Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Декабря 2011 в 20:36, курсовая работа
1розділ відображує загальні основи зовнішньоекономічної діяльності банків в Україні .
У 2 розділі розкривається сутність та поняття документарного акредитиву та акредитивних відношень. У цьому розділі відображені усі види та форми акредитиву. А також сторони акредитивних операцій у зовнішньоекономічній діяльності банків України.
3 розділ моєї роботи розкриває усі аспекти обліку, контролю та аналізу операцій з використанням документарного акредитиву у зовнішньоекомічній діяльності.
У 4 розділі я проаналізувала перспективність використання документарного акредитиву у зовнішньоекономічних операціях банку, запропонувала засоби підвищення прибутковості банку за рахунок цих операцій.
Вступ .
1. Основи зовнішньоекономічної діяльності України.
1.1.Характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
1.2.Правові основи валютного забезпечення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності банків та ліцензування операцій з документарним акредитивом.
2. Загальна характеристика документарного акредитиву у зовнішньоекономічній діяльності банку.
2.1.Поняття документарного акредитиву , його сутність, сторони акредитивних відношень.
2.2.Види акредитивів та засоби їх виконання.
3. Міжнародні операції за допомогою документарного акредитиву, їх облік, контроль та аналіз.
3.1.Облік операцій з документарним акредитивом.
3.2. Контроль і аналіз операцій з документарним акредитивом.
ІV. Аналіз міжнародних розрахунків банку при використанні документарного акредитиву на сучасному етапі та напрямки підвищення прибутковості банку від їх здійснення.
4.1.Напрямки підвищення прибутковості банку від проведення міжнародних розрахункових операцій банку з використанням документарного акредитиву.
4.2.Недоліки та переваги міжнародних розрахункових операцій з документарним акредитивом.
Висновок.
Одною з надійних форм міжнародних розрахунків та розрахунків взагалі є акредитив.
Саме поняття документарний акредитив – це форма розрахунків за якої банк емітент, за дорученням свого клієнта( апліката, заявника, наказодавця, емітента акредитива) або від свого імені забов'язаний :
-виконати платіж третій особі(бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;
-надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.
Документарний акредитив вважається більш дорогою та гарантованою формою міжнародних розрахунків.
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачається в зовнішньоекономічному договорі (контракті)між бенефіціаром та заявником. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правиламита звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (УПДА) (публікація міжнародної торгової палати № 500).Згідно з цими правилами документарний акредитив розглядається як: « яка-небудь угода, якби вона не була названа або визначена, відповідно до якої банк (банк-емітент), діючи на прохання і по інструкції клієнта (заявника) або його наказу, або акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати й оплатити переказні векселі (тратти) , або уповноважує інший банк негоціїровать проти передбачених документів при стримуванні термінів і умов акредитиву». Тобто, це є умовним грошовим зобов'язанням банку здійснити платіж, акцепт або негоціацію тратт, або надати повноваження іншому банку на здійснення цих дій.
Виходить, в основі акредитива лежить формула - «гроші проти документів», а звідси універсальність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що продавцю гарантується негайна оплата відвантажених товарів або зроблених послуг, і він застрахований від неплатоспроможності або відмовлення покупця платити; покупцю - що виплачені їм засоби не пропадуть і надійдуть у розпорядження контрагента після того, як він виконає свої зобов'язання. Саме в цьому і складається перевага акредитивної форми розрахунків. Але основним її недоліком є вартість акредитива (комісійні банків за авізування, підтвердження, перевірку документів, платіж), що значною мірою і впливає на активність його використання в зовнішньоторговельних відносинах .
Норми
права, що регламентують
механізм здійснення
акредитивної операції,
ґрунтуються на двох
основних принципах,
а саме на автономії
акредитива і його
строгого виконання.
В Україні розрахунки за документарним акредитивом застосовуються вкрай рідко ,хоча 80% світової торгівлі здійснюється за допомогою акредитивів.
Акредитив за своєю суттю є договором, котрий відокремлюється від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
За операціями з акредитивами усі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання забов'язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.
В Україні застосування акредитивної форми розрахунків було закріплено Указом Президента «Про заходи для упорядкування розрахунків по договорах, укладеним суб'єктами підприємницької діяльності» від 04.10.1994 р. № 566/94. Указом установлено, що розрахунки по зовнішньоекономічних контрактах, укладеним суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності, предметом яких є товари, роботи, послуги, здійснюються у відповідності і з «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів» і «Уніфікованими правилами по інкасо» Міжнародної торговельної палати.
Акредитивна форма розрахунків є більш гарантованою формою, оскільки оплата відбувається після постачання товару і продавець нічим не ризикує, а покриття акредитива переходить на контроль уповноваженого банку, однак у загальному обсязі міжнародних розрахунків частка акредитивів не настільки значна, як частка банківських переказів.
Основними сторонами, котрі беруть участь у розрахунках акредитивами є:
Якщо тільки виконуючий банк не є підтверджуючим банком. То його призначення в цій якості банком-емітентом не створює для виконуючого банку якого-небудь забовязання провести платіж, платіж з розстрочкою, акцептувати тратти або негоцію вати;
Техніка здійснення розрахунків акредитивами наведено мною у додатку №2.
2.2. Види і форми акредитивів та засоби їх виконання.
У зовнішньоекономічній діяльності розрізрянють такі види документарних акредитивів:
1.По способу повідомлення бенефіціара про відкриття акредитива на його користь:
а) прямо авізовані акредитиви –банк –емітент спрямовує акредитив безпосередньо бенефіціару без втручання іншого банку.
Недоліки:
б) акредитиви, авізовані через авізуючий банк –акредитив за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку(авізую чого), щоб сповісти бенефіціара про відкриття акредитиву без будь-яких зобов'язань з боку авізую чого банку;
в) попередньо авізовані акредитиви – акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку(авізую чого) , щоб сповісти бенефіціара про відкриття акредитиву без будь-яких зобов’язань з боку авізую чого банку і з боку банку-емітента. Банк авізує акредитив без зобов’язань з його боку на інші деталі.
2. По ступені гарантованості оплати сум, що мають бути сплачені:
а) відкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений або анульований банком емітентом за наказом заявника акредитиву в будь-який момент без попереднього погодження з бенефіціаром.
Відклик акредитиву неможливий лише у випадку, коли банк-емітент або підтверджуючий банк уже здійснив платіж проти надання бенефіціаром документів у повній відповідності з умовами акредитиву.
б) безвідкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений чи анульований банком – емітентом тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.
Безвідкличність акредитиву означає, що емітент не може скасувати чи змінити свої зобовов'язання в односторонньому порядку, без угоди на це всіх зацікавлених сторін.
В акредитиві має бути чітко зазначено, він є відкличним чи безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважається безвідкличним.
3.По наявності або відсутності підтвердження за акредитивом з боку авізую чого банку:
а) підтверджений акредитив – акредитив, за яким банк-емітент звертається з проханням до іншого банку( часто до авізуючого) взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов’язання до безвідкличного зобов’язання банка – емітента.
Для підтвердження акредитиву необхідно:
б) непідтверджений акредитив – акредитив, оплата за яким гарантована тільки банком – емітентом.
У цьому випадку банк експортера лише авізує йому відкриття акредитива, він не зобов’язаний здійснювати платіж за документами, представленими бенефіціаром за акредитивом, тобто в банку немає власного зобов’язання перед бенефіціаром здійснити платіж.
4.По способу виконання:
а)акредитив з негайним платежем – передбачає негайне( як правило, не більше семи банківських днів) отримання суми платежу бенефіціаром при поданні документів, обумовлених в акредитиві з урахуванням часу, необхідного для їх перевірки та визначення їх відповідності умовам акредитиву;
б) акцептний акредитив( передбачає акцепт тратти бенефіціара) – бенефіціар виписує відповідно до спеціальних вимог строкову тратту на користь банку-емітента , або на підтверджуючий банк, або на покупця, або на третій банк. При поданні документів відбувається не платіж, а акцепт тратти, незалежно від того , на кого вона виставлена. Це означає, що замість отримання негайного платежу тратта буде повернена продавцю з акцептом на лицьовому боці, зробленим банком.
Акцептуючи тратту, банк дає зобов’язання оплатити її номінальну вартість у встановлений строк. Бенефіціар отримує суму платежу у встановлений строк платежу за векселем.
в) акредитив з відстрочкою платежу – використовується в тому випадку, коли необхідно відкласти платіж до певної дати в майбутньому і при цьому не змушувати продавця оформлювати тратту. За поданням пакета документів банк-емітент, або підтверджуючий банк дає письмову згоду здійснити платіж в строк, зазначений в акредитиві. Умови відстрочки платежу повинні бути чітко вказані в тексті акредитива;
г) акредитив з негоціацією тратти :
Негоціація – виплати коштів банком, уповноваженим до негоціації проти представлених бенефіціаром тратт і/або пакета документів після їх перевірки і визначення відповідності умовам акредитиву.
Акредитиви, в умовах яких зазначена вимога до продавця виписати тратту на ім'я банку-емітента чи на ім'я покупці з тим, щоб здійснити оплату негайно при отриманні документів. За акредитивом банк-емітент оплачує зобов’язання і здійснює акцепт тратти, а негоціюючий банк здійснює їх купівлю(негоціацію), надаючи кошти бенефіціару. Банк-негоціант стягує з бенефіціара відсотки , нараховані за період з дати негоціації до дати платежу від банку - емітента. Можуть оплачуватись як негайно , так і при настанні строку.
а)акредитив з правом регресу – бенефіціар кредитується умовно до підтвердження відповідності пакету документів банком – емітентом.
Якщо банк – емітент або імпортер відмовляється платити, то бенефіціар зобов’язаний відшкодувати банку - негоціанту суму платежу, комісійні та інші витрати.
б) акредитив без права регресу-виплачена на користь бенефіціара сума поверненню не підлягає. Якщо авізуючий банк дав своє підтвердження, то він повинен негоцію вати документи без обороту на продавця ( без права регресу), якщо вони представлені у певній відповідності з умовами акредитива.
Информация о работе Облік операцій банку з документарним акредитивом