Ефіроолійні рослини

      Ефіроолійні культури належать до різних ботанічних родин та видів. Об'єднує їх наявність  ефірної олії, яка нагромаджується  в рослині або окремих її частинах — насінні, лиртках, пелюстках квіток. Ефірна олія містить природні ароматичні речовини, що надають рослинам специфічного запаху, їй притаманна леткість та масляниста консистенція, а основу становлять суміші різних органічних сполук, серед  яких найголовнішими є терпеноїди.

      Ефіроолійні рослини використовуються в багатьох галузях народного господарства та з різною метою в житті людини.

      Одні  ефіроолійні рослини використовуються в якості кормових культур для  тварин, інші в якості харчових продуктів, приправ до різних страв для потреб людини. Ефіроолійні культури багаті на вітаміни.

      Значна  кількість ефіроолійних культур  використовуються як лікарські рослини. Ефіроолійні рослини це в переважній більшості квіткові рослини, вони служать  також естетичними чинниками  на планеті. Одні і ті ж рослини  можуть використовуватися з різною метою, а саме: і як лікарська рослина, і як квіти, і як харчова сировина. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Література 

1. Глазачова Л. Ефіроолійні культури: квіти і  ліки. // Дім, сад, город. – 1999. - № 8. –  С. 24 – 27.
2. Губанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения СССР. – М.: Мысль, 1976. – 360 с.
3. Гусанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 160 с.
4. Грисюк Н.М., Клин Е.К. Дикорастущие пищевые технические и медоносные растения Украины: Справочник. – К.: Урожай, 1993. – 208 с.
5. Крецу Л.Г. и др. Мир пищевых растений. – Кишенев: Тимпул, 1989. – 328 с.
6. Погорлецкий Б.К., Балаян В.М. Рассказы о масличных растениях. – М.: Агропромиздат, 1986. – 176 с.
7. Похлебкиен В.В. Все о пряностях. Виды, свойства, применение. – М.: Пищ. пром-сть, 1973. – 208 с.
8. Скоряк Г.А. Коріандр на грядці. // Дім, сад, город. – 1998. - № 10. – С. 26.
9. Скляревский Л. Я., Губанов И. А. Лекарственные растения в быту. - М.: Россельхозиздат, 1976.
10. Соколов С. Я., Замотаев И. П. Справочник по лекарственным растениям. - М.: Медицина, 1984.
11. Стекольников Л. И., Мурох В. И. Целебные кладовые природы. - Минск: Ураджай, 1981.
12. Юрченко Л.А., Василькевич С.И. Пряности и специи. – М.: Полымия, 1989. – 222 с.
13. Большая энциклопедия в 62 томах. Том 61. «Терра». Москва. 2006.
14. Краткая географическая энциклопедия. Том 4. «Советская энциклопедия» Москва. 1964.