Аудит балансу

Аудитору доцільно проаналізувати вплив обраного підприємством методу (методів) на прибуток.

 

 

2.5. Перевірка статті Балансу «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги»

 

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та можна достовірно визначити її суму.

Якщо у складі дебіторської заборгованості є заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, то на суму заборгованості підприємством створюється резерв сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку Балансу (і визнається активом) за чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Тобто, щоб визначити чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, необхідно визначити величину резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних  боргів повинна визначатись підприємством за такими методами:

1. на основі класифікації дебіторської заборгованості;
2. виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;
3. за питомою вагою безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату Балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату Балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Під час перевірки слід брати до уваги, що частина довгострокової дебіторської заборгованості, яку потрібно погасити протягом дванадцяти місяців із дати Балансу, відображається на ту саму дату у складі поточної дебіторської заборгованості.

Основне завдання аудитора - підтвердження реальності дебіторської заборгованості і правильне відображення її в бухгалтерському обліку.

Перевірка здійснюється на підставі документів, що підтверджують проведення інвентаризації зобов'язань за звітний період, та аналізу правильності створення резерву сумнівних боргів.

 

 

2.6. Перевірка розділу Балансу «Власний капітал»

У статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Перевіряючи цю статтю, особливу увагу  слід звернути на:

• відповідність порядку формування статутного капіталу та змін до 
  нього вимогам Закону України «Про господарські товариства» та Положення 
  про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціо 
  нерного товариства, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних 
  паперів та фондового ринку від 16 жовтня 2000 року № 158;
• наповнення заявленого статутного капіталу;
• наявність та порядок оцінки внесків до статутного капіталу згідно 
  з засновницькими документами;
• склад і структуру статутного капіталу (кількість і вид акцій, їх номінальна 
  вартість);
• додержання правил та вимог додаткового випуску акцій згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу».

Необхідно перевірити також  підстави створення, фактичну наявність і цільове використання резервного капіталу.

Контроль за правильністю відображення в обліку операцій із власними акціями повинен охопити:

а) викуп акцій;

б) продаж акцій;

в) анулювання акцій;

г) переоцінку акцій.

Окремого контролю потребує правомірність нарахування і  виплати дивідендів, а також правильність їх відображення в бухгалтерському обліку.

 

 

2.7. Перевірка статті Балансу «Довгострокові та поточні зобов'язання»

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як передбачають, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування в  бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20.

Відповідно до пункту 5 вказаного Положення зобов'язання визнається, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

• довгострокові;
• поточні;
• забезпечення;
• доходи майбутніх періодів.

До  довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;

• інші довгострокові зобов'язання. Поточні зобов'язання охоплюють:

• короткострокові кредити банків;
• поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
• короткострокові векселі видані;
• кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
• поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за внутрішніми розрахунками;
• інші поточні зобов'язання.

Під час аудиторської перевірки  слід звернути увагу на правильність відображення вказаних зобов'язань на дату Балансу.

Так, довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у Балансі за їх теперішньою вартістю, а поточні зобов'язання - за сумою погашення.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як передбачають, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Аналізу підлягає також непогашена заборгованість за кредитами банків.

Відповідно до пункту 12 Порядку  подання фінансової звітності затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України  від 28 лютого 2000 року № 419, перед складанням річної фінансової звітності необхідно провести інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства, тому аудитор зобов'язаний перевірити надані йому матеріали проведеної інвентаризації.