Туризм в Украине на современном етапе

     - заохочення національних та іноземних  інвестицій в розвиток туристичної  індустрії;

     - встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування  в галузі туризму;

     - впровадження системи статистичної  звітності суб'єктів туристичної  діяльності;

     - визначення порядку управління  державною власністю в галузі  туризму;

     - створення рівних можливостей  на ринку туристичних послуг  для суб'єктів підприємництва  незалежно від форм власності,  сприяння розвитку конкуренції,  забезпечення дотримання у цій  галузі антимонопольного законодавства;

     - забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та  майна;

     - підтримка розвитку туризму в  регіонах, визначення статусу окремих  туристичних центрів, створення  умов для пріоритетного розвитку  туристичної індустрії;

     - організація та розвиток системи  наукового забезпечення галузі  туризму, підготовки, перепідготовки  та підвищення кваліфікації туристичних  кадрів;

     - розвиток співробітництва із  зарубіжними країнами та міжнародними  організаціями, участь у міжнародних  програмах розвитку туризму, розробка  та укладання міжнародних двосторонніх  і багатосторонніх договорів  у галузі туризму та визначення  механізму їх реалізації.

     Закон України "Про туризм"[1,5] констатує, що центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України по туризму, повноваження якого визначаються цим законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Але у зв'язку з неодноразовою реорганізацією структурних підрозділів уряду Державний комітет України по туризму було реформовано, спочатку у Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму шляхом об'єднання з іншими комітетами, а з 2002 року створено Державну туристичну адміністрацію України, яка є правонаступником вищевказаних формувань, реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток.

     Орган державної виконавчої влади в  галузі туризму бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних  актів з питань туризму. В межах  своїх повноважень він розробляє  і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства  та вносить пропозиції щодо його вдосконалення;

     - визначає перспективи та напрями  розвитку внутрішнього та міжнародного  туризму, його матеріально-технічної  та соціальної бази, забезпечує  їх виконання;

     - координує діяльність міністерств  і відомств, туристичних підприємств  та організацій незалежно від  форм власності у питаннях, пов'язаних  з прийомом та обслуговуванням  туристів в Україні та організацією  туристичних поїздок за кордон;

     - організовує інформаційну, рекламну  та видавничу діяльність з  питань туристичної діяльності;

     - сприяє розвитку конкуренції  на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості на  ньому для всіх суб'єктів підприємництва  незалежно від форм власності;

     - здійснює ліцензування (позбавляє  ліцензій) діяльності суб'єктів підприємництва  незалежно від форм власності,  що надають туристичні послуги.  Разом із Державним комітетом  України по стандартизації, метрології  та сертифікації встановлює державні  стандарти у сфері туристичних  послуг, проводить сертифікацію  та атестацію туристичних підприємств,  контролює виконання ними умов  та правил прийому і обслуговування  туристів;

     - організує підготовку, перепідготовку  та підвищення кваліфікації туристичних  кадрів, проведення науково-дослідних  робіт у галузі туризму;

     - бере участь у зовнішньоекономічній  діяльності в галузі туризму,  представляє інтереси України  з питань туризму в інших  країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного  законодавства міжнародні угоди,  відкриває туристичні представництва  за кордоном.

     Рішення органу державної виконавчої влади  в галузі туризму, що регулюють питання  туризму та видані в межах його повноважень, є обов'язковими для  міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно  від форм власності, туристів.[15,36]

     Повноваження  місцевих органів державної виконавчої влади в галузі туризму визначаються положеннями про них, які затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади за погодженням з центральним  органом державної виконавчої влади  в галузі туризму.

     Нормативно-правова  база туристичної діяльності регулюється  як спеціальним, так і загальним  законодавством[11,13].

     До  норм загального законодавства  належать:

     - Конституція України, якою закріплені  основні права і свободи людини, їх гарантії;

     - Закони України - "Про захист  прав споживачів", що є основою  державного регулювання безпеки  товарів і послуг з метою  захисту людини, її майнового  та природного середовища; "Про  порядок виїзду із України  і в'їзду в Україну громадян  України"; "Про порядок здійснення  розрахунків в іноземній валюті"; "Про страхування"; "Про рекламу"; "Про державний кордон України"; "Про охорону навколишнього  природного середовища"; "Про  правовий статус іноземців"; "Про  підприємництво"; "Про підприємства  в Україні"; "Про охорону  культурної спадщини" тощо.

     Правове забезпечення підприємницької діяльності, в тому числі туристичної, гарантується насамперед Законом України "Про  підприємництво", ухваленим Верховною  Радою України в 1991 році. Ключовими  його розділами є:

     - загальні положення щодо підприємництва (суб'єкти, свобода, обмеження, принципи  та організаційні форми);

     - умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання  працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб'єктів, припинення  діяльності);

     - стосунки підприємця і держави  (гарантії прав, державні підтримка  та регулювання, діяльність іноземних  підприємств, міжнародні договори).

     З великої кількості юридичних  актів, які регулюють всі напрямки діяльності туристичного підприємства, визначальними є також Закон  України "Про підприємства в Україні", статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний  договір, що регулює відносини трудового  колективу з адміністрацією підприємства.

     Закон "Про підприємства в Україні", який регламентує діяльність різних видів підприємств, ухвалено сесією Верховної ради України 27 березня 1991 року.

     Пізніше до нього вносились окремі зміни. Цей закон визначає види та організаційні  форми підприємств, правила їхнього  створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює однакові правові умови  для функціонування підприємств  незалежно від форм власності  і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко  фіксує їхні права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими суб'єктами господарювання і державою.

     Будь-яке  підприємство діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють  його індивідуальну діяльність та взаємовідносини  з іншими суб'єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням закону України про підприємства; його затверджує власник (власники) чи засновник (засновники) підприємства. У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власник (власники) або засновник (засновники); основна місія і цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього  формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виборних органів; джерела та порядок утворення  майна; умови реорганізації і  припинення існування[31 ,45].

     В туристичному підприємстві, як і в  будь-якому іншому, важливу соціальну  роль відіграє колективний договір - угода між трудовим колективом та адміністрацією, що укладається  щорічно і не може суперечити чинному  законодавству України. Колективним  договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини  трудового колективу з адміністрацією (власником) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. 
 
 
 

     Висновки  і пропозиції

     Нині  туризм у світовій системі господарства займає провідні позиції. Він є невід'ємною  складовою розвитку світового ринку. За оцінками Всесвітньої туристичної  організації (ВТО), ще наприкінці 2000 р. туризм зайняв перше місце серед  галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів  і послуг. У сфері міжнародного туристичного обміну річний оборот склав  понад 2 трлн дол. США. На туризм припадає 12% загальносвітового національного  продукту, 7% світових інвестицій. Туризм забезпечує 5% податкових надходжень. Ще в 1996 р. за валютними надходженнями  туризм обійшов експорт нафтопродуктів, телекомунікаційного устаткування, автомобілебудування і всіх інших  видів послуг

     Безпосередньо у світовій сфері туристичних  послуг задіяно більше 260 млн осіб, що становить 10 % усіх працівників.

     Туризм  у цілому займає перше місце в  світі щодо надання робочих місць. Високими темпами розвивається міжнародний  туризм у світі. Якщо в 1950 р. кількість  міжнародних мандрівників становила 25 млн, то через 20 років (1970) - збільшилась  до 165 млн, ще через 20 років (1990) досягла 450 млн, а в 2008р. -становила майже 700 млн таких туристів.

     І хоч на початку XXI ст. через трагічні події в світі уповільнились  темпи приросту кількості подорожуючих до деяких країн, туризм у цілому розвивається досить динамічно.

     За  даними ВТО, загальна кількість туристів (міжнародних і внутрішніх) з урахуванням  екскурсантів становить понад третину  населення земної кулі, а прибуток від туризму в світі за 2007 р. перевищив 500 млрд дол. США.

     Згідно  з прогнозами, кількість подорожуючих уже найближчим часом зрівняється  з населенням такої країни, як Китай, а надходження від туризму  досягнуть одного трильйона доларів  США. XXI ст. вважається століттям туризму.

     Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку не тільки внутрішнього, а й в'їзного та виїзного туризму. Маючи вигідне геополітичне розміщення, Україна володіє великим  туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, багатою флорою і фауною, культурно-історичними  пам'ятками світового рівня та туристичною  індустрією, яка швидко розвивається.

     Говорячи  про матеріальну базу України  для прийняття туристів, слід сказати  про наявність майже 5 тис. закладів для їхнього розміщення. На постійній  основі в туристичній сфері діяльності в Україні працює понад 200 тис. осіб і майже 1 млн сезонних працівників. Загальний обсяг туристичного споживання збільшився в нашій країні у 2008 р. на 65,8 % порівняно з 2005р. Туристичний  сезон 2009 р. характеризується продовженням загальних позитивних тенденцій  розвитку туризму, які спостерігалися, починаючи з 2005 р. За даними Держприкордонслужби  України, темпи приросту кількості  в'їзних туристів перевищили в 2008 р. темпи приросту кількості виїзних  туристів на 8%.

     Зокрема у РОЗДІЛІ І я розглядала стан розвитку туристичної інффасртуктури, кількісь та поширеність закладів шо здійснюють рекреаційну діяльність а також розвиток ав Україні актуальних видів туризму. Зокрема соціального туризму,, молодіжного і дитячого туризму, сільського(зеленого) туризму,оздоровчо-спортивного туризму та екскурсійної діяльності, а також розглянула розвиток готельного господарства туристської інфраструктури в Україні від 2004 до 2009 років.

     У РОЗДІЛІ ІІ я розглянула сучасний стан та проблеми розвитку сфери відпочинку і туризму в Україні,,а  також  планування подальшого розвитку туристично-рекреаційних ресурсів України.

     У РОЗДІЛІ ІІІ я розглянула вплив  політичної ситуації на розвиток туризму  а також плани держави на розвиток туризму в Україні.

     І зробила з цього висновки , шо туристична галузь в Україні набуває  широкого розмаху і виходить на перші  рядки у економічному та політичному  аспектах. Туризм приносить державі велику кількість прибутків не лише від внутрішнього туризму , а й від зовнішнього, а відповідноі  нових економічно вигідних зв’язків для України. Особливо актуальним туризм стане у 2012 році, коли Україна прийматиме Єврочемпіонат, відповідно цей чемпіонат потребуватиме великої кількості готельних та розважальних закладів по всій території країни.