Економічна ефективність рослинницьких галузей

       Рівень  рентабельності визначається з відношення прибутку до суми матеріальних і трудових затрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Даний показник визначається в цілому по господарству, по окремій галузі чи культурі.

       Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів використовують такий показник як норма прибутку. Він визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і виражається у відсотках.[ 10 ]

       За  науковими даними для здійснення розширеного відтворення та підвищення матеріального добробуту працівників села в умовах стабільної економіки оптимальний рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств повинен становити 40-50 %, а норма прибутку – 15-20 %. Проте в умовах кризи і високих темпів інфляції такий рівень рентабельності не завжди забезпечує відповідних нагромаджень для розширеного відтворення.

       Економічну  ефективність виробництва продукції  одного виду (зерна, картоплі тощо) визначають за допомогою показників, які враховують відповідні особливості галузей:

       урожайність сільськогосподарської культури і  продуктивність тварин;

       затрати праці на 1  ц продукції;

       собівартість 1 ц продукції;

       прибуток  з розрахунку на 1 га посіву;

       рівень  рентабельності.[ 6, 7, 8 ]

         Чим вища врожайність культури і нижчі витрати з розрахунку на 1 га посіву, тим вищий рівень економічної ефективності виробництва. 
 
 
 

РОЗДІЛ  2 СУЧАСНИЙ СТАН, ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ 

       2.1. Природно-економічні  умови підприємства 

       Розглянемо  економічну ефективність сільськогосподарського виробництва на прикладі конкретного  господарства.

       Досліджуване  СФГ „Центр” розташовано в  смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області.

       Землі СФГ „Центр” знаходяться в зоні українського Степу.

       За  своїм рельєфом територія господарства являє собою злегка хвилясту рівнину  з невеликим похилом поверхні з півдня до південного заходу. Під  дією дощів і весняних талих вод  утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті площ змивається родючий поверхневий шар.

       Значних озер на території господарства немає.

       Клімат  району - помірно-континентальний (помірно  теплий і помірно зволожений).

       Середня температура повітря становить 8-10 °, але в окремі роки бувають значні відхилення. Максимальна температура по області влітку досягає 37-39°, а мінімальна (в найхолодніші зими) -27°. Середня багаторічна температура найтеплішого місяця (липня) дорівнює 18-20°, а найхолоднішого (січня) -6°. В окремі роки середня місячна температура значно відхиляється від наведених величин.

       Тривалість  періоду з середньо добовою температурою понад 10°, який відповідає періоду вегетації, - 155-160 днів, а з температурою вище 15° , коли забезпечуються умови вирощування більш теплолюбних культур, - 120 днів.Весняні приморозки в середньому закінчуються в середині квітня, а перші осінні починаються в першій декаді жовтня. Безморозний період триває 160-165 днів.

       На  території даного району з ґрунтів поширені чорноземи типові.

       Опадів  в середньому випадає 480-560мм за рік. Найбільше опадів буває в теплу  пору року, коли переважають вологі північно-західні вітри (травень-вересень), а найменше – у зимовий період.[ 4 ]

       Сприятливі  умови зволоження та відсутність піщаних ґрунтів вказують на наявність позитивного балансу вологи.

       Таким чином, кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських  культур.

       Виробництво сільськогосподарської продукції  досліджуване господарство здійснює на власних землях. Для оцінки наявності в господарстві земельних ресурсів, визначимо структуру його земельних угідь.

       Під структурою земельних угідь розуміють  питому вагу кожного виду угідь у  загальній земельній площі.

       Структуру земельних площ досліджуваного підприємства за аналізований період (2003р., 2004р. та 2005р.) наведено в таблиці 1.

       З даних таблиці видно, що за досліджуваний  період площа сільсько-господарських  угідь в користуванні господарства зменшилась на 254,41 га.

       Питома вага ріллі майже не змінилась: зменшилася лише на 0,03%  згідно з природними процесами. При цьому частка інших земель не сільськогосподарського призначення в структурі угідь не змінилась.

      Таблиця 1

      Структура земельних угідь  СФГ „Центр”

 

       В подальшому, детальніше з’ясуємо як використовуються земельні ресурси досліджуваного підприємства – які саме культури висіваються  і скільки площі вони займають. Зведемо ці дані у наступній таблиці.

Таблиця 2

Структура посівних площ СФГ  “Центр”

       Отже, з таблиці 2 можна зробити наступні висновки: в структурі посівних площ найбільшу частку займають зернові  та зернобобові культури – і за останній рік їх частка становить 71,16% (2068га), зокрема серед зернових домінує озима пшениця і за аналогічний період її доля в структурі посівних площ займає 32,4% (941га), а на другому місці йде ячмінь – 24% (699га). Соняшник займає 20,8% (604га) від загальної посівної площі.

       Якщо проаналізувати дані з таблиці у динаміці за два роки, то можна побачити, що загальна площа зернових і зернобобових культур збільшилась на 7,77% або на 252га. Щодо цукрових буряків, то господарство взагалі перестало їх вирощувати. Це можна пояснити тим, що було закрито Добровеличківський цукровий завод (раніше був одним з найпотужніших по Україні).

       В цілому, загальна площа посівів збільшилась  на 41га.

       В таблиці 3 наведено дані землезабезпеченості  СФГ „Центр” в динаміці за 3 роки.

      Таблиця 3

 

      Землезабезпеченість СФГ „Центр”

 

       Аналізуючи  дані таблиці, бачимо, що за досліджуваний  період площа сільськогосподарських  угідь в розрахунку на одного середньорічного  працівника значно змінилась, приблизно на 12,47га/чол., і площа ріллі відповідно збільшилася на 12,32га/чол.

       Таким чином, землезабезпеченість СФГ „Центр” в динаміці зросла майже вдвічі.

       Необхідним  фактором виробництва у сільському господарстві є праця. Носіями здатності  працювати є трудові ресурси, які приймають участь у виробництві  продукції.

       Для оцінки використання трудових ресурсів обчислюється коефіцієнт запасу праці – відношення фактичної кількості відпрацьованих людино-годин до нормативного запасу праці. А також коефіцієнт використання трудових ресурсів. Він визначається, як відношення фактичної кількості відпрацьованих протягом року людино-днів до нормативного запасу праці.

       Нижче наведено дані стосовно наявності та використання трудових ресурсів в  досліджуваному господарстві. За даними таблиці можна прослідкувати такі тенденції: питома вага працівників у рослинництві збільшилась в 2004 році і зменшилася 2005 і становила 68,3%. При цьому кількість працівників тваринництва зменшилась    

       Таблиця 4

Динаміка  наявності і використання трудових ресурсів у  СФГ “Центр”