Знайомство з центром Києва

                                                            ВСТУП     

              В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.

             Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава проголошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

             Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентноспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні економічної рівноваги та історико-культурної спадщини.

              Екскурсійна справа - важливий розділ культурно-освітньої роботи серед населення. Екскурсійного справі - понад сто років, але найбільш інтенсивним було його розвиток в 70-е і 80-і роки цього століття. Про це свідчать: щорічна участь в екскурсіях півмільярда осіб; десятки тисяч екскурсійних тем; сімидесятитисячних армія екскурсоводів; тисячі організацій, активно провідних екскурсійну роботу; розвиток теорії і методики екскурсійної справи.

              Виникнення екскурсійної теорії - результат активної пізнавальної діяльності на місцях, узагальнення практики десятків тисяч екскурсоводів і методистів. Теорія постала перед нами як комплекс поглядів, уявлень та ідей, що лежать в основі сучасного екскурсійної справи. До кінця 70-х років визначилися три основні частини екскурсійної справи теорія, методика, практика Представляючи собою сукупність узагальнених положень, екскурсійна теорія створює передумови для появи нової науки - екскурсознавство, яке стало в один ряд з такими науками, як краєзнавство, музеєзнавство, клубоведеніе і книгознавство

             Основа екскурсоведення - екскурсійна теорія, яка визначає сутність екскурсії, формулює закономірності та особливості екскурсії (важливої форми навчання і виховання людини)

              Екскурсійна методика, будучи частиною екскурсознавства, постає перед нами як сукупність чітких правил і вимог, що пред'являються до екскурсії, як сума методичних прийомів підготовки та проведення екскурсій.       Одна з головних завдань екскурсійної методики допомогти екскурсантам побачити, почути і відчути зорові і словесні матеріали.

             Предмет екскурсійної методики - цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання і застосування на практиці методів і засобів навчання і виховання, а також методичних прийомів, за допомогою яких екскурсійні працівники здійснюють свою діяльність.

             Метою написання даної курсової роботи є закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь й навичок з дисципліни «Організація екскурсійних послуг» шляхом розробки індивідуального варіанта інноваційного екскурсійного продукту. Для того, щоб засвоїти  методику підготовки інноваційного екскурсійного продукту;

• відвідати декілька екскурсій з метою ознайомлення з методами проведення екскурсій різного виду;
• виконати всі етапи розробки інноваційного екскурсійного продукту;
• обґрунтувати використання різних методичних прийомів проведення  розробленої екскурсії;
• оформити результати проведеного теоретичного та практичного дослідження у вигляді курсової роботи.

            Об’єктом курсової роботи є екскурсійний процес. Предметом курсової роботи виступає методика розробки та проведення нової екскурсії.

            Курсова робота складається з вступу, в якому обґрунтовується мета, завдання, джерельна база дослідження, трьох змістовних розділів, висновків, списку джерел та додатків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКСКУРСОЗНАВСТВА.

1. Основи теорії екскурсійної справи. Поняття екскурсії.

 

Екскурсознавсто – комплексна наукова дисципліна , що розкриває сутність  трьох основних взаємоовязаних частин: теорію екскурсійної справи, методику екскурсійної діяльності та  узагальнюючу практику туристсько-екскурсійних підприємств, а також вивчає історію екскурсійної справи. Така триєдина стуктура екскрсійної справи сформувалася наприкінці 70-х років 20 ст. Екскурсознавсто належить до кагорти суспільно-наукових дисциплін і має тісні звязки з такими науками, як краєзнавство і музеєєзнавсто.

       Основа  екскурсознавства – екскурсійна  теорія, являє собою комплекс поглядів, ідей, положень, які лежать в основі   екскурсійної справи в країні.. Екскурсійна теорія - це загальна сума теоретичних положень, які є основою екскурсійної справи, визначає головні напрямки її розвитку й удосконалювання.

       Екскурсійна теорія - це сукупність понять: функції екскурсії, її основні ознаки й аспекти; особливості показу й розповіді; екскурсійний метод; класифікація екскурсій; диференційований підхід до екскурсійного обслуговування; методологія й методика; елементи екскурсійної педагогіки й логіки; основи професійної майстерності екскурсовода [15].

      Екскурсійна методика являє собою сукупність чітких правил і вимог, що ставляться до екскурсії.  Екскурсійна методика - це сума методичних прийомів підготовки й проведення екскурсії. Її головне завдання - реалізація досягнення цілей екскурсійного процесу - допомогти екскурсантам побачити, почути й відчути зорові й словесні матеріали.

       Екскурсійна методика складається з декількох  самостійних, зв'язаних один з одним  частин:

• Методика розробки нової екскурсії;
• Методика розробки екскурсоводом нової для нього теми
• Методика підготовки екскурсовода до проведення чергової екскурсії
• Методика проведення екскурсії
• Методика післяекскурсійної роботи.

       Найбільш  глибоко розроблені прийоми проведення екскурсії - це методичні прийоми  екскурсійного показу й методичні  прийоми екскурсійної розповіді, саме вони лежать у площині методики як науки про метод.  Такі ж складові як розробка нової теми й підготовка екскурсовода, на нашу думку, відносяться до організації роботи окремого підприємства, яке надає екскурсійні послуги,  і можуть бути виробничими ноу-хау, частиною фірмового стилю, тому будуть розглянуті в наступному підрозділі.

            Слово «екскурсія» походить від латинського «екскурсіо». У російську мову це слово проникнуло в XIX ст. і спочатку означало «вибігання, військовий набіг», потім - «вилазка, поїздка». Пізніше відбулася видозміна цього слова за типом імен на «ія» (екскурс + ія).

          Розглянемо кілька формулювань терміну «екскурсія», які були опубліковані в різних виданнях. Екскурсія — методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників історії й культури, в основі якого лежить аналіз об'єктів, які перебувають перед очами, екскурсантів, а також уміла розповідь про події, пов'язаних з ними. Однак тільки до цього сутність поняття «екскурсія» зводити було б неправильно.

              Перша спроба визначення поняття виглядає так: «Екскурсія - є прогулянка, що ставить своїм завданням вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному спогляданню» (М. П. Анциферов, 1923 р.). Характеризуючи місце екскурсійної діяльності в позашкільній роботі з дітьми, екскурсіоніст Л. Бархаш вважав, що екскурсія - це наочний метод одержання певних знань, виховання шляхом відвідувань за заздалегідь розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і т.д.) зі спеціальним керівником (екскурсоводом).

Наведемо  також одне з останніх за часом  опублікування визначень: «Екскурсія - особлива форма навчальної й позанавчальної роботи, в якій здійснюється спільна  діяльність учителя-екскурсовода й  керованих нимшколярів-екскурсантів у процесі вивчення явищ дійсності, спостережуваних у природних  умовах (завод, колгосп, пам'ятники історії  й культури, пам'ятні місця, природа  та ін.) або в спеціально створених  сховищах колекцій (музей, виставка)». Такими є думки вчених –екскурсіоністів [14].

           У Тлумачному словнику російської мови (під керівництвом Л. Н. Ушакова, 1940 р.) слово «екскурсія» пояснюється як «колективна поїздка або прогулянка з науково-освітньою або розважальною метою». У Малій радянській енциклопедії (1960 р., т. 10, с. 770)  сказано, що «екскурсія - колективна поїздка або похід у визначні місця з науковою, загальноосвітньою або культурно-просвітньою метою».

      У наведених визначеннях екскурсії  можна виявити деякі розбіжності. Вони не випадкові й не дають підстав  для висновків про існування  протилежних точок зору на екскурсію. Кожне формулювання має відношення до функціонування екскурсії в певний період часу. Звідси — розходження  у формулюваннях  цілей, завдань і форм проведення екскурсій, характерних для того або іншого часу. З роками відбувається ускладнення і розширення завдань. Перед екскурсіями ставляться інші цілі, міняються форми їхнього проведення. Так, тепер у практичній діяльності екскурсія розглядається в  декількох аспектах [7,11]:

• як самостійна форма виховання або складова частина інших форм  виховання (патріотичного, трудового, екстетичного);

• як одна з форм навчання  або складова частина інших форм;

• як форма роботи з масовою аудиторією;

• як форма міжособистісного спілкування екскурсовода з екскурсантами, екскурсантів один з одним, форма спілкування екскурсантів з об'єктами;

• як форма організації культурного дозвілля;

• як невід'ємна частина організованого туризму.

      Екскурсія - цілеспрямований та запрограмований  наочний процес пізнання ососбистістю оточуючого світу, побудований на поєднанні  зорових, слухових та інших вражень, який проходить під керівництвом кваліфікованого фахівця – екскурсовода.

      Екскурсія – туристсична послуга тривалістю до 24 годин у супроводі екскурсовода за заздалегідь затвержденим мершрутом  для забезпечення задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів. При подальшому розгляді сутності поняття «екскурсії» необхідно мати на увазі обумовленість екскурсійного процесу об'єктивними вимогами [6,8,11]. У ході екскурсійного  процес  екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається тема (перше завдання), почути про ці об'єкти необхідну інформацію (друге завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), опанувати   практичними   навичками   самостійного   спостереження   й   аналізу  екскурсійних   об'єктів   (четверте завдання).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           1.2. Класифікація методичних прийомів  проведення екскурсії.

      У практиці використовується чимало різних методів пізнання: індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту та ін. Всі ці методи тією чи іншою мірою використовуються при проведенні екскурсій.

      Екскурсійний  метод являє собою сукупність методичних прийомів, які застосовують на екскурсіях, є основою екскурсійного процесу і являє собою сукупність способів і прийомів повідомлення знань. Це комплексний метод, який має ряд особливостей:

      1. Вибір у спостережуваних об'єктах  найважливішого й істотного;

      2. Погоджування знову досліджуваного  матеріалу з раніше отриманим  екскурсантами досвідом і знаннями  та ін.                    

      3. Предметність, речовинна доказовість  (наочність). Висунуті в розповіді  екскурсовода положення аргументуються  за допомогою зорових доказів.

      4. Екскурсійний метод побудований  на перевазі (головному значенні) показу. Нерідко розповідь є лише  коментарем до зорової характеристики  екскурсійних об'єктів.

      5. Екскурсійний метод спрямований  на вивчення головного в темі.

      6. Рух. 

      7. Пізнання предметів і явищ  навколишнього світу проходить  при участі всіх органів почуттів  людини.

Залежно від призначення методичні прийоми підрозділяються на кілька груп:  

• методичні прийоми, завдання яких - допомогти екскурсоводу встановити міцні контакти між екскурсоводом і екскурсантами;
• прийоми, завдання яких домогтися стійкої уваги аудиторії до спостережуваного об'єкта;
• прийоми, що закріплюють увагу до розповіді, збуджують в екскурсантів інтерес до певних питань;
• прийоми, що забезпечують зорове сприйняття екскурсійного матеріалу.

         У класифікації прийомів проведення екскурсії виділяються:

• прийоми показу
• прийоми розповіді

      Крім  цього методичні прийоми діляться на:

• загальні, застосовувані на всіх екскурсіях незалежно від того, що показується й про що йде розповідь;
• окремі, властиві одному виду екскурсій (виробничих, музейних, природознавчих);
• одиничні прийоми, використовувані при спостереженні якого-небудь одного унікального об'єкта (наприклад, Дзвіниця Успенського собору в дні з незначною хмарністю й достатньо сильним вітром можна продемонструвати ефект падіння дзвіниці). Такі прийоми, як правило, є «знахідкою» одного екскурсовода й не застосовуються всіма, хто проводить подібні екскурсії;
• прийоми, використовувані в певну пору року, дня.