Прогнози стихійних природніх явищ та надзвичайних ситуацій

Токсодоза - кількісна характеристика токсичності  ОР, відповідна певного ефекту ураження. Розрізняють інгаляційну токсодоза  ОВ, вимірювану в мг? хв / л і кожнорезорбтівную - мг / кг, мг / чол. Кількісною характеристикою  ступеня зараження різних поверхонь  є щільність зараження, тобто  кількість ВВ, що знаходяться на одиниці поверхні зараженого об'єкта, яка вимірюється в г/м2.

ОВ класифікують:

• за призначенням (у військових цілях) - смертельні; тимчасово  виводять з ладу; дратівливі; навчальні;

• фізіологічною  дією на організм - нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, ві-ікс і ін); шкірнонаривної (іприт, люізіт та ін); загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан); задушливі (фосген); ПСИХОХИМИЧЕСКИЕ (бі-зет); дратівливі (сі-ес та ін.)

• швидкості  настання вражаючої дії - швидкодіючі  ОР, що не мають прихованого періоду (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан та ін); медленнодействующіе ОВ, що володіють  прихованим періодом дії (ви-ікс, бі-зет  та ін.)

Крім  того, ОВ ділять по стійкості:

• на стійкі: ві-ікс, зоман, іприт, зберігають нищівну  силу протягом декількох годин;

• нестійкі: синильна кислота, хлорціан, зарин, фосген та інші, вражаюча дія яких зберігається протягом декількох десятків хвилин.

У результаті застосування хімічної зброї може створитися складна хімічна обстановка з  утворенням на значній площі зон  хімічного зараження і осередків  хімічного ураження.

Зона  хімічного зараження включає  територію, подвергнувшуюся впливу хімічної зброї, і територію, над  якою поширилася хмара ОВ.

Осередком хімічного ураження називають територію, в межах якої в результаті впливу хімічної зброї відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських  тварин і рослин.

Хоча  хімічну зброю безпосереднього  впливу на будівлі, споруди та технологічне обладнання промислових підприємств  не надає, однак призводить до їх хімічного  зараження, що позначається на виробничій діяльності підприємств.

Працівники  підприємств, які не припиняють роботу в умовах хімічного зараження (при  хімічному зараженні рух поїздів  не припиняється), повинні будуть працювати  в засобах індивідуального захисту. Там, де можливо зупинити виробничий процес, люди переховуються в захисних спорудах. Виробничий процес відновлюється  після дегазації будівель, споруд, прилеглої території, обладнання і  т.д.

Бактеріологічна (біологічна) зброя.

Основу  вражаючої дії бактеріологічної зброї становлять бактеріологічні  засоби, до яких відносяться хвороботворні  мікроби та бактеріями токсини (отрути). Залежно від будови і біологічних  властивостей мікроби поділяються  на бактерії, віруси, рикетсії і грибки.

При бактеріологічному  нападі використовуються наступні способи  доставки бактеріологічної зброї до мети: скидання з літаків авіаційних бомб, контейнерів та пакетів, споряджених  хвороботворними мікробами і  токсинами; розсіювання заражених  комах (кліщів, комарів, мух, бліх та ін) зі спеціальних приладів, змонтованих  на літаках і повітряних кулях; зараження  диверсійним шляхом вододжерел, повітря, фуражу, продуктів харчування та ін

У результаті застосування біологічної зброї  і поширення на місцевості хвороботворних мікроорганізмів і токсинів можуть утворитися зони біологічного зараження  і вогнища біологічного ураження.

Щоб запобігти  поширенню захворювання людей, в  осередку біологічного ураження здійснюють комплекс лікувально-профілактичних заходів  та здійснюють карантин; в прилеглих  районах вводиться режим обсервації.

Якщо  на території, в межах якої в результаті одночасного або послідовного застосування двох і більше видів зброї масового ураження, виникла велика кількість  уражених, утворюється вогнище комбінованого  ураження.

Виконання рятувальних робіт в осередку комбінованого ураження пов'язане  з великими труднощами і небезпеками, так як в більшості випадків вражаючі фактори кожного із видів ЗМУ  викликають додаткові жертви і перешкоди  в захисті від них, а також  у боротьбі з їх наслідками.  

ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ  1

   Розділ 1 продемонстрував нам, що В Україні щорічно виникають тисячі важких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень.

Нині  в багатьох областях України у  зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція  зростання кількості природних  і особливо техногенних надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу  безпеці окремої людини, суспільства  та навколишньому середовищу, а також  стабільності розвитку економіки країни. Для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібно залучати значну кількість  людських, матеріальних і технічних  ресурсів. 15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 "Про  порядок класифікації надзвичайних ситуацій" затверджено "Положення  про класифікацію надзвичайних ситуацій".

За характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють  наступні їх види: надзвичайні ситуації техногенного характеру транспортні  аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах. надзвичайні ситуації природного характеру небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські  та прісноводні явища, деградація грунтів  чи надр, природні пожежі, зміна стану  повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільсько-господарських  рослин хворобами чи шкідниками, зміна  стану водних ресурсів та біосфери.

РОЗДІЛ 2. ПРОГНОЗУВАННЯ  І ОЦІНКА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

2.1 ПРОГНОЗУВАННЯ МОЖЛИВОЇ  РАДІАЦІЙНОЇ СИТУАЦІЇ

     Радіаційна ситуація - це масштаби і ступінь радіоактивного зараження місцевості, мають вплив на діяльність людини.

Масштаби  та ступінь радіоактивного зараження  місцевості залежать в основному  від кількості, потужності та виду ядерних  вибухів, часу, що пройшов після ядерного удару, і метеорологічних умов. Великий  вплив на масштаби, ступінь зараження  і на положення радіоактивного сліду  надає напрям і швидкість вітру.

Виявлення радіаційної обстановки може проводитися  за даними безпосереднього вимірювання  рівнів радіації або методом прогнозування  масштабів можливого радіоактивного зараження.

Прогнозування - це визначення імовірнісних кількісних і якісних характеристик радіаційної  обстановки на основі встановлених залежностей  з використанням вихідних даних  про параметри ядерних вибухів  та інформації про середню вітрі. [1]

У результаті прогнозування визначаються місце  розташування і розміри можливого  радіоактивного зараження.

Для визначення параметрів можуть використовуватися  світлотехнічний, електромагнітний, сейсмічний, акустичний, радіолокаційний і інші методи виявлення та реєстрації ядерних  вибухів.

Координати  ядерного вибуху можуть бути визначені  шляхом зарубки центру вибуху (епіцентру) з пунктів спряженого спостереження  за допомогою оптичних приладів. Використання радіопеленгаціонной апаратури  для реєстрації електромагнітного  імпульсу ядерного вибуху дозволяє визначити  його координати з високою точністю і на значних відстанях.

Потужність  ядерного вибуху можна визначити  методом реєстрації тривалості свічення вогненної кулі, максимальної висоти підйому верхньої кромки хмари вибуху та його розмірів. Вид ядерного вибуху можна встановити шляхом визначення висоти вибуху за допомогою приладів зарубки і подальшого розрахунку наведеної висоти вибуху.

Розташування  та розміри району можливого радіоактивного зараження місцевості і повітряного  простору визначаються напрямом, швидкістю  середнього вітру і часом, що минув  після вибуху.

Середній  вітер розраховується графічним  способом за даними зондування атмосфери  з допомогою радіозондів, куля-пілотів, оптичними, акустичними, радіолокаційними засобами. Дані про середню вітрі  регулярно, з певною періодичністю, повідомляються метеостанціями. Прогноз  дозволяє вказати можливий район (зону) формування радіоактивного сліду на місцевості та визначити межі району, в межах якого із заданою ймовірністю  буде перебувати реальний слід хмари  ядерного вибуху.

Достовірні  дані про радіоактивне зараження, отримані органами розвідки за допомогою дозиметричних  приладів, дозволяють об'єктивно оцінити (уточнити) радіаційну обстановку.  
 
 
 

2.2 ОЦІНКА ТА ПОДАЛЬШИЙ  РОЗВИТОК ХІМІЧНО-НЕБЕЗПЕЧНОЇ  СИТУАЦІЇ

       Пости радіаційного та хімічного спостереження, ланки і групи радіаційної і хімічної розвідки встановлюють початок радіоактивного зараження і повідомляють рівні зараження в штаб ДО об'єкта, де вони заносяться в спеціальний журнал і наносяться на карту. По нанесеним на карту рівнями радіації проводяться кордону зараження.

Для прогнозування  можливої ​​радіаційної обстановки вихідними даними є:

• координати місця розташування АЕС або епіцентру  ядерного вибуху;

• тип  реактора, його енергетична ємність  або вид ядерного вибуху;

• час  початку викиду радіоактивних речовин  в атмосферу, або час ядерного вибуху;

• напрямок і швидкість вітру;

• ступінь  вертикальної стійкості приземної  атмосфери.

При аварії на АЕС визначають показники обстановки:

• розміри (довжина, ширина, площа) зон радіоактивного зараження і їх розташування на місцевості;

• потужність гамма-випромінювання в будь-якій точці  сліду радіоактівноговиброса в  будь-який момент часу;

• дозу зовнішнього опромінення людей  у будь-якій точці сліду викиду;

• час  початку радіоактивного забруднення  місцевості;

• кількість  людей, які опинилися в зонах  радіоактивного забруднення.

При оцінці практичної радіоактивної обстановки при ядерному вибуху рівні радіації призводять до одного часу після ядерного вибуху і визначають показники:

• можливі  дози опромінення;

• допустиму  тривалість перебування людей на радіоактивно забрудненій місцевості;

• час  початку подолання ділянки зараження, початку робіт і призначення  кількості змін при виконанні  аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

• можливі  радіаційні втрати працівників, населення, особового складу формувань та ін

Головна мета прогнозування радіаційної  обстановки - виявлення та оцінка працездатності працівників, військовослужбовців, решти  населення.

Оцінка  радіаційної обстановки включає  два етапи:

1. виявлення  радіаційної обстановки;

2. фактичну  оцінку обстановки.

1. Виявити  радіаційну обстановку - значить  визначити і нанести на робочу  карту (схему) зони радіоактивного  зараження (забруднення) або рівні  радіації в окремих точках  місцевості. На початковому етапі  виявлення радіаційної обстановки  здійснюють прогнозування можливої  ​​обстановки. Прогнозування дозволяє  швидко прийняти необхідні попередні  рішення, але його результати  можуть значно відрізнятися від  фактичної радіаційної обстановки, тому вони повинні бути уточнені  за даними розвідки, отриманим  за допомогою приладів.

2. Оцінку  фактичної радіаційної обстановки  здійснюють з метою прийняття  необхідних заходів захисту, що  забезпечують зменшення (виключення) радіоактивного опромінення, та  визначення найбільш доцільних  дій людей на зараженій (забрудненої)  місцевості. Розрахунки, пов'язані з  оцінкою радіаційної обстановки, ведуть аналітичним способом  за допомогою формул, таблиць,  графіків, номограм і т.д. 

Під оцінкою  хімічної обстановки розуміють визначення масштабу і характеру зараження  отруйними і небезпечними хімічними  речовинами, аналіз їх впливу на діяльність об'єктів, сил ЦО та населення.