Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

Міністерство освіти України

Національна Юридична Академія України ім.Ярослава Мудрого 
 
 
 
 
 
 
 
 

Наукова доповідь на тему:

«Конституційно-правовий статус Верховної Ради України» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав студент ІПКОП

3 курсу  13 групи

Шокоть  Андрій 
 
 
 
 
 
 

Харків

2009 
 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ  СТАНОВИЩЕ, СКЛАД

ТА СТРУКТУРА  ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

1.1. Конституційно-правове  становище Верховної Ради України

1.2. Конституційний  склад і структура Верховної  Ради України

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЇ  ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

2.1. Представницька  функція 

2.2. Установча  функція

2.3. Законодавча  функція 

2.4. Контрольна  функція

РОЗДІЛ 3. КОМПЕТЕНЦІЯ  ТА ПОРЯДОК РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ

РАДИ УКРАЇНИ

3.1. Компетенція  Верховної Ради України

3.2. Організація  та порядок роботи парламенту  України

3.3. Основні принципи  роботи Верховної Ради України

ВИСНОВКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          ВСТУП

          Парламент (від лат. рагіаге — говорити, англ. — рагlіаment, фр. — рагlement) або легіслатура (від лат. Іех — закон) — вищий загальнонаціональний представницький орган державної влади, правомочний виконувати на основі конституційних приписів законодавчу, установчу, контрольну та інші функції.

       Важливою  рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдність - винятковість, універсальність у  системі органів державної влади, що зумовлено насамперед унітарним  характером нашої держави, тобто  державним устроєм, поділом державної  влади на законодавчу, виконавчу  та судову, внутрішньою структурою парламенту та іншими обставинами. Сьогодні в Україні немає інших органів  законодавчої влади — загальнонаціональних або місцевих, крім Верховної Ради України. До 1992 р. у період між сесіями  Верховної Ради законодавчу владу  здійснювала Президія Верховної  Ради шляхом внесення змін і доповнень  до чинних законодавчих актів. Верховна Рада України є загальнонаціональним органом державної влади, оскільки наділена правом представляти весь український  народ — громадян України всіх національностей і виступати  від імені всього народу. Це випливає як з преамбули Конституції України  та її змісту, так і з назви  парламенту — Верховна Рада України. Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає насамперед у її складі й порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є  повноважною за умови обрання  не менш як двох третин від її конституційного  складу (ст. 82 Конституції України). Рішення Верховної Ради приймаються  на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції). Закони та інші акти Верховна Рада приймає  більшістю її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91). Виборний характер українського парламенту полягає в тому, що він  формується виключно шляхом виборів  народних депутатів. Ці вибори є вільними і демократичними. Вони проводяться  на основі загального, рівного і  прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Верховна Рада України  є однопалатним парламентом. Це зумовлено  насамперед тим, що Україна є унітарною  державою. Парламент України —  це орган загальної компетенції. Він бере участь у реалізації всіх функцій Української держави.

       Конституційно-правовий статус Верховної Ради зумовлений парламентсько-призидентською формою правління. Це проявляється у підзвітності і підконтрольності Кабінету Міністрів перед парламентом України, у наявності у Президента України права розпуску Верховної Ради України, права вето на закони тощо. Це дає підстави віднести Верховну Раду до парламентів змішаного типу.

       Зазначені риси парламенту України зумовлюють властиве лише йому місце в системі  органів державної влади. Парламент  України є пріоритетним органом  у системі органів державної влади України, першим серед рівних. Він здійснює законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі, має багатогранні відносини з іншими органами державної влади та з суб'єктами політичної системи: політичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо. У нього досить широкі міжнародні зв'язки, які розширюються і збагачуються.

       Найтіснішими  і багатогранними є відносини  парламенту з Президентом і Кабінетом  Міністрів. Це зумовлено їх функціями  і повноваженнями, передбаченими  Конституцією і законами, системою взаємних стримань і противаг та іншими обставинами. Конституцією України  передбачена участь парламенту у  формуванні органів державної влади  на паритетних засадах з Президентом  України.

       Конституція України закріплює основи взаємовідносин між Верховною Радою України  і гілками виконавчої та судової  влади. Верховна Рада України призначає  вибори Президента України (п. 7 ст. 85 Конституції), здійснює усунення його з поста в  порядку особливої процедури (імпічменту), встановленої ст. 111 Конституції України. Президент України в свою чергу  призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені  Конституцією України (п. 7 ст. 106); в окремих  випадках припиняє повноваження парламенту (п. 8 ст. 106 Конституції України).

       Взаємодія між Верховною Радою України  і виконавчою владою проявляється в  утворенні деяких державних органів. Наприклад, Верховна Рада надає згоду  на призначення Президентом України  Прем'єр-міністра України (п. 12 ст. 85 Конституції), на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України  голови Антимонопольного комітету України, голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення  і радіомовлення України; на призначення  Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлює недовіру Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку  з посади (п. 25 ст. 85 Конституції).

       Верховна  Рада України призначає та звільняє половину складу Ради Національного  банку України, другу половину призначає  Президент України (п. 19 ст. 85; п. 12 ст. 106 Конституції).

       Термін  повноважень Верховної Ради України  — чотири роки (ст. 76 Конституції). Верховна Рада є повноважною за умови обрання  не менш як двох третин від її конституційного  складу (частина друга ст. 82 Конституції). Повноваження Верховної Ради припиняються у день відкриття першого засідання  Верховної Ради нового скликання. Президент  України може достроково припинити  повноваження Верховної Ради, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії  пленарні засідання не можуть розпочатися. Повноваження Верховної Ради не можуть бути достроково припинені в останні  шість місяців терміну повноважень  Президента України (ст. 90 Конституції). У разі закінчення терміну повноважень  Верховної Ради України під час  дії воєнного чи надзвичайного стану  її повноваження продовжуються до дня  першого засідання першої сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану (частина четверта ст. 83 Конституції). 

       РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ, СКЛАД

       ТА  СТРУКТУРА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 

       1.1. Конституційно-правове становище  Верховної Ради України 

       Конституція України 1996 року істотно оновила  організацію державної влади [1, с. 5]. Вона, зокрема, закріпила загальновизнаний принцип поділу цієї влади на законодавчу, виконавчу і судову. Відповідно змінилися  статус і взаємовідносини органів  державної влади. Були закріплені конституційні  підвалини їх рівноправності та незалежності однієї гілки влади від іншої.

       Зазначимо, що зазнала змін Верховна Рада України. Вона втратила колишній "суверенний статус" найвищого органу державної  влади і вперше набула в усіх основних рисах статусу парламенту України  з якісно новими ознаками. Відповідно до конституційно-правових визначень  Верховна Рада як парламент України  є єдиним, загальнонаціональним, представницьким, колегіальним, виборним, однопалатним, постійно діючим органом законодавчої влади у державі.

       Пріоритетною  рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдність, універсальність у системі органів  державної влади, що зумовлено його внутрішньою структурою, а також  унітарним характером самої держави. Віднині в нашій країні немає  інших органів законодавчої влади, крім Верховної Ради. Делегування  останньою частини своїх повноважень  відповідно до Конституції має тимчасовий характер і стосується лише певного  кола питань.

       Згідно  з пунктом 4 Перехідних положень Конституції  Президент України протягом трьох  років після набуття чинності Основного Закону мав право видавати схвалені Кабінетом Міністрів і  скріплені підписом Прем'єр-міністра країни укази з економічних питань, неврегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту  до Верховної Ради в порядку, встановленому  статтею 93 Конституції України [7, с.13].

       Як  загальнонаціональний представницький  орган державної влади Верховна Рада має право представляти інтереси всіх громадян країни всіх національностей  і виступати від імені народу.

       Колегіальний  характер Верховної Ради полягає  насамперед в її складі й порядку  роботи. Верховна Рада є повноважного за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82). Рішення парламенту приймаються  виключно на пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84). Закони, постанови  та інші акти Верховна Рада приймає  більшістю від її конституційного  складу, крім випадків, передбачених Основним Законом (ст. 91).

       Український парламент формується виключна шляхом виборів народних депутатів. Вибори є вільними, демократичними і проводяться  на основі загального, рівного і  прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

       Як  вияв постійного характеру парламенту народні депутати обираються до Верховної  Ради України строком на чотири роки і здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада працює сесійно, чергові сесії парламенту починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного  року. Новообрана Верховна Рада держави  збирається па першу сесію не пізніше  ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів (ст. 82, 83).

       Постійно  діючий характер Верховної Ради є  одним з найважливіших результатів  реформування держави, державної влади, поряд з утворенням інституту  президентства, з часу проголошення незалежності України.

       У системі органів державної влади  України Верховній Раді належить пріоритетне місце. Вона виконує  функції законодавчої влади, бере участь у формуванні органів виконавчої влади, представляє народ І є  виразником його волі. Парламент України  тісно співпрацює з іншими органами державної влади та суб'єктами політичної системи — політичними партіями тощо.

       Першочергове  значення має взаємодія Верховної  Ради з Президентом України.

       Верховна  Рада призначає вибори Президента України  у строки, визначені Конституцією України (ст. 85). Новообраний Президент, вступаючи на свою посаду, складає  присягу народові України на урочистому засіданні Верховної Ради України (ст. 104), виявляючи тим самим повагу як безпосередньо до народу, так  і до парламенту держави.

       Конституція України 1996 року урівноважила повноваження глави держави і парламенту країни. За визначенням Основного Закону, Верховна Рада — загальнодержавний  представницький орган, єдиний законодавчий інститут України. Все це впроваджує і відображає функціональну цінність світової (західної) цивілізації. Тому конституювання Верховної Ради парламентом  має велике значення як необхідна  правова норма і умова еволюції представницького органу країни у цьому  напрямі й тим самим — становлення  і розвитку українського парламентаризму.

       Нинішній  конституційний склад Верховної  Ради визначається у 450 депутатів, які  обираються на основі загального, рівного  і прямого виборчого права  шляхом таємного голосування терміном на чотири роки. Дуже важливим є положення  про те, що народні депутати України  здійснюють свої повноваження на постійній  основі, що вони не можуть мати іншого представницького мандату аби бути на державній службі (ст. 76, 78). Однак  остання вимога, вже після прийняття  Конституції, в період діяльності Верховної  Ради другого скликання повністю так і не була виконаною. Десятки  народних депутатів поєднували свою роботу з діяльністю на міністерських  та інших державних посадах.

       Верховна  Рада має широкі повноваження у сфері  законодавства, визначення засад внутрішньої  та зовнішньої політики, територіального  облаштування. Парламент нашої країни затверджує державний бюджет, програми діяльності уряду та Інші загальнодержавні програми економічного і соціального  розвитку.

       Відповідно  до Конституції України Верховна Рада правоспроможна звільнити Президента в порядку імпічменту і призначити вибори глави держави у випадках і порядку, передбачених Основним Законом  країни. Вона дає згоду на призначення  Президентом глави українського, уряду, складу Кабінету Міністрів, інших  посадових осіб, а також здійснює конкретні функції стосовно уряду, виконання бюджету тощо.

       Верховна  Рада бере активну участь у формуванні судової гілки влади країни: вона обирає суддів безстрокове, призначає  третину складу Конституційного  Суду України. Парламент також дає  згоду на призначення Президентом  на посаду Генерального прокурора держави; може висловлювати недовіру останньому, що призведе до відставки його з  посади (ст., 25-27). Так, парламент другого  легіслатурного періоду не дав згоди  на кандидатуру О. Литвака, запропоновану  Президентом на посаду Генерального прокурора. В результаті О. Литвак більше року був виконуючим обов'язки. Верховна Рада третього скликання підтримала кандидатуру М. Потебенька, запропоновану  Президентом на посаду Генерального прокурора держави.