Аудит балансу

Результати  зіставлення показників балансу  і Головної книги в разі виявлення  розбіжностей записують до робочого документа аудитора. Якщо в результаті зіставлення даних Головної книги та регістрів синтетичного обліку розбіжностей не встановлено, аудитору необхідно скласти довідку про результати проведеного дослідження.

Видатний американський вчений і практик Роберт Монтгомері писав, що факти відображені у фінансових звітах, є предметом аудиторської перевірки. Виходячи з цього обов'язком аудитора є формування думки про стан фінансової звітності в цілому та окремим її показникам і відображення результатів аудиту в своїх робочих документах.

На третьому етапі аудиторської перевірки фінансової звітності є проведення незалежної експертизи для встановлення її реальності, достовірності, своєчасності і єдності методичних звітних показників.

Аудит фінансової звітності суб'єктів  підприємницької діяльності встановлюється відповідно її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо, Закону України «Про аудиторську діяльність».

При перевірці правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основних засобів включають два основних моменти:   

1. необхідність впевнення у тому, що відповідні активи підприємства, віднесені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;
2. впевненість доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта, тобто:

• поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;

• вибір методу амортизації об'єктів основних засобів та нематеріальних активів.

Аудитору слід перевірити, чи не було протягом попереднього і звітного періоду  змін у методології обліку основних засобів та нематеріальних активів, та правильність обліку придбання, зносу і вибуття цих об'єктів обліку.

Наявність основних засобів перевіряється  на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Правильність нарахування зносу  перевіряється вибірково шляхом складання розрахунку за квартали поточного року.

На наступному етапі перевірці  підлягає правильність відображення в балансі фінансових інвестицій.

До фінансових інвестицій належать інвестиції підприємства, державні цінні  папери (облігації та інші боргові  зобов'язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств а  також надання іншим підприємствам позик.

У балансі їх відображають за статтями «Довгострокові фінансові інвестиції» і «Поточні фінансові інвестиції».

При аудиті правильності відображення в балансі фінансових вкладень перевіряють  наявність цінних паперів, їх вартості та відповідність усіх реквізитів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.

Перевіркою з'ясовується відповідність  фактичної наявності виробничих запасів, а також запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і готової продукції згідно обліковим даним. При цьому аудитору потрібно звернутися до даних річної інвентаризації та вибрати групи запасів, щодо яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінних чи дефіцитних) в місцях зберігання, та визначити групи для вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матеріальних цінностей на складах, відповідність місць зберігання умовам окремих видів запасів, наявність договорів із матеріально відповідальними особами. Після цього потрібно перевірити оцінку та рух запасів.

На наступному етапі аудитору слід перевірити правильність відображення в балансі незавершеного виробництва.

По статті «Незавершене виробництво» в балансі  повинні відображатися залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво». При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватися Методологією відображення господарських операцій та оцінки майна, обраних клієнтом та їх закріплення наказом про облікову політику на підприємстві.

По незавершеному виробництву  також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні його залишки даним, вказаним у балансі. Для цього, по-перше, потрібно впевнитися, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного виробництва та що ці залишки правильно оцінені.

Велике значення має аудит реальності оцінки залишків незавершеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунтування розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати. Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеного виробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного рахунка собівартості виготовленої продукції. Наведені дані про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку виробничих витрат за окремими видами (однорідними групами) продукції, статтями витрат і калькуляційними групами матеріалів.

Аудиторська перевірка правильності відображення в балансі готової продукції ведеться в такій послідовності:

• по балансі статті «Готова продукція» відображають залишки готових виробів, які знаходяться на складі та обліковуються на рахунку 26 «Готова продукція». При перевірці необхідно впевнитися, що продукція, яка обліковується на рахунку 26 «Готова продукція», повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад;
• залежно від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в обліку оцінюють за фактичною собівартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і визначають відхилення фактичної собівартості від облікових цін на окремому аналітичному рахунку та за іншими методами оцінки; для доведення її оцінки в балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються до залишків продукції. При аудиті правильності відображення в балансі готівкових коштів не слід обмежуватися лише порівнянням їх залишків у Головній книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в обслуговуючому банку аудитору слід взяти підтвердження цих залишків, по касі — залишки звірити з даними інвентаризації. Необхідно провести хоча б одну вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій на поточному рахунку (не менш як 3-4 місяці) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних документів. Це дасть змогу також зробити певні висновки щодо правильності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві й визначити коло тих операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно приділити особливу увагу. При перевірці залишку по статті «Готівкові кошти в національній валюті» аудиторам потрібно звернути увагу на рахунок 33 «Інші кошти» та впевнитись в наявності готівкових документів, встановити, для яких потреб призначені квитки, путівки та інші документи, визначити, за рахунок яких коштів вони були оплачені.

Аудитору слід пам'ятати, що перед  складанням бухгалтерського балансу  проходить переоцінка всіх готівкових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземних валютах.

При проведенні аудиту залишків по рахунках поточних зобов'язань слід звернути увагу на заборгованість підприємств із депонованої заробітної плати, встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності її отримання.

По статтях зобов'язання по розрахунках  із бюджетом відображається сума заборгованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені залишками у відповідних податкових документах і перевірені аудитором.

Аудитору необхідно перевірити результати взаємної звірки розрахунків із різними кредиторами. При перевірці правильності відображення в балансі власного капіталу аудиторуслід знати, що власний капітал складається зі статутного капіталу (рахунок 40), пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного капіталу та іншого додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), неоплаченого капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45). Статутний капітал являє собою об'єднання вкладів власників підприємств (учасників, засновників) у його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому передусім перевіряється аудитором відповідність розміру статутного капіталу підприємства, відображеного по статті «Статутний капітал» в пасиві балансу, даним статутних документів. Протягом звітного року розмір статутного капіталу в акціонерних товариствах має залишатися незмінним, а збільшення чи зменшення його може бути проведено лише за результатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до засновницьких документів.

Аудитору  слід пам'ятати, що статутний капітал  акціонерного товариства може бути збільшений шляхом випуску нових акцій, чи збільшення номінальної вартості раніше випущених  акцій, а також шляхом приєднання до статутного капіталу частки нерозподіленого прибутку. Зменшення статутного капіталу проводиться у випадках анулювання частини акцій чи зменшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття збитків підприємства заборонений.

Важливою якісною характеристикою  інформації звітності є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так, за даними численних публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених у тіньовому секторі економіки, становить від 40 до 55 % за оцінку різних фахівців.

Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитору необхідно  виявляти нереальну дебіторську  заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на аудиті позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб.

Наступним етапом аудиту є встановлення несвоєчасно погашеної кредиторської заборгованості (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками.

Основними напрямками аудиторської перевірки  є:

• визначення зовнішніх обставин, пов'язаних із діяльністю підприємства, при яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності та є виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;
• встановлення фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;
• виявлення способів приховування готівкових коштів та невідповідності реальних даних фінансових результатів, відображених у фінансовій та податковій звітності;
• визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій та податковій звітності;
• визначення заходів які можуть сприяти більш достовірному відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій звітності.

Отже  аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах жорстокої конкурентної боротьби.

За результатами перевірки складається аудиторський висновок. Складання аудиторського висновку проводиться згідно Міжнародного стандарту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність».

Аудиторський висновок має вміщувати  відомості про достовірність або недостовірність даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського обліку, економічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності. Крім того, у висновку аудитора підкреслюється, що достовірність фінансової звітності повинна підтверджуватися документами, які стосуються первинного фінансового обліку; грошовими документами; наявності готівки; цінних паперів; товарно-матеріальних цінностей; необоротних активів (основних фондів) тощо.

Наприкінці висновку аудитор наголошує  на позитивних і негативних сторонах діяльності підприємства, вказує на виявлені недоліки та порушення, викладає рекомендації щодо їх усунення та поліпшення фінансового стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АУДИТ ФОРМИ № 1 ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ «БАЛАНС»

 

Засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.