Шпаргалка по "Бухгалтерскому учету"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Інвентаризація, її сутність, порядок проведення.

 

Інвентаризація – це спосіб виявлення фактичної діяльності матеріальних ціностей в натуральних вимірниках на певну дату. Завдання: виявлення фактичної наявності господарських засобів зокрема матеріальних ціностей в натуральних вимірниках; встановлення залишку матеріал. ціностей(МЦ); виявлення МЦ, які втратили свою первісну якість, застарілі, не використовуються; перевірка достовірності і реальності вартості МЦ зарахованих на активі і пасиві; перевірка роботи МВО. За метою охоплення інвентаризацію поділяють на повну і часткову. Повна – передбачає суцільну перевірку всих засобів. Часткова – охоплює визначену частину засобів. Залежно від характеру інвентаризацію поділяють: планова – складається відповідно до плану, розробленого і затвердженого графіку його проведення. Позапланова проводиться по розпорядженню керівника підприємства,на вимогу слідчих чи контролюючих органів. Найбільш ефективними є раптові інвентаризації.

Порядок і терміни прведення  інвентар. регламентується ст.10 ЗУ «Про організацію БО і фін.звітність  в Укр.», а також Інструкції з  інвентаризації основних засобів і  нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України.

Для проведення інвентаризації створюють постійно діючі комісії  у складі керівників структурних  підрозділів підприємства. Проводять  інвентариз. на перше число місяця, що полегшує наступні результати. Перед  прведенням інвент. МВО дає письмове засвідчення, де указується порядковий номер, повна назва, ідентифікаційний код, одиниці виміру, вага. Сама інвентар. здійснюється шляхом підрахунку, зваження. Кожна сторінка підписується всіма  членами комісії і МВО. Складається  в декількох примірниках, один з  яких залишається МВО.    Інвентариз. опис по завершеню передається в  бухгалтерію. В бухгалтерії складається  порівняльна відомість в яку  заносять всі цінності, які знаходяться  у підзвіті: по даних бух.обл., за результатами інвентаризації. Якщо по якійсь із позицій буде виявлена розбіжність  то МВО повинна дати пояснення. А  інвентариз. комісія оформляє протоколом і передає керівнику на затвердження, протягом 5 днів. В наслідок проведення інвентар. можуть бути такі результати: коли фактичні і бух.записи збігаються; фактичний залишок менше облікового(недостача); фактичний залишок більше облікового(лишки); коли виявлена пересортиця. Результати інвентариз. відображаються в такому порядку: надлишки – матеріальні  ціності (МЦ) виявлених при інвентар. підлягають оподаткуваню і на цю суму зменшуються витрати діяльності і збільшуються доходи підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

10.Документи в обліку 

 

Для забезпечення суцільного та безперервного  спостереження за господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві, використовують бухгалтерські документи, де фіксуються факти здійснення господарських операцій.

Питання, пов'язані з оформленням  первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку, регулюються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ (див. дод. 1).

Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони, фіксуючи факти здійснення господарських  операцій, є основою для їх бухгалтерського  обліку.

Документація — це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за господарськими операціями як обов' язкова умова відображення їх в обліку. Документація відіграє також важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Вона має юридичне значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій. Використовують документацію для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту й документальних ревізій.

Документ — це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні та зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її завершення, а зведений — на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних.

Від якості оформлення документів залежать повнота й достовірність показників обліку та звітності.

Основні вимоги до складання документів:•  своєчасність складання;

• достовірність показників;•  правильність оформлення;• заповнення всіх реквізитів.

Відповідно до Положення про  документальне забезпечення записів  бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення.

Реквізити — це показники, які характеризують сутність господарської операції. Основні  реквізити є в кожному документі, а додаткові притаманні певним окремим документам.

Документи складають на бланках  типових форм, затверджених Міністерством  фінансів і Міністерством статистики України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Форма документа має бути простою, зручною й такою, що характеризує відповідну операцію, задовольняючи вимоги оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Для виконання цих вимог велике значення мають уніфікація і стандартизація документів. Уніфікація документів —  це розробка єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій. Стандартизацією називають встановлення для бланків однотипних документів однакового найраціональнішого розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

Документооборот — це рух документів з моменту їх складання чи одержання  від інших підприємств до передавання  на зберігання в архів після здійснення певних записів в облікових реєстрах.

Основні етапи документообороту:•  складання і оформлення документа;•  прийняття документа бухгалтерією;•  рух документа відділами;• передавання  документа для обробки засобами обчислювальної техніки й повернення назад;• передавання документа  в архів.

Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообороту, в якому передбачають послідовність проходження документів, роботу кожної ланки, зазначають конкретних виконавців тощо.

Документи зберігають в архіві, який може бути поточним і постійним. Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів поточного року, а постійний розміщують у спеціально обладнаному приміщенні.

Строки зберігання документів і  звітності встановлює Головне державне управління при Кабінеті Міністрів України. Наприклад, Головні книги та особові рахунки робітників і службовців, баланси та звіти зберігають постійно, акти документальних ревізій — 5 років, документи, що стали підставою для облікових записів, — 3 роки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Бухгалтерський  баланс, його будова і зміст.

 

Баланс – економічне групування господарських засобів по складу і розміщеню та за джерелами їх утворення в грошовому вимірнику на певну дату. В Укр. форма балансу розроблена і затверджена Мін.Фін.Укр і Держ.комітетом статистики.

Мета складання Б. - надання  користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

За будовою бухгалтерський баланс є двосторонньою таблицею: ліва частина - актив балансу, права - пасив балансу.

В активі балансу відобр. господарські засоби по складу і розміщенню, а в пасиві – за джерелами їх утворення. Це горизонтальна форма  бух. балансу., що застос в Росії, Італії.

Форма діючого в Україні  бух. балансу та порядок його заповнення  регулюється П(С)БО № 2 «Баланс», а  також  ст.ІІ ЗУ «Про БО та фін. зв-ть».

Всі госп. засоби об’єднані  в однорідні групи і відображ. на статтях балансу. Т.ч. кожна строка балансу називається статтею. На кожній статті балансу відобр. група  однорідних засобів під одною  назвою в грош. вимірнику. Характерна особливість балансу – рівновага  підсумків актива і пасива.

Активи(А) = Забовязання(З) + Власний  капітал(ВК), звідси ВК = А – З.

Наведене співвідношення є головним балансовим рівнянням.

Актив балансу складається  з трьох розділів:

1. Необоротні активи - активи, які не були віднесені до оборотних.

2. Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців від дати балансу.

3. Витрати майбутніх періодів - витрати, оплачені у звітному періоді, які належать до наступного періоду.

Пасив балансу містить п'ять розділів:

1. Власний капітал - частина активів підприємства,що залишається після

відрахування його зобов'язань.

2. Забезпечення   майбутніх   витрат   і   платежів   - умовні зобов'язання, щодо яких  сума й час майбутніх платежів  не визначені (оплата відпусток  працівникам, та ін.). 3. Довгострокові зобов'язання - не належать до поточних.

4. Поточні З.- будуть погашені протягом операційного циклу чи 12 міс. з дати Б.

5.Доходи майбутніх періодів  — суми доходів, одержані протягом поточного та попередніх звітних періодів,які будуть визнані в майбутніх звітних періодах

Особливістю бух.Б. є рівність вартісних підсумків активу й пасиву, зумовлена тим, що в обох частинах відображають ту саму суму коштів, але за різним групуванням: в активі — за видами, в пасиві — за джерелами

 

 

12. Характеристика системи  обліку і калькулювання за  змінними витратами «директ-кост».

На сьогодні зростає потреба  товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів та їх реалізацію, не викривлених в результаті розподілу непрямих витрат. Таку інформацію у вигляді даних про калькулювання собівартості продукції на основі змінних витрат надає система управлінського обліку директ-костинг.

Директ-костинг (калькулювання  змінних витрат) - це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат.

Основні ознаки директ-костингу:

- собівартість калькулюється  тільки на основі прямих змінних  виробничих витрат; решта витрат - постійних виробничих і невиробничих  покривається за рахунок загального  доходу фірми;

-управлінський і фінансовий  облік інтегровані;

- в процесі калькулювання  визначається маржинальний дохід.

Виробнича собівартість виготовленої і реалізованої продукції формується лише зі змінних виробничих витрат, що знаходяться у прямій залежності від технологічного процесу та організації виробництва. За способом віднесення на собівартість продукції вони в основному є прямими, тому легко піддаються нормуванню на одиницю продукції, що випускається.

За змінними витратами  оцінюються також залишки готової  продукції на складах на початок  і кінець звітного періоду, а також  незавершене виробництво. Постійні витрати не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом і тому не включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Однак, складність розробки методу точного розподілу витрат полягає в тому, що витрати, які є змінними в одному випадку, в іншому можуть бути постійними.

Отже, за допомогою системи  обліку директ-костингу можна детально вивчити залежність між обсягом виробництва, витратами, маржинальним доходом та прибутком. Вона акцентує увагу на формах залежності витрат від обсягу виробництва чи завантаження виробничих потужностей; дозволяє виявити вироби з більшою рентабельністю; забезпечує отримання інформації, яка дозволяє швидко переорієнтувати виробництво у відповідь на зміни умов ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13. Облік розрахунків  з підзвітними особами.

Підзвітні особи - це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом керівника підприємства. У відрядження може направлятися особа, яка перебуває у трудових відносинах з підприємством.Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Для відрядження у межах  України необхідно: оформити Наказ керівника підприємства; оформити Посвідчення про відрядження і зробити в ньому відмітку про дату від'їзду; зробити запис у Журналі реєстрації посвідчень про відрядження; ознайомити працівника зі складом витрат на відрядження та вимогами нормативних документів щодо Звіту за використання авансу на відрядження; забезпечити авансом працівника у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами.

Категорії витрат на відрядження (ст. 121 КЗпП):

а) добові (витрати  на харчування, включені в рахунок  на проживання);б) на проїзд до місця призначення і назад;в) на проживання з урахуванням наданих у готелі побутових послуг;г)  на оплату телефонних рахунків;ґ) на оформлення закордонних паспортів, віз, обов'язкове страхування, сплату податків і зборів, переклади та інших витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження.

Днем вибуття у відрядження  вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного  засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної  роботи відрядженого працівника.