Економічний розвиток, його сутність цілі та принципи

 

      8. Сільськогосподарський сектор:

• виробництво сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств за  січень-жовтень 2010 р. скоротилось на 1,2% порівняно з відповідним періодом попереднього року, у тому числі у аграрних підприємствах зросло на 0,1%, у господарствах населення – скоротилося на 2,2%;
• обсяги виробництва у рослинництві за січень-жовтень 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року  зменшились на 3,9%, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 4,7%, а в господарствах населення – на 3,3%. У тваринництві виробництво сільськогосподарської продукції збільшилось на 3,3%, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 8,6%, а в господарствах населення скоротилось на 0,6%;
• за січень-жовтень 2010 р. порівняно з відповідним періодом 2009 р. в усіх категоріях господарств обсяги виробництва м’яса (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі) збільшились на 6,5%, яєць – на 5,9%. Разом з тим, обсяги виробництва молока зменшились на 3,5%;
• загальний обсяг реалізації сільськогосподарської продукції, виробленої аграрними підприємствами, за січень-жовтень 2010 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року зменшився на 2%, у тому числі продукції рослинництва  – на 8%, а продукції тваринництва збільшився на 9%;
• середні ціни продажу аграрної продукції сільгосппідприємствами за січень-жовтень 2010 р. зросли на 31% порівняно з відповідним періодом 2009 року. Ціни на продукцію рослинництва зросли на 42%, на продукцію тваринництва – на 14%.

 

      9. Інвестиції в основний капітал:

• підприємствами та організаціями усіх форм власності за 9 місяців 2010 р.  освоєно 103,3 млрд. грн. капітальних інвестицій;
• напрямки освоєння капітальних інвестицій. Найвагомішу частку капітальних інвестицій (96,0% від загального обсягу) спрямовано у матеріальні активи. Інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) склали 81,2% загального обсягу, у поліпшення об’єктів (капітальний ремонт) – 9,0%. У нематеріальні активи спрямовано 4,0% загального обсягу капітальних інвестиції;
• обсяг інвестицій в основний капітал, освоєних підприємствами й організаціями України за 9 місяців 2010 р. порівняно з 9 місяцями 2009 р., зменшився на 2,9%;
• значну частку (37,3% загального обсягу) капіталовкладень спрямовано у розвиток промислових підприємств. Порівняно з відповідним періодом 2009 р. обсяги інвестування промисловості зменшились на 11,0%, у т.ч. переробної промисловості – на 13,1%, добувної – на 0,8%, виробництва електроенергії, газу та води – на 19,0%;
• вагомими залишаються частки капіталовкладень у підприємства, видами економічної діяльності яких є операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг (21,9% загального обсягу), транспорт і зв'язок (16,9%), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (6,7%). Будівельними підприємствами освоєно 3,6% загального обсягу капіталовкладень;
• капіталовкладення у житлове будівництво за 9 місяців 2010 р. склали понад 16,3 млрд. грн., що на 41,5% більше ніж у відповідному періоді попереднього року. Їх частка у загальному обсязі інвестицій в основний капітал становила 19,4%.

 

Зовнішньоекономічна діяльність: 

      1. Зовнішньоторговельний баланс:

• обсяг експорту товарів та послуг за 9 місяців 2010 р. становив 44421,9 млн. дол. США, імпорту – 45505,4 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги експорту товарів та послуг збільшились на 29,3%, імпорту – на 28,6%. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу склало 1083,5 млн. дол. США ( торік – від’ємне 1020,2 млн. дол. США).

 

2. Зовнішня торгівля товарами:

• за січень-вересень 2010 р. експорт товарів склав 36252,8 млн. дол. США і збільшився порівняно з відповідним періодом 2009 р. на 32,1%, імпорт  склав 41680,3 млн. дол. США і збільшився на 32,2%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі  склало 5427,5 млн. дол. США (торік – також від’ємне 4071,2 млн. дол. США);
• коефіцієнт покриття імпорту експортом товарів за січень-вересень 2010 р. становив 0,87, як і в минулому році;
• зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами із 212 країн світу;
• найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації – 26,2% від загального обсягу експорту, Туреччини – 6,0%, Італії – 4,8%, Білорусі – 3,5%, Польщі – 3,3%, Німеччини – 3,0%;
• за січень-вересень 2010 р. порівняно з відповідним періодом 2009 р. обсяг експорту до Росії збільшився на 67,5%, імпорту – на 84,4%. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з Росією було від’ємним та склало 5655,0 млн. дол. США;
• найбільші імпортні надходження в Україну здійснювались з Російської Федерації – 36,4% від загального обсягу імпорту, Китаю – 7,7%, Німеччини – 7,6%, Польщі – 4,7%, Білорусі – 4,2%, Сполучених Штатів Америки – 2,9%.

 

3. Зовнішня торгівля послугами:

• обсяг експорту послуг за 9 місяців 2010 р. склав 8169,1 млн. дол. США, що на 18,3% більше порівняно з відповідним періодом попереднього року, імпорту – 3825,1 млн. дол. США, що на 0,7% менше порівняно з відповідним періодом попереднього року. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами склало 4344 млн. дол. США (торік – 3051 млн. дол. США).

 

4. Прямі іноземні інвестиції:

• за 9 місяців 2010 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 3423,2 млн. дол. США прямих інвестицій. З країн ЄС надійшло 74,6% загального обсягу, з країн СНД – 14,4%. В той же час нерезидентами вилучено капіталу на 628,1 млн. дол. США;
• чистий приріст іноземного капіталу  за січень-вересень 2010 р. склав 2546,7 млн. дол. США., що на 14,3% менше приросту у січні-вересні 2009 р;
• загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну з початку 2010 року зріс на 6,4% і склав на 01.10.2010р. 42511,9 млн. дол. США. На одного мешканця України припадає 926,7 дол. США прямих іноземних інвестицій;
• за 9 місяців 2010 р. інвестиції надійшли зі 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, які формують понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (22,5% від загального обсягу інвестування), Німеччина (16,5%), Нідерланди (9,6%), Російська Федерація (7,0%), Австрія (6,3%), Сполучене Королівство (5,4%), Франція (4,1%), Швеція (4,1%), Віргінські Британські острови (3,4%), США (2,9%);
• значний інтерес інвесторів викликають підприємства, що здійснюють фінансову діяльність, в яких акумульовано 33,2% від загального обсягу інвестиції. Інвестиційно привабливими залишаються підприємства торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (10,7% загального обсягу інвестування); організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям  (10,5%);
• на підприємствах промисловості зосереджено 31,7% загального обсягу інвестицій (у т. ч. на підприємствах переробної промисловості – 28,3%, добувної – 2,6%). Серед галузей переробної промисловості найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємствах металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (13,3% від загального обсягу інвестицій), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (4,3%), хімічної та нафтохімічної промисловості (2,8%), машинобудування (2,7%), з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (1,9%).

 

Доходи  населення: 

      1. Номінальні та реальні доходи населення:

• за II квартал 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 17,8% і склали 255,6 млрд. грн. Номінальні наявні доходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг збільшилися на 21,2%, а реальні наявні доходи громадян, з урахуванням цінового фактора  –  на 11,8% (за II квартал 2009 р. – зменшились на 6,9%);
• наявний доход у розрахунку на одну особу за II квартал 2010 р. становив 4182,7 грн. (за II квартал 2009 р. – 3441,4 грн.).

 

2. Заробітна плата та соціальні виплати:

• номінальна середньомісячна заробітна плата штатного працівника у жовтні 2010 р. становила 2322 грн., що на 1,1% менше ніж у попередньому місяці та на 21,4% більше ніж у жовтні 2009 р. За січень-жовтень 2010 р. середньомісячна заробітна плата штатного працівника склала 2191 грн. і зросла на 19,7% проти відповідного періоду попереднього року;
• реальна заробітна плата у жовтні 2010р. порівняно з попереднім місяцем зменшилась на 1,6%, порівняно з жовтнем 2009р. зросла на 10,8%. За січень-жовтень 2010р. порівняно з відповідним періодом попереднього року реальна заробітна плата зросла на 9,9%;
• загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати упродовж жовтня 2010 р. зменшилась на 4,2% та на 12,9% до початку року і склала на 1 листопада 2010 р. 1283,9 млн. грн.;
• заборгованість із виплати заробітної плати працівникам економічно активних підприємств упродовж жовтня 2010 р. зменшилась на 6,8% і на 1 листопада 2010 р. склала 709,9 млн. грн. Порівняно з початком року сума боргу із виплати заробітної плати працівникам економічно активних підприємств зменшилась на 25,7%;
• у структурі боргу із виплати заробітної плати працівникам економічно активних підприємств, як і раніше, найбільшими залишаються частки, що припадають на промисловість (48,4%), будівництво (18,0%), операції з нерухомістю (15,6%), діяльність транспорту та зв’язку (7,7%).

 

3. Демографічна ситуація:

• чисельність наявного населення України на 1 жовтня 2010 року становила 45822,2 тис. осіб. Упродовж січня-жовтня 2010 р. населення зменшилось на 140,7 тис. осіб або на 4,1 особи на 100 жителів. Загальне скорочення чисельності населення відбувається виключно за рахунок природного скорочення – 152,3 тис. осіб, у той час як міграційний приріст населення становив 11,5 тис. осіб.

 

4. Ринок праці:

• впродовж жовтня 2010р.  чисельність громадян, які мали статус безробітних, зменшилась на 1,8% і склала на 1 листопада 2010 р. 400,7 тис. осіб. З початку 2010 року чисельність зареєстрованих безробітних зменшилась на 24,6%, а порівняно з жовтнем 2009 р. – на 21,2%;
• рівень зареєстрованого безробіття станом на 1 листопада 2010 р. становив 1,4% від кількості населення працездатного віку. Найвищий рівень безробіття зареєстровано у Полтавській (2,5%), Житомирській (2,4%), Чернігівській та  Рівненській   (по 2,3%) областях, а найнижчий – у м.Києві (0,3%).

 

  Необхідність  запобігання економічній кризі  вимагає класифікувати проблеми, що виникають у процесі економічного  розвитку держави. Така класифікація, здійснена на основі загальних  підходів до визначення цих  проблем виглядає наступним чином [11, c. 11].

  Перша проблема пов’язана із загальним макроекономічним розвитком, що охоплює перспективи економічного зростання та сталого розвитку протягом відносно довго періоду.

  Друга проблема характеризує структуру національної економіки з урахуванням її галузевої структури, структури експорту тощо.

  Третя проблема стосується приватизаційних процесів у країні та гарантування прав приватної власності. Внаслідок подальшої приватизації та кращої економічної політики може пожвавитись економічна активність у державі.

  Четверта проблема характеризується розвитком національного фондового ринку та всієї сукупності чинників, які впливають на нього.

П’ята проблема обумовлюється недостатнім  розвитком фінансової інфраструктури, що перешкоджає нормальному руху іноземного капіталу в Україні.

  Шоста проблема пов’язана з відсутністю чіткої координації процесів покращення підприємницького капіталу з боку органів влади та управління.

  Сьома проблема визначається внутрішніми позаекономічними факторами.

  Восьма проблема стосується взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями.

  Дев’ята проблема визначається загальним розвитком сучасного світового господарства.

  Сьогодні  внесено суттєві корективи у  процеси регулювання регіонального  розвитку, водночас створюючи певні ризики для повномасштабної реалізації визначених Президентом України завдань державної регіональної політики. Запровадження політичної реформи кардинально змінює формат системи управління регіональним і місцевим розвитком, розподіл повноважень і відповідальності за розвиток території. Передача основних повноважень щодо регіонального і місцевого розвитку органам самоврядування відбувається за відсутності адекватної системи й механізмів контролю за ефективністю рішень і дій цих органів, з одного боку, послаблюється вертикаль виконавчої влади, з іншого – на сформовані дієві механізми контролю місцевої влади громадами. За такої ситуації держава зобов’язана посилити  увагу до питань регіональної політики, зокрема до постійного системного моніторингу економічного розвитку території.

  Визначення  короткострокових і стратегічних  завдань політики регіонального  розвитку, прийняття ефективних  рішень з питань його регулювання  потребує оцінки сучасного стану  економіки та ресурсного потенціалу  регіонів, аналізу чинників та тенденцій економічного та соціального розвитку регіонів, прогнозування соціально-економічних процесів. Необхідно також окреслити перспективи завдання і терміни їхньої реалізації, знайти необхідні ресурси та механізми реалізації поставлених завдань [9, c.59]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

І. Теоретичні засади економічного розвитку 

  Економічний  розвиток суспільства являє собою  багатоплановий процес, який охоплює  економічне зростання, структурні  зрушення в економіці, удосконалення  умов та якості життя населення.

  Важливою умовою та принципом економічного розвитку є формування таких цілей функціонування національної економічної системи, завдяки реалізації яких будуть забезпечені не лише рівні стартові умови численних суб’єктів ринку, тобто створені умови для якісної, ефективної конкуренції та досягнення загальної збалансованості у функціонуванні ринкового механізму, усієї ринкової системи, але й системна соціальна рівновага у суспільстві.

  Оскільки одним із визначальних принципів розвитку є його універсальність, тобто всезагальність і різнобічність, економічний розвиток можна класифікувати, визначати та оцінювати за різними підходами та критеріями. Зокрема, у науковій та навчальній літературі виділяються такі підходи: за критерієм панівної форми власності – первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, соціалістична, постсоціалістична економіка; за критерієм ступеню розвитку товарно-грошових відносин – натуральне, просте та капіталістичне товарне виробництво, а в його межах – вільну ринкову, ринкову, соціально-орієнтовану ринкову економіку; за критерієм розвитку технологічного способу виробництва – доіндустріальний, індустріальний і постіндустріальний етапи економічного розвитку. 

  Водночас, ще раз підкреслимо, що системний економічний розвиток надто складне суспільне явище, його неоднорідність визначається, насамперед, реальним існуванням двосекторної моделі економіки, обмеженими ресурсами, низкою суперечностей між різними суб’єктами економічної діяльності та між різними соціальними групами, національними економічними системами тощо, що часто викликає порушення не лише макроекономічної, але й соціальної, отже системної рівноваги. Такі особливості економічного розвитку вимагають звернути особливу увагу на чинники, які забезпечують його динаміку та системність.