Теневая экономика

Тіньовий обіг найбільше  присутній у таких сферах діяльності: торгівля (80%), будівництво (66%), нерухомість (60%), гральний бізнес (53%), громадське харчування (53%), засоби масової інформації (53%), транспорт і перевезення (46%). У торгівлі підакцизними товарами значну частину становлять невраховані обсяги тютюнових, лікеро-горілчаних та інших виробів.

Досить високим є  рівень корумпованості у сферах, які здійснюють поставки енергоносіїв, землевідведення під будівництво, операції з комерційною нерухомістю (оренда) та приватизацію державного майна. Тут існує значний розрив між ринковими та «відпускними» цінами на «продукцію» і, відповідно, можливість отримання надприбутків, які є джерелом хабарництва та «відкотів», з якими найбільше працює фірм у будівництві (91%), торгівлі (75%), сфері нерухомості (75%), сільському господарстві (58%), енергетиці (58%).

 

2.3  Чинники тіньової економіки

Для вироблення адекватних заходів слід, по-перше, визначити чинники, які зумовлюють і постійно відтворюють можливості подальшої тінізації економіки України. До таких чинників можна віднести (за ступенем значимості);

надто високий рівень неформального зв'язку державних чиновників зі сферою бізнесу, що органічно пов'язано з гіпертрофованими функціями адміністративного регулювання і, своєю чергою, зумовлює протекціонізм, корупцію, кланову корпоративність економічної діяльності;

низьку якість законів  та інших нормативних актів, що зумовлює, з одного боку, неможливість для легального бізнесу реально захистити себе за їх допомогою від рекету та вражених корупцією чиновників, а з іншого - уможливлює отримання тіньових надприбутків без порушення закону;

забюрократизованість багатьох процедур, пов'язаних з відкриттям та веденням бізнесу як на внутрішньому ринку, так і в зовнішньоекономічній сфері, що призводить до надмірно високих втрат часу і завищеної вартості здійснення угод;

надто високий рівень оподаткування, зокрема стосовно підакцизних товарів;

значний ступінь деформації суспільної моралі, де поширені думки  про неможливість жити і працювати  за законом;

недостатній рівень кваліфікаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення роботи органів державного управління, що не дає можливості ефективно відстежувати приховані операції тіньової економіки.

По-друге, необхідно з  урахуванням цих чинників та актуального  рівня тіньової економіки змоделювати  можливі сценарії подальшого розвитку тіньового сектору.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ТІНЬОВОГО СЕКТОРУ

 

 

3.1 Заходи щодо подолання тіньового сектору                                                                                    

Для подолання тіньового  сектору держава має якнайшвидше  створити умови для розвитку підприємництва (особливо малого та середнього бізнесу), усунення обмежень щодо нього. Іншим важливим напрямком є стимулювання виробничої діяльності, відновлення і забезпечення ефективного функціонування виробничого потенціалу на основі національних і зарубіжних інвестиційних ресурсів. Серед довгострокових завдань щодо обмеження тіньового сектору економіки слід відмітити розробку цілісної системи державних , регіональних і галузевих програм, дія яких спиратиметься на безумовне виконання Законів України.

На даному етапі ринкових перетворень необхідно вжити заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату для запровадження механізму залучення внутрішніх і іноземних інвестицій під довгострокові проекти на основі встановлення для них податкових пільг, страхування інвестиційних ресурсів і наданн6я державних гарантій. Преференції мають надаватися виробничим підприємницьким структурам (всіх форм власності). Доцільним є створення спеціального податкового суду для розгляду спорів, пов’язаних з порушенням суб’єктами підприємницької діяльності податкового законодавства та перевищенням посадових функцій податковими органами.

Поступового зменшення  вимагає чисельність державних  структур, що здійснюють контроль за розвитком  підприємництва, для недопущення  дублювання деяких контрольних функцій. Необхідно чітко визначити і законодавчо затвердити функції державних структур, для попередження незаконних дій як з боку цих структур в цілому, та і їх окремих працівників.                      

Повинна бути забезпечена  прозорість і відкритість діяльності державних органів регулювання економіки, для чого необхідно встановити персональну відповідальність за перевищення повноважень, посадових зловживань і бюрократичних зволікань.

Для детінізації економіки  необхідно забезпечити особисту фінансову відповідальність керівників і головних бухгалтерів державних і недержавних підприємств за незаконне, нецільове і неефективне використання коштів. Посилення вимагає фінансовий контроль за діяльністю структур, де існує висока ймовірність фінансово-економічних шахрайств. Необхідно зазначити, що тіньова економіка в Україні стосується всіх сфер господарської діяльності і має різноманітні форми прояву, що досягли загрозливих масштабів. Питання оцінки обсягів тіньової економіки є актуальним і досить складним. За приблизними оцінками експертів, рівень тонізації господарської діяльності в окремих регіонах України досягає 60–65%, що значно перевищує аналогічні показники розвинених країн світу. Одним із негативних явищ, з якими стикнулась економіка України в процесі трансформації в ринкову систему господарювання, є стрімке зростання тіньової економіки. На теперішній час тіньову економіку можна вважати не тільки реальним, але й суттєвим фактором, який впливає на розвиток суспільства.

Аналізуючи процеси  становлення і розвитку тінізації в сфері підприємництва в Україні на етапі формування ринкових  механізмів господарювання , слід відзначити наступне.

1. В умовах соціалістичної  системи господарювання існували  певні види тіньової економічної  діяльності. Практично всі директори  підприємств , а також лінійні керівники на рівні начальників цехів, майстрів регулярно здійснювали тіньові операції з бартерного обміну матеріально-технічними ресурсами , реалізації продукції та послуг поза межами встановлених планів, надання послуг за хабарі.

У кінці 70-80 років тіньова  економіка набула настільки широкого розмаху, що її  можна вважати  економічним елементом  радянського  суспільства. Про існування таких  структур знали практично всі, але  офіційно робився вигляд , що тіньової економіки в радянському суспільстві не існує. Однак саме через них просувались дедалі більші грошові потоки і формувалась економіка, паралельна офіційній.

2. На етапі переходу  до ринкової економіки більшість  видів тіньової діяльності радянського  суспільства було легалізовано. Були легілізовані права на приватну власність і різні форми організації виробництва, з’явились можливості відкривати нові підприємницькі структури в сфері торгівлі, наданні посередницьких послуг. Відпала потреба в різних проштовхувачах продукції , вибивачах матеріально-сировинних ресурсів.

3. Розвиток підприємництва  в Україні здійснювався хаотично  і непослідовно, без належних  обгрунтувань держави і визначень  пріоритетних напрямків  в  різних сферах діяльності.

4. Одним із основних  напрямків посилення тінізації в сфері легальнонго підприємництва є ухилення від податків, зниження результатів господарювання з метою заниження податків, високий рівень бартерних операцій, що також знижує загальну величину відрахувань в бюджет.

В сучасних умовах ухилення від податків підприємницьких структур можна виділити в окремий напрям тінізації вітчизняної економіки, який сфрормувався і посилився вже в умовах переходу до ринку. Такий вид тінізації підприємницької діяльності викликаний, в основному, недоліками чинного законодавства перехідної економіки та надмірними податками і репресивною системою оподаткування. Якщо виконувати всі вказівки і постанови щодо сплати податків, то підприємцям прийшлось би сплачувати понад 50% і більше прибутку.

Отже, шукати шляхи зниження тінізації в сфері підприємництва в цьому напрямку слід за рахунок удосконалення системи оподаткування підприємницької діяльності.

Деякі кроки в цьому  напрямку уряд зробив. Зокрема, з 1999 року ввійшов в практику Указ Президента „Про деякі заходи з дерегулювання  підприємницької діяльності”, яким дозволено дрібним підприємцям переходити на єдиний податок, величина якого встановлюється регіонаольними органами ДПА.

5. В умовах посилення  загальної кризи збільшилася  кількість видів підприємницької  діяльності,  які носять кримінальний характер. До них прийнято віднести , крім торгівлі наркотиками, зброєю, валютні операції, забороненні чинним законодавством України, розкрадання державного майна. Усвідомлений обман споживачів і держави, нелегальні кримінальні структури, що займаються експропріацією доходів легально функціонуючих підприємств.

Враховуючи різноманітність  підприємницької діяльності, що має  тіньовий характер, а також високий  рівень її розвитку за обсягами наданих  нею послуг  і впливом на формування національної економіки за обсягами є цілком зіставними з легальними, вирішення проблеми набуває особливої актуальності.

Необхідно розробити  державну програму зниження тінізації  економіки України, в якій обгрунтувати мету, завдання державних адміністративних установ з вирішення проблеми, форм і методів їх досягнення, а також механізмів їх реалізації, втому числі і фінансового забезпечення.

В залежності від впливу  на суспільство тіньову економіку  підприємницької діяльності доцільно розділити на три групи:

- формування нелегальних підприємницьких структур;

- заниження результатів  господарювання, ухилення від податків; 

- заборонені чинним  законодавством види підприємницької  діяльності.

Такий розподіл має принципове значення у визначенні форм і методів  боротьби з тіньовою економікою. При цьому також необхідно враховувати функції корисності і впливу на розвиток суспільства кожної групи.

Зазначимо, що шкода від  функціонування нелегальних структур підприємницької діяльності, якщо ця група включає тільки ті її види, що не заборонені чинним законодавством України, полягає в тому, що від них не надходять кошти в державний бюджет, оскільки вони не зареєстровані і не сплачують податків державі. Разом з тим така форма підприємництва забезпечує зайнятість і доходи значної  частини населення. Крім цього, вона занижує офіційні дані про рівень доходів населення, дозволяє отримувати від держави окремими підприємцями дотацій. На теперішній час ця форма тінізації набула широкого розповсюдження не тільки в сфері підприємництва, але і в державному секторі економіки на державних та приватизованих підприємствах.

 

3.2 Сценарії подолання  тіньової економіки

Загальний обсяг тіньового  сектора в Україні досяг такого рівня, коли він, принаймні, вже не поступається, за своєю величиною, офіційно зареєстрованому сектору, але є набагато динамічнішим та із значно помітнішими накопиченими ресурсами розвитку. З цієї обставини випливає наступне:

1) Сценарій збереження status quo. При цьому, з одного боку, зберігатимуться основні причини, які породжують тіньову економіку і призводять до її репродукції на все більш високому рівні, а з іншого - застосовуватиметься більшою чи меншою мірою каральний апарат для придушення тіньового сектора. Така парадигма розвитку, вочевидь, не має позитивних перспектив. Оскільки каральними заходами придушити надто потужній тіньовий сектор просто неможливо (а в економічному сенсі і вкрай небезпечно), то вищеозначене протистояння буде вирішене тим, що гіпертрофований каральний апарат держави, за умови реалізації зазначеного сценарію, буде рано чи пізно підпорядкований верхівці тіньового сектору. А враховуючи те, що цією верхівкою є відверто криміналізована частина тіньової економіки, то існує величезний ризик виникнення на цій основі автократичної держави, що ґрунтується на кримінальному капіталі.

2) Сценарій формальної  легалізації тіньової економіки.  При цьому може бути оголошено  амністію стосовно всіх чи  значної частини порушень податкового,  валютного та іншого законодавства,  що регулює підприємницьку (господарську) діяльність. Проте такий однобічний захід є досить ризикованим. Він не дає гарантій швидкого і суттєвого поліпшення економічної ситуації, враховуючи значний рівень недовіри до рішень держави, а також наявність суто економічних обмежень, а саме - вкрай знижений платоспроможний попит на внутрішньому ринку, значний рівень декапіталізації і, як наслідок, неконкурентоспроможності, епідемію неплатежів тощо. Окрім того, цей захід може закріпити існуючі в суспільстві тенденції неповаги до закону, посилити криміналізацію суспільства, сприяти зрощенню тіньових структур із владними.

Врешті-решт, кінцеві  наслідки цього сценарію можуть мало чим відрізнятися від наслідків  першого варіанту, оскільки тривале  невирішення гострих економічних  проблем і панування беззаконня неодмінно штовхатимуть суспільство в бік автократизації влади.

3) Сценарій поступового  залучення тіньової економіки  до легального сектору. При  цьому створюватиметься комплекс  умов для значного полегшення  початку і подальшого введення  підприємницької (господарської)  діяльності, включаючи:

проведення радикальної  адміністративної реформи в напрямку перебудови методів діяльності органів  державного управління (центральних  та місцевих), опанування ними механізмів регулювання, властивих ринковим системам;

перетворення державних  органів з таких, що насамперед контролюють і забороняють, на такі, що допомагають офіційно зареєстрованим суб'єктам економічної діяльності;