Економічна ефективність рослинницьких галузей

 

на 19,1% за 2004рік, і збільшилась в2005 році на 12,2%.

       Кількість відпрацьованих людино-годин в цілому по господарству  зменшилась на 55000. В розрахунку на одного працівника кількість відпрацьованих людино-годин збільшилась в цілому по господарству на 275,5 люд-год.

       Таким чином, за досліджуваний період коефіцієнт запасу праці в цілому по господарству збільшився, що свідчить про ефективне використання робочого часу.

       У процесі виробництва продукції, сільськогосподарські підприємства використовують основні і оборотні фонди.

       До  основних виробничих фондів відносяться  такі засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва  продукції багато разів і переносять свою вартість на створений продукт  по частинам.

       Оснащеність підприємства основними фондами  визначається за допомогою показників фондозабезпеченості і фондоозброєності.

       Фондозабезпеченість визначається як вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення  з розрахунку на 100 га с.-г. угідь.

       Фондоозброєність  – це відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників.

       Показниками, які характеризують економічну ефективність використання фондів є фондовіддача, фондомісткість і норма прибутку.

       Фондовіддача  – це вартість валової продукції з розрахунку на одиницю основних виробничих фондів.

       Фондомісткість  – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення  з розрахунку на 1 грн. вартості валової  продукції.

       В таблиці 5 показано забезпеченість господарства основними виробничими фондами та ефективність їх використання в динаміці за 3 роки. 

Таблиця 5

Забезпеченість  основними виробничими  фондами та ефективність їх використання  у СФГ “Центр”

 

         За досліджуваний період часу, середньорічна вартість основних  фондів господарства зменшилась  на 333,5тис.грн. При цьому, враховуючи зменшення площі с.-г. угідь та зменшення кількості працівників, показники оснащеності підприємства основними фондами змінились так: фондозабезпеченість – збільшилась на 14,1тис.грн, а фондоозброєність збільшилась на 43,2тис.грн.

       За  рахунок пропорційного збільшення вартості валової продукції та зміни вартості основних виробничих фондів економічні показники ефективності використання основних виробничих фондів були наступними: фондовіддача зросла у динаміці з 2003 року по 2005 рік  на 0,26грн., а фондомісткість зменшилась на 2,1грн. Як наслідок, такий показник економічної ефективності, як норма прибутку, зменшився на 0,9%, порівняно з 2003 роком, і становить 4,4%.

       Для визначення спеціалізації досліджуваного підприємства, проаналізуємо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції (таблиця 6).

       Аналізуючи  структуру грошових надходжень від  реалізації сільськогосподарської  продукції, можна зробити висновок, що СФГ „Центр” належить до підприємств  комбінованої спеціалізації (багатогалузевих).

       Головними галузями господарства у 2003 році було вирощування зернових та зернобобових культур (питома вага у структурі  грошових надходжень становила 76,4%), вирощування соняшника (17%), вирощування цукрових буряків (15%).

       У 2005 році спеціалізація господарства дещо змінилась. Питома вага грошових надходжень від реалізації зернових та зернобобових культур у структурі  вартості товарної продукції знизилась  на 21,4% (з 76.4 % до 55%), а соняшнику  навпаки  зросла на 2,9% (з 17% до 19,9%). Вирощування цукрових буряків взагалі припинилось, в зв’язку з закриттям цукрового заводу.

       Таким чином, виробничий напрям у СФГ „Центр”  в 2003р. можна охарактеризувати як зерново-соняшниковий з розвиненим буряківництвом, а в   2005р. зерново-соняшниковий з розвиненим молочним скотарством.

       Для кількісної оцінки рівня спеціалізації  розраховують коефіцієнт спеціалізації, який визначають за питомою вагою  товарної продукції в головних галузях  у загальному обсязі товарної продукції  підприємства. 

Таблиця  6

Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції  у СФГ “Центр”.

 
 

       Підприємства  з низьким рівнем спеціалізації  мають коефіцієнт до 0,2; 0,21- 0,4 – середній рівень; 0,41- 0,6 – високий рівень. Після розрахунків маємо відповідні коефіцієнти спеціалізації (2003р): для рослинництва – 0,7; для тваринництва – 0,1; зернових та зернобобових – 0,41; соняшника – 0,2; цукрових буряків – 0,2.

       Проаналізувавши рік 2004 за рівнем коефіцієнта спеціалізації маємо результати: рослинництво – 0,8; тваринництво – 0,1; зернові та зернобобові – 0,5; соняшник – 0,1; цукрові буряки – 0,1.

       Аналогічну  операцію проводимо і в 2005 році. Одержуємо  такі значення коефіцієнта спеціалізації: для рослинництва – 0,8; тваринництва – 0,1; зернових та зернобобових – 0,5; соняшника – 0,2. 
 
 

2.2. Динаміка розвитку  виробництва рослинницької  продукції.

       Для оцінки функціонування господарства за досліджуваний період, проаналізуємо  динаміку посівних площ, урожайність  та валові збори основних видів продукції рослинництва (таблиця 7).

Таблиця 7

Динаміка  валових зборів, урожайності  та площі основних с-г культур у  СФГ “Центр”.

 

       Аналізуючи  динаміку виробництва основних культур - озимої пшениці та соняшнику - можна  побачити, що їх валове виробництво  трималося на більш-менш сталому рівні. Щодо озимої пшениці, то площа її посівів в динаміці збільшувалася, і валовий збір відповідно збільшувався. Площа, відведена під соняшник, змінювалась, і порівняно з 2003 роком зросла на 18 га, тоді же  СФГ “Центр” вибрало для себе пріоритетним виробництво озимої пшениці і направляло всі зусилля на підвищення урожайності цієї культури. На фоні стану галузі вирощування озимої пшениці та ринку зерна в Україні, на мою думку, концентрація виробництва і більш детальна спеціалізація є дуже розумною. Адже валове виробництво озимої пшениці в Україні зменшується, зменшуються посівні площі, знижується пропозиція зерна, а ціни на нього невпинно ростуть. Урожайність озимої пшениці є досить високою, тому у перспективі дане господарство намагатиметься  інтенсивним шляхом розвивати дане виробництво.

       Наступним кроком дослідження економічної  ефективності рослинницьких галузей  буде аналіз показників продуктивності праці у господарстві. Проілюструємо це з допомогою таблиці (таблиця 8).

       Що  ж, з таблиці видно – виробництво валової продукції в розрахунку на одного працівника за три роки поступово збільшувалося, це пояснюється збільшенням вартості валової продукції загалом та зменшенням середньорічної чисельності працівників. Інший показник - виробництво

Таблиця 8

Показники продуктивності праці в галузі рослинництва у СФГ “Центр”.

 

валової продукції в розрахунку на одну людино–годину ¾ також зріс, що пояснюється зменшенням затрат праці.

       Щодо  характеристики основних тенденцій  розвитку економічної ефективності галузі рослинництва в Україні, то можна  сказати наступне. Кризові явища, які охопили економіку країни, особливо яскраво проявляються в  сільському господарстві і зокрема в рослинницькій галузі.

       За  статистичними даними, протягом 1991-1999 рр. спостерігалося скорочення обсягів  виробництва продукції майже  на 48,4% унаслідок зменшення як посівних площ, так і урожайності сільськогосподарських  культур.