Звіт по практиці в АБ «Київська Русь»

 

Проводячи структурний  аналіз залучених депозитів можна  скласти наступну таблицю 

 

Таблиця 2.7

Основні сегменти ринку  приватних внесків

В %

 

Сегменти ринку	Всі комерційні банки  Вінницької області	Вінницька філія АБ "Київська Русь"	Всього
Пенсіонери	46	1,7	47,7
Середній прошарок	29,5	20,5	50
VIP и нерезиденти	0,3	2	2,3
Всього	75,8	24,2	100

 

Тобто, Вінницька філія  АБ "Київська Русь" залучила на 01.05.2010 року 24,2% всіх депозитів приватних осіб від обсягу залучення всіма банками Вінницької області.

Вінницька філія АБ "Київська Русь" активно і надійно працює з депозитними вкладами юридичних осіб. При цьому забезпечується розміщення коштів на рахунках банку під конкурентоспроможні відсотки, швидке повернення депозитних коштів клієнта якщо буде потрібно. Ми сприяємо тому, щоб фінансові кошти давали максимум прибутку по ринкових відсоткових ставках і надійно зберігалися.

Постійний моніторинг відповідного сектору ринку банківських послуг дозволяє максимально точно зорієнтувати клієнтів у питаннях використання фінансових інструментів.

Залучення тимчасово  вільних коштів юридичних осіб у  гривні та іноземній валюті проводиться:

• депозитні лінії;
• термінові депозити;
• депозити від нерезидентів.

Депозитна лінія з  відкриттям корпоративного депозитного  рахунку дозволяють здійснювати списання коштів при першій необхідності

У нас завжди вигідні  відсоткові ставки, що адекватно відображають кон'юнктуру ринку ресурсів

Стабільні відсоткові ставки на тривалі терміни:

• у національній валюті до 17 %
• в іноземній валюті до 10,5 %

В даний момент існують  наступні ставки для юридичних осіб.

Таблиця 2.8.

Ставки депозитів для  юридичних осіб

 

Сума (гривня)	до 1 місяця	до 3 місяців	6 місяців	12 місяців
до 500 000,00	До 9,0%	До 10,5%	До 13,0%	До 14,0%
від 500 000,00	До 10,0%	До 11,0%	До 13,5%	До 14,0%
Сума (USD)	до 1 місяця	до 3 місяців	6 місяців	12 місяців
до 100 000,00	До 3,5%	До 5,5%	До 8,5%	До 10%
від 100 000,00	До 4,0%	До 6,0%	До 9,0%	До 10%
Сума (EUR)	до 1 місяця	до 3 місяців	6 місяців	12 місяців
до 100 000,00	До 3,0%	До 4,5%	До 7,5%	До 9,0%

 

Спеціальна пропозиція:

"Депозит - лінія": (Термін - більше 1 року, сума -  500 000 - 2 000 000 грн)

Таблиця 2.9.

Депозит-лінія

Термін попередження про зняття грошей (більше 500 000 грн.)	Незменшуваний залишок (гривня)	Відсотки	Виплата відсотків
5 календарних  днів	100 000=	6%	Щомісячна виплата  відсотків або поповнення відсотками вкладу
7 календарних  днів	200 000=	8%
10 календарних  днів	200 000=	10%

 

 

Таблиця 2.10.

Динаміка   і  структура   залучених   депозитів   в   першому півріччі 2010 року в Вінницькій області

            Тис.грн.

Показники	01.01.	01.02.	01.03.	01.04.	01.05.	01.06.	01.07.
Всього залучених депозитів	2332,2	2417,6	2495,2	2556,8	2639,9	2703,8	2833,4
Депозити підприємств  та організацій	40,7	28,5	32,8	35,3	40,8	56,1	71,2
Депозити (вклади) фізичних осіб	2291,5	2389,1	2462,4	2521,5	2599,1	2647,7	2762,2
в тому числі	210,7	212,9	217	214,8	275,5	217,6	219,4
а) на строк до 90 днів
б) на срок от 90 до	939,8	974,1	987,6	992,5	1000,6	1023,8	1030,5
180 днів
в) а також в	412,5	437,8	462,7	470,2	491,6	506,9	527,9
іноземній  валюті

 

 

Узагальнюючи аналіз оцінки депозитних операцій банку «Мрія», можна зробити висновок, що показники стабільні і дуже гарні. Про незалежність такої оцінки свідчить позиціонування АБ "Київська Русь" в кращій вісімці найпотужніших банків України.

 

 

8 . Особливості управління запозиченими коштами банку

Традиційним джерелом формування ресурсів банку є вклади клієнтів, але з розширенням банківської  діяльності виникає потреба в  пошуку нових джерел зростання ресурсної  бази. Якщо наявних залучених коштів недостатньо для проведення всіх активних операцій, що їх має намір здійснити банк, то можна або відмовитися від операції, або запозичити ресурси на ринку. Операцію запозичення коштів називають купівлею фондів, а джерела запозичення — недепозитними зобов’язаннями банку. Особливість запозичених коштів полягає в тому, що у процесі їх формування ініціатором виступає банк, тоді як у створенні депозитної бази ініціатива належить клієнтам. Коли йдеться про запозичення, банк самостійно визначає, скільки і на який період йому потрібно коштів, а у процесі залучення вкладів їх сума та строки визначаються клієнтами з огляду на власні потреби.

Розвитку підходів до управління недепозитними джерелами  коштів банку сприяла концепція  пріоритетних стосунків із клієнтами, яка набула розвитку в 70-ті роки минулого століття. На той час банківська практика розвинутих країн переконливо показала, що банк повинен надавати клієнтам усі кредити, котрі принесуть чистий прибуток. У такому разі завдання менеджерів — забезпечити достатній обсяг кредитних ресурсів та підтримати нормативи ліквідності. За такого підходу рішення про надання кредитів приймається раніше, ніж рішення про формування ресурсів. Якщо наявних коштів недостатньо, то менеджер змушений шукати найбільш дешеве та доступне джерело швидкого їх поповнення. Для цього він виходить на фінансовий ринок і купує фонди, тобто запозичує тимчасово вільні кошти в інших учасників ринку.

Основні джерела запозичення  коштів для банківських установ  такі:

позики в центральному банку (ЦБ);

міжбанківський ринок  ресурсів;

проведення операцій репо;

міжнародний фінансовий ринок (євроринок);

ринок депозитних сертифікатів;

ринок комерційних паперів;

позики в небанківському секторі.

 Позики в центральному  банку. Вартість запозичення коштів  у центральному банку (ЦБ) визначається  обліковою ставкою. Облікова ставка (ставка рефінансування) — це відсоткова ставка ЦБ за операціями кредитування комерційних банків через рефінансування їх активних операцій. Одержання кредиту від ЦБ розглядається не як право, а як привілей для комерційного банку, оскільки серед недепозитних джерел воно найдешевше. Як правило, центральний банк надає кредити тим банкам, які зазнають тимчасових труднощів у формуванні ресурсів, або для підтримання їхньої ліквідності. При цьому припускається, що позика має короткостроковий характер.

Тому більшість ЦБ обмежують використання цього джерела  поповнення ресурсів через установлення певних вимог і правил. Наприклад, правила Федеральної резервної  системи (ФРС) США обмежують розмір кредитів двома відсотками суми депозитів, а строки надання — двома тижнями для великих банків та одним місяцем для менших за розміром банків. Якщо Федеральний резервний банк перевищує допустимі межі кредитування комерційних банків, то він несе відповідальність перед ФРС за будь-які збитки, у тому числі й у разі банкрутства банку-позичальника.

Національний банк України  використовує механізм рефінансування комерційних банків для управління ліквідністю банківської системи  та регулювання грошово-кредитного ринку України. Рефінансування комерційних  банків Національним банком України здійснюється через:

проведення операцій на відкритому ринку;

надання стабілізаційних  кредитів.

Рефінансування банків через проведення операцій на відкритому ринку здійснюється НБУ тільки під  забезпечення державних цінних паперів, векселів суб’єктів господарської діяльності (резидентів України) та векселів державного казначейства України, врахованих комерційним банком за дисконтною ставкою, не нижчою за облікову ставку НБУ. В окремих випадках забезпеченням можуть бути векселі нерезидентів України, авальовані іноземними банками з рейтингом, не нижчим за «інвестиційний клас». Під забезпечення приймаються державні цінні папери, які перебувають у власності банку — клієнта Депозитарію НБУ, не обтяжені будь-якими іншими зобов’язаннями та строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку повернення кредиту. Для векселів строк пред’явлення має наступати не раніше ніж через 30 днів після строку повернення кредиту.

Рефінансування комерційних  банків через операції на відкритому ринку проводиться за відсотковою ставкою, не нижчою за облікову ставку НБУ.

Операції на відкритому ринку можуть проводитися у формі:

кількісного або процентного  тендера для надання кредитів на строк до 14 днів та на строк до 180 днів;

відкриття постійно діючої лінії рефінансування для надання кредитів «овернайт».

Тендери мають певні  правила допуску учасників та обмеження:

до участі допускаються банки, які не порушують установлених економічних нормативів, своєчасно  подають звітність та повертають отримані від НБУ кредити;

філії комерційних банків та новостворені банки (з періодом діяльності менш як 1 рік) до участі не допускаються;

банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат  за кредитними операціями;

прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не перевищують 10 % від обсягу кредитного портфеля;

кредити, надані іншим  банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5 % кредитного портфеля банку;

сума позики одному банку  не може перевищувати 50 % загального запропонованого  на тендері обсягу кредитів;

сума заборгованості за кредитами НБУ з урахуванням  поданої на тендер заявки не повинна  перевищувати 50 % величини регулятивного  капіталу банку за останнім балансом.

Кількісний тендер передбачає, що НБУ наперед оголошує ціну (тобто  відсоткову ставку), за якою банки можуть одержати кредити, а розподіл коштів відбувається відповідно до поданих заявок до закінчення запропонованої на тендері суми. Якщо цієї суми недостатньо, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих ними заявок. Сума коштів, запропонована на кількісному тендері для рефінансування банків, може оголошуватися або не оголошуватися.

Процентний тендер передбачає, що банки самостійно пропонують відсоткову ставку (з точністю до 0,1 процентного пункту), за якою вони погоджуються запозичити кошти, але ця ставка має бути не нижча за облікову. На процентному тендері заявки задовольняються за принципом зниження пропонованої в них ставки, починаючи з найвищої і до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків. Якщо два або більше учасників запропонували однакову ставку, а обсягу кредитів, що залишився, недостатньо для задоволення всіх таких заявок, то кошти між банками розподіляються пропорційно.

Обсяги отриманих на тендерах кредитів не перевищують 90 % балансової вартості наданих під забезпечення державних цінних паперів та 70 % балансової вартості векселів. Після повідомлення результатів тендера банки укладають з НБУ кредитний договір та договір застави державних цінних паперів або врахованих банками векселів. Одержані через тендер кредити НБУ не можуть пролонговуватись й мають бути обов’язково повернені. За порушення строків повернення кредитів, отриманих через тендер, НБУ має право на безспірне списання відповідної суми з кореспондентського рахунка банку-порушника, нарахування пені, реалізацію застави, а банк не допускається до участі в наступних п’яти тендерах.

Постійно діюча лінія  рефінансування призначена для вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи та підтримання короткострокової (миттєвої) ліквідності комерційних банків. Цей механізм рефінансування передбачає надання кредиту на один робочий день (кредит «овернайт») під забезпечення державних цінних паперів перерахуванням коштів у день отримання заявки від банку (заявку до Департаменту монетарної політики НБУ можна подати у будь-який робочий день тижня до 17.00). Обсяг такого кредиту не перевищує 95 % балансової вартості наданих під його забезпечення державних цінних паперів. Кредит «овернайт» банк має повернути до 13.00 наступного дня одночасно з процентною платою.