Жанрове різноманіття кіномистецтва США на уроках шкільного курсу художньої культури

ign="justify">4. Узагальнення  і систематизація знань, застосування  їх в різних ситуаціях.

5. Підведення  підсумків уроку і домашнє  завдання.

Урок  формування і вдосконалення  вмінь і навичок

Використання  цього типу уроку передбачає формування в учнів навчальних умінь і навичок, їх удосконалення і закріплення на основі виконання системи вправ. Найбільш загальна структура уроку:

1. Перевірка  виконання домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних  знань і практичного досвіду учнів.

2. Повідомлення  теми, мети і завдань уроку,  мотивація учіння учнів.

3. Вивчення  правил і способів дій (вступні  вправи).

4. Первинне  застосування набутих знань (пробні  вправи).

5. Застосування  учнями знань і дій в стандартних  умовах з метою засвоєння навичок (тренувальні вправи).

6. Творче  перенесення знань і навичок  в нові чи змінені умови  з метою формування вмінь (творчі  вправи).

7. Підсумки  уроку і повідомлення домашнього  завдання.

Урок  узагальнення і систематизації знань

Цей тип  уроку використовують після вивчення важливих розділів програми. Його основним завданням є зведення засвоєних на попередніх уроках теоретичних положень в систему.

Структура уроку повинна відповідати логіці процесу систематизації знань: від  узагальнення окремих фактів до формування понять, їх систем і від них - до засвоєння провідних ідей і теорій науки. Урок узагальнення і систематизації має такі структурні етапи:

1. Повідомлення  теми, мети, завдань уроку і мотивація  навчальної діяльності учнів.

2. Відтворення  і корекція опорних знань.

3. Повторення  й аналіз основних фактів, явищ, подій.

4. Узагальнення  і систематизація понять, засвоєння  системи знань і їх застосування  для пояснення нових фактів  і для виконання практичних  завдань.

5. Засвоєння  провідних ідей і основних  теорій на основі широкої систематизації знань.

6. Підсумок  уроку і повідомлення домашнього  завдання.

Урок  комплексного застосування знань, умінь і  навичок.

Використання  цього типу уроку передбачає виконання  учнями складних комплексних завдань, які охоплюють матеріал кількох розділів чи тем навчальної програми. Основною дидактичною метою уроку є реалізація засвоєних понять і теорій в інтелектуальній чи практичній діяльності учнів.

Структура уроку:

1. Перевірка  домашнього завдання, відтворення  і корекція опорних знань, навичок й умінь, необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.

2. Мотивація  навчальної діяльності (усвідомлення  учнями практичної значущості  знань, умінь та навичок). Пояснення  - який характер самостійного  завдання, як підходити до його виконання, які повинні бути його результати, як оформити звіт.

3. Осмислення  змісту і послідовності застосування  практичних дій: що в них  відомо, знайомо. Що необхідно  вирішити творчо, які узагальнені  способи виконання дій можна  застосовувати в даній ситуації в дещо зміненому вигляді, які треба використати інструменти, прибори, апарати.

4. Самостійне  виконання учнями завдання під  контролем і за допомогою вчителя.

5. Узагальнення  і систематизація учнями результатів  роботи (після виконання - учні  аналізують отримані результати, відображають їх у вигляді таблиць, графіків, діаграм).

6. Звіт  учнів про способи й результати  виконання роботи і теоретична  інтерпретація отриманих результатів.  У звіті - вказується тема, завдання, вихідні теоретичні дані, розкривається хід роботи, аналізуються отримані результати.

7. Висновки  уроку і домашнє завдання.

Урок  перевірки і корекції знань, умінь і  навичок

Контроль  і корекція здійснюється на кожному  уроці; але після вивчення великих  розділів програми вчитель проводить  спеціальні уроки контролю і корекції, щоб виявити рівень оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок. Таку перевірку називають тематичним обліком знань.

Структура уроку:

1. Мотивація  навчальної діяльності учнів  і повідомлення теми, мети і  завдань уроку.

2. Перевірка  знання учнями фактичного матеріалу  й основних понять, уміння розкривати  зовнішні і внутрішні зв'язки  в предметах і явищах.

3. Перевірка  глибини осмислення знань і  ступеня їх узагальнення (письмове  опитування, самостійна робота, складання і заповнення узагальнюючих таблиць).

4. Застосування  учнями знань в стандартних  умовах.

5. Застосування  учнями знань в змінених (нестандартних)  умовах.

6. Перевірка,  аналіз й оцінювання результатів  виконаних завдань.

7. Підсумки  уроку і повідомлення домашнє завдання.

Комбінований  урок

Я. Коменський вперше застосував та обґрунтував тип  уроку, в основі якого - формальні  ступені (рівні) навчання: підготовка до засвоєння нових знань; оволодіння новими знаннями й уміннями; їх закріплення  і систематизація; застосування на практиці. Названі етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально-виховних завдань. Крім цього, комбінований урок, його етапи узгоджуються із закономірностями процесу навчання, динамікою розумової працездатності учнів. В масовій практиці доля комбінованого типу уроку становить біля 80% від загальної кількості уроків, що проводяться в школі. Водночас, в умовах комбінованого уроку вчителю бракує часу не тільки на організацію засвоєння нових знань, але й на всі інші види пізнавальної діяльності[22, 23-34].

Комбінований  урок, як комбінація структурних елементів  вже відомих нам типів, передбачає досягнення двох або більше дидактичних  цілей. Наприклад, комбінований урок, в якому поєднується перевірка раніше засвоєного матеріалу і оволодіння новими знаннями (дві дидактичні цілі), має таку структуру:

1. Перевірка  виконання домашнього завдання.

2. Перевірка  раніше засвоєних знань методом:  а) фронтальної бесіди; б) індивідуального усного опитування чи короткочасної письмової роботи з тестовими завданнями.

3. Мотивація  учіння школярів, повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4. Сприйняття  і усвідомлення учнями нового  навчального матеріалу.

5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

6. Підведення  підсумку уроку і повідомлення  домашнього завдання 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тема. Кіно США. Жанрове різномаїття.

Цілі:

1) дидактична:

• поглибити знання учнів з теми Кіно США, звернувши увагу на його жанрове різномаїття;

2. розвивальна:

• удосконалити вміння застосовувати поняття, робити власні висновки;
• формувати навички узагальнення інформації;

3) виховна:

• сприяти вихованню постійного інтересу до світової культури.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: - підручник;

- портрети кіномитців;

- фрагменти фільмів;

- відеомагнітофон.

Хід уроку

1. Організація класу.

Учитель. Добрий день, діти! Прошу зайняти  ваші місця, ми розпочинаємо урок!

2. Актуалізація теми.

Учитель. На попередньому уроці ми познайомились з європейським кіномистецтвом, зокрема із Францією – батьківщиною кіно та кіноіндустрією Італії. Ви вже знаєте видатних європейських акторів і режисерів, їх мистецькі надбання, жанрове різномаїття. Наш сьогоднішній урок буде присвячений продовженню вивчення теми Кіно США, зокрема більш детально зупинимось на жанровому різномаїтті. Але перед цим дайте відповіді на иакі питання:

• Яку кінематографічну тенденцію започаткували брати Люм’єр?
• Які жанри кіно ви знаєте?
• Назвіть відомих голлівудських акторів?
• З ім’ям якого режисера пов’язують жанр «вестерн – спагеті», або вестерн – по – італійські?

Сьогоднішня американська система жанрів бере початок в ранніх формах кінематографа. Серед жанрів очолювали мелодрама, комедія і пригодницький фільм усіх видів.

Вони очолюють і сьогодні, хоча час, що змінило історичну роль буржуазного суспільства, вніс чимало коректив і в практику його мистецтва. Відбулися закономірні зміни і в змісті й у формах американського кіно. Ось лише один приклад: раннього американському кінематографу були чужі і символізм і експресіонізм; спроба випустити в прокат «Кабінет доктора Калігарі» ви кликала свого часу громадський скандал. Сьогодні ж Голлівуд став головним постачальником фільмів жахів і кінофантастики, леденить глядачам кров апокаліпсичними картинами кінця світу.

Кінокоме́дія — комедія в кіно. До цього жанру кіномистецтва відносяться фільми, які ставлять за мету розсмішити глядача, викликати усмішку, поліпшити настрій. Разом з драмою, фільмами жахів та науковою фантастикою, комедія - один з найзагальніших жанрів фільмів. Кінокомедія з’явилася майже з появою самого кінематографу. Перші комедійні фільми були німі, але попри це вони користувалися великою популярністю глядачів навіть після появи звуку. Прикладом таких кінокомедій були фільми Чарлі Чапліна. Чаплін прагнув вийти за рамки «комедії ляпасів», в жанрі яких знімалися всі комедії того часу. У фільмі «Позикова каса» Бродяга в сцені звільнення показав жестом, що у нього декілька дітей, яких потрібно годувати. Чаплін відмітив, що глядачі, які знаходяться на знімальному майданчику, змахують сльозу. Після цього образ Бродяги став знаходити ліричні і трагічні риси.

Чаплін  в автобіографії писав про свого персонажа:

Вестерн (англ. western, буквально — західний) — напрям мистецтва, характерний для США, може включати різні жанри, наприклад, комедію, бойовик, детектив, трилер і навіть фантастику; вестерн характерний для кінематографа, телебачення, літератури, живопису і інших видів мистецтв. Дія у вестернах в основному відбувається в другій половині XIX століття на Дикому Заході — майбутніх західних штатах США, а також і в Західній Канаді і в Мексиці. Вперше з'явився в літературі, потім в кінематографі. Як кінематографічний жанр поширився із США на інші країни, які поступово створили свої власні еквіваленти вестерну.