Суб'єкти адміністративного права

 

Відкритий міжнародний  університет

розвитку людини

«Україна»

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни: Адміністративне право

 

на тему: «Суб'єкти адміністративного права»

 

 

 

                          Допущено до захисту «__» ___________ 2008

 

 

 

Виконала:

Студентка 2-го курсу:

Заочної форми навчання

За спеціальністю:

правознавство

Групи ЗПЗ-21

 

 

Перевірила:

_________________

                                                                  

 

 

 

 

 

Бровари-2008

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ.                                                                                             3

 

1. Поняття суб'єктів адміністративного права:                                      4

 

1.1 суб'єкти права в сфері соціального управління;                                 5

1.2 суб'єктивні адміністративно-правові зобов'язання.                           6

 

2. Громадянин як суб'єкт адміністративного права:

2.1 статус громадянина в адміністративно-правовій сфері;                    8

2.2 суб'єкти адміністративного права в процесі;                                       10

 

3.  правовий статус суб’єктів як суб’єктів адміністративного права:

3.1 адміністративна правосуб'єктність індивідуальних суб'єктів;         12

3.2 адміністративно-правовий статус громадянина;                               12

3.3 адміністративно-правовий статус іноземних громадян і осіб без

громадянства;                                                                                              14

3.4 спеціальні адміністративно-правові статуси індивідуальних

суб'єктів;                                                                                                     17

 

4. способи захисту прав громадян;                                                          22

4.1 право громадян на адміністративну скаргу;                                      23

4.2 право громадян на судовий захист;                                                    26

4.3 право громадян на відшкодування збитку.                                        29

 

Висновок                                                                                                    32

 

Перелік використаних джерел                                                                                  34  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                          3

Вступ

   У суспільстві існує багато різних за своїм характером відносин, з поміж яких правові відносини займають особливе місце. Правові відносини є результатом дії вимог норм права на відносини між різними суб'єктами. Такими суб'єктами, тобто безпосередніми учасниками відносин є індивіди, організації, органи держави та соціальні спільності. Найбільшу питому вагу серед учасників правовідносин, зокрема адміністративно-правових займають індивіди - фізичні особи, з поміж яких виділяють:громадян даної держави; іноземців; біпатридів і апатридів.

   Актуальність даного дослідження визначається тим, що фізичні особи розглядаються в першу чергу як суб'єкти адміністративного права, тобто учасники адміністративних правовідносин, які наділяються суб'єктивними правами, виконують юридичні обов'язки та мають юридично рівні можливості.

   Мета даного дослідження полягає в розгляді теоретичних положень, а відповідно удосконаленні правових знань щодо фізичних осіб як учасників адміністративних відносин.

   Ступінь рорзробленості. Поняття фізичних осіб як учасників відносин та їх характеристики належять до ключових понять адміністративного права. Вивчення проблеми правового статусу фізичних осіб знаходиться в сфері наукового інтересу багатьох вчених - представників як загально- теоретичної науки так і науки адміністративного права.

Актуальність  теми "фізичні особи як учасники адміністративних відносин" та наявність  проблемних моментів у розроблених  раніше положеннях обумовили доцільність  написання даної роботи.

   Об'єктом дослідження є адміністративно-правова категорія фізичних осіб та її основні характеристики.

Дані  питання досліджувались методом  аналізу, оглядовим, системним, порівняльним методами на основі науково-теоретичної  бази з урахуванням положень діючого  законодавства.

Структура курсової роботи включає вступ, основну  частину, висновки та перелік використаних джерел.

 

1. Поняття суб'єктів адміністративного права.

 

   В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав і свобод у сфері державного управління, що передбачені адміністративно-правовими нормами, що здатен надані права реалізувати, а покладені обов'язки виконувати.

   З даного визначення виходить, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права по своїх особливостях потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління, тобто повинний мати комплекс соціальних передумов, які дозволяють надати йому суб'єктивні права й обов'язки.

   До таких обов'язків (соціальних передумов) належать: зовнішня відокремленість, що характеризується наданням системостворених ознак; особистісність у суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступу в особі однієї людини - особи; здатність виражати чи здійснювати особисто бажання у відносинах з державою, чи державне бажання в процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. «Претендент» здобуває статус суб'єкта тільки в тому випадку, якщо держава, використовуючи адміністративно-правові корені, робить його носієм прав і обов'язків, що реалізуються останніми в сфері державного керування.

   Таким чином, соціальні особливості створюють комплекс передумов, що свідчать про потенційну можливість бути суб'єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, переробляють «претендента» на суб'єкта, по-друге, визначають його місце і роль у сфері державного управління. До першого відносяться загальні норми для всіх суб'єктів адміністративного права (наприклад, норми про право звернення в органи влади з пропозиціями); до других - норми, що реалізуються тільки даним суб'єктом (н-д., норми, що визначають права податкової міліції). Потенційна здатність мати права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна правоздатність) реалізувати надані права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління формує адміністративно-правовий статус суб'єкта, є складовими адміністративної правосуб'єктності. Стиснуті характеристики такі:

   Адміністративна правоздатність - це здатність суб'єкта мати права й обов'язки в сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; якщо про юридичну особу - з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. Припиняється –з

моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту припинення діяльності і ліквідації підприємства, установи, організації, але якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту смерті.

   Адміністративна дієздатність - це здатність суб'єкта самостійно, осмисленими діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки в сфері державного управління. Складовими дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.

   Адміністративне законодавство України донині не передбачає адміністративної відповідальності юридичних осіб, хоча вказівка з приводу її можливості вже має місце. Не виділяючи за юридичними особами адміністративної відповідальності, законодавець установлює для них матеріальну й іншу відповідальність, що кваліфікується як «методи адміністративного характеру» (Закон України «Про національну раду з питань телебачення і радіомовлення» від 25 вересня 1997 р.). Таку відповідальність доцільніше було б визначити терміном «відповідальності в адміністративному порядку».

   Отже, адміністративна деліктоздатнІсть укладається в здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб -відповідати в адміністративному порядку, включаючи матеріальну.

 

1.1 Суб’єктивні права в сфері державного управління

 

   Суб'єктивні права в сфері державного управління -це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливого (дозволеного) поводження в правовідносинах, що забезпечена кореспондуючим зобов'язанням іншого суб'єкта правовідносин. Таким чином, суб'єктивні права в сфері державного управління такі:

   Можливість визначеного поводження;

   Можливість, надана особі, що володіє адміністративною правоздатністю й адміністративною дієздатністю;

   Можливість, надана з метою задоволення його Інтересів у сфері державного управління і вирішення завдань, що стоять перед ним;

   Поводження, що реалізується в правовідносинах;

   Поводження у визначених рамках, межах. Порушення цих меж (міри можливого поводження) є зловживання правом;

   Існують тільки в зв'язку з відповідним юридичним зобов'язанням з боку іншого суб'єкта правовідносин і без виконання цього зобов'язання не

можуть бути реалізовані;

   Реалізація прав гарантується державним примусом, це ж стосується носія кореспондуючого зобов'язання;- Мають юридичну природу, оскільки надаються адміністративно-правовими нормами і гарантуються державою.

   Діалектичною протилежністю суб'єктивних прав у сфері державного управління є суб'єктивні юридичні обов'язки. Вони нерозривно зв'язані і не можуть існувати один без іншого, оскільки право одного суб'єкта не може бути реалізоване окремо від виконання зобов'язання іншим суб'єктом. Таким чином, у державному управлінні Існування зобов'язань поза правами і навпаки прав поза зобов'язаннями позбавлено якого-небудь сенса.

 

 

 

2. Суб’єктивні адміністративно-правові зобов’язання

   Суб'єктивні адміністративно-правові зобов'язання -це покладена державою і закріплена в адміністративно-правових нормах міра необхідного поводження в правовідносинах, реалізація якої забезпечена можливістю державного примуса. Суб'єктивні адміністративні обов'язки в сфері державного управління такі:

- необхідне, належне поводження;

- можуть покладатися тільки на праводїєздатну особу;

- покладаються в інтересах інших осіб;

- існують у правовідносинах;

- не можуть існувати поза зв'язком із суб'єктивними правами в сфері державного управління;

- реалізація забезпечується державним примусом;

- мають свої межі, міру;

 

- мають юридичну природу, оскільки закріплені адміністративно-правовими нормами і забезпечуються застосуванням державного примусу.

   У сфері державного управляння суб'єктивні права й обов'язки мають як загальні ознаки, так і ознаки які дозволяють їх розмежовувати.

   Поєднує їх загальна адміністративно-правова природа, існування в адміністративних правовідносинах, наявність границь у поводженні (і те й інше є мірою), приналежність особам, що мають адміністративну правоздатність, наявність державних гарантій.

   Відмінність закладена в тім, що:- права реалізуються в інтересах їхнього власника, а обов'язки в інтересах інших осіб;- права - це міра можливого поводження, а обов'язки - міра належного поводження.

   Необхідно розмежувати поняття «суб'єкта адміністративного права» і «суб'єкт адміністративних правовідносин». Суб'єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути учасником

правовідносин. Якщо громадянин не робить адміністративних

правопорушень, то він не є суб'єктом адміністративно-деліктних  відносин.

Громадянин України, що знаходиться  за кордоном, може теоретично ні в яких адміністративно-правових відносинах не приймати участі, тобто не бути їх суб'єктом, але, суб'єктом адміністративного  права він є, оскільки йому як громадянину  адміністративно-правові норми надали комплекс прав і обов'язків. Суб'єкт  адміністративних правовідносин - це фактично учасник правових зв'язків у сфері  управління, тобто він обов'язково приймає в них участь.

   Важливо виділити, що суб'єкт адміністративного права характеризується зовнішньою відокремленістю. Він виступає у вигляді однієї особи, здатний у відповідності зі своїми правами й обов'язками виражати і здійснювати визначене бажання як учасник конкретних управлінських відносин. Орган державного управління складається з багатьох фізичних осіб і, як правило, має структурні частини, але в адміністративно-правовій сфері виступає винятково як одна особа.