Аудит балансу

Відповідно до статті 11 названого Закону, фінансова  звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визначених такими відповідно до чинного законодавства) повинна містити:

1. Баланс;
2. Звіт про фінансові результати;
3. Звіт про рух грошових коштів;
4. Звіт про власний капітал;
5. Примітки до звітів.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі:

1. Балансу;
2. Звіту про фінансові результати.

Фінансова звітність подається  органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики; щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних із державного бюджету, - органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних із місцевих бюджетів, фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

Комерційні банки подають  фінансову звітність також Національному банку України.

Терміни подання фінансової звітності визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» від 28 лютого 2000 року № 419 (далі - Постанова № 419).

Відповідно до Постанови  № 419, датою подання фінансової звітності  для підприємств уважається день фактичного її передання за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Річна фінансова звітність (окрім зведеної та консолідованої) подається не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Річний звіт про використання бюджетних  асигнувань подається підприємствами не пізніше 22 січня наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають  річну зведену фінансову звітність про виконання кошторисів доходів і видатків розпорядниками бюджетних коштів Державному казначейству та Рахунковій палаті щорічно не пізніше 1 березня наступного за звітним року.

Органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності, подають зведену фінансову звітність не пізніше 25 лютого наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають  зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності, Міністерству економіки і Міністерству фінансів не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї звітності повідомляє Міністерство фінансів.

Укоопспілка подає Міністерству фінансів та Міністерству економіки  зведену фінансову звітність щодо споживчих товариств, їх спілок та всіх утворених ними підприємств не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Об'єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, подають  власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами, не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Органи місцевого  самоврядування подають зведену  фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комунальної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у комунальній власності, відповідним місцевим органам виконавчої влади не пізніше 10 березня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї звітності повідомляють місцеві органи виконавчої влади.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Звітним періодом для складання фінансової звітності  є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком із початку звітного року в складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу, року.

Перший звітний  період новоствореного підприємства може становити менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період із початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію.

Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Порядок складання фінансової звітності  регламентують такі документи:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ.
2. Порядок подання фінансової звітності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419.
3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Сукупність принципів, методів  і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, є обліковою політикою, яку підприємство визначає самостійно. Виходячи із такого принципу підготовки фінансової звітності як послідовність, застосування підприємством обраної облікової політики має мати постійний характер, а зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і додатково розкрита у фінансовій звітності.

Вимоги до складання фінансової звітності наведено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 (далі - наказ № 87).

Зміст і форма Балансу  та загальні вимоги до розкриття його статей визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом № 87.

У Балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал  підприємства.

Активи - це ресурси, контрольовані  підприємством унаслідок минулих  подій, використання яких, як передбачають, сприятиме надходженню економічних  вигід у майбутньому.

Аналізуючи статті активу Балансу, аудитор насамперед перевіряє, чи відповідає об'єкт бухгалтерського  обліку наведеному вище визначенню активу.

Можна назвати основні умови, за яких об'єкт обліку визнається активом:

• по-перше, підприємство отримало його за наслідками минулих подій;
• по-друге, отримані ресурси повинні давати в майбутньому економічні вигоди;

• по-третє активи повинні контролюватися підприємством. 
  

 

2.1. Перевірка статті Балансу «Нематеріальні активи»

Методологічні засади формування у  бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи (НМА) визначаються в Положенні (стандарті) бухгалтерського  обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженому  наказом Міністерства фінансів України  від 18 жовтня 1999 року № 242.

За наведеним у Положенні  визначенням, «нематеріальний актив немонетарный актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам» .

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:

• права користування природними ресурсами;
• права користування майном; 

• права на знаки для товарів і послуг;
• права на об'єкти промислової власності;
• авторські та суміжні з ними права;
• незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
• інші нематеріальні активи.

Аналізуючи дані статті Балансу  «Нематеріальні активи», насамперед слід звернути увагу на відповідність  наведених у Балансі активів  визначенню «нематеріальний актив» і правильність їх розподілу за відповідними групами.

Оскільки первинна вартість придбаного нематеріального активу складається  з ціни придбання (крім отриманих  торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших  витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до придатного для використання стану, аудитору необхідно  звернути увагу на правильність визначення такої вартості. Зокрема, врахувати те, що витрати на сплату відсотків за кредит не входять до первинної вартості нематеріальних активів, придбаних повністю або частково за рахунок кредиту банків, а належать до витрат звітного періоду.

Перевіряючи проведення переоцінки НМА, аудитор фіксує дотримання підприємством  таких вимог:

• за справедливою вартістю може здійснюватись переоцінка лише тих НМА, щодо яких існує активний ринок;
• у разі переоцінки окремого об'єкта слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої він належить;
• переоцінені об'єкти групи нематеріальних активів підлягають щорічній переоцінці.
• Слід з'ясувати, чи враховано під час визначення терміну корисного використання об'єкта нематеріальних активів:
• терміни корисного використання подібних активів;
• амортизацію, що передбачається;
• правові або інші обмеження щодо термінів його використання та інші фактори.

Аналізують  доцільність обраного підприємством  методу амортизації нематеріального  активу, виходячи з умов отримання  майбутніх економічних вигід.

 

 

 

 

2. 2. Перевірка статті Балансу «Основні засоби»

У складі основних засобів (03) підлягає відображенню вартість власних та отриманих  на умовах фінансового лізингу об'єктів 03, орендованих цілісних майнових комплексів, а також вартість інших матеріальних необоротних активів.

Відповідно до вимог  Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, «основні засоби -матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» .

Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби необхідно  поділити на такі групи:

• земельні ділянки;
• капітальні витрати на поліпшення земель;
• будинки, споруди та передавальні пристрої;
• машини та обладнання;
• транспортні засоби;
• інструменти, прилади, інвентар (меблі);
• робоча і продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• інші основні засоби;
• інші необоротні матеріальні активи.

До  інших необоротних матеріальних активів належать:

• бібліотечні фонди;
• малоцінні необоротні матеріальні активи;
• тимчасові (нетитульні) споруди;
• природні ресурси;
• інвентарна тара;
• предмети прокату;
• інші необоротні матеріальні активи.

Потрібно перевірити відповідність  аналітичного та синтетичного обліку 03 та правильність розподілу основних засобів на відповідні групи.

Аудитор також перевіряє  правильність формування первинної  вартості об'єкта основних засобів, що повинна складатися з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за 
  виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрати зі страхування ризиків доставляння основних засобів;
• витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, придатного для використання із запланованою метою.