Затраты предприятия, формирование себестоимости

Значну  частину напівзмінних витрат складають змішані витрати, тобто витрати, які містять елемент як змінних, так і постійних витрат. Типовим прикладом змішаних витрат є плата за телефон, яка включає постійні витрати у вигляді абонентської плати та змінні витрати - плату за тривалість проведених розмов.

Постійні (умовно-постійні) витрати – це витрати, загальна величина яких залишається  незмінною при зміні обсягу діяльності. До них відносять рентні платежі, амортизаційні відрахування тощо. Постійні витрати є такими тільки в межах релевантного діапазону діяльності та певного часу.

Релевантний діапазон – це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором. Наприклад, витрати на оренду зростатимуть, якщо збільшення обсягу виробництва потребує додаткової площі і навпаки.

В багатьох випадках при досягненні певного рівня діяльності витрати  змінюються різко, стрибками. Такі витрати називають напівпостійними або ступінчастими.

Напівпостійні витрати - це витрати, які змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності. Прикладом таких витрат є заробітна плата робітників-ремонтників, за умови, що для обслуговування на кожні 1000 машино-годин робота обладнання потрібний 1 ремонтник.

Таким чином, за короткий період часу витрата  можуть бути змінними (напівзмінними) і постійними (напівпостійними). Але за тривалий період усі витрати мають тенденцію до зміни, тобто постійні витрати стають напівпостійними і змінюються ступінчасто.  Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати - це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.

Практичний  розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежать від сфери повноважень менеджера.

Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими з боку керівника  цеху підприємства та неконтрольованими для керівника цеху іншого підприємства. Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції начальника цеху є основні матеріальні витрати і основна зарплата, а неконтрольованих амортизація верстатів.

За положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку витрати за видами діяльності класифікуються на витрати від звичайної та надзвичайної діяльності.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Під надзвичайною розуміють діяльність, яка відбувається нечасто або нерегулярно (стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо). Втрати, внаслідок таких подій покриваються за рахунок страхового відшкодування та інших доходів від надзвичайної діяльності.

Однакові  події можуть бути надзвичайними  для одного підприємства і звичайними для іншого.

Витрати основної діяльності

В

И

Т

Р

А

Т

И

 

Звичайна діяльність

Надзвичайна діяльність

Операційна діяльність

Витрати основної діяльності

Витрати іншої діяльності

Операційні витрати

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Інші операційні витрати

Фінансова діяльність

Інша діяльність

Витрати від участі в капіталі

Фінансові витрати

Інші витрати

Витрати від надзвичайної діяльності

Рисунок 2.4 Класифікація в  залежності від видів діяльності

 Метою обліку собівартості  є своєчасне, повне і достовірне  визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом   продукції,   обчислення   фактичної собівартості  окремих  видів  і  всієї продукції, а також  контроль за використанням матеріальних ресурсів і грошових коштів. Для досягнення цієї мети витрати, що формують собівартість продукції, мають бути згруповані за певними ознаками. П(С)БО 16 передбачає застосування таких видів групувань витрат, що складають виробничу собівартість продукції, за:

• видами продукції (робіт, послуг);
• способом віднесення до конкретного об'єкта витрат;
• ступенем залежності від обсягу виробництва;
• економічним змістом;
• відношенням до виробничого процесу.

Відповідно до цього групування аналітичний облік виробничих витрат ведеться за такими напрямами (рис. 2.5).

Рахунок 23 «Виробництво»

За видами виробництв

За статтями калькуляції

За елементами витрат

Рисунок 2.5 Схема аналітичного обліку витрат на рахунках обліку

За   економічним   змістом   витрати   групуються   за   економічними елементами і статтями калькуляції.

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх за економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обчислюється собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат та їх зв'язок з технологічним процесом. Це групування використовується для обчислення витрат за видами виготовленої продукції та місцем виникнення витрат (по цехах, дільницях тощо) і залежить від багатьох факторів: методу планування витрат, технологічного процесу і продукції, що виготовляється. Встановлення переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до компетенції підприємства і мас бути регламентоване його обліковою політикою.

З урахуванням вимог П(С)БО 16 промислові підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

• сировина і матеріали;
• купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств;
• паливо і енергія на технологічні цілі;
• зворотні відходи (вираховуються);
• основна заробітна плата виробничих робітників;
• додаткова заробітна плата виробничих робітників;
• відрахування на соціальне страхування;
• витрати пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;
• витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
• цехові витрати;
• витрати внаслідок технічно неминучого браку;
• супутня продукція (вираховується);
• інші виробничі витрати.

	Д-т                23 « Виробництво»                          К-т
К-т рах. 20		Сировина матеріали	Сировина матеріали
К-т рах. 25		Напівфабрикати	Напівфабрикати
К-т рах. 66		Основна заробітна плата	Основна заробітна плата		Д-т рах. 24
		Додаткова заробітна плата	Додаткова заробітна плата
К-т рах. 65		Відрахування на соціальні заходи	Відрахування на соціальні заходи		Д-т рах. 26
К-т рах. 91		Витрати на утримання і  експлуатацію обладнання	Витрати на утримання і  експлуатацію обладнання
		Цехові витрати	Цехові витрати
К-т рах. 24		Втрати від браку	Втрати від браку
			Зворотні відходи		Д-т рах. 20

Рисунок 2.6 Аналітичний облік  витрат за статтями калькуляції

У групуванні витрат за статтями, прямі витрати, як правило, поділяються  за елементами, а непрямі утворюють  комплексні статті (складаються з  витрат, які включають декілька елементів), що відрізняються за їх функціональним призначенням у виробничому процесі.

Під методом  обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

ОБЛІК ВИТРАТ

МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ

За оперативністю контролю

Нормативний

Фактичної собівартості

І етап

Позамовний

За періодичністю калькування

Обмеженої собівартості

Повної собівартості

Попроцесний

ІІ етап

За повнотою включення витрат

Методи калькування

Рисунок 2.7 Методи обліку витрат

Важливою  рисою систем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. Згідно з цим принципом виділяють облік фактичних і   нормативних   витрат.

Суть методу обліку фактичних витрат полягає у послідовному   накопиченні   даних    про    фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Облік фактичних витрат на виробництві  будується на наступних принципах: повне та документально оформлене відображення прямих витрат на виробництво в системі рахунків бухгалтерського управлінського обліку; облікова  реєстрація їх в період виникнення в  процесі  виробництва; локалізація витрат за видами виробництв, характером витрат, місцями виникнення, об'єктами обліку та носіями витрат; віднесення фактичних виробничих витрат на об'єкти їх обліку та калькулювання; порівняння фактичних показників з плановими.

Застосування  цього методу дозволяє визначити  фактичну (або "історичну") собівартість. Проте він має ряд недоліків: виключає можливість оперативного контролю за використанням ресурсів, виявлення та усунення причин перевитрат та недоліків в організації виробництва, порушень технологічних процесів, пошуку та мобілізації внутрішніх виробничих резервів. Все це визначає обмеженість використання даного варіанту обліку для прийняття управлінських рішень, здійснення оперативного управлінського контролю. Тому   найбільш    прогресивними   виявляються   варіанти   обліку нормативних витрат.

Позамовний метод використовується в тих випадках, коли виготовляється складна продукція, яка дорого коштує з тривалим циклом виробництва (підводні човни, прокатні верстати, унікальне станкове обладнання).

При виборі позамовного методу калькулювання  на виробництві повинна бути виконана хоча б одна з наступних умов:

• кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлюється відповідно від інших зразків чи партій зразків готової продукції;
• кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції виконується за технічним замовленням чи просто за завданням замовника;
• випускається відносно невелика кількість продукції;
• виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової продукції потребує значних витрат..

Основною  вимогою позамовного метолу є  точний облік витрат та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) віл витрат по інших замовленнях (роботах).

Сфера застосування позамовного методу обліку не обмежується промисловим виробництвом. Він використовується також і в будівництві (проект потребує прив'язки до конкретної місцевості), науково-дослідних інститутах, установах охорони здоров'я (калькулюється собівартість операції кожного хворого залежно від її складності та поставленого діагнозу).

До  моменту передачі замовлення всі  витрати, що відносяться до нього, вважаються незавершеним виробництвом.

Об'єктом обліку витрат та об'єктом  калькуляції при цьому методі є окреме виробниче замовлення, фактична собівартість якого визначається після  його виконання При цьому під замовленням розуміється заявка клієнта на певну кількість спеціально створених або виготовлених для нього виробів. Вид замовлення визначається договором із замовником, в якому вказується вартість, що сплачується замовником, порядок розрахунків, передачі продукції (робіт, послуг), строк виконання замовлення.

Розглянемо  тепер порядок облікових записів  в умовах позамовного методу калькулювання. До рахунку 23 "Виробництво" відкривається  аналітичний облік по кожному замовленню, тобто кількість аналітичних рахунків до рахунку 23 повинна відповідати кількості замовлень, що виконуються на даний момент на підприємстві.

Прямі витрати матеріалів та на оплату праці  згідно з отриманими первинними документами списуються на відповідні замовлення та відображаються по дебету рахунку 23 "Виробництво".

Сутність попередільного (попроцесного) методу обліку витрат полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.

Переділ - це частина технологічного процесу (сукупність технологічних  операцій), що завершується отриманням готового напівфабрикату, який може відправлятись в наступний переділ або реалізовуватись на сторону. В результаті послідовного проходження вихідного матеріалу через всі переділи отримують готову продукцію, тобто на виході з останнього переділу маємо не напівфабрикат, а завершений продукт.

Виготовлення кожного продукту можна подати у вигляді ланцюга: операція → переділ → технологічний  процес  → виробництво

Попроцесне  калькулювання застосовується на підприємствах, які спеціалізуються на виробництві великих обсягів ідентичних товарів при незмінній технології зі схожими матеріальними характеристиками та виробничими витратами.