Аудит на прикладі ТзОВ «Українська сірникова фабрика»

Для оцінки ризику та наявності помилок  у фінансовій звітності було складено опитувальний листок (анкету) з внутрішнього контролю касових операцій ТзОВ «Українська сірникова фабрика» (див. табл.2.2.1.).

 

 

 

 

 

Замовник  ТзОВ «Українська сірникова фабрика»	Аудиторська фірма «Фактор-Аудит»
Період  перевірки 01.01.2011-31.12.2011	Аудитор(асистент)Саванчук Б.М.
Номер (шифр документа) 2

Таблиця 2.2.1.

Опитувальний  листок (анкета) з внутрішнього контролю касових операцій ТзОВ «Українська  сірникова фабрика»

№	Питання (основні процедури  контролю)	Наявність так(ні)	Результати аудиту
1	2	3	4
1.	Чи обладнана каса підприємства належним чином для захисту від  проникнень, крадіжок чи зловживань?	Так	Так
2.	Чи проводиться щоденне незалежне  перерахування готівки в касі?	Так	Так
3.	Чи виникають у касирів надлишки або нестача при перерахуванні  щоденно готівки в касі?	Так	Так
4.	Чи встановлено для касирів  заборону використання підзвітних сум  для власних потреб?	Так	Так
5.	В разі передачі готівки від одного касира до іншого, чи підтверджується  такий факт актом прийому-передачі за підписами обох касирів?	Так	Так
6.	Чи проводиться несподіване  контрольне перерахування готівки в касі внутрішніми аудиторами або іншими уповноваженими особами?	Ні	Ні
7.	Чи залучаються  касири до роботи в інших відділах?	Ні	Ні
8.	Чи існують дублікати ключів від сейфів касирів?	Так	Так
9.	Чи існують системи для контролю надання доступу до дублікатів ключів від сейфів?	Так	Так
10.	Чи перевищується ліміт залишку  готівки в касі крім днів виплати  зарплати?	Так	Так

Отже, за підсумками опитувального листка можна  зробити висновок про те, що ризик  наявності помилок на ТзОВ «Українська  сірникова фабрика» низький, тобто  помилок у фінансовій звітності  та документах практично не буде.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. МЕТОДИКА АУДИТУ

Метод аудиту – це спосіб дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження наданої ним фінансової інформації. Методикою аудиту є послідовність і порядок застосування прийомів (методів) аудиту з метою встановлення об'єктивної істини про аудовану інформацію та доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Аудиторські процедури – це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудиторська перевірка формується у послідовності від загального до конкретного або від конкретного до загального. Найчастіше застосовується підхід від загального до детального (конкретного). Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своєї роботи залежно від особливостей діяльності клієнта й умов договору.

 

 

 

3.1. Методика аудиту відрахувань  з ЄСВ

Єдиний внесок на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Ніхто, крім держави, не може законодавче  захистити життя людей від  можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль механізми такого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти.

Соціальне страхування є однією із організаційно-правових форм соціального  забезпечення, визначеною категорією в якому є соціальні ризики й вимога їх обов’язкового й добровільного  страхування.

Соціальне страхування – це встановлена державою система права щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати ЄСВ роботодавцями та найманими працівниками.

Можна виділити такі основні елементи соціального страхування:

• соціальне страхування, що фінансується за рахунок внесків, які зазвичай солідарно сплачують роботодавці та працівники, за можливої участі держави у формі внесків або дотацій за рахунок загальних податків;
• обов’язкова участь працівників із деякими винятками; внески акумулюються у спеціальних фондах за рахунок яких виплачується пенсія та допомога;
• надлишок коштів у фонді, які невикористані для виплати пенсій або допомоги, інвестуються для отримання додаткового доходу; особисте право на пенсію чи допомогу гарантується наявним обліком внесків без застосування процедури перевірки доходів або нужденності;
• розмір внеску чи виплати часто залежить від того, який заробіток має (або мала) застрахована особа.

Облік та збір єдиного  внеску здійснюється за принципами:

1. законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
2. обов’язковості сплати;
3. законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
4. прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;
5. захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
6. державного погляду за збором і веденням обліку єдиного внеску;
7. відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Розмір єдиного внеску для категорій  платників та пропозиції його розподілу  за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам.

Розмір ЄСВ встановлюється щорічно  Верховною Радою України у  відсотках відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Порядок віднесення до класів професійного ризику виробництва з урахуванням  виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності  поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (в тому числі основний) здійснюється відповідно до постанови правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.10 №30.

Основними завданнями, що ставляться під час проведення аудиту єдиного  внеску є підтвердження правильності, своєчасності та повноти нарахування і перерахування податків, правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності та відповідності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні. Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об'єктом. На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність бухгалтерської звітності. Для того щоб отримати узагальнений матеріал, який би характеризував правильність ведення бухгалтерського обліку й достовірність бухгалтерської звітності, аудитор під час проведення аудиторської перевірки відповідно до програми збирає за об'єктом необхідні докази.

Аудит розрахунків за єдиним внеском  являється частиною аудиту розрахунків  з оплати праці.

Аудитору, перед проведенням аудиту розрахунків із єдиного внеску, передусім  необхідно встановити, чи зареєстроване  підприємство як платник страхових  внесків за місцем свого знаходження.

Аудит розрахунків з єдиного  внеску може бути повністю відокремлений  в самостійний етап аудиторської перевірки підприємства. При його проведенні аудитор вирішує два завдання:

Підтвердити правильність розрахунків  по утриманню на нарахуванню єдиного  внеску, що передбачає перевірку правильності:

• визначення бази оподаткування, ставок та розрахунку сум податків;
• застосування пільг у розрізі різних видів податків (за наявності пільг) або можливості застосування пільг (за умови їх відсутності на підприємстві).

Незалежно від організації робіт  у процесі аудиту єдиного внеску потрібно виконати такі аудиторські процедури:

1. ознайомитися з усіма податками, платниками яких є підприємство;
2. ознайомитися з актами за результатами перевірок контролюючих органів та перепискою підприємства з ними;
3. ознайомитися з розрахунками податків і перевірити відповідність усіх сум, наведених у них, даних бухгалтерського та податкового обліку;
4. перевірити повноту та правильність визначення нарахування та утримання єдиного внеску;
5. перевірити обґрунтованість застосування пільг;
6. оцінити правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку єдиного соціального внеску, відповідність його організації вимогам законодавства;
7. перевірити своєчасність надання податкової звітності та сплати єдиного внеску у повному обсязі;
8. перевірити правильність самостійного виправлення помилок, допущених при обчисленні та сплаті податків у минулих звітних періодах.

Аудит відрахувань на єдиний соціальний внесок може проводитись за такими етапами:

• Аудит постановки колективно-договірного регулювання заробітної плати;
• Аудит організації обліку розрахунків з оплати праці та відрахувань на соціальне страхування;
• Аудит обліку особового складу;
• Аудит обліку використання робочого часу та виконаної роботи (виробітку);
• Аудит нарахування заробітної плати та інших виплат;
• Аудит утримань єдиного внеску із заробітної плати;
• Аудит нарахування єдиного соціального внеску.

На першому етапі аудитор перевіряє наявність внутрішнього положення про оплату праці, колективного договору, трудових договорів (контрактів), вивчає порядок їх укладання та відповідність їх змісту і положень чинним нормативним документам з питань трудового законодавства.

На другому етапі встановлюють, як організовано облік розрахунків з оплати праці та відрахувань на єдиний внесок. При цьому вивчають склад і кваліфікацію працівників бухгалтерії, які займаються цією обліковою роботою, забезпеченість відповідними документами, наявність і кваліфікацію головного фахівця, який здійснює контроль за кадровою роботою, наявність та доцільні межі комп’ютеризації певної ділянки облікової роботи. Перевіряють наявність наказу про облікову політику на підприємстві та зміст його статей, які стосуються оплати праці.

На третьому етапі ознайомлюються з постановкою кадрового документообороту на підприємстві та додержання законодавчих норм, гарантій та діючого порядку з приймання, звільнення та переведення на іншу роботу працівників підприємства. Як аудиторські докази на цьому етапі використовують організаційні документи з кадрового діловодства та трудових відносин на підприємстві (структура й штатна чисельність, штатний розпис, правила внутрішнього положення й положення про кадрову службу) та розпорядчі накази по особовому складу.

Четвертий етап включає в себе перевірку порядку ведення первинних документів з обліку робочого часу:

П-12 та П-13 «Табель обліку використання робочого часу та розрахунків заробітної плати»;

П-14 «Табель обліку використання робочого часу (працівників з твердим місячним окладом)»;

П-15 «Список осіб, які працюють в  надурочний час»;

П-16 «Листок обліку простоїв».

При цьому вивчають також додержання законодавчих норм тривалості робочого часу.