Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

       Окремо  Конституція України та Регламент  Верховної Ради регулюють процедуру  першої сесії новообраної Верховної  Ради. Так, Верховна Рада України збирається (без скликання) на першу сесію  не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів  виборів. При цьому Верховна Рада згідно з частиною другою ст. 82 Конституції  України є повноважною за умови  обрання не менш як двох третин від  її конституційного складу. Перше  після виборів пленарне засідання  Верховної Ради відкриває найстарший за віком народний депутат України  і веде його до обрання Президії сесії. Президія сесії визначає головуючого  на кожне засідання Верховної  Ради, організовує роботу Верховної  Ради і підписує прийняті нею акти до обрання Голови Верховної Ради та його заступників. Далі засідання  Верховної Ради веде Голова Верховної  Ради або його заступники [10, с. 434].

       У сесійний період щотижнева робота Верховної  Ради та її комітетів починається  у вівторок о 10 годині і закінчується у п'ятницю о 14 годині. Понеділок  кожного тижня відводиться для  самостійної роботи депутатів, пов'язаної із здійсненням депутатських повноважень, для їх роботи в депутатських фракціях або у виборчих округах. Пленарні засідання Верховної Ради проводяться  згідно з розкладом засідань, їх відкривають, ведуть і закривають Голова Верховної Ради або його заступники, а на першій сесії новообраної  Верховної Ради — найстарший за віком народний депутат, а після  обрання Президії сесії — члени  президії. Якщо ці особи з яких-небудь причин не здійснюють цього, то ці функції  виконує обраний депутатами головуючий на засіданні.

       Головуючий  на засіданні Верховної Ради згідно з Регламентом здійснює такі завдання: відкриває, закриває та неупереджено веде засідання, оголошує перерви в засіданнях Верховної Ради; вносить на обговорення  проекти законів, постанов, інших  актів Верховної Ради, оголошує їх повну назву, редакцію та ініціаторів  внесення; інформує про матеріали, що надійшли до Верховної Ради; організовує  розгляд питань; повідомляє списки осіб, які записались для виступу; надає слово для доповіді (співдоповіді), виступу, оголошує наступного промовця; створює рівні можливості депутатам для участі в обговоренні питань; ставить питання на голосування, оголошує його результати; забезпечує дотримання цього Регламенту всіма присутніми на засіданні; робить офіційні повідомлення, а також ті, які вважає за необхідне оголосити (з урахуванням вимог частини шостої ст. 2.5.2 Регламенту); вживає заходів для підтримання порядку на засіданні; має право виправляти фактичні помилки, допущені у виступах на пленарному засіданні; здійснює інші повноваження, що випливають з цього Регламенту. Під час засідання Верховної Ради головуючий зобов'язаний утриматися від коментарів і оцінок щодо промовців та їх виступів [11, с.65-66].

       Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Закрите засідання може бути проведено  за рішенням більшості від конституційного  складу Верховної Ради (частина перша  ст. 84 Конституції України).

       На  початку кожного засідання Верховної  Ради головуючий проводить за допомогою  електронних засобів поіменну реєстрацію народних депутатів України, присутніх  на засіданні, інформує Верховну Раду про кількість депутатів, про  яких відомо, що вони відсутні з поважних причин. На початку першого засідання  кожного робочого дня головуючий оголошує порядок денний на весь день роботи. Питання розглядаються в  тій послідовності, в якій їх включено до порядку денного засідання.

       Під час засідання Верховної Ради депутати не повинні заважати промовцям  і слухачам діями, які перешкоджають  викладенню або сприйманню виступу.

       У Регламенті Верховної Ради значна увага  приділяється питанням дисципліни та етики на пленарних засіданнях. Так, якщо депутат своєю поведінкою заважає  проведенню засідання Верховної  Ради, головуючий на засіданні попереджає його персонально і закликає до порядку. Після повторного попередження протягом дня головуючий за згодою більшості  депутатів від їх фактичної кількості, визначеною без обговорення шляхом голосування, може запропонувати депутату залишити зал до кінця засідання. Якщо депутат відмовляється залишити зал, головуючий на засіданні припиняє засідання до виконання депутатом  його вимоги. У таких випадках за висновком комітету, до компетенції  якого належать питання депутатської етики, Верховна Рада без обговорення  може прийняти рішення про позбавлення  депутата брати участь у пленарних  засіданнях (до п'яти засідань). Це рішення  доводиться до відома виборців через  газету «Голос України». У разі брутального  порушення дисципліни або перешкод у проведенні засідання головуючий на засіданні може оголосити перерву  або закрити засідання [16, с.254].

       Обговорення питання порядку денного завершується прийняттям відповідного рішення. Згідно з частиною другою ст. 84 Конституції  України рішення Верховної Ради з будь-якого питання приймаються  виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування і, як правило, після  його обговорення без відхилення від закріплених у Регламенті положень.

       Голосування здійснюється депутатами особисто в  залі засідань Верховної Ради або  у відведеному для таємного голосування  місці біля залу засідань.

       Регламент передбачає такі види голосування у  Верховній Раді: сигнальне, відкрите нефіксоване і відкрите фіксоване (поіменне). При цьому сигнальне  застосовується не для прийняття  рішення, а оголошується головуючим для того, щоб з'ясувати кількість  депутатів, які не підтримують або  заперечують проти тієї чи іншої  пропозиції. Сигнальне голосування  проводиться без обговорення  і здійснюється підняттям руки; при  цьому підрахунок голосів не проводиться  і про прийняття рішення не оголошується. Головуючий на засіданні  Голова Верховної Ради і його заступники в сигнальному голосуванні участі не беруть.

       Відкрите  нефіксоване та відкрите фіксоване  голосування здійснюються за допомогою  електронної системи підрахунку голосів, яка працює в одному з  двох режимів: без можливості фіксації персональних результатів голосування  кожного депутата; з можливістю фіксації (у тому числі роздруковуванням) персональних результатів голосування  кожного депутата.

       Поіменне  голосування проводиться за пропозицією  будь-кого з депутатів, підтриманою  не менш як однією третиною народних депутатів, які взяли участь у голосуванні. Результати поіменного голосування  роздруковуються відразу після  голосування і надаються уповноваженим  представникам депутатських груп (фракцій) за їх зверненням, а також для  ознайомлення депутатам за їх зверненням.

       Таємне  голосування шляхом подання бюлетенів  застосовується Верховною Радою, як правило, при персональних обраннях, призначеннях, затвердженнях на посади чи до складу колегіальних органів  або відкликаннях чи усуненнях з  посади [11, с.70-71].

       Згідно  зі ст. 91 Конституції України закон  України, постанова Верховної Ради та інше рішення (крім процедурного або  зазначеного в законі окремо) вважаються прийнятими, якщо після їх обговорення  на пленарному засіданні за них проголосувала  більшість від конституційного  складу Верховної Ради. Законопроект про внесення змін до Конституції  України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного  складу Верховної Ради. Рішення з  процедурних питань приймаються  більшістю голосів депутатів, які  взяли участь у голосуванні за винятком випадків, передбачених законодавством.

       Під час розгляду і обговорення питань порядку денного надається час  для доповіді — не менше ЗО хвилин, співдоповіді — 20 хвилин і заключного слова — 10 хвилин. Виступаючим у  обговоренні надається час тривалістю 10 хвилин: для заяв, внесення запитів, резолюцій, виступів у «різному»  — 5 хвилин; для виступів щодо кандидатур, процедури та мотивів голосування, пояснень, зауважень, пропозицій, повідомлень  і довідок, внесення поправок — 3 хвилини (ст. 3.3.1 Регламенту). На пленарному засіданні  ніхто не може виступати без дозволу  головуючого. При цьому промовець  має висловлюватися тільки з того питання, з якого йому надано слово [13, с.350-351]. 

       3.3. Основні принципи роботи Верховної  Ради України 

       Правовою  базою порядку роботи Верховної  Ради є Конституція України, Регламент  Верховної Ради України, інші закони. Парламент України - постійно діючий орган. У Конституції (частині першій ст. 78) записано: «Народні депутати України  здійснюють свої повноваження на постійній  основі».

       У конституційному законодавстві  відображені також принципи функціонування парламенту України: законність (легітимність) діяльності парламенту, постійність  і гласність роботи, колегіальність, ведення роботи державною мовою.

       Принцип законності (легітимності) діяльності Верховної Ради випливає із самої  природи розділу Конституції  «Верховна Рада України», де визначені  умови легітимності парламенту, його конкретні повноваження, основи взаємовідносин з іншими структурами державного механізму [13, с.327].

       Принцип постійно діючого органу означає, що парламент України функціонує на постійній основі, а не так, як було в радянський період, коли Верховна Рада збиралася двічі на рік на кілька днів. Чинний український парламент  має право в будь-який час збиратися  і приймати рішення з питань своєї  компетенції.

       Принцип гласності діяльності парламенту України  означає, що громадяни (виборці) повинні  мати змогу спостерігати за роботою  своїх парламентаріїв. У Конституції (частина перша ст. 84) встановлено, що засідання Верховної Ради проводяться  відкрито. Закрите засідання проводиться  за рішенням більшості від конституційного  складу парламенту. Згідно з Регламентом  засідання Верховної Ради, інших  органів парламенту є відкритими і гласними, за винятком, встановленим Регламентом. Гласність роботи Верховної  Ради забезпечується згідно зі ст. 1.04 Регламенту шляхом трансляції її засідань по телебаченню  і радіо, публікації стенографічного  звіту засідань Верховної Ради, публікації її рішень у «Відомостях Верховної  Ради України», газеті «Голос України» та інших виданнях парламенту. Представники телебачення, радіо і преси можуть бути акредитовані на певний термін або  на весь час сесії Верховної Ради. На засіданнях парламенту можуть бути присутні громадяни на визначених для  них місцях і за попереднім записом, який веде Апарат Верховної Ради. Принцип  гласності — один із визначальних конституційних принципів діяльності органів влади у правовій державі [11, с. 90].

       Принцип колегіальності роботи Верховної Ради України означає, що ні одне її рішення  не може прийматися кимось одноособово. Конституція (частина друга ст. 84) встановлює: «Рішення Верховної Ради приймаються виключно на її пленарних  засіданнях шляхом голосування», а  в ст. 91 закріплено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного  складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

       Принцип ведення роботи парламенту державною  мовою встановлений у ст. 1.03 Регламенту: «Робота Верховної Ради України  ведеться державною мовою». У разі, коли промовець не володіє державною  мовою, він має право виступати  іншою мовою [13, с.328-329]. 

       ВИСНОВКИ

       Нині  для більшості не лише політичних діячів, а й виконавців, функціонерів середньої ланки та широких верств громадян нашої країни достеменно відомо, що до фундаментальних надбань демократії та цивілізаційного розвитку належить сучасний парламентаризм. Тож в період трансформаційних перетворень, який переживає Україна було б не доцільним проаналізувати практичні кроки утвердження парламентаризму в незалежній Україні, враховуючи досягнення західної демократії.

       Термін "парламентаризм" походить від  латинського "parlare" — говорити. Під ним розуміється така система організації державної влади, що базується на активній ролі парламенту у здійсненні практичних дій цієї влади. Парламенти і парламентаризм є невід'ємними атрибутами демократичної правової держави, виміром плюралістичної демократії і дієвості засад громадянського суспільства.                                                                                                                                   Привабливість ідеї і сенсу парламентаризму полягає в тому, що з ним пов'язане залучення громадян (через представницькі органи) до державних справ. Витоки ідеї парламентаризму сягають сивої давнини, коли народжувався такий соціальний інститут, як держава. Не проаналізувавши докладно ретроспективи і етапи становлення сучасного парламентаризму, зазначимо лише наступне. Кожний етап розвитку цивілізації привносив свої надбання і особливості розвитку парламентаризму. Сучасний період утвердження парламентаризму, що пов'язаний з буржуазно-демократичним етапом, увібрав теоретичне обґрунтування ідеї парламентаризму в контексті поділу влади, вчення про народний суверенітет і суспільний договір, верховенство закону в регулюванні суспільних відносин і т. ін. У XIX-XX ст. ідеї парламентаризму стали загальновизнаними, а їх поширення нині справедливо сприймається як обов'язковий процес у системі суспільно-політичного прогресу. Водночас зазначимо, що вже на рубежі третього тисячоліття ідеальною формою правління визнається модель, за якою немає домінування лише, скажімо, "президентського авторитаризму" чи "парламентської тиранії". Нині парламенти є найважливішою конституційно-правовою опорою для здійснення опосередкованої або представницької демократії. Це означає, що обране на основі вільних виборів і за таємного голосування народне представництво — тобто депутати — виражає волю народу. Саме тому, певно, цікаво і корисно було проаналізувати в даній роботі питання про конституційно-правове становище Верховної Ради України, про конституційний склад і структура Верховної Ради України, про функції парламенту України, про його компетенцію та порядок роботи та про акти, які видаються Верховною Радою України.