Конституційний статус Верховної Ради України

До  сфери економічної і соціальноїналежать:

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;
• контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
• розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програ 
  ми діяльності Кабінету Міністрів України;
• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів 
  України відповідно до цієї Конституції;
• затвердження рішень про надання Україною позик і 
  економічної допомоги іноземним державам та міжнародним 
  організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій по 
  зик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.

У галузі взаємовідносин Верховної Ради України з Президентом України виділяютьтакі повноваження:

• призначення виборів Президента України у строки, 
  передбачені цією Конституцією;
• заслуховування щорічних та позачергових послань 
  Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище 
  України;
• оголошення за поданням Президента України стану 
  війни ї укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших 
  військових формувань у разі збройної агресії проти України;
• усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленої ст. 111 Конституції.

До  сфери формування органів держави, призначення чи обрання посадових осіб належать:

• призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб 
  у випадках, передбачених Конституцією.

У галузі обороноздатності України та зовнішньополітичної діяльності виділяютьтакі повноваження:

• затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;
• схвалення рішення про надання військової допомоги 
  іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил 
  України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;
• затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про 
  загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих 
  місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
• надання у встановлений законом строк згоди на 
  обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація 
  міжнародних договорів України.

У сфері адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування виділяють:

• утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна 
  меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;
• призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування.

До  сфери контрольної діяльності парламенту належать:

• здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією;
• дострокове припинення повноважень Верховної Ради 
  Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції або 
  законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
• прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи 
  народних депутатів чи комітету Верховної Ради України попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Відповідно  до ст. 91 Верховна Рада України приймає  закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією. При цьому ці акти застосовуються при реалізації повноважень, викладених у ст. 85 Конституції України.

На  відміну від положень, закріплених  у ст. 85 Конституції України, Основний Закон окремо визначає перелік питань, які вирішуються лише законами України. . На підставі ст. 92Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов; засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних та міграційних процесів; засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; організація і діяльність Органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; територіальний устрій України; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; правовий режим державного кордону; правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації; організація і порядок проведення виборів і референдумів; організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Виключно  законами України встановлюютьсятакож: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України; одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів; порядок використання і захисту державних символів; державні нагороди; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні свята; порядок утворення і функціонування вільних" та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України також оголошується амністія.

6. Законодавча функція Верховної Ради України

Законодавча функція парламенту України реалізується перш за все суб'єктами законодавчої ініціативи.

Відповідно  до ст. 93 Конституції України право  законодавчої ініціативи у Верховній  Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Законопроекти, визначені Президентом України  як невідкладні, Верховна Рада України  розглядає позачергово.

Такі  законопроекти мають бути терміново  включені Верховною Радою України  до порядку денного її сесії і  розглянуті у пріоритетному порядку — раніше від інших законопроектів — на всіх стадіях законодавчого процесу відповідно до процедури, встановленої Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Проект  закону проходить певні стадії, із сукупності якихскладається законодавча процедура.

Це  такі стадії:

— розробка, внесення і відкликання  законодавчих законопроектів;

— підготовка та попередній розгляд законопроектів;

• загальні положення щодо розгляду законопроектів;
• порядок розгляду законопроектів у першому читанні;
• порядок розгляду законопроектів у другому читанні;
• порядок розгляду законопроектів у третьому читанні;
• підписання та опублікування прийнятих законів;
• внесення змін і доповнень, скасування законів.

Заст. 94 Конституції України прийнятий  Верховною Радоюзакон підписує Голова Верховної Ради України ї невідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційнооприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціямидо Верховної Ради Українидля повторного розгляду.

Про повторний розгляд законів, повернутих пропозиціями Президента України. Встановлена  ч. 4 с. 94Конституції України вимога щодо повторного прийняття закону Верховною Радою не менш як двома третинами від її конституційного складу поширюється лише на закони та пропозиції ПрезидентаУкраїни, які повністю абочастково відхилені. Цявимога стосується і прийняття закону в цілому. У разі прийняття парламентом закону післяповторного розгляду з урахуванням пропозицій Президента глава держави зобов'язаний підписати та офіційно оприлюднити у десятиденний строк.

У разі якщо Президент України протягом встановленого 
строку не повернув закон для повторного розгляду, закон 
вважається схваленим Президентом України і має бути під 
писаний та офіційно оприлюднений.

Якщо  під час повторного розгляду законбуде  знову прийнятий Верховною Радою  України не менш як двома третинами  від її конституційного складу, Президент  України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Свої  особливості має і прийняття  рішень Верховною Радою України за спеціальними процедурами.

Крім  уже перелічених, до них належать затвердження Державного бюджету України  і контроль за його виконанням.

Відповідно  до ст. 95 Основного Закону бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно  законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки  держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування  цих видатків.

Держава прагне, до збалансованості бюджету України.

Регулярні звіти про доходи і видатки  Державного бюджету України мають  бути оприлюднені.

Державний бюджет України затверджується щорічно 
Верховною Радою України на період з1 січня по 31грудня, 
а за особливих обставин — на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вереснякожного року подає до Верховної Ради України  проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом  із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року (ст. 96Конституції).

Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України  звіт про виконання Державного бюджету  України.

Поданий звіт має бути оприлюднений (ст. 97 Конституції).

Крім  бюджету, за спеціальними процедурами відбувається:

• розгляд питань про воєнний і надзвичайний стан в Україні або окремих її місцевостях, про оголошення стану війни тощо;
• надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію;
• розгляд питань про згоду Верховної Ради на притягнення до кримінальної відповідальності;
• розгляд питання про затримання чи арешт народного 
  депутата України, затримання чи арешт судді, судді Конституційного Суду України;
• про порядок дострокового припинення повноважень 
  народного депутата;
• розгляд питань про внесення змін до Конституції України.

Зазначимо, що за період 2001—2002 рр. прийнято такі важливі  кодекси, як Кримінальний, Земельний, Бюджетний, Цивільний, Сімейний та ін. Якщо розглянути весь законодавчий масив з точку  зору пріоритетності правового регулювання, то можна дійти висновку, що найбільше законів регулюють відносини економічної, фінансово-бюджетної сфер і державного будівництва, ратифікації міжнародних конвенцій, договорів, угод тощо.

Найменше  законів стосуються питань соціального захисту, охорони здоров'я тощо (всього близько 20).

Одночасно слід відзначити, що до цього часу не набули чинності або не приведені  у відповідність з Конституцією такі базові найважливіші закони, як "Про  всеукраїнський та місцеві референдуми" (1991 р.), "Про Кабінет Міністрів України", "Про адміністративно-територіальний устрій України" тощо.