Аудит на прикладі ТзОВ «Українська сірникова фабрика»

Найбільш трудомістким є п’ятий етап, на якому перевіряють порядок нарахування оплати праці та інших виплат працівникам:

• додержання законодавчих норм і гарантій при нарахуванні оплати праці, її соціальні гарантії;
• додержання норм платіжної дисципліни при виплаті заробітної плати;
• правильність розрахунку основної та додаткової заробітної плати, інших виплат, середньої заробітної плати для нарахування відпускних і виплат в інших, передбачених законом, випадках;
• правильність відображення сум нарахованої, виплаченої зарплати та заборгованості по ній в обліку й звітності.

На цьому етапі аудиторськими  доказами виступають такі форми первинного та аналітичного обліку:

• П-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;
• П-50 «Розрахункова відомість»;
• П-51 «Розрахункова відомість»;
• П-52 «Розрахунок заробітної плати»;
• П-53 «Платіжна відомість»;
• П-54 «Особовий рахунок»;
• П-54а «Особовий рахунок»;
• П-55 «Накопичувальна відомість, картка виробітку та заробітної плати»;
• П-56 «Накопичувальна картка обліку заробітної плати».

А також такі регістри синтетичного обліку:

• Журнал № 1 та відомості № 1.1 та 1.2;
• Журнал № 3, відомість № 3.2, 3.5, 3.6;
• Журнали № 5 та 5а, в яких наведено інформацію про витрати виробництва в тому числі витрати на оплату праці та відрахування на соціальне страхування;
• Журнал № 7 та відомість № 7.3;
• Реєстр депонованої заробітної плати.

Шостий етап передбачає безпосередньо перевірку повноти здійснення утримання єдиного внеску із заробітної плати. На сьомому етапі, перевіряючи здійснення нарахування єдиного внеску аудитор повинен виконати такі процедури:

1. перевірити правильність визначення кола осіб, які підлягають страхуванню об’єкта оподаткування та відповідні ставки;
2. визначити правильність нарахування, розрахунку виплат по єдиному внеску;
3. встановити своєчасність та повноту перерахування сум відрахувань до пенсійного фонду;
4. перевірити правильність відображення сум нарахованих відрахувань в обліку та звітності, їх узгодженості між собою.

Таким чином, система єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, зобов'язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Отже, аудит розрахунків по єдиному  внеску являється важливою частиною аудиту розрахунків з оплати праці, оскільки помилки можуть привести до сплати штрафних санкцій.

3.2. Програма аудиту нематеріальних активів

Метою аудиту операцій з нематеріальними  активами є об’єктивний збір інформації про економічні дії з цими активами, та їх оцінка для встановлення ступеня відповідності прийнятим нормам податкового і бухгалтерського обліку; та надання результатів перевірки зацікавленим користувачам.

Аудит нематеріальних активів є  невід’ємною частиною загального аудиту суб’єкта господарювання.

Метою аудиторської перевірки нематеріальних активів є підтвердження відповідності облікової політики, методики обліку та оподаткування операцій з нематеріальними активами чинному законодавству та відповідного відображення в податковому та бухгалтерському обліку і фінансовій звітності:

• Первісної вартості нематеріальних активів
• Наявність матеріального носія об’єкту і документів, які підтверджують права на нематеріальний актив
• Строки дії правовстановлюючих документів
• Сум нарахованої амортизації нематеріальних активів
• Операцій, пов’язаних із рухом нематеріальних активів
• Витрат на поліпшення нематеріальних активів
• Результати переоцінок нематеріальних активів

У першу чергу аудитор ознайомлюється з обліковою політикою підприємства щодо нематеріальних активів.

Первинні документи з обліку нематеріальних активів:

1. Облікові регістри синтетичного обліку нематеріальних активів (відомості, журнали, книги). Рахунки Головної книги, призначені для обліку нематеріальних активів і їх зносу;
2. Бухгалтерський баланс звітного періоду;
3. Звіт про фінансові результати (в частині фінансових результатів від ліквідації, продажу нематеріальних активів і витрат на поліпшення нематеріальних активів, амортизація як елемент операційних витрат);
4. Звіт про рух грошових коштів (розділ 2);
5. Примітки до фінансової звітності.

Перевірка фактичної наявності – це проведення інвентаризації нематеріальних активів.

При інвентаризації нематеріальних активів  слід врахувати наступне:

• перевірка нематеріальних активів здійснюється тільки в грошовому (вартісному) вираженні  на підставі первинних документів. До останніх відносяться акти приймання-передачі, платіжні документи, ліцензійні угоди, патенти та інші свідоцтва, що підтверджують факт придбання або створення нематеріальних активів;
• перевіряється відповідність нематеріальних активів вимогам, викладеним в П(С)БО 8;
• визначається можливість отримання в майбутньому економічних вигід від використання нематеріальних активів.

Проведення інвентаризації нематеріальних активів починається з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються  на рахунку 12 "Нематеріальні активи", саме до складу нематеріальних активів, після чого проводиться перевірка обґрунтованості їх оприбуткування, тобто наявності документів, на підставі яких оформлено придбані майнові права.

По всіх нематеріальних активах  перевіряється наявність розпорядчого документу підприємства про затвердження корисного терміну їх використання; повинна бути встановлена наявність на підприємстві документів з детальним описом кожного нематеріального активу та порядку його використання.

Програмні продукти перевіряються  за їх наявністю на відповідних носіях та експлуатаційною пробою.

В інвентаризаційному описі обов'язково повинно бути зазначено:

• інвентарний номер об'єкта нематеріального активу;
• його назву та стислу характеристику;
• місце знаходження (експлуатації), тобто назву структурної одиниці підприємства, де використовується даний інвентарний об'єкт;
• первісну вартість і суму нарахованого зносу;
• строк корисного використання.

При перевірки нематеріальних активів  за фактом особливу увагу приділяють попереднім матеріалам інвентаризації, актам інвентаризації орендованих  нематеріальних активів. Якщо картина виявляється нечіткою та заплутаною, то провадять вибіркову інвентаризацію під наглядом аудитора. Розбіжності в документальному оформленні наявності та руху нематеріальних активів виявляють зіставленням сум, що наведені в аналітичних та синтетичних документах обліку нематеріальних активів (Типові форми № НА-1, № НА-2, № НА-4, Журнал 4 Відомість 4.3, Журнал 5 розділ 1).

Після вивчення фактичної наявності  нематеріальних активів аудитор  розпочинає документальну перевірку.

Перевірка правильності віднесення активів  підприємства до нематеріальних активів. Перевіряються – достатність умов визнання об’єктів нематеріальними активами.

Перевірка достовірності визначення строку корисної експлуатації нематеріальних активів. Перевіряється наявність в Наказі про облікову політику підприємства інформації про строк корисної експлуатації нематеріальних активів, який згідно з вимогами П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» не повинен перевищувати 20-ти років.

Перевірка правильності оприбуткування нематеріальних активів,  порівнюючи даних обліку з даними первинних  документів.

Для цього аудитору  необхідно  з’ясувати:

• Шляхи находження нематеріальних активів на підприємство
• Наявність комісії по прийняттю та оприбуткуванню активів
• Відповідні договори купівлі-продажу
• Чи вірно зазначена первісна вартість в актах приймання-передачі
• Призначення матеріально-відповідальних осіб та укладання з ними дог<span class="No_0020Spacing__Char" st