Аудит балансу

• зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства;
• виявляти причини різниці між грошовими надходженнями та видатками;
• аналізувати грошові та негроїдові кошти.

Форма № 4 «Звіт про власний капітал». Власний капітал — це частина  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов'язань. Тому власний капітал підприємства (К) визначається як різниця між вартістю його майна (А) і борговими зобов'яза-ностями (3):

К = А-3      (1.1)

Примітки до фінансових звітів містять  сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і  обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідним П (С) БО. Усі компоненти фінансової звітності взаємопов'язані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Баланс відображає фінансовий стан підприємства на певну дату, а «Звіт про рух грошових коштів» пояснює зміни в одному з важливих компонентів балансу — грошових коштів та їх еквівалентів, які відбулися між датами балансу.

У свою чергу, «Звіт про фінансові  результати» показує результати діяльності підприємства на певний період, а «Звіт про рух грошових коштів» характеризує вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну інформацію, а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати у комплексі.

1.2. Порядок оцінювання фінансової звітності підприємства

Однією  з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності  підприємства. При цьому аудитор  керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. № 996-X1V та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.01.00 р. №15, від 24.02.00р. №37, від 14.06.00р. №131, від 30.11.00р. №304, від 18.12.01р. №583:

• П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; П (С) БО 2 «Баланс»;

• П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати»;

• П (С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;
• П (С) БО 5 «Звіт про власний капітал»;
• П (С) БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

На першому етапі аудиту, керуючись  нормативними актами, аудитору необхідно перевірити правильність оцінки статей балансу та фінансової звітності.

Насамперед потрібно оцінити використання необоротних активів, зокрема основних засобів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригаційні, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання.

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних паперів, облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину таких витрат і їх фінансування аудитору слід перевірити за даними рахунків 102 «Капітальні витрати на поліпшення землі», 50 «Довгострокові позики», 501 «Довгострокові кредити банків», 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди» тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі та у інших формах фінансової звітності.

Використання нематеріальних активів  аудитор перевіряє за даними рахунка 12 «Нематеріальні активи».

На другому етапі аудитор  повинен з'ясувати, як використовуються підприємством права користування природними ресурсами, авторські та суміжні з ними права.

Наступним етапом є перевірка оцінки запасів. Запаси, зокрема сировину і  матеріали, паливо, запасні частини  відображають в обліку за фактичною собівартістю. Якщо на підприємствах для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на рахунку 203 «Паливо», що повинен перевірити аудитор при проведенні аудиту.

Розрахунки  з дебіторами і кредиторами, постачальниками  і покупцями у балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах попередньо звірених і відображених відповідними актами звірок. Аудитору слід перевірити їх достовірність за даними рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 374 «Розрахунки за претензіями» тощо.

Аудитору потрібно ретельно перевірити суму чистого прибутку (збитку) від  реалізації продукції (робіт, послуг), товарів, що визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу, собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, податку на прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних витрат та податку з надзвичайного прибутку.

При проведенні аудиту необхідно з'ясувати  правильність відображення прибутку (збитку) у балансі й звіті про фінансові результати.

З цією метою усі статті балансу  мають бути підтверджені матеріалами інвентаризації, що проводиться щороку станом на 1 жовтня звітного періоду.

На третьому етапі аудитор перевіряє  правильність оформлення матеріалів інвентаризації та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку й у звітності.

За результатами такої перевірки  аудитору слід зробити висновки про достовірність балансу, реальність статей інших форм фінансової звітності.

Перевіряючи звітність, аудитору потрібно визначити повноту і взаємозв'язок між даними балансу та фінансової звітності. Якщо є відхилення між  даними звітних форм фінансової звітності, керівництво підприємства вносить відповідні корективи.

Переконавшись у правильності і  достовірності фінансової звітності, аудитору необхідно підтвердити правильність її складання.

Фінансові звіти вміщують статті, склад і зміст яких визначаються відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. До річного бухгалтерського звіту обов'язково додається пояснювальна записка (примітки), в якій викладаються основні фактори, що вплинули у звітному році на підсумки діяльності підприємства, де крім фінансового стану висвітлюється перспектива розвитку підприємства. Звіт про фінансові результати показує результати фінансово-господарської діяльності за період з початку звітного року.

Бухгалтерська фінансова звітність  є єдиною. Звіти підприємств і  організацій усіх галузей господарювання складаються за єдиними критеріями. Галузеві особливості відображають у статистичній звітності. Після перевірки законності оцінки фінансової звітності підприємства необхідно визначити вплив на фінансові результати виявлених аудитором відхилень.

1.3. Формальна та аналітична перевірка фінансової звітності             на підприємстві

Проблеми  розвитку аудиту та його удосконалення  в Україні зумовлюються впливом багатьох факторів: нещодавнім виникненням аудиту в Україні, недосконалістю вітчизняного законодавства; недостатнім практичним досвідом; відсутністю систематизованих досконалих методик аудиторських перевірок і неналежним розумінням функцій і завдань аудитора тощо. У зв'язку з цим існує багато аспектів аудиторської перевірки, яких аудитори не знають чи не беруть до уваги. Тому Положення (стандарти) бухгалтерського обліку покликані максимально роз'яснити особливості ведення обліку і складання звітності українськими підприємствами.

Аудиторська перевірка проводиться  у відповідній послідовності. Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостей діяльності клієнта й умов укладеного договору. Після з'ясування установчих та інших загальних документів аудитор переходить до перевірки показників фінансової звітності підприємства.

Перевірка фінансової звітності  проводиться в такій послідовності:

• формальна перевірка;
• аналітична перевірка;
• перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності. Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.

Під час загального огляду звітних  форм аудитор звертає увагу на заповнення їх адресної частини. Вид  діяльності підприємства (реквізит «Галузь») повинен відповідати його видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензування даного виду діяльності обов'язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Слід пам'ятати, що запис у засновницьких документах про те, що підприємство може займатися «...іншими видами діяльності, не забороненими законодавством...» не дає підстав підприємству, створеному, наприклад, для виробництва промислових товарів, займатися операціями з цінними паперами. Визначення виду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства з основної та іншої діяльності.

Після проведення формальної перевірки за формою аудитор  переходить до аналітичної перевірки показників звітності — їх оцінки за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності. На першому етапі аудитору слід перевірити відповідність вказаного в балансі розміру статутного капіталу даним засновницьких документів. Аудитор, вивчаючи звітність, повинен визначити ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, це при можливості шахрайства чи наявності помилок в обліку і звітності, що є для даного клієнта най-вірогіднішим. Залежно від цього аудитор може виділити ті операції та активи, які необхідно перевіряти більш ретельно, і ті, де можна довіритись інформації клієнта.

Далі необхідно перевірити зіставлення  і взаємозв'язок показників, відображених у різних формах бухгалтерської звітності, у зведених реєстрах обліку та зведених документах.

Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, в порівнянні з середніми показниками у галузі.

Основні показники, які залежно  від мети аудиту повинні перевірятися аудитором (що буде розглянуто у наступному параграфі), це показники платоспроможності, фінансової стійкості, автономії, маневреності оборотних засобів, фінансування, кредитоспроможності, ліквідності й інші. З метою проведення такої аудиторської перевірки рекомендується складання порівняльного аналітичного балансу, до якого входять основні агреговані показники бухгалтерського балансу. Порівняльний аналітичний баланс дає змогу спростити роботу з проведення аудиту основних фінансових показників підприємства.

На другому етапі аудиторської перевірки починається загальний огляд звітних форм клієнта, їх складу та структури. До етапів перевірки фінансової звітності відносяться:

• перевірка правильності заповнення адресної частини;
• визначення виду діяльності підприємства (необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства за основною та іншою діяльністю);
• аудит правильності заповнення звітності за формою: наявність усіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень;
• логічна перевірка показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з най інформаційнішим ризиком, тобто, де найвірогідніша можливість прояву шахрайства чи помилок в обліку і звітності;
• залежно від цього визначають ті операції і активи, які повинні бути перевірені ретельніше, і ті, де є можливість довіритись інформації клієнта;
• рахункова перевірка, яка проводиться зіставленням і перевіркою взаємозв'язаних показників, відображених у різноманітних формах бухгалтерської звітності;
• аудиторська перевірка показників форм фінансової звітності;
• встановлення суттєвості виявлених відхилень у показниках фінансової звітності.

Аудит правильності складання балансу базується  на таких основних моментах:

• дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути надані відповідні пояснення;
• дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обгрунтовані результатами інвентаризації;
• суми статей балансу за розрахунками із фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;
• дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги чи іншого аналогічного реєстру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;
• дані балансів на початок і кінець року мають бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і підсумкового балансів повинні бути пояснені.