Національний  банк України здійснює такі функції:

1. Визначає і здійснює єдину державну грошово-кредитну політику відповідно до затвердженої Верховної Радою України економічної політики.
2. Монопольно здійснює емісію валюти України й організовує її обіг.
3. Є кредитором останньої інстанції для комерційних банків, організовує систему рефінансування.
4. Встановлює для банківської системи правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації і коштів.
5. Визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками і фінансово-кредитними установами.
6. Проводить державну реєстрацію банків і кредитних установ та ліцензування банківських операцій.
7. Здійснює самостійно або з доручення Кабінету Міністрів України усі види банківських операцій, що необхідні для виконання основних завдань Національного банку України.
8. Бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу держави, організовує складання звітного платіжного балансу України.
9. Проводить валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків з іноземними державами, організовує і здійснює валютний контроль. 
10. Забезпечує накопичення, збереження і проведення операцій із золотовалютними запасами та резервами. 
11. Здійснює банківський нагляд за діяльністю банків і кредитних установ. 
12. Аналізує і прогнозує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин. 
13. Організовує інкасацію і перевезення грошових знаків та інших цінностей. 
14. Реалізує державну політику з питань захисту державних таємниць у системі Національного банку України. 
15. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України. 
16. Здійснює інші функції, згідно із законами України. Національний банк України для досягнення своїх цілей використовує відповідні інструменти, які за механізмом своєї дії діляться на прямі та непрямі [3, 22].

      До  прямих інструментів монетарної політики відносять обмеження розмірів процентних ставок, встановлення агрегованої та індивідуальної кредитної межі, визначення правил розміщення кредитів для окремих фінансових інститутів, резервні вимоги.

      Непрямі монетарні інструменти можуть тільки побічно впливати на монетарні та кредитні агрегати всієї банківської  системи. Основні з них – це операції на від критому ринку, договори про зворотний викуп цінних паперів, вільні кредитні аукціони, переговори і попередження, а також ряд інших.

      Таким чином, основними інструментами  і методами грошово-кредитної політики Національного банку України  слід вважати:

• визначення меж процентних ставок по кредитах і депозитах Національного банку;
• визначення норм обов'язкових резервів, що депонуються в Національному банку;
• операції на відкритому ринку;
• встановлення банкам і фінансово-кредитним установам прямих кількісних обмежень;
• рефінансування банків і надання кредитів Уряду України;
• регулювання обсягу грошової маси в обігу;
• валютне регулювання, в тому числі валютні інтервенції.

      Комерційні  банки – кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для  підприємств, установ і населення  головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

• фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;
• випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);
• купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;
• видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
• касове виконання державного бюджету;
• придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);
• купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;
• купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
• довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
• надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю [11, 528-529].

      Комерційним банкам в Україні забороняється  займатися діяльністю у сфері  матеріального виробництва і  торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування. Їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

      Комерційні  банки класифікуються за різними  критеріями:

• формою власності, організаційною формою, розміром капіталу;
• філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та сектором ринку, де вони функціонують.

      За  формою власності комерційні банки поділяються на унітарні і колективні.

      Унітарні  банки мають одного власника в  особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною  формою власності: Ощадбанк і Ексімбанк. Статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки – це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавче обмежена 35% статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб.

      Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності  представлені на банківському ринку  акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки).

      Акціонерні  банки відкритого і закритого  типу (вони становлять 84% загальної  кількості банків України) формують свій капітал за рахунок об'єднання  індивідуальних капіталів засновників  і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає само акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. В Україні більшість комерційних банків – це акціонерні товариства відкритого типу (59%). Найбільшим акціонерним товариством закритого типу (їх частка становить 25% загальної кількості) є Промінвестбанк.

      Пайові  банки формують свій капітал за рахунок  внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку. Комерційні банки у формі товариств з обмеженою відповідальністю в Україні становлять близько 16% від загальної їх кількості.

      Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. На банківському ринку України більшість банків – середні (активи понад 10 млн. грн.). У сімку найбільших банків (активи понад 1 млрд. грн.) входять: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, банк "Аваль", Ощадбанк. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.

      Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більш широку мережу філій нараховує Ощадбанк (близько 15 000 одиниць), який має відділення у всіх адміністративних районах країни. До багатофілійних банків відносять "Аваль" (понад 200 одиниць), Укрсоцбанк (понад 100 одиниць).

      Залежно від діапазону операцій, що виконують  комерційні банки, і сектора ринку, де вони функціонують, розрізняють: універсальні банки; банки з клієнтською спеціалізацією; банки з галузевою спеціалізацією; банки з функціональною спеціалізацією.

      Універсальні  банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслуговування різних типів клієнтів.

      До  банків із клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основними засновниками і переважними клієнтами є кооперативи. Процес створення таких банків в Україні особливо помітним був у період 1990-1993 рр. Пізніше більшість кооперативних банків або припинили свою діяльність, або втратили клієнтську спеціалізацію [11, 531].

      Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно  вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою. В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків розвинута ще недостатньо. Тому поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків.

      У системі комерційних банків відбувається процес залучення іноземного капіталу. Кількість банків, створених за участю іноземного капіталу на початок 2006 р. досягла 25% від загальної кількості діючих банків, з них майже третину становлять банки зі 100-процентним іноземним капіталом.

      Будучи  самостійними суб'єктами грошового  ринку, банки виконують певні  економічні функції, в яких конкретизується  їх сутність та призначення. У літературі, на жаль, найчастіше функції банків ототожнюються з їх певними напрямами  чи видами діяльності, а то й просто з окремими операціями. Такий підхід до визначення функцій банків не правомірний.

      Діяльності  комерційних банків має бути властива динамічність і ефективність вирішення  питань. Вони будують свої відносини  з клієнтами на контрактно-договірній основі відповідно до критеріїв ринку і кредитоспроможності позикоодержувача. Швидке їх зростання сприятиме розвитку конкуренції, що поліпшуватиме якість обслуговування, зробить кредит доступним для будь-якого господарського суб'єкта, громадянина. 

Практична частина

 Розділ 1. 

Розробка  моделі  функціонування комерційного банку за такими напрямками:

1. Оцінити зовнішнє середовище банку (потенційні клієнти, конкуренти).
2. Визначити організаційну структуру та систему управління банком (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, тощо).
3. Скласти перелік послуг, які банк, в процесі його розвитку, буде пропонувати своїм клієнтам.
4. Описати характер рекламної компанії для інформування клієнтів про те, саме чим ваш банк відрізняється від інших місцевих «постачальників фінансових послуг».
5. Визначити за рахунок яких джерел будуть формуватися ресурси банку.

      Акцiонерний  комерцiйний банк "Мрiя" створений  як акцiонерне товариство вiдкритого типу та зареєстрований Нацiональним банком України 11 листопада 1992 року (реєстрацiйний номер 128). АКБ "Мрiя" є унiверсальним банком, має право здiйснювати банкiвськi операцiї в нацiональнiй та iноземнiй валютi згiдно Лiцензiї НБУ № 79 вiд 03.12.2001 року. У звiтному перiодi банк набув статусу банку з iноземним капiталом вiдповiдно до дозволу Нацiонального банку України (постанова Правлiння вiд 21 березня 2006 року № 101) на придбання ВАТ Внєшторгбанк (Росiйська Федерацiя) iстотної участi в капiталi банку в розмiрi 97,9999% статутного капiталу.

      Найбiльшi частки в акцiонерному капiталi Банку мають такi юридичнi особи-акцiонери: Вiдкрите акцiонерне товариство Банк ВТБ (РФ), ЗАТ "КАПС Кий-Авiа", ТОВ "Українська видавничо-полiграфiчна компанiя "ЕксОб", ВАТ УСК "Гарант-Авто". Вiдкрите акцiонерне товариство "Внєшторгбанк" (Росiя)- iноземний iнвестор, який володiє 97,9999% вiд зареєстрованого статутного капiталу Банка. Основна полiтика банку - надiйнiсть i прибутковiсть. Метою дiяльностi є сприяння розвитку банкiвського обслуговування та розширення банкiвських послуг як для юридичних, так i для фiзичних осiб.