Суб'єкти адміністративного права

 

 

   Серед адміністративних скарг по правових ознаках розрізняються загальна і спеціальна. Право на загальну адміністративну скаргу є абсолютним, необмеженим, невідчужуваним правом громадянина. Кожна дієздатна людина може подати її по будь-якому значному для нього приводу, у будь-який час. Для реалізації цього права не потрібно будь-якої попередньої згоди. Йому кореспондується абсолютний обов'язок суб'єктів державної влади роз'ясняти громадянам їхнє право на оскарження, приймати, реєструвати, розглядати скарги, давати відповіді заявникам.

   Право на скаргу не обмежено по змісту і за формою. Оскаржені можуть бути будь-які дії, а також бездіяльність працівників державних органів, підприємств, установ, організацій, розцінювані як неправомірні. Предмет скарги - не тільки незаконні, але і недоцільні чи аморальні діяння. У листах громадян найчастіше мова йде про неправильне використання свободи розсуду, несправедливому вирішенні питань, відсутності належної чіткості, безтактності, неуважності до критичних зауважень, використанні застарілих прийомів до роботи, необгрунтованому виборі майданів для нового будівництва й ін.

   Предметом скарги можуть бути діяння, що обмежують права і законні інтереси як самого громадянина, так І Інших осіб. Звернення громадянина може бути спрямоване на захист не тільки чиїхось особистих, але і суспільних інтересів.

   Дуже широко громадяни використовують право оскаржити індивідуальні адміністративні акти. Рідше зустрічаються скарги про незаконність нормативних актів, хоча такі звернення громадян до автора чи акта в інший компетентний орган цілком правомірні.

   У юридичних нормах говориться про оскарження дій посадових осіб, державних І суспільних органів. На практиці дане положення тлумачиться значно ширше. Нерідко громадяни пишуть про бездіяльність посадових осіб, про неприйняття належних мір до порушників суспільного порядку, оскаржують дії працівників, що не є посадовими особами. Можна знайти чимало листів, що містять претензії громадян до роботи аптек, лікарень, клубів, шкіл і інших соціально-культурних установ.

   Таким чином, чинне законодавство і сформована практика майже не знають обмежень права громадян на загальну скаргу по змісту. Оскаржені можуть бути незаконні, недоцільні й аморальні діяння, індивідуальні і нормативні акти, дії і бездіяльність у сфері управління, виробництва, обслуговування. Суб'єкти оскаржуваних діянь - не тільки органи, але і підприємства, установи, організації, не тільки посадові особи, але і рядові службовці. Звернення може бути подане з метою захисту особистих прав і інтересів, прав і інтересів інших осіб, публічних прав і інтересів.

   За формою загальна скарга може бути письмовою чи усною і навіть переданою по телефону, радіо, індивідуальною і колективною. Законодавчими актами встановлено, що громадяни вправі направляти скарги в компетентні органи управління, депутатам, у прокуратуру, суспільні і міжнародні організації.

   З приводу змісту і застосування цієї норми варто висловити ряд розумінь. По-перше, на практиці не вважають анонімними скарги, якщо в них зазначене прізвище, ім'я і по батькові й адреса заявника, або місце його роботи, навчання, але відсутній підпис. Визнається, що прізвище й ім'я повинні вказуватися обов'язково, адреса і місце роботи (навчання) -альтернативно, тобто або те, або інше, а наявність підпису не обов'язково. По-друге, розглянута норма є загальною, а тому вона не змінила спеціальної. По-третє, скарга, що надійшла, повинна бути зареєстрована. Не технічний працівник, а керівник вправі визнати її анонімною і не підлягаючою розгляду. Він же вправі, якщо автор листа відомий, порекомендувати йому внести в звернення необхідні відомості. По-четверте, якщо в ході перевірки буде встановлено, що автор вказав помилкове прізвище, адресу і т.д., то провадження по ній повинно бути припинене. По-п'яте, організація, посадова особа, громадянин, залучені до розгляду скарги, після того як буде встановлено, що вона анонімна, вправі зажадати припинення провадження по ній. Їх відмова дати пояснення, робити будь-які дії в цьому провадженні правомірна, а дії службовців, що вимагають пояснень, надання документів і т.д., необгрунтовані. Корисно було б закріпити правило, що службовці зобов'язані зберігати потай ім'я й Інші дані про заявника, якщо він просить про це. Загальний термін розгляду скарг громадян - один місяць. З цього правила встановлені три виключення.

   1.Заяви і скарги, що не вимагають додаткового вивчення і перевірки, вирішуються невідкладно, але не пізніше 15 днів.

   2. Якщо для розгляду звернення необхідне проведення спеціальної перевірки, витребування додаткових матеріалів або прийняття інших мір, термін провадження може бути продовжений керівником організації чи його заступником, але не більш, ніж на один місяць. 3.Скарги військовослужбовців І членів їхніх родин розглядаються в центральних органах у 15-денний, а в місцевих - у 7-денний термін. У разі потреби термін може бути продовжений, але не більш, ніж на 15 днів.

   Якщо два перших виключення пов'язані із змістом скарги, то третє - з її автором.

   Закон чітко визначив початок пливу терміну розгляду скарги - із дня її надходження в державну чи громадську організацію, зобов'язану вирішити питання власне кажучи. А необхідної ясності у визначенні моменту закінчення терміну немає. Дуже часто на практиці таким вважають дату спрямування відповіді заявнику чи дату, коли почате виконання. Корисно було б більш чітко установити, коли можна вважати провадження по скарзі закінченим, врахувавши при цьому ті обставини, що виконання може зажадати тривалого часу.

   Право на спеціальну адміністративну скаргу, найчастіше є ще одним способом захисту прав, воно не конкурує з правом на загальну адміністративну скаргу, а доповнює його. Спеціальна скарга характеризується наступними ознаками:

   1) наявністю спеціальних норм, що встановлюють особливий порядок її розгляду;

   2) спеціальними підставами для оскарження (наказ керівника, постанова в справі про адміністративне правопорушення і т.п.), прямо вказаними в законі;

   3) чітким визначенням суб'єктів права, визнанням такими, як правило, лише визначених, особисто зацікавлених у справі осіб і їхніх законних представників;

   4) складанням обов'язково в письмовій формі, наявністю адресатів скарги;

   5) спеціальними термінами подачі скарги;

   6) процедурними особливостями у провадженні по конкретних видах

скарг;

   7) спеціальними, більш короткими, термінами її розгляду.

   З приведеного прикладу видно, що право на спеціальну скаргу набагато вуже права на загальну скаргу. Аналіз законодавства дозволяє зробити

висновок, що встановлення спеціального оскарження має на меті більш кваліфіковано  й у стислий термін переглядати  справи, а отже, підсилити захист прав громадян. Справді, такі звернення  адресуються органам, уповноваженим  приймати рішення власне кажучи. Установлення коротких термінів оскарження покликано  спонукати громадян діяти більш  оперативно, до того ж у ряді випадків установлені більш короткі терміни  розгляду спеціальних скарг.

 

4.2 Право громадянина на судовий захист.

 

   Судовий порядок розгляду скарг є надійним способом охорони прав громадян, особливо в тих випадках, коли їх права й інтереси порушуються неправомірними діями посадових осіб. Це обумовлено тим, що справи розглядаються вільними від відомчих впливів і інтересів суддями, що незалежні, володіють необхідною для розгляду справ кваліфікацією, а сама процедура судового розгляду щонайкраще пристосована для виявлення істини.

  Скарга подається в суд за місцем проживання громадянина, заявник особисто бере участь у розгляді справи і може активно захищати свої інтереси, у судовому розгляді він виступає стороною, рівноправною з іншою стороною в справі, якою є суб'єкт влади, чиї дії оскаржуються.

   Судовий нагляд за законністю адміністративної діяльності являє собою вид державного контролю 11 В літературі по кримінальному і цивільному процесу у визначення "судовий нагляд" вкладається інший зміст. Слід уточнити, що мова іде про судовий нагляд за адміністративною діяльністю.

   Його специфіка полягає в тому, що перевірка законності дій органів влади здійснюється органом правосуддя тільки в ході розгляду конкретних карних, цивільних чи адміністративних справ, в особливому, процесуальному порядку. На відміну від органів прокуратури, суди перевіряють законність дій органів влади тільки при вирішенні цивільних справ по скаргах, позовам і при розгляді кримінальних справ. Суд не може провести перевірку актів зі своєї ініціативи.

   Відмінність судового нагляду від контролю, здійснюваного виконавчими органами, складається й у тім, що суд перевіряє законність владного акта, а суб'єкти адміністративної влади часто перевіряють і законність, і доцільність дій. Суб'єкти контролю наділені широкими можливостями для реагування на порушення законності, а суд вправі тільки скасувати чи змінити незаконний акт, стягнути збиток, винести окрему ухвалу чи порушити кримінальну справу. Нагляд є різновидом контролю, він складається з перевірки тільки законності дій, його можна розуміти як контроль за законністю.

   Усі форми судового нагляду за законністю адміністративних актів варто розділити на прямий і непрямий нагляд. У тих випадках, коли суд спеціально розглядає скарги громадян, його основним завдаванням є перевірка законності актів, що він вправі скасувати, змінити (прямий нагляд). При  розгляді  карних,  цивільних,  адміністративних  справ  суд  (суддя) перевіряє всі обставини, що мають значення для справи, у тому числі і законність адміністративних актів, але не вправі скасувати, змінити їх (непрямий нагляд). У цьому випадку незаконність акта враховується при винесенні вироку, рішення, постанови, а також служить підставою для окремої ухвали.

   Розгляд судами скарг громадян на акти посадових осіб і органів виконавчої влади - це адміністративне провадження чи правосуддя по адміністративних справах. Адміністративне провадження в Україні характеризується наступними особливостями:

   1) це - розв'язання суперечки між громадянином і суб'єктом влади про законність дій останнього;

   2) суперечки розглядаються звичайними судами;

   3) порядок розгляду справ регламентується нормами ЦПК УкраїниІ.В даний час варто розрізняти два способи судового оскарження: перший - по загальному праву і другий - на основі спеціальних норм. Відповідно є загальні і спеціальні судові скарги.

   Судові скарги громадян можна розрізняти і по адресатах: у суди загальної юрисдикції, в арбітражні і конституційні (статутні) суди 21 В багатьох країнах, наприклад у Франції, Германії, Єгипті адміністративне провадження здійснюється спеціальними адміністративними судами в порядку, встановленому нормами адміністративного права. І не рідко вчені вважають, що адміністративна юстиція існує лише в тих країнах, де створені спеціальні адміністративні суди. 2 Конституційні суди створені в Україні і в ряді республік. Статутами деяких суб'єктів Російської Федерації передбачено створення статутних судів.

   Відповідно до закону кожен громадянин вправі звернутися зі скаргою в суд, якщо вважає, що неправомірними діями (рішеннями) державних органів, органів місцевого самоврядування, установ; підприємств, суспільних об'єднань, посадових осіб, державних службовців порушені його права і свободи.

   У суд можуть бути оскаржені колегіальні й одноособові дії (рішення), у результаті яких:- порушені права і свободи громадянина;- створені перешкоди здійсненню громадянином його прав і свобод;- незаконно на громадянина покладено який-небудь обов'язок, чи він незаконно притягнутий до будь-якої відповідальності.

   Суди розглядають скарги на будь-які дії (рішення), що порушують права і свободи громадян, крім тих, у відношенні яких законодавством передбачений інший порядок судового оскарження.

   Громадянин вправі звернутися зі скаргою на дії (рішення), що порушують його права І свободи, або безпосередньо в районний, міський суд, або до вищестоящого в порядку підпорядкованості органу, установи, чи підприємству об'єднанню, суспільному об'єднанню, посадовій особі. Він (воно) зобов'язаний розглянути скаргу в місячний термін. Якщо громадянину в задоволенні скарги відмовлено, чи він не одержав відповіді протягом місяця з дня її подачі, він вправі звернутися з скаргою в суд.

   За законом скарга може бути подана громадянином, права якого порушені, чи його представником, а також на прохання громадянина уповноваженим представником громадської організації, трудового колективу.

   Скарга спрямовується по розсуду громадянина або в суд за місцем його проживання, або в суд за місцем перебування відповідача.

   У такому ж порядку військовослужбовець вправі звернутися у військовий суд зі скаргою на дії (рішення) органів військового управління  і військових посадових осіб, що порушують його права і свободи.

   Прийнявши скаргу до розгляду, суд на прохання чи громадянина зі своєї ініціативи вправі, призупинити виконання обжалуемого дії (рішення).

   Для звертання в суд установлені наступні терміни:- три місяці з дня, коли громадянину стало відомо про порушення його права;- один місяць із дня одержання громадянином письмового повідомлення про відмовлення вищого органа, об'єднання, посадової особи в задоволенні чи скарги з дня витікання місячного терміну після подачі скарги, якщо громадянином не був отриманий на неї листовна відповідь.

   Пропущений з поважної причини термін подачі скарги може бути відновлений судом.

   Установивши обгрунтованість скарги, суд визнає обжалуемое дія (рішення) незаконним, зобов'язує задовольнити вимога громадянина, скасовує застосування до нього міри відповідальності або іншим шляхом відновлює його порушені права і волі.