Знайомство з центром Києва

Розробка  нової екскурсії проходить в  такі етапи:

              ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ Й ЗАВДАНЬ ЕКСКУРСІЇ

      Робота  над будь-якою новою екскурсією починається  і чіткого визначення її мети. Це допомагає авторам екскурсії  більш організовано вести роботу надалі. Мета екскурсії — це те, задля чого показуються екскурсантам екскурсійні об'єкти (пам'ятники історії й культури та ін.)

     Завдання  екскурсії - досягти цілей шляхом розкриття її теми.

                                            ВИБІР ТЕМИ

     Вибір теми залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого створення певної тематики екскурсій. Кожна екскурсія повинна мати свою чітко визначену тему. Тема є стрижнем, що поєднує окремі об'єкти й підтеми екскурсії в єдине ціле. Після визначення теми обирають назву екскурсії.

           ВІДБІР ЛІТЕРАТУРИ Й СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЇ

     У ході розробки нової екскурсії складається  список книг, брошур, статей, опублікованих  у газетах і журналах, що розкривають  тему.  При великій кількості літературних джерел список може бути розділений на дві частини: «Основна література» і «Додаткова література».

           ВІДБІР І ВИВЧЕННЯ ЕКСКУРСІЙНИХ ОБ'ЄКТІВ

     Правильний  відбір об'єктів, їхня кількість, послідовність  показу безпосередньо впливають  на якість екскурсії.

   В якості екскурсійних об'єктів можуть виступати:

• пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями (наприклад, Поле Полтавської битви);
• будівлі й споруди, меморіальні пам'ятники, пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей, шедеври архітектури й містобудування, житлові й суспільні будівлі, будівлі культурного, культового призначення, фортифікаційні споруди та інші будівлі;
• природні об'єкти;
• експозиції музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок;
• пам'ятники археології — городища, древні стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дороги, святилища,  та ін.;
• пам'ятники мистецтва  — витвори  образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, скульптура й твори інших видів мистецтва.

   Правильний  відбір об'єктів забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу й глибоке розкриття теми. Розмаїтність об'єктів дасть можливість забезпечити правильне чергування вражень в екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при відвідуванні різних екскурсій одного екскурсійного підприємства.

   Якщо  неможливо виключити той або  інший об'єкт із передбачуваного  маршруту через його унікальність, які показуються в ряді екскурсій (оглядовій, історичній,архітектурній), то такий об'єкт повинен бути розкритий особливо. При його показі повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли відбиття в екскурсіях на інші теми. А при розповіді щораз повинен бути використаний інший, матеріал відповідній конкретній темі. Тому інтерес екскурсантів при їхньому повторному огляді в різних екскурсіях не знижується.

      Екскурсія не повинна бути перевантажена великою  кількістю об'єктів, тому що це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність  екскурсантів, а увага й інтерес  при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії становить 2-4 академічних години при цьому  екскурсанти з інтересом сприймають не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

     В екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури) так і декількох  груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будівлі, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована винятково на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Варто уникати одноманітності побудови зорового ряда. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут поряд з пам'ятниками й монументами не буде введений показ окремих об'єктів природи, визначних місць та ін.

                            Складання маршруту екскурсії

     Маршрут екскурсії представляє собою  найбільш зручний шлях проходження  екскурсійної групи, що сприяє розкриттю  теми. Він будується в залежності від найбільш правильної для даної екскурсії послідовності огляду об'єктів, наявності майданчиків для розташування групи, необхідності забезпечення безпеки екскурсантів. Одне із завдань маршруту - сприяти найбільш повному розкриттю теми.

     Основні вимоги, які повинні бути враховані  укладачами маршруту - організація показу об'єктів у логічній послідовності та забезпечення зорової основи для розкриття теми.

       Підготовка  контрольного тексту екскурсії

       Текст являє собою матеріал, необхідний для повного розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію. Текст покликаний забезпечити тематичну спрямованість розповіді екскурсовода, в ньому формулюється певна точка зору на факти та події, яким присвячена екскурсія, дається об'єктивна оцінка показуються об'єктів.

       Вимоги  до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідну кількість фактичного матеріалу, наявність інформації з  теми, повне розкриття теми, літературну мову.

        Контрольний текст є ретельно підібраним і вивіреним за джерелами матеріалом. На основі контрольного тексту можуть бути створені варіанти екскурсій на ту ж тему, в тому числі для дітей та дорослих, для розвитку груп трудящих.  
           З метою полегшення роботи зі створення таких варіантів у контрольний текст можуть бути включені матеріали, пов'язані з об'єктами, підтемами та основними питаннями, що не ввійшли в маршрут цієї екскурсії.

       Комплектування  «Портфеля екскурсовода» 

       «Портфель екскурсовода" - це комплект наочних  посібників для екскурсії, який повинен  доповнювати і відновлювати відсутні ланки зорового ряду. Це особливо важливо в тих випадках, коли об'єкти показу дійшли до нас у зміненому вигляді або не збереглися зовсім. Тоді фотографії, малюнки, креслення допоможуть відновити первісний вигляд об'єкту.

       У «портфель екскурсовода» включаються: фотографії людей, що мають відношення до теми екскурсії, репродукції картин, географічні карти, карто-схеми, на яких зображені, наприклад, військові події, зразки продукції промислових підприємств, гербарні листи, геологічні зразки, магнітофонні записи та іншої ілюстративний матеріал, який допомагає наситити екскурсію зоровими образами.

       Мій портфель я укомплектувала за такими критеріями: 

       -         необхідність наочних засобів

       -         пізнавальна цінність

       -         незвичність

       -         збережність

       Відповідно  до цих критеріїв до свого «портфелю  екскурсовода» я включила наступне:

       - фотокартки старих об’єктів парку, а саме;

       - фотокартки картин парку

       - фотокартки засновників парку;

       - відеозапис екскурсії по «Софіївці»

       Визначення  методичних прийомів проведення екскурсії

       Робота творчої групи на цьому етапі складається з декількох частин:  
- Відбору найбільш ефективних методичних прийомів для освітлення підтем, методичних прийомів, які рекомендуються в залежності від екскурсійної аудиторії; часу проведення екскурсії (зима, літо, осінь, весна), особливостей показу;

       - Визначення прийомів збереження  уваги екскурсантів та активізації  процесу сприйняття екскурсійного  матеріалу 

       - Вироблення рекомендацій щодо  використання виразних засобів  у мові екскурсовода 

       - Відбору правил техніки ведення  екскурсії

       Визначення  техніки ведення  екскурсії

       Техніка ведення екскурсії об'єднує всі організаційні питання екскурсійного процесу. На цьому етапі важливо сформулювати рекомендації: про використання пауз в екскурсії; про дотримання часу, відведеного на висвітлення підтем; організацію відповідей на питання екскурсантів; про техніку використання експонатів «портфеля» та інше. Не менш важливі вказівки про місце екскурсовода при показі об'єктів, керівництво самостійною роботою екскурсантів на маршруті, проведенні розповіді під час руху автобуса.

                 КОНТРОЛЬНИЙ ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇ

       Київ  вражає своєю багатоликістю: з одного боку – це велике сучасне місто, з іншого – кожна стара вулиця – це історія, що завмерла в часі і просторі. Тож, в цій екскурсії  можна ознайомитись з найвизначнішими  площами та вулицями міста.

       Першим  об’єктом є Маріїнський парк,де розташований Маріїнський палац. Маріїнський парк у Києві вважається одним із найстаріших парків столиці України. Разом з Хрещатим парком вони складають Паркове кільце Києва - один з найпопулярніших екскурсійних маршрутів. Своєю назвою Маріїнський парк зобов'язаний однойменному палацу, розташованому трохи далі. Маріїнський палац побудовано в 1750-1755 рр.. Він пережив багато катаклізмів, проте численні реконструкції зробили свою справу і, сьогодні ця історична споруда вважається державною резиденцією. Тут проходять урочисті події, починаючи нагородженням героїв, врученням грамот і закінчуючи зустрічами офіційних делегацій на вищому рівні.

       Історія Маріїнського парку налічує трохи  більше 130 років. Парк було розбито в 1874 році навпроти центрального входу  до палацу, на кошти дружини імператора Олександра II Марії Олександрівни. Наприкінці 19 століття Імператорський сквер, як тоді називався парк, нагадував Літній сад у Санкт-Петербурзі. Історія нинішнього Маріїнського парку тісно пов'язана з ім'ям ще однієї монаршої особи - вдови імператора Олександра ІІІ, Марії Федорівни, яка у 1915 році оселилася в Маріїнському палаці.

       Найромантичнішим  місцем Києва вважається міст закоханих - парковий міст, що сполучає Маріїнський  і Хрещатий парки. Закохані парочки  та молодята залишають тут на щастя  замочки, стрічки та серветки, зав'язані  на вузлик, на знак любові і надії  на те, що вони завжди будуть разом.

       Спорудженням  палацу керував видатний російський зодчий Іван Федорович Мічурін. Йому допомагали відомі архітектори М. Васильєв, П. Нейолов, Ф. Нейолов, М. Сальников та інші. Палацовий комплекс має строго симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус і одноповерхові бокові флігелі утворюють широке подвір'я. Архітектура палацу вирішена у стилі бароко: чітке планування, виразне компонування об`ємів, багата пластика фасадів, що проявилася в пишних формах коринфського ордера, рустуванні стін, розкреповці карнизів, ажурному парапеті і ліпленні наличників вікон. У фарбуванні палацу використані типові для російського бароко кольори: бірюзовий для стін, світло-жовтий для колон та карнизів, білий для ліплення і балюстрад. До Жовтневої революції палац був резиденцією царської родини. нтер`єри кожного приміщення Маріїнського палацу мають свій неповторний вигляд, створюваний цілим комплексом засобів художньої виразності, серед яких особлива роль належить колірному вирішенню. Колорит Білого та Бенкетного залів, Зеленої та Блакитної віталень побудований на домінуючій ролі одного кольору. Решта приміщень вирішена у складних і несподіваних поєднаннях кольорів. Один із залів — Зал бароко — реставратори відновили у характерних для інтер`єрів Растреллі формах.

       Сьогодні  ця історична споруда презентує  нашу країну в світі як державна резиденція. Її називають Президентським палацом. У ньому проходять урочисті державні події .

       Наступним об’єктом Площа Конституції Відома з середини XVIII століття. Сворена у зв’язку зі спорудженням Маріїнського палацу. До 1854 року тут знаходилися Присутні місця, проходили військові паради, навчання тощо. У 1847 році був закладений Маріїнський парк. У 1869 році отримала назву Дворцова. Виникла, як площа перед новоспорудженою будівлею ВР УРСР наприкінці 1930-х років і отримала назву Жовтнева площа, пізніше — площа Верховної Ради УРСР. З 1977 року — Радянська площа. Назва зникла з ужитку на початку 1990-х років, зокрема через перевпорядкування площі.