Туризм в Украине на современном етапе

     Іноземні  інвестиції, які надходять в Україну  для будівництва й реконструкції  матеріально-технічної бази туристсько-рекреаційного  комплексу, незначні з різних причин. Одна з них полягає в тому, що чинним законодавством України не передбачено розвиток туристської індустрії на концесійних засадах. Тому доцільно внести зміни до Закону України "Про концесії" [15,34]в частині, що передбачає перелік об'єктів концесії.

     З метою розвитку туристської індустрії, зміцнення матеріальної бази постановою Кабінету Міністрів України створено Державну акціонерну компанію "Україна  туристична", до складу якої увійшли  підприємства колишнього "Інтуриста", розташовані у 16 регіонах країни та Автономній Республіці Крим. На компанію покладено виконання господарських  функцій туристських підприємств, створення вітчизняних готельних  ланцюгів на зразок закордонних.

     Готельне  господарство є однією з основних складових туристської індустрії  України. У 2009р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць (Додаток В).

     Цифра готельних підприємств та інших  туристичних організацій збільшується у звязку з підготовкою України  до Євро2012,яке відбудеться в Україні  та Польщі.

     За  формами власності їх кількість  розподіляється так: 40 % перебувають  у загальнодержавній та комунальній, 57 - у колективній і 3 % - у приватній  власності (Додаток Г).

     Середньорічний  коефіцієнт завантаження готелів у 2009 р. в середньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів - 9 % - було в Луганській та Миколаївській областях, а максимальне - 78 % - у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.

     Якщо  відкинути максимальне й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських  готелів у 20009 р. становило 0,30. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 2004 р. дорівнювала 0,52, в 2007 р. - 0,35, в 2008 р. - 0,37, у 2009 - 0,40[36,49].

     У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коливався  від 0,17 до 0,22.

     Усього  готелями України надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9 % загального числа осіб, яким надано послуги (Додаток. Д).

     Найбільшій  кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1 %), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1 %), Одеській (5,3 %), Дніпропетровській (5,3 %), Київській (4,2 %), Донецькій (4,0 %).

     Середня тривалість перебування однієї особи  в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців - 2,6 доби.

     Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві - 1,9, а в областях, зокрема  Рівненській і Донецькій, - 1,8, в  Одеській - 2,2, у Чернігівській і  Херсонській - 2,3, у Сумській - 2,6[9,16].

     На  виконання статті 15 Закону України "Про туризм" з 1 жовтня 2008 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств харчування. Станом на 01.10.2009 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги - 158 підприємствам, на послуги харчування - 274 підприємствам.

     Результатом проведеної роботи стало помітне  підвищення рівня обслуговування на підприємствах готельної галузі.

     Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам  міжнародних стандартів. У більшості  готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною  технікою та технічними засобами для  синхронного перекладу.

     Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз  Всесвітньої туристської організації  на 2009 рік: "Технологія і природа - два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття". Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.

     Кількість готелів в Україні порівняно  з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах  Європи число великих готелів  становить 15 - 25 % загальної кількості  готельних господарств, 75 -85 % - мотелі та готелі сімейного типу [13,14]. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті (Додаток Е;Є.).

     Як  свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню  додаткової кількості робочих місць.

     Чинне законодавство України нечітко  визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських  послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку  споживання готельних послуг, створення  і входження на ринок малих  готельних підприємств доцільним  є розробка проекту Закону України  про розвиток готельного господарства[3,27]. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.

     Велике  значення для розвитку туризму мають  транспортні шляхи, які повинні  відповідати міжнародним вимогам  щодо швидкого, безпечного, надійного, комфортного перевезення. Саме вони є першою ланкою ланцюга в успішному  залученні туристського потоку іноземних  громадян до України.

     В Україні існує понад 13 тис. км автомобільних  доріг державного значення, з них  понад 9 тис. км - магістральних. Магістральні дороги сполучені з міжнародними транспортними коридорами. Щороку кордон України перетинає близько 605 млн  іноземних транспортних засобів, які  прямують як в Україну, так і транзитом в інші країни. Більшість автотуристів користуються існуючою сервісною інфраструктурою, розташованою вздовж автошляхів та в зоні їх тяжіння. Автомобільні туристські маршрути здебільшого збігаються з міжнародними транспортними коридорами.

     Автошляхи України перебувають у незадовільному стані, вони ще не відповідають вимогам  міжнародних стандартів і на них  практично відсутні сучасні об'єкти для надання послуг автотуристам[17,34]. Інтеграція дорожньо-транспортного комплексу України в міжнародну транспортну систему потребує лише на Критських коридорах будівництва 10 нових і реконструкції 49 існуючих комплексних об'єктів туристської інфраструктури, до складу яких обов'язково мають входити готелі, ресторани, кафе та інші заклади для надання послуг автотуристам на рівні міжнародних стандартів. Орієнтовна вартість таких об'єктів становить 1,5 - 3 млн дол. США.

     В Україні прийнято Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. її реалізація дасть змогу вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристської  індустрії.

     Взаємодія двох галузей - транспорту і туризму - допоможе кожній з них у короткі  терміни вирішити більшість питань, зокрема розбудову туристської  інфраструктури за напрямами національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного  й зарубіжного).

     Сервісний благоустрій коридорів залучить додаткові транспортні потоки, причому  не лише туристські, а й вантажні. Туристські транспортні потоки в  Україні, збігаючись з основними  вантажними потоками, посилюють фактор зниження загальної собівартості туристських  і вантажних перевезень.

     Прийнята  Програмою розвитку транспортних коридорів  національна мережа автомагістралей  зонами свого економічного впливу охоплює  практично всю територію України, що дає змогу прив'язати 90 % туристських  об'єктів до затвердженої Кабінетом  Міністрів України мережі нових автомагістралей і з порівняно невеликими витратами впорядкувати також місцеві дороги, що сполучають об'єкти туризму з автомагістралями.

     За  аналітичними дослідженнями Міжнародного туристичного альянсу, збережеться  тенденція до використання для подорожей  переважно авіаційно-автомобільного транспорту (90% перевезень туристів, у  тому числі 2/3 - автомобілями).

     Викладене вище дає змогу визначитися щодо необхідності оперативної перебудови існуючих стратегічних цілей з урахуванням  пріоритетного розвитку автомобільної  складової туризму.

     Департамент туризму і курортів Держкоммолодьспорттуризму  разом з іншими міністерствами й  відомствами розробив "Програму розбудови туристської інфраструктури в зонах економічного тяжіння  за напрямами національної мережі транспортних коридорів в Україні".[31,33]. У Програмі передбачено створення низки різноманітних туристських комплексів у зоні економічного тяжіння транспортних коридорів, будівництво нових і реконструкцію наявних мотелів, кемпінгів та інших сервісних пунктів уздовж автомобільних доріг міжнародних транспортних коридорів, які б відповідали вимогам міжнародних стандартів.

     Актуальність  розгортання роботи в цьому напрямі  полягає насамперед у тому, що запропонована  схема розміщення туристської інфраструктури, як діючої, так і перспективної, дуже вигідно доповнює затверджену Кабінетом  Міністрів України Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів  в Україні.

     Нові  транспортні магістралі, перетинаючи  в різних напрямах нашу країну, є  частиною і продовженням Критських  коридорів, що значною мірою робить переміщення туристів по країні комфортним і безпечним. Тому поєднання розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів, з одного боку, і облаштування транспортних коридорів туристською  інфраструктурою згідно з міжнародними вимогами, з іншого боку, буде активно сприяти подальшому розвитку туризму, а відповідно, і економіки України.

     Розроблена  і реалізується міжгалузева "Програма створення і забезпечення функціонування на автомобільних шляхах України  системи надання оперативної  дорожньої допомоги, комплексу супровідних  послуг та інформаційно-довідкового  обслуговування автомобільних туристів як складової частини міжнародних  транспортних коридорів".  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ II. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ОБ’ЄКТІВ.

2.1.Сучасний стан і проблеми розвитку сфери відпочинку і туризму в Україні.

     Розвиток  рекреаційно-туристичної сфери для  багатьох країн є на сьогодні однією з головних задач. Україна, яка розташована  в центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, і яка має для поступального  розвитку своєї рекреаційної сфери  сприятливі природно-кліматичні умови, значний історико-культурний потенціал, необхідні людські та матеріальні  ресурси, значно відстає від більшості  європейських країн за рівнем розвитку рекреаційно-туристичних послуг [1,18]. Такий стан не є нормальним і потребує активізації процесів щодо створення в нашій державі потужної рекреаційної індустрії, яка спроможна задовольняти різноманітні рекреаційні потреби як мешканців України так і іноземних туристів. При цьому слід враховувати, що організація рекреаційної діяльності на сьогоднішній день виступає не лише як задача містобудівна, а насамперед соціальна та економічна, що повинна вирішуватися як  на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Вирішення таких складних задач потребує наукової постановки досліджень, які можуть включатися як перед проектна стадія в процес містобудівного проектування на відповідному рівні [2,25]. Містобудівні об’єкти різного рівня цілісності є складовою частиною системи взаємодії населення з оточуючим його середовищем, яке забезпечує необхідні умови для життєдіяльності людини та задовольняє його соціальні та біологічні потреби [3, 14]. У моделі взаємодії населення із середовищем [31,24] виділений компонент «діяльність», який безпосередньо не є об’єктом архітектурного проектування, при цьому повноцінне просторове моделювання середовища може  відбуватися лише після дослідження інших компонентів моделі, в даному випадку це «діяльність», особливо існуючі проблеми її нинішнього стану.

     Туристична  індустрія для багатьох країн  є одним із основних джерел отримання  доходів до бюджету. В Україні  вона перебуває у початковій фазі свого розвитку [26,12], не зважаючи на те, що країна має значний рекреаційний потенціал. Розвиток «експорту вражень», тобто ввезення іноземних туристів  до України на сьогодні має свої особливості. За останні роки (2008-2009   роки) зупинилося скорочення кількісних показників туристичного потоку та намітилась тенденція до їх збільшення . Статистичні показники розвитку туристичної галузі України [7,156] свідчать, що найбільш кризовим для даної галузі України був 1999 рік, після якого намітилась тенденція до зростання загального обсягу туристського потоку.