Теневая экономика

Неабиякий внесок до формування “тіньових” прибутків вносить і  сектор домашніх  господарств  (сектор  натурального  самозабезпечення населення),  які виробляє  товари  та  послуги,  які  споживаються  всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора  є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не  продаються,  тобто не є об'єктами ринкових відносин. Тому  відсутність ринкових  транзакцій робить оцінку  вартісних обсягів виробництва  товарів та  послуг в  домашніх господарствах надзвичайно важким завданням. В  усіх ринкових  економіках,  робота у  домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах. Окрім  домашньої праці,  в  країнах, що розвиваються або знаходяться  у стані  трансформації,  продукція,  отримана  від  роботи на присадибній, приватній  чи орендній земельній ділянці, має  велике значення для виживання та відтворення сім'ї. Відносини обміну, які можуть виникати між домашніми господарствами цього економічного  сектору, мають скоріше характер  своєрідного бартерного обміну життєвими благами і послугами, ніж є дійсно  ринковими операціями товарної реалізації, що відбуваються на вартісній основі.

Неформальний  сектор економіки ("світло-сіра" економіка) складається з дрібних виробників  та їх  найманих  робітників разом із  самостійними виробниками товарів та  послуг (наприклад, транспортних,  будівельних, ремонтних тощо),  а також комерсантів-посередників.  Діяльність  вуличних торговців є найбільш  поширеним  і  видимим проявом діяльності неформального сектора,  хоч  продукція малих  майстерень та  ремісників,  які досить  часто працюють у домашніх умовах,  має на  цей  час  в країнах  ринкової економіки значно більші обсяги, ніж в Україні. Неформальний  сектор,  на  відміну від  сектора  домашніх  господарств, пов'язаний  з  купівлею-продажем  товарів та  послуг, тобто  він обов'язково повинен  бути врахований  у складі ВВП.  Слід  зазначити,  що цей  сектор  у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у  стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується. Основною причиною тут є  велика чисельність  дуже дрібних об'єктів дослідження та податкового контролю,  а  також  занадто мізерний  обсяг  персоніфікованих  доходів,  що отримує  більшість суб'єктів цього  сектора,  і  які  за сукупною  величиною фактично  не перевищують  існуючої нульової  ставки податку  на (місячні  чи річні) доходи громадян. При такому виробництві у секторі товари і послуги за своєю споживчою якістю є легальними, і загалом  при їх виробництві і дрібній реалізації  суб’єкт  не  порушує  закони.  Правда,  в  багатьох країнах,  що  розвиваються, є  закони про  ліцензії,  інші норми,  що можуть ігноруватися при операціях у неформальному секторі. Але вірним є й те, що в більшості випадків  влада докладає незначних зусиль для впровадження різноманітних законів у життя,  оскільки це  пов'язано перш  за все із  низьким рівнем доходів,  що  отримують суб'єкти підприємницької діяльності неформального сектора економіки, і які для держави не можуть  бути  суттєвим  джерелом наповнення бюджету. "Темно-сірий" сектор "тіньової" економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих  законів (наприклад, про  реєстрацію  підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів;  про мінімальну  заробітну  плату;  про охорону праці та  соціальне забезпечення). Тобто це сектор  свідомо прихованих видів діяльності. Розміри такої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах. Це явище отримало багато назв: від "чорної економіки" в європейських країнах до "підземної"  ("underground" або "subterranean")  в США.  Оцінка  розмірів цього  сектора особливо  складна,  оскільки  порушники  законів ретельно приховують  інформацію.  У  деяких  країнах  продукцію  "тіньового"  сектора враховують  в  національному доході, хоча ці оцінки базуються  не  на точній статистиці,  а не  експертних оцінках. Зростання  розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже  турбує  органи  влади саме через великі  втрати  в офіційних цифрах національного доходу.  Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати  податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція „тіньового” сектора легальна, проте виробництво, або  розподіл  товарів  та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

"Чорний" (в  т.  ч. кримінальний) сектор "тіньової" економіки  має своє, притаманне  тільки  йому  амплуа.  Тобто  він  має  справу  з  виробництвом, розподілом,  обміном  і  споживанням  соціальне небезпечних та руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких  перш за  все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, "відмивання" та фальшування грошей, "кіллерські послуги", торгівля живим товаром  тощо. Тому природним  є те,  що надвисокі  протиправні доходи  цього  сектора  уникають участі  у податковій  системі.  Однак  владу більше  цікавить  припинення виробництва товарів та послуг цього сектора,  ніж сплата податків від них.

Продукція  і  доходи  від  кримінального сектора  не повинні  включатися  до національного  доходу  (хоч,  виявляється,  це  стосується не  всіх  видів кримінальної діяльності). Функціонування "чорної"" (кримінальної) економіки  в автономному режимі не є типовим явищем,  бо,  проникаючи  в бюрократичні структури, вона змушує працювати  на себе  потужну  складову  адміністративної  системи  управління державою. Особливо необхідно  відзначити, що  "чорна"  економіка має тенденцію до постійної диверсифікації  у  "світлу"  (традиційну)  економіку, бруднить легальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих "включень чорної економіки" є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахунок легальної сфери економіки. Ця  частина "чорної тіні" являє собою економічну основу відтворення корумпованої економіки,  що  особливо  актуально для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації. До проявів диверсифікованих  часток "чорної" економіки можна,  перш  за все, віднести  всі види корупції (аж до відносин  бюрократичного бартеру, що отримав у народі назву "блат",  і який  базується на відносинах, побудованих на принципі:  ти - мені,  я - тобі). До  них також відносяться всі  прояви використання та привласнення  державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної  та інших  інтегрованих  форм  власності,  у  тому  числі  й фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих  фізичних  осіб,  у  розпорядженні  та  користуванні  яких вони знаходяться  (перш  за  все чиновників), так  і  для  наживи суб'єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язані з використанням вищезазначених методів.

 

1.3 Правова природа тіньової економіки

За даним опитувань, у середньому підприємства в Україні  приховують близько 20% свого доходу. У податковому праві йдеться  про дві форми несплати податків: податкове правопорушення й ухилення від оподаткування. Вітчизняна юриспруденція визначає податкові правопорушення як протиправні діяння або бездіяльність, що проявляються у невиконанні або неналежному виконанні обов’язків, порушення прав та законних інтересів учасників податкових правовідносин, за що передбачається юридична відповідальність. Основним фіскальним правопорушенням у сфері оподаткування є ухилення від сплати податків, головним критерієм якого є навмисне порушення чинного податкового

законодавства. Ухилення від сплати податків характеризується наявністю в

платника податків чітко  спрямованого умислу, корисливих мотивів  і мети, що полягають у порушенні  норм податкового законодавства, навмисному порушенні встановленого ст. 67 Конституції  України обов’язку кожного громадянина  сплачувати податки та інші збори в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством.

Способи ухилення від  сплати податків, зборів та інших загальнообов’язкових платежів можуть бути різними, зокрема це:

а) умисне неподання у  встановлений строк документів, пов’язаних із обчисленням та сплатою податків чи зборів (податкових декларацій та розрахунків тощо);

б) внесення до таких документів завідомо неправдивих відомостей про  доходи і видатки;

в) приховування чи заниження об’єктів оподаткування: доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо;

г) заниження сум податків чи зборів : заниження податкової ставки чи інше неправильне обчислення;

д) приховування факту втрати підстав для отримання пільг з оподаткування;

е) подання неправдивих відомостей чи документів, що засвідчують право фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу та ін.

Для тіньового сектора також характерним є проблема неведення або подвійне ведення бухгалтерського обліку, фальсифікація бухгалтерських та звітних документів, що доцільно вирішити шляхом унормування, усунення суперечностей податкового та бухгалтерського обліку зі спрощенням механізму розрахунку податкових зобов’язань.

За даними НБУ, у тіньовому  обігу знаходиться 3,65 млрд грн., що перевищує 40% загальної грошової маси. Наявна банківська система активно використовується для вилучення коштів з легального обігу в тіньовий сектор економіки та ухилення від сплати податків. Лібералізація валютного ринку,

розширення мережі кореспондентських  відносин українських банків з

нерезидентними банківськими установами та включення їх у систему

електронних міжбанківських міжнародних розрахунків були використані  для формування мережі підставних рахунків комерційних структур, що займаються незаконною конвертацією безготівкової гривні юридичних осіб різних форм власності у готівкову валюту, створення механізмів переказу резидентами України валютних коштів на неконтрольовані державою рахунки у закордонних банках під прикриттям зовнішньоекономічної діяльності. Невиваженість норм чинного законодавства дає змогу злочинним угрупуванням безперешкодно і в масовому порядку створювати та реєструвати фіктивні підприємницькі структури, які надалі широко використовуються для розкрадань, ухилень від сплати податків, незаконного перетікання капіталу за кордон, приховування валютної виручки, маскування іншої протиправної діяльності.

Надзвичайно високий  рівень тіньової економіки в Україні (за різними

оцінками 40%–65%) негативно впливає на становище у системі світових

господарських зв’язків, суттєво знижує її конкурентоздатність на світових

ринках капіталів через  високу вірогідність потрапляння іноземних інвестицій у тіньовий сегмент економічного простору, як результат – країна стає

привабливою головно  для інвесторів, які є представниками тіньового

транснаціонального капіталу. За даними Світового банку, у сфері світової

тіньової економіки  щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8–10

трлн дол. США. Потрібно зазначити, що за даними Генеральної

прокуратури України, за 2008 рік майже 40% (або 157) знешкоджених

організованих злочинних  груп мали економічну спрямованість.

Тіньовим сектором економіки  України щорічно через кореспондентські

рахунки перераховувалось за межі нашої держави понад 63 млн  гривень, також проконвертовано на власну користь майже 3,3 млн доларів США і понад 90 млрд російських рублів . А суми щорічного ухилення від

оподаткування досягають майже 5,7 млрд гривень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ  ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В РІЗНИХ ЕКОНОМІЧНИХ  СИСТЕМАХ

 

 

2.1 Аналіз тіньової  економіки у світі

Не підлягає сумніву, що тіньовий процес має місце в тій чи іншій мірі в кожній країні, що об'єктивно зумовлено природою бюрократичного апарату, який не може існувати поза корупцією. Якщо в розвинутих країнах обсяг тіньових відносин не перевищує 10%, в Латинській Америці - 30%, державах перехідної економіки - 25%, то в Україні він становить до 55%. За даними досліджень, рівень "тіньової" економіки  в українському суспільстві перевищує визнаного лідера - Італію, яка перейшла на якісно новий ступінь тіньових відносин. Італія залишається країною, де чиновники є лідерами у хабарництві, але позбавилась організованої злочинності, інкорпорованої в державний апарат, тобто високого ступеню корумпованості.

Причин і витоків  існування "тіньової" економіки  може бути названо досить багато - в залежності від типу суспільства (традиційне, авторитарне, тоталітарне) та етапу його розвитку (криза, політична дезінтеграція, трансформація).

Найпростіших і найвиразніших  форм набувають тіньові політичні  угрупування в традиційних суспільствах, де стратифікація відбувається за кровною ознакою, приналежністю до певного клану, родини. Це і патріархальні групи тиску в родоплемінних суспільствах Африки, і більш складні асоціативні форми азійських тріад, які мають тотальний вплив на суспільство та відповідають за всі взаємодії у ньому.

Розвиток тіньових відносин в авторитарних суспільствах можна  прослідкувати на прикладі країн  Латинської Америки, де „тіньові”  угруповування  мають вирішальне значення у державній політиці, а  конфлікти між ними призводять до частих заколотів і переворотів. Передумов для функціонування тіньових механізмів в державах цього регіону достатньо в політичній, економічній та психологічній сферах.

По-перше, домінування  в економіці окремих сировинних галузей (нафтовидобувна, лісозаготівельна, торгівля какао та кавою), які легко можуть бути опосередковані обмеженим колом осіб.

По-друге, сильна виконавча  влада з повноваженнями видавати надзвичайні закони та децентралізовані владні відносини створюють аж надто сприятливий клімат для корупції та клієнталізму; правова неврегульованість партійно-політичної системи із "родинно" узгодженим, почерговим приходом до влади та механізмом парламентської допомоги (певна партія може отримати позицію доходів у державному бюджеті по розпорядженню громадськими фондами) спотворює природу і роль політичних партій.

Як оцінити  справжні  масштаби "тіньової"  економічної  діяльності  та відповідним  чином  відкоригувати  офіційні  статистичні  дані  щодо реальної величини  валового  національного продукту, національного  доходу  та інших макроекономічних показників?

Є думка, що визначити  масштаби тіньової економіки взагалі  неможливо, Незважаючи на могутню економіку  і величезний інтелектуальний потенціал, провідні країни світу визначають обсяг своєї тіньової економіки з похибкою у кілька десятків процентів.Наприклад, США дають її діапазон від 5 до 21% (а за деякими джерелами, навіть ВІД 3 до 33%), Швеція — від 2,5 до 12%. Канада -- від 3,5 до 19%, Італія - від 9 до 19% , Індія - від 8,5 до 47,5% У СРСР на початку 80-х років частка кримінальної складової  0,09, для кінця 80-х наводяться оцінки від 10 до 22%.

 Прямі  макроекономічні   методи, які  використовуються  для  визначення обсягів  "тіньової""  економіки,  базуються  або  на  обчисленні різниці  між показниками органів статистики та даними податкової інспекції або на різниці між визначеними  сукупними витратами  сімей  та  їх реально продекларованими доходами.

Судячи з даних таблиці " Рівні тіньової економіки різних країн " (див.дод.1), ми можемо порівняти рівень тінізаціїї економіки України з показниками інших країн. Так, цей показник в Норвегії становить 0.015% -  0.06% , Великобританії 0.015% - 0.06% , Швеції 0.025% - 0.12% , Японії 0.03% , Німеччині 0.03% - 0.22% , Канаді 0.035% - 0.19% , Швейцарії 0.035% , США 0.03% - 0.3% , Іспанії 0.05% , Ірландії 0.06% , Фінляндії 0.07% , Франції 0.08% , СРСР 0.09% , Австралії 0.095% , Італії 0.08% - 0.33% , Данії 0.085% - 0.105% , Індії 0.085% - 0.475% , Бельгії 0.0% - 0.14% , Перу 0.4% , України 0.4% - 0.5% відповідно.Суттєва різниця показників країн з низьким коєфіцієнтом тінізації економіки у порівнянні з нашою державою, свідчить про високу тінізацію економічних явищ в Україні.