Жанрове різноманіття кіномистецтва США на уроках шкільного курсу художньої культури

Найбільший  розквіт вестерну припав на середину XX століття. З того ж періоду намітився помітний спад. 

Завдяки угорському акторові Беле Лугоши в  ролі графа Дракули і англійцеві Борису Карлоффу в ролі чудовиська Франкенштейна, фільми жахів завоювали величезну популярність і породили безліч імітаторів і продовжень.

Мюзикл особливо яскраво проявив себе як жанр у картині "Дами" (1934) і інших постановках Басбі Берклі, де були використані цілі композиції за участю кордебалету, який постійно перебудовувався, створюючи "ефект калейдоскопа". Мюзікли користувалися великою популярністю й у театральних постановках, але в кіно, за допомогою незвичайного нахилу камери або великого плану, їх можна було зробити особливо цікавими. Деякі картини середини століття з успіхом користувалися цими прийомами: так, наприклад, у фільмах за участю Фреда Астера танець був показаний зовсім по-новому.

 
Голлівуд став запрошувати композиторів і до певної міри став покровителем музики XX століття. Композитори-новатори, як, наприклад, Арнольд Шенберг, одержували гонорари від кіностудій (хоча те, що вони писали, не завжди використовувалося - створення музики до фільму було "точним" видом мистецтва, яким далеко не завжди володів композитор!).

Гостросюжетний  фільм або трилер – тип творів літератури і кіно, які намагаються викликати у глядача відчуття напруженості, хвилювання. Жанр не має чітких меж. Часто до трилерів відносять детективно-пригодницькі твори, акцент в яких зміщуються на підготовку до якогось складного злочину. До трилерів іноді відносять фільми жахів, якщо в сюжеті є злочин і розслідування, як обов’язкових елементів.

Яскраві зразки трилера в кіно — фільми А. Хічкока, який майстерно використовував техніку кіно для посилення сюжетного напруження (саспенса) і керування емоціями глядачів. Для його стрічок характерний тонкий чорний гумор і подвійність сюжету по відношенню до до віртуозної розробки ключових епізодів.

Трилери А. Хічкока і т. д. аж до фантастичних стрічок, жахів, бойовиків і блокбастерів останнього часу, - всі ці жанри живуть і виникають «на вимогу» масового глядача, задають досить вузькі рамки для самовираження режисера.

. 

Документальне кіно (або неігрове кіно) — жанр кінематографа.

Документальним  називається фільм, в основу якого  лягли зйомки справжніх подій і осіб. Перші документальні зйомки були зроблені ще при зародженні кінематографа. Темою для документальних фільмів найчастіше

стають  цікаві події, культурні явища, наукові  факти й гіпотези, а також знамениті персони й співтовариства. Майстри цього виду кінотворчості

нерідко піднімалися до серйозних філософських узагальнень у своїх

здобутках . У той же час документальне  кіно міцно ввійшло в кіномистецтво

всього  світу. Знамениті документальні  стрічки: "Боулінг для Колумбіни" (США, 2002) "Фаренгейт 9/11" (США, 2004) "Подвійна порція"

(США, 2004)

     Разом з тим, слід зазначити, що сам термін "документальне кіно" ставиться багатьма сучасними кінознавцями й кінокритиками під сумнів. Справа в тому, що на думку багатьох режисерів, будь-яка людина побачивши камери тією чи іншою мірою починає грати, виконувати якусь роль, поводитися неприродно — і в підсумку кінофільм стає в певній мері постановочним. Тому багато експертів взагалі заперечують наявність докумнетального кіно, вважаючи його лише піджанром художнього кіно. А дійсно документальними фільмами ці експерти вважають лише фільми, від початку до кінця зняті прихованою камерою. Таке кіно, зняте прихованою камерою, вони називають істинно документальне кіно. 

 На  перший погляд, короткометражне  кіно відрізняється від повнометражного тільки невеликою тривалістю фільму (в основному 15—20 хвилин ). Але так здається тільки на перший погляд, адже у вузькі часові рамки короткометражного фільму потрібно вмістити весь спектр глядацьких  переживань, який існує в кіно повнометражному. Тому короткометражне кіно є, з художньої точки зору, зовсім окремим видом кіномистецтва й окремим видом кінематографічної творчості. Його ще іноді називають "кіноминіатюрою".  

      Картина розвитку кінематографа буде не повною без ім’я  Уолта Діснея, або, як він більш відомий і у нас, і за кордоном, Disney, видатний мультиплікатор, відомий у всьому світі своїми неймовірно красивими, добрими мультфільмами.

     Уолтер Еліас Дісней (Уолт Дісней, або просто Disney), сучасний Езоп, перетворив себе і свою продукцію в невідємну  частину американськой культури.

       Внесок Уолта у розвиток мистецтва анімації не можна виміряти. У його мультфільмах є і знамениті музичні твори класиків, в окремих сюжетах танцюють і співають дерева, квіти, використовуються складні технологічні прийоми. 
     Уолт Дісней - легенда і народний герой 20-го століття. Його популярність в усьому світі була заснована на ідеях, які вигадав він: уява, оптимізм і успіх своїми руками повністю в американських традиціях. Уолт Дісней торкнувся бальше сердець, умів і почуттів мільйонів людей, ніж будь-який інший чоловік у минулому столітті. Завдяки своїй роботі, він приніс радість, щастя, і втілив мрію багатьох людей всіх націй. 

4. Етап отримання  зворотної інформації.

Учитель. Зараз я продемонструю фрагменти  з фільмів, а ви занотуєте назви(якщо бачили ці стрічки) та їх жанри.

1) «Міккі Маус» У. Дісней – мультфільм, анімація.

2) «Чикаго» Морин Уоткинс – мюзикл. 

3) «Золота лихоманка» (М. Сеннетта) – комедія.

4) «Не пробачений» (К. Іствуд) – вестерн.

5) «Щелепи» (С. Спілберг) – фільм жахів.

6) «Запаморочення»  А. Хічкок – трилер.

Учитель. Ви записали свої варіанти відповідей, а тепер ми переваримо. (Учитель  вибірково викликає учнів). 

5. Етап підведення підсумків та узагальнення отриманих знань.

Учитель. Дуже добре! Ми з вами завершили вивчення такої великої і цікавої теми Кіно США. Скажіть чи все вам зрозуміло? Тепер ви легко орієнтуєтесь в  жанрах американських фільмів, знаєте імена провідних  кіномитців та їх відомі стрічки. 

6. Етап завдання домашнього завдання.

Учитель. Вашим домашнім завданням буде: на основі складеного конвпекту підготувати  розгорнуте повідомлення на тему: «Сучасне американське кіно: «за» і «проти»? 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки.

     Одним із найважливіших компонентів культури як сукупності створених людством цінностей  є художня культура. 
Художня культура - це складне, багатошарове утворення, яке об'єднує всі види мистецтва, сам процес художньої творчості, його результати і систему заходів по створенню, збереженню і розповсюдженню художніх цінностей, вихованню творчих кадрів і глядацької аудиторії.

      
Ядром художньої культури, її системоутворюючим  чинником виступає мистецтво як художньо-образне  відтворення дійсного і уявного. 

     Чи  можна навчитися розуміти мистецтво? Можливо, комусь видасться це питання дивним, адже вважається, що це доступно кожному. Але разом з тим, ми знаємо, що на різних людей один і той же твір справляє різне враження. Хтось послухав музику, подивився скульптуру і забув про почуте й побачене, а в іншого цей твір викликав безліч почуттів та думок. 
Перший не зрозумів, про що розповів митець своїм твором, тому й лишився байдужим. Ми відчуваємо відмінність між мовою художніх творів та тією, якою користуються в побуті. І оволодіти цією мовою "особливою мовою" мистецтво - необхідно кожному, хто прагне вдосконалення внутрішнього світу. 
Протягом багатьох століть людство із захватом обговорює проблеми, пов'язані з процесом творення мистецьких цінностей і їх сприйняттям. Але, не дивлячись на це, ми відчуємо помітні ускладнення, якщо захочемо віднайти остаточне визначення поняття "мистецтво". Найчастіше у роздумах про мистецтво люди відтворюють свої емоційні переживання, пов'язані з цим унікальним феноменом. Ще в давнину утвердилася думка, що мистецтво, розважаючи, повчає. Великий французький романіст Оноре де Бальзак говорив, що все, починаючи з фрески і скульптури і закінчуючи карикатурою, є живою історією, символом часу, мовою народів і, зрештою, могутньою силою. Англійський художник Джошуа Рейнольдс був переконаний у тому, що мета мистецтва - доповнити природну недостатність речей і задовольнити потребу у втіленні того, що є в уяві людини. Ще сміливіше висловився у передмові до свого знаменитого роману "Портрет Доріана Грея" англійський письменник Оскар Уайльд, говорячи, що мистецтво - це дзеркало з відбитком того, хто дивиться у нього, а зовсім не життя. І хоча всі ці вислови (як і багато інших) є, без сумніву, цікавими для подальшого обговорення, та все ж-таки науковими їх не назвеш.

     Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є духовний розвиток особистості. Вирішенню цього завдання покликані  сприяти предмети художньо-естетичного  циклу в системі загальної  середньої освіти. Зміст предметів  художньо-естетичного циклу розкриває перед учнями розмаїття жанрів і стилів українського та світового мистецтва, своєрідність вітчизняної художньої культури в контексті світових культуротворчих процесів, особливості культурних регіонів світу, основи естетичних знань. Через предмети художньо-естетичного циклу активізується внутрішній духовний світ учнів, їхні почуття та думки, що сприяє розвитку моральних, естетичних, світоглядних ідеалів та формуванню соціальних компетенцій учня. Головною метою художньо-естетичної освіти в загальноосвітній школі є розвиток особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва та навколишнього світу, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреб в художньо-творчій самореалізації і духовному самовдосконаленні.

         Курс «Світова художня культура" в сучасній загальноосвітній школі є необхідною ланкою гуманітарної підготовки учнів. Вивчення історії кіно США не тільки сприяє естетичному вихованню, а й дозволяє виробити комплексний підхід до аналізу явищ сучасної дійсності в цілому.

            Художня культура формує особливе ставлення до творів мистецтва, яке в подальшому має трансформуватись у сприйняті та осмислені людиною життєво значущі для неї сценарії буття. Сучасна шкільна практика свідчить, що культурний досвід учнів складається з багатьох, часто суперечливих, нашарувань, серед яких переважає видовищний синтез мистецтв, що сформувався в розвинену індустрію реклами, естради, телебачення, комп’ютерних технологій. Більшу довіру в школярів сьогодні викликає візуальний образ, ніж мистецький чи культурний; школярі відвикають від художньо-естетичного коду слова, картини, інструментальної мелодії, вистави. Це спричинює руйнації здатності сприймати і створювати виразне не лише в мистецтві, а й у житті: мову підміняє її сурогат, феномен художнього стає розмитим, внаслідок чого дитині важко відділити мистецтво від його неякісної імітації.

     Художня культура України – одна з найкоштовніших перлин скарбниці світового мистецтва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Агулова В. Как начинался Голливуд // Реклама. – 2000. - №4. – С. 54 – 56.
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua
3. Западный кинематограф: проблемы и тенденции. Сборник. М.: Знание, 1981. – С. 21 – 38.
4. Комов Ю. А. Голливуд без маски. - М.: Искусство, 1982. – 208 С.
5. Культурологія: історія і теорія світової культури XX століття: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2007. – 79 С.
6. Карцева Е. «Новая модель кинематографа»: Голливудский вариант // Искусство кино. – 1988. – № 9. – С. 116-125.
7. Оніщенко О. Художньо-естетичне виховання учнів засобами кіномистецтва (північноамериканський регіон, далекосхідний та індійський регіони)// Мистецтво і освіта. – 2005. - №2.- С. 49-53.
8. Оніщенко О. Художньо-естетичне виховання учнів засобами кіномистецтва (північноамериканський регіон, далекосхідний та індійський регіони)// Мистецтво і освіта. – 2005. - №3.- С. 41-46.
9. Художня культура світу: Північноамериканський регіон: Навч. Посібник./ Н. Є. Миропольська, Е. В. Бєлкіна, Л. М. Масол та ін.; За ред. Н. Є.                    Миропольської. – К.: Вища школа, 2003. – С. 153 – 168.
10. Пелис Р. Кіномистецтво США. Кінофільм і сучасна Америка // М – во в Америці. – (Б. р., б. р.) – С. 32 – 36.
11. Соболев Р. П. Голливуд. 60-е годы. – Очерки. М.: Искусство, 1975. – 240 С.
12. Соболев Р. П. Мифы и реальность. Зарубежное кино сегодня. Сборник статей. Вып. 4. М., «Искусство», 1974. – 274 С.
13. Фирсова В. Рождение Голливуда (США) // Киносценарии. – 2006. - № 2 – 3, С. 4 – 7.
14. Пешкова Л. В.