Ефіроолійні рослини

      Шавлія  мускатна

      Вирощують для одержання ефірної олії, яка  завдяки приємному запаху використовується в парфумерній промисловості. Крім того, вона має фіксуючі властивості, тобто закріплює в композиції легко звітрювані пахучі речовини інших  компонентів.

      Шавлія  — дворічна рослина з родини губоцвітих. Розмножується насінням. У перший рік вегетації утворюється листкова розетка, а на другий рік — квітконосні  пагони. Але сорт селекції Інституту  ефіроолійних та лікарських рослин УААН Кримська однорічна, на відміну від  інших, має однорічний цикл розвитку, що дає змогу вирощувати його поряд  з іншими однорічними культурами, підтримувати та розвивати насінництво. Кущ зімкнутий, висотою 80 см. Стебло прямостояче, слабоопушене. Листя зелене, овальносерцеподібне, середньопушене. Квітки світло-бузкові, зібрані у  суцвіття — несправжню китицю. Вміст ефірної олії в абсолютно сухих суцвіттях 1,35— 1,43%, валовий збір — 26,4—54,5 кг/га. Вміст ліналілацетату в ефірній олії — 81,5—83,5%. Парфюмерна оцінка сорту — 4,3 бала. Розмножують шавлію насінням, розсадою та вегетативно — поділом куща і живцюванням. Сировину заготовляють два-три рази за сезон. Сорт рекомендований для вирощування в зоні Степу для потреб парфюмерної промисловості.

     Господарське  значення. Шавлію мускатну вирощують  з метою виробництва ефірної  олії, яка міститься в суцвіттях (0,11 — 0,3 %) та інших надземних частинах рослини. В плодах шавлії до 31 % жирної висихаючої олії. Головною складовою  частиною ефірної олії є складні  ефіри (50 - 77 %), серед яких переважають  ліналілацетат (58 - 70 %), ліналоол (10 — 15 %) та інші речовини.

     Ефірна  олія шавлії мускатної має своєрідний приємний запах амбри, апельсину, бергамоту. Крім того, вона має фіксуючі властивості — закріплює в композиції речовини, які легко звітрюються, приємно пахнуть, та інші компоненти. Олію шавлії і продукти її переробки використовують у парфумерно-косметичній, кондитерській, лікеро-горілчаній, тютюновій та інших галузях промисловості. З відходів переробки виробляють цінний продукт скляреол, який використовують для синтезу пахучих речовин із запахом амбри. Висихаючу жирну олію використовують для виробництва оліфи високої якості, що йде для анфлеражу та закріплення ефірних олій. Шавлія мускатна — добрий медонос.

     Шавлію  мускатну культивують недавно. Вперше її почали вирощувати у Франції. В Україні шавлію вирощують з 1929 р. Основні площі розміщені в Запорізькій області і Криму. Середній урожай суцвіть шавлії в Україні становить 35 — 40 ц/га.

     Морфобіологічні та екологічні особливості. Шавлія мускатна (Salvia sclarea L.) — однорічна, дворічна і  багаторічна трав'яниста рослина  родини ясноткових (Lamiaceae). На промислових  плантаціях вирощують переважно  як дворічну культуру. Рослини з великими серцеподібними листками, висотою 100 — 150 см. В перший рік вегетації у шавлії звичайно утворюється лише литкова розетка, а на другий — з'являються квітконосні пагони. Суцвіття — волоть з розгалуженнями першого і другого порядків (рис. 69). Насіння шавлії дрібне. Маса 1000 насінин 3 - 5 г.

     Ріст  і розвиток шавлії складається з  фаз: сходи, розетка, стеблування, цвітіння, технічна стиглість сировини, достигання насіння.

     Характерною біологічною особливістю шавлії мускатної є дуже повільний ріст на початку вегетації і тривале  перебування у фазі розетки.

     Шавлія  мускатна характеризується порівняно  високою холодо- і морозостійкістю. Оптимальна температура проростання 10 — 12 °С, сходи з'являються через 12 — 14 днів. Молоді сходи здатні витримувати температуру мінус 6-8 °С, а дорослі рослини у фазі утворення розетки — до мінус 28 °С.Влітку сприятливі для шавлії підвищені температури, особливо під час цвітіння. Оптимальні умови для росту і розвитку шавлії складаються при   температурі 23 - 30 °С.

     Шавлія  належить до посухостійких рослин, разом з тим вона чутлива до зволоження, особливо в період проростання насіння. Вона поглинає води в 3,5, а плодова оболонка — в 40 разів більше за свою масу. Значну кількість вологи шавлія потребує у весняний період, коли рослини другого року життя розвивають сильну поверхню листків і формують суцвіття. У період достигання насіння шавлія витримує посуху. Надмірна вологість ґрунту сприяє розвитку грибних захворювань.

     До  ґрунтів шавлія мускатна маловибаглива. Її можна вирощувати навіть на бідних кам'янистих ґрунтах, але кращими для неї є чорноземи і карбонатні суглинисті ґрунти, менш придатні легкі піщані.

     Шавлія  вибаглива до світла, особливо на початку  розвитку. Молоді рослини погано витримують затінення. Світлова стадія відбувається при тривалості світлового дня не менш як 14 — 16 год.

     Переробляють  її в свіжому вигляді, оскільки суцвіття шавлії через 3 год після збирання втрачають близько 40 % ефірної олії.

     Перце́ва  м'я́та

   Перце́ва м'я́та (Mentha piperita) — гібридний вид м'яти.

Перцева м'ята 

Біологічна  класифікація

     У дикому стані ніде не росте. Це стара культурна рослина виведена в Англії в 17 столітті шляхом схрещування диких видів м'яти: водяної (Mentha aquatica) і кучерявої або зеленої (Mentha spicata), але остання можливо сама є природним гібридом, що виник з лісової (Mentha laxiflora) і круглолистої м'яти (Mentha nemorosa).

     М'ята  перечна — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище стелиться і дає пагони. Стебло чотиригранне, галузисте, близько 0,5 м заввишки. В культурі найбільш відомі два різновиди: чорна м'ята з червоно-фіолетовими стеблами і жилками листка та біла м'ята із світло-зеленими стеблами і жилками. Листки супротивні, короткочерешкові. Квітки дрібні, червоно-фіолетові, розміщені кільцями, зближеними в густі колосоподібні суцвіття на верхівках стебла й гілок. Віночок зрослопелюстковий, лійкоподібний, дещо неправильний, з чотирма лопатями. Вся рослина дуже ароматна.

     У листках і суцвіттях міститься ефірна олія (0,8—3,5 %). її кількість залежить від умов розвитку рослини, часу збирання і сорту м'яти. Основними компонентами ефірної олії є ментол і ментон. Крім того, до її складу входять цінеол, ментофуран, тимол, карвакрол, сесквітерпеновий біциклічний вуглець, сесквітерпеновий кетон і сесквітерпенові спирти невстановленої будови. Ефірна олія має приємний прохолодний смак і тонкий сильний аромат.

     Використання

     Листя м'яти і ефірну олію застосовують у багатьох галузях харчової промисловості для ароматизації напоїв, соусів, кондитерських і лікеро-горілчаних виробів.

     Медичне застосування

     Листки — лікарська сировина

     Лікарською  сировиною є листки. Свіжу квітучу  траву використовують у гомеопатії.

     В медичній практиці — як болезаспокійливе і для зубних полоскань. З олії одержують ментол, який міститься у багатьох лікарських препаратах як дезинфікуючий і протизапальний засіб. 25—30%-ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (препарат валідол) застосовують при стенокардії.

     Листки  м'яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишківника і нудоти. Майже аналогічно використовується настоянка м'яти.

     Вирощування

     Під м'яту ділянку орють на зяб  на глибину 25—27 см, одночасно вносять органічні добрива з розрахунку 300—400 кг/100 м². Рано навесні поле боронують і культивують.

     Свіжі непророслі кореневища висаджують вручну квадратно-гніздовим (45×45 см) способом. Після садіння ґрунт прикочують. При появі бур'янів посіви 1—2 рази культивують на глибину 8—10 см.

     Перечна м'ята майже не утворює насіння і тому розмножується вегетативно (поділом кореневища, стебел і навіть укоріненням листків). Рослина дуже вимоглива до вологості і родючості ґрунту. Високий урожай вона дає при вирощуванні на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод та родючими легкими ґрунтами. При стійкому та достатньому сніговому покриві витримує морози — 18—30°С. У літні місяці оптимальна середньодобова температура для успішного росту м'яти становить 18—22°С. Часті дощі і висока температура повітря зумовлюють зниження вмісту ефірної олії.

Збір

     Цвітіння — сигнал для збору сировини