Шпаргалка по "Бухгалтерскому учету"

 

22. Документальне оформлення та облік загальновиробничих, адміністративних та збутових витрат. Методика списання.

До загальновиробничих витрат відносяться:  витрати на управління виробництвом; амортизація ОЗ та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання вироб приміщень; витрати на охорону праці, техніку безпеку та охорону навколишнього природ. середовища; інші витрати ( витрати від браку, оплата простоїв).

Загальновироб. витрати  поділ. на: постійні; змінні.

Постійні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з викор. бази розподілу( годин-праці, зарплати, обсягу діяльності, прямих витрат).

Нерозподілені постійні витрати  включаються до складу собівартості реалізов. продукції у період їх виникнення: Дт 90 Кт 91.

До змінних загальновироб. витрат відносять витрати на обслуговування і управління вир-вом, що змінюються прямопропорційно  до зміни обсягу діяльності.

Зміннні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з викор. бази розподілу( годин-праці, зарплати, обсягу діяльності, прямих витрат), виходячи з  фактичної потужності звітного періоду.

Для обліку загальновироб. витрат викор. рахунок 91. По Дт рахунку 91 збираються всі загальновиробничі витрати 

Дт 91 Кт 13,20,22,27,39,471,50,63,65,66,685,372

В кінці місяця вся сума витрат розподіл. за видами виробленої продукціїДт 23 Кт 91

Адміністративні витрати:

- загальні корпоративні  витрати; - витрати на службові  відрядження та утримання апарату  управління під-вом, іншого загальногосподарського  персоналу; - витрати на утримання  необоротних активів загальногосподарського  викор., винагороди за професійні  послуги; - витрати на зв’язок; - витрати на врегулювання спорів у судових органах; - податки, збори та інші передбачені законодавством обв’язкові платежі; - плата розрахунково-касового обслуговування та інші послуги банків; - інші витрати загальногосподарського призначення.

Облік амін. витрат ведеться на рахунку 92. На Дт рах. відобр. загальногосподарські витрати звітного періоду пов’язані з управлінням та обслуговуванням під-ва. Дт 92 Кт 13,20,22,372,63,65,66,685,471,50,60.

В кінці місяця адмін. витрати  списуються в Дт рахунку 79: Дт 79 Кт 92.

Витрати на збут до них відноситься: - витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції; - витрати на ремонт тари; - оплата праці  і комісійні винагороди працівникам, торговим агентам; - витрати на рекламу; - витрати на перепродажу підготовку товарів; - витрати на відрядження  робітників, які зайняті  збутом; - витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції; - витрати на утримання ОЗ; - витрати на гарантійний ремонт.

Облік витрат на збут ведеться на рах.93. По Дт протягом місяця збираються всі витрати на збут продукції  та товарів. В кінці місяця вся  сума витрат на збут списується з Кт рах.93 в Дт рах.79.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23. Які методи  використовуються під час проведення  аналізу «витрати – обсяг - прибуток».

З економічної точки зору аналіз беззбитковості - це метод планування прибутку. Він грунтується на функціональній залежності доходів і затрат від зміни обсягу виробництва. Економічна основа аналізу беззбитковості - дві функції з характерними залежностями - «затрати - випуск» і «дохід - випуск». Економічна модель цих залежностей розкриває взаємозв'язок співвідношення «затрати - обсяг - прибуток». Вона дає змогу зрозуміти, наскільки можливо реалізувати продукцію (обсяг якої постійно зростає), котру виробляє підприємство або котру в майбутньому воно вироблятиме. Такий аналіз можливий за системи обліку й калькулювання змінних витрат, він ґрунтується на поділі витрат на змінні та постійні, а також на показнику маржинального доходу. При цьому визначають точку рентабельності та інші показники, що характеризують взаємозв'язок витрат, обсягу діяльності та прибутку. Точка рентабельності(беззбитковості) — це обсяг реалізації, за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам, підприємство не має ні прибутку, ані збитків.

Методи: математичний метод (метод рівняння); метод маржинального доходу; графічний метод.

Математичний  метод грунтується на визначенні чистого прибутку за формулою:П = Вр-ЗЗ-Зп, П- прибуток; Вр- виручка від реалізації; ЗЗ- змінні затрати; Зп- постійні затрати.

Метод маржинального  доходу (валового прибутку) грунтується на величині маржинального доходу:Мд = Вр-Зз, Мд - маржинальний дохід; Вр- виручка від реалізації; Зз-змінні затрати.

Графічний метод. Для визначення точки беззбитковості можна також скористатися графічним методом, щоправда, він не такий точний, як інші методи, однак більш наочний.

Враховуючи, що кожне підприємство прагне максимально збільшити операційні доходи, можна виділити основні чинники: збільшення цін на продукцію; зменшення змінних затрат; збільшення обсягів продажу.

Отже, аналіз беззбитковості - важливе джерело інформації для  прийняття управлінських рішень щодо активності підприємства, величини затрат, ціни одиниці продукції та фінансового результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Характеристика системи обліку і калькулювання за повними витратами. Попередільний метод.

Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних  про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного  завдання. Сутність попередільного методу обліку витрат полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.

Переділ - це частина технологічного процесу, що включає сукупність операцій, результатом яких є напівфабрикат, призначений для реалізації або для використання наступними переділами. При цьому собівартість продукції кожного переділу складається з суми затрат конкретного переділу та собівартості напівфабрикату, який надійшов із попереднього переділу.

Особливість попередільного методу полягає у відображенні прямих затрат у поточному обліку за переділами, а не за видами продукції, навіть за наявності кількох їх видів в одному переділі. При цьому об'єктом обліку затрат є окремий переділ.

Попередільний метод характерний  для масових виробництв в умовах безперервного й нетривалого  технологічного процесу.

Попередільний метод обліку затрат застосовується в гірничорудній, металургійній, текстильній, харчовій, цементній, нафтопереробній, целюлозно-паперовій, хімічній, скляній та інших галузях економіки, що використовують хіміко-фізичну технологію виробництва.

Особливостями попередільного методу калькулюванні належать:

-узагальнення затрат  за переділами, а не за видами  продукції на основі калькулювання собівартості кожної стадії;

-узагальнення затрат  за звітний період, а не закожним  замовленням;

-ведення аналітичного обліку за кожним переділом на аналітичних 
рахунках, що відкриваються до рахунка 23 «Виробництво»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25. Методологія  обліку валютних коштів. Відображення  курсових різниць.

Поточний рахунок в  іноземній валюті відкривається  підприємству для проведення розрахунків  у межах чинного законодавства  України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення  заборгованості за кредитами в іноземній  валюті.

Валютні рахунки відкриваються  підприємству в установах банку. Для цього підприємство подає  такі документи: заява на відкриття  валютного рахунку; 2)копія свідоцтва  про реєстрацію підприємства; 3)копія  статуту підприємства; 4)копія рішення  про створення підприємства; 5)картку із зразком підписів та відтиску печатки; 6)договір або контракт про ЗЕД; 7)довідка про реєстрацію в Пенсійному фонді; 8)довідка з ДПІ.

Облік операцій ведеться в грошовій одиниці тієї держави, з якою підприємство веде господарські зв’язки, але в перерахунку в грошову одиницю України по курсу НБУ на дату здійснення операцій в іноземній валюті.

Облік валюти операцій ведеться на р. № 312 “Поточний рахунок в  іноземній валюті”, р. № 314 “Інші  рахунки в банку в іноземній  валюті”. Рахунки 312 і 314 призначені для  узагальнення інформації про наявність  та рух грошових  коштів в іноземній  валюті.

Рахунки активні, по Дт - відображається надходження коштів, а по Кт - їх вибуття.

Курсові різниці виникають  в результаті зміни офіційного курсу  НБУ валюти в період  між датою  здійснення господарської операції і датою розрахунків по цим  операціям. Курсова різниця - це різниця між оцінкою в українській валюті активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті і перераховану згідно курсу НБУ на дату проведення розрахунків або складання бухгалтерської звітності за звітний період і оцінкою в українській валюті цих активів і пасивів згідно курсу НБУ на дату відображення їх в бухгалтерській звітності за попередній період.

В   залежності від того, відбувся ріст курсу гривні по відношенню до іноземної валюти або його зниження, курсова різниця  відображається в  бухгалтерському обліку на рахунках доходів або витрат.

Курсова різниця буває: операційна - (тобто виникла від основної діяльності підприємства); неопераційна (від інвестиційної і фінансової діяльності). Курсова різниця в обліку і звітності відображається в тому звітному періоді, в якому вона відбулася або за який складається бухгалтерська звітність.

Інструкцією № 291 передбачені  такі рахунки для відображення курсових різниць: 711 „Дохід від реалізації іноземної  валюти”; 714 “Дохід від операційної  курсової різниці”; 744 “Дохід від неопераційної  курсової різниці”; 942 „Собівартість  реалізованої іноземної валюти”; 945 “Втрати від  операційної курсової різниці”; 974 “Втрати від неопераційної  курсової різниці”.

Курсова різниця може бути:  позитивною (відображається на р. 714, 744); негативна (відображається на р. 945, 974)

Облік валютних операцій ведеться в ж/о № 1 по р. 312. Сальдо за р. 312, 314  знаходить своє відображення  в  ІІ р. активу балансу.

 

 

26.Взаємозв’язок  та відмінності між фінансовим  і управлінським обліком.

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких мас своє призначення й відіграє певну роль, в управлінні підприємством, забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів.

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства {установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку. Організація фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне й безперервне відображення всіх господарських операцій, що відбулися за звітний період; складання встановленої фінансової {бухгалтерської) звітності; постачання користувачів необхідною та достовірною інформацією.За даними фінансового обліку складають фінансову (бухгалтерську) звітність підприємства, інформація якої не є комерційною таємницею й призначена як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

Управлінський облік — це сукупність методів і процедур, що забезпечують підготовку й падання інформації для планування, контролю й прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством, установою, організацією.Отже, управлінський облік це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів в аналітичній інформації. Основними об'єктами управлінського обліку є витрати й доходи, які було вже відображено у фінансовому обліку загалом по підприємству. Підприємство самостійно, виходячи зі своїх потреб, визначає організаційну форму управлінського обліку, а також системи обліку витрат, внутрішньої звітності та контролю.

ІІ. Порівняльна характеристика фінансового  та управлінського обліків.

Ознака	Фінансовий облік	Управлінський облік
1. Головні користувачі	Внутрішні і зовнішні	Внутрішні (менеджери)
2. Обмеження	Відповідно до ЗУ №996 «Про БО і фінансову звітність вУкраїні», П(с)БО	Відсутні
3. Використання вимірників	Тільки грошовий - гривня	Натуральні, трудові,грошові,якісні
4. Об’єкт аналізу	Підприємство загалом	Структурні підрозділи
5. Періодичність складання  звітів	Річний і квартальний	Змінний
6. Націленість	Оцінка минулого	Прогнозування
7. Відкритість даних	Відкриті	Закриті