймаючих країн для отримання вищих прибутків [17,с.234].

Характеризуючи  сучасні тенденції в розвитку ТНК, слід відзначити, по-перше, вплив  науково-технічного прогресу на розвиток транснаціонального капіталу, по-друге, особливості інноваційної діяльності ТНК, по-третє, прискорений розвиток і вдосконалення факторів виробництва, що використовуються ТНК. Останніми роками відпала необхідність у надвеликих підприємствах на територіях окремих держав, розрахованих на всесвітній ринок. З'являється можливість створювати заводи, що випускають одну і ту ж продукцію за однією і тією ж технології в низці країн, тобто уніфікувати випуск продукції в міжнародному масштабі й організувати спільне виробництво з підприємствами, що знаходяться в різних точках земної кулі й мають різну національну належність.

Результатом НТП  стала сучасна техніка, що дає  змогу об'єднувати підприємства, які  спеціалізуються на випуску різних видів продукції, але пов'язані  виробничими відносинами в рамках однієї корпорації. Раніше такі підприємства належали різним фірмам або були самостійними комерційними одиницями. Тепер вони, підпорядковуючись одній ТНК, є складовими загального міжнародного виробничого комплексу.

Принципово новим моментом у транснаціоналізації капіталу є розширення діяльності ТНК у сфері послуг, особливо наукомістких. Цей процес засвідчує факт зростання значущості послуг в економіці, а головне - зміну самого характеру послуг, який набуває все більше виробничого значення. Між товарами і послугами встановлюється тісніший зв'язок, внаслідок чого експорт товарів потребує розвинутішої мережі, що формується переважно з послуг. І сам характер багатьох видів послуг - збіг виробництва і споживання за часом, відсутність необхідності зберігання тощо -стимулюють зацікавленість компанії у їх виробництві.

У цей час  чітко виявляється нова риса розвитку транснаціонального капіталу - поширення на приймаючі країни інноваційної активності, яка раніше була прерогативою материнських фірм. Відбувається це у результаті створення в інших країнах науково-дослідних центрів і технологічних парків, а також за рахунок поглинання місцевих фірм з високим інноваційним потенціалом. За даними міжнародної статистики, питома вага інновацій, що припадають на зарубіжні філії ТНК, постійно зростає. ТНК відіграють провідну роль не лише у світовій економіці, а й у міжнародному політичному житті. Вони все інтенсивніше впливають на політичні процеси в світі: втручаються у формування зовнішньої та внутрішньої політики держав, втілюють и у життя, мають у своєму розпорядженні арсенал коштів і можливостей реалізації та контролю власних інтересів. Неважко пересвідчитися, що політичні позиції ТНК як у масштабах окремої держави, так і в масштабах всього світу визначаються їхньою економічною потужністю. Адже й в усьому світі зростаючий вплив на світовий політичний процес мають процеси, що відбуваються у світовій економіці. Могутня інтеграція, динамічне формування єдиного світового ринку, світових факторів виробництва, розвиток НТП, інтернаціоналізація виробництва, сфери обігу - все це створює матеріально-технічну базу для світового політичного процесу. Отже, незважаючи на відносну самостійність політичного процесу, зберігається його детермінація економічними чинниками, провідним серед яких і є економічна могутність ТНК.

Таким чином, сучасні  ТНК є продуктом еволюційного розвитку транснаціонального капіталу. Функціонування сучасних ТНК відбувається в умовах глобалізації світогосподарських зв'язків, які, з одного боку, створюють зовнішнє середовище для їх діяльності, а з іншого - самі є результатом такої діяльності. Поява глобальних ТНК призвела до того, що нині третина світової торгівлі здійснюється в рамках транснаціональних комплексів. Одним із лідерів серед глобальних ТНК є швейцарська "Nestle". Обсяг її зарубіжного продажу становить 98% від обсягу загальних продажів, у іншої глобальної компанії - "Philips" - цей показник - 88%, у "British petroleum" - 75%. Сучасні ТНК є важливою складовою єдиної світової політичної та економічної системи, вони беруть активну участь у міжнародних політичних процесах і являють собою нові суб'єкти світового політичного процесу [10,с.17].

На зламі  ХХ-ХХІ ст. спостерігалося зростання  зовнішньоекономічної діяльності, в  якій ТНК є торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами міжнародної трудової міграції. Вони відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн.

Основна форма  експансії ТНК - вивезення капіталу. Міжнародна міграція довгострокового  капіталу прискорила процес взаємопроникнення  і переплетіння фінансового капіталу, посилила могутність ТНК. Зростаюча роль зарубіжних інвестицій як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення - результат прискорення об'єктивного процесу інтернаціоналізації факторів виробництва у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованій на вивезенні капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть за умов загострення кризових явищ у світовій економіці.

2. Динаміка розвитку та структура транснаціонального капіталу в Україні

Вітчизняна  національна економічна система, розвиваючи транснаціональну діяльність має на меті вирішення двох основних задач: залучення необхідного для розвитку капіталу та проведення власної політики експансії на зарубіжних ринках. Саме з цієї точки зору розглянемо динаміку поширення ідей транснаціоналізації в українському бізнесі. В Україні станом на 1 січня 2009 року було зареєстровано 2307 іноземних підприємств, що порівняно зі станом на 1 січня 2008 року (2323) показує зниження іноземної активності на українському ринку (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка участі іноземного капіталу в українській  економіці

*За даними  Державного комітету статистики України [15]

Більша частина  даних підприємств зосереджена  в галузі торгівлі та ремонту, в переробній промисловості, в операціях з нерухомістю, будівництві.

Як бачимо, іноземні компанії не прагнуть вкладати кошти у високотехнологічні  галузі, а більшість інвестицій направляють на торгівлю – галузь, яка дозволяє швидко отримувати високі прибутки. Переробна промисловість також виступає пріоритетною галуззю для іноземних інвесторів, що є позитивним для економіки України. Адже саме переробна промисловість дозволяє виробляти кінцевий продукт і оновлювати технологію переробки. Наступними за пріоритетність є галузь нерухомості та будівництва.

Ці дві галузі є традиційно привабливими для іноземних  інвесторів в економіках, що розвиваються. Іноземні інвестиції у будівництво дозволили Україні зайняти вигідну позицію на світовому ринку в цій галузі. Україна активно експортує послуги будівництва на світовий ринок.

Однак, негативними  залишаються показники в основних галузях економіки України: добувна промисловість, сільське господарство, енергетична галузь. Недоінвестування цих галузей призводить до їх відставання від міжнародного рівня, застарівання обладнання, руйнації.

Що ж стосується іншого напряму розвитку українських  ТНК, то тут взагалі ще рано казати про який-небудь прогрес. На сьогоднішній день найвищою формою господарської діяльності, яка існує всередині країни є фінансово-промислові групи, які мають за мету подальше розширення своєї діяльності і перетворення у транснаціональні корпорації. Серед таких груп можна відмітити фінансово – промислову групу «Приват», фінансово-промислову групу «Інтерпайп». Водночас, навіть такі потужні виробничо-фінансові комплекси не в змозі виступати на міжнародній арені на рівні інших ТНК світу.

Серед об’єктивних  проблем, які існують в Україні щодо розширення діяльності ТНК можна назвати наступні:

- нестабільність  політико-правового середовища країни;

- нерозвиненість  ринкової інфраструктури;

- нестабільність  курсу національної валюти;

- нерозвиненість  внутрішнього інвестиційного ринку;