Транснаціональний капітал та механвзм його функціонування

Транснаціоналізація веде до небувалого високого рівня взаємозалежності між країнами. Як центри координації й рушії світового виробництва та обміну ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав.

Транснаціональні  корпорації, як і транснаціональні банки, перетворилися поряд з  національними державами в реальних суб’єктів економічних відносин і реально впливають в стрімкі зміни в світовому господарстві.

Сьогодні усі  показники міжнародного виробництва  ТНК (прямі інвестиції, продажі, експортно  – імпортні операції, зайнятість іноземних  філіалів) зростають більш швидкими темпами, ніж світовий валовий продукт, світова торгівля або сукупна величина валових внутрішніх інвестицій усіх країн.

Так питома вага філіалів у глобальному ВВП досягла 50%. Ці продажі за вартісним обсягом  удвоє перевищили вартість світового  експорту товарів та послуг. Тільки на закордонні філії ТНК припадає нині 10% світового валового продукту. На початку ХХІ століття 200 найбільших компаній світу виробляли приблизно 60 – 80% усієї продукції промислово розвинутих країн. Всі вони зосереджені в основному в трьох центрах – США, Європі, Японії [4,с.191].

Не тільки світове  промислове виробництво концентрується в декількох розвинутих країнах. Така ж ситуація характерна і для фінансового капіталу, який паралельно з великомасштабним виходом промислових корпорацій перетікає у міжнародну сферу. Розпочавши інтернаціоналізацію своїх операцій трохи пізніше промислових ТНК, банки згодом потім обігнали їх за обсягом і розмахом. Тому у міжнародних операціях задають найбільші банки, що здійснюють панування над капіталом. Так, 84 найбільші транснаціональні банки зосередили 1/3 сукупних активів і депозитів західного світу. Ці банки, як правило мають: величезну депозитну базу і відрізняються високим рівнем універсалізації своєї діяльності; широку і розвинуту мережу закордонних підрозділів, розташованих в основних світових фінансових центрах і національних ринках приймаючих країн; високу частку міжнародних операцій у сукупній діяльності. У сучасних умовах транснаціональні банки зайняли особливо могутню позицію в залученні ТНК до світового ринку капіталів. Взаємодіючи з ТНК, транснаціональні банки тим самим посилюють власні економічні позиції за національними кордонами. Ця особливість функціонування транснаціонального банківського капіталу все більше проявляється у обслуговуванні закордонних відділень і філій промислових і торгових компаній і характерна для банків усіх промислово – розвинутих країн, тому що надає їм додаткові конкурентні переваги. Вони проявляються в тому, що,  зберігаючи клієнтуру ТНК країни походження, банки здобувають значну маневреність і самостійність: Транснаціональні банки, маючи широкі міжнародні канали зв’язку, володіючи ресурсами в іноземній валюті, швидко завойовують місцеву клієнтуру, послуги ТНБ на місцевих ринках обходяться дешевше послуг місцевих банків, котрі на протязі тривалого часу користувалися вигодами свого монопольного положення. У результаті діяльності ТНБ стає усе більш стійкою, стабільною і глобальною. Розширюючись, вона в той же час все більше залежить від стану місцевого законодавства, торгівельного й інвестиційного ринку, місцевої кон’юктури цін і відсоткових ставок, а в широком плані – від показників внутрішньоекономічного розвитку як власних, так і приймаючих країн і розвитку електронних технологій. У міжнародній фінансовій комп’ютерній мережі з надзвичайною легкістю перекидаються з одного кінця світу на інший численні суми.

Вихід ТНК і  ТНБ за національні кордони відповідає їх головним стратегічним установкам і характеризується певною оптимізацією розміру корпорацій через створення філій і договірних підприємств. Паралельно відбувається доступ гіганських корпорацій до іноземних природних ресурсів, ринків збуту та природної сировини.

Укріплюючи  свою могутність, ТНК все частіше  поєднується в стратегічні альянси  – партнерства фірм, які спільно  співпрацюють за провідними напрямками діяльності для досягнення переваг на тому чи іншому ринку. За мобільністю, швидкозростаючою здатністю до транснаціоналізації зв’ язків і організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси ТНК вони значно перевищують національні або регіональні форми господарських утворень.

Нині ТНК  належить 90% прямих зарубіжних інвестицій. На них припадає 1/2 світової торгівлі і валютних ресурсів. Постійно розширюється географія розміщення корпорацій. ТНК  і ТНБ зуміли відкрити для себе деякі нові регіони. Насамперед це відноситься до колишніх країн соціалістичної орієнтації. Зараз ТНК прагнуть знайти країни з дешевшою робочою силою, низькими штрафними санкціями за екологічну шкоду для виробництва, низькими ставками оподаткування прибутків, меншими масштабами державного регулювання.

Зміни в міжнародному економічному житті приводять до того, що багатогалузеві концерни з успіхом конкурують з одногалузевими і витісняють їх. Зараз кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підприємства в 11 галузях, а найбільш могутні охоплюють 30 – 50 галузей. Сучасні ТНК постійно нарощують свій економічний потенціал шляхом злиття і поглинання як великих фірм, так і дрібних фірм [4,с.205].

3. Механізм функціонування транснаціонального капіталу.

Однією з  форм міжнародного бізнесу, яка на сучасному етапі відіграє важливу роль у формуванні стратегії розвитку економічної системи, транснаціональні корпорації (ТНК), а транснаціоналізація є ключовою характеристикою сучасних світогосподарських відносин. В умовах формування ринкової інфраструктури світової економіки під впливом транснаціональні корпорації завойовують все нові ринки і прагнуть подальшого розширення економічної влади. Для сучасної транс націоналізації підприємств може бути економічним механізмом, який визначить нові пріоритети суспільного відтворення, цілі зовнішньоекономічні політики, особливості та умови участі країни в міжнародному поділі праці.

Економічний механізм діяльності транснаціональних корпорацій залежить від економічного й регулятивного  середовища в країнах базування та країнах здійснення діяльності філій транснаціональних корпорацій.

Розрізняють два  основних підходи до оподаткування прибутків транснаціональних корпорацій:

1. Світовий підхід базується на тому, що оподатковуються всі прибутки корпорації, зареєстровані в певній країні. Тобто оподатковуються прибутки, отримані в країні реєстрації, а також прибутки, отримані від діяльності філій корпорацій в усіх інших країнах світу.
2. Територіальний підхід передбачає оподаткування прибутків, отриманих місцевими та іноземними компаніями на території певної країни.

Необхідною  умовою ефективного розвитку відносин на ринку фінансового капіталу є  їх інституційне оформлення і забезпечення реалізації зростаючих потреб суб’єктів цих відносин через відповідні регулятивні інструменти та механізми. Глобалізація ринку фінансового капіталу була б неможлива без одночасного формування особливого глобального інституційного середовища. По-перше, глобальне інституційне середовище включає величезний шар звичок, культурних стереотипів, що нагромадилися за сторіччя економічного і політичного панування Європи, європейського, а згодом і американського, капіталу над значною частиною земної кулі. Сформовані традиції і стереотипи у світовій економіці сьогодні проявляються в діяльності ТНК, ТНБ, фінансових груп. По-друге, глобальне інституційне середовище включає створений в останні десятиліття правовий механізм функціонування транснаціонального фінансового капіталу, що виявляється сильніше національного регулювання в розвинених країнах, нав’язує їм свої “правила гри”. По-третє, глобальне інституційне середовище світової економіки включає учасників нового (глобального) типу на світовому ринку. Структура ринку фінансового капіталу включає організаційно – правові форми, що опосередковують фінансові відносини, тобто це є сукупність систем та установ для обслуговування даного ринку.

Основою процесу глобалізації є інтернаціоналізація економічних  явищ і процесів, яка проявляється в інтернаціоналізації виробництва  й обігу капіталів, лібералізація  торгівлі та транскордонного переміщення капіталів, експансії транснаціональних виробничих і фінансово – кредитних корпорацій, а також зростання їх впливу на глобальний ринок. За визначенням Міжнародного валютного фонду, “глобалізація в економічному контексті – зростання інтеграції економік країн світу у сфері торгівлі та особливо фінансових потоків”. Таким чином, глобалізація фінансів, зокрема інтернаціоналізація капіталу, що призводить до формування глобальних фінансових ринків капіталу, є одним із базових процесів глобалізації світового господарства.

Формування  світових фінансових ринків, як сфери  ринкових відносин, де відбувається формування попиту та пропозиції на всі грошові  ресурси, а також відбувається їх рух задля забезпечення капіталом  виробничих і невиробничих інвестиційних потреб,є результатом інтенсифікації процесів інтернаціоналізації капіталу. Нині ці ринки є не лише найбільш динамічним сектором світового господарства, а й фінансовою основою для економічної глобалізації. Таким чином, динамічний розвиток світових ринків капіталу є одночасно і результатом, і важливою рушійною силою глобалізацій них процесів, що свідчить про тісний взаємозв’язок між глобалізацією світового господарства та інтернаціоналізацією капіталу (фінансового, промислового, банківського).

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття у структурі міжнародного ринку капіталів відбулися значні зміни, пов’язані з:

• розвитком інформаційних технологій;
• лібералізацією транскордонного переміщення капіталу;
• переміщенням сфери регулювання ринків капіталу на міждержавний рівень і прагненням учасників ринку обійти регулятивні перешкоди (поява фінансових інновацій, євроринки, тощо);
• загострення глобальної конкуренції, що сприяє якісним змінам у галузі та активізує впровадження фінансових інновацій;
• формуванням системи міжнародних фінансових інституцій та укрупненням основних гравців глобального ринку капіталів.

 Для сучасного  етапу функціонування банківського капіталу характерним є диверсифікація процесів транс націоналізації банківського капіталу, урізноманітнення їх форм та зростаюча взаємозалежність національних і світових ринків капіталу, які впливають на діяльність банківських структур як основних носіїв банківського капіталу. Серед основних причин диверсифікації процесів транснаціоналізації банківського капіталу варто виокремити такі:

1. Транснаціоналізація промислового капіталу за рахунок розширення виробничої діяльності корпорацій і створення широкої міжнародної мережі філій сприяло зростанню потреби транснаціональних корпорацій у банківському капіталі.
2. Глобалізація та лібералізація транскордонного руху банківського капіталу сприяли уніфікації національних фінансових і банківських систем, що проявилося в збільшенні норм і правил регулювання банківського капіталу та діяльності банків, а також стандартизації банківського нагляду та законодавства.
3. Конвергенція національних і світових ринків банківського капіталу, а також транскордонна діяльність банків сприяли збільшенню взаємозалежності національних банківських систем та національних економічних систем від міжнародних ринків капіталу, що, у свою чергу, проявляється у зростанні відкритості національних економік. Так, торговельна відкритість (сума експорту та імпорту у відсотках до ВВП) промислово розвинених країн зросла на 25% за останні тридцять років, тоді як фінансова відкритість (сума зовнішніх активів і зобов'язань за прямими іноземними та портфельними інвестиціями у відсотках до ВВП) більш ніж на 20% лише за останні п'ятнадцять років [11,с.48].
4. Злиття раніше відокремлених регіональних сегментів світового ринку, а також конвергенція секторів світового фінансового ринку сприяли загостренню глобальної інституційної конкуренції, що значним чином вплинуло на формування стратегії власників банківського капіталу – ТНБ.

Характерні  риси сучасного етапу функціонування банківського капіталу, у свою чергу, визначають умови та особливості функціонування і прояву банківського капіталу в сучасному глобальному економічному середовищі:

1. Зростання вартісного виміру та обсягів транскордонних кредитно-фінансових операцій як однієї з основних складових банківського капіталу. Розвиток ТНК і ТНБ призвів до стрімкого зростання мобільності не лише функціонуючого капіталу, а й до зростання масштабів позичкового капіталу, який обертається на світовому ринку капіталів.
2. Підвищена міжнародна мобільність банківського капіталу. Мобільність банківського капіталу, передусім, обумовлена грошовою формою функціонування банківського капіталу. Інтенсифікація міжнародної мобільності банківського капіталу пов'язана також з: переходом до системи плаваючих валютних курсів.

2. ОЦІНКА  ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА УКРАЇНІ

1. Особливості функціонування транснаціонального капіталу в світі

Однією з  ключових характеристик сучасного  розвитку світогосподарських процесів є транснаціоналізація. Транснаціоналізація у підприємницькій сфері, яка є однією з найхарактерніших рис сучасної системи міжнародних економічних відносин, реалізується в діяльності великих геоцентричних компаній, що функціонують як міжнародні корпорації (МНК). Найзагальніше визначення МНК таке: МНК - міжнародні за складом і характером діяльності суб'єкти господарського життя, які функціонують на принципах корпоративної власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків у міжнародному масштабі.

Міжнародні  корпорації в сучасному світі - найважливіший елемент розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин, їх бурхливий розвиток в останні десятиріччя відображає поглиблення міжнародного поділу праці й загострення конкуренції на світових ринках. Міжнародні корпорації з'являються як безпосередні учасники всього спектра світогосподарських зв'язків, як "локомотиви" світової економіки. Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, що швидко розвиваються, а з іншого - могутнім механізмом впливу на них. Активно впливаючи на міжнародні економічні відносини, геоцентричні компанії формують нові відносини і видозмінюють форми міжнародних економічних відносин, що склалися. МНК перетворили світову економіку на економіку, що базується на міжнародному виробництві; вони забезпечили розвиток НТП в усіх його напрямах: підвищення технічного рівня та якості продукції; зростання ефективності виробництва; вдосконалення форм внутрікорпоративного менеджменту. МНК діють через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу за єдиною науково-виробничою і фінансовою стратегією, що формується в їх "мозкових трестах", володіють величезним науково-виробничим і ринковим потенціалом, що забезпечує високий динамізм розвитку.