Туристичні ресурси регіону та їх використання

   Мінералізація тутешньої  диво-води сягає до 100 г/л, тоді  як морська вода має всього  три грами. Завдяки цьому на  людське тіло, що занурюється  у велятинську ванну, закон Архімеда майже не діє, - воно тримається на поверхні води.

   Заслуговує уваги  відпочивальників ще одне природне  диво Карпат, неподалік від селища  Солотвино. Учені мужі заявляють:  мінералізація води в карпатському  озері - від 73 до 275 г/л. У знаменитому  Мертвому морі ця цифра досягає  300 г/л. Та й грязі у Солотвині  своїми лікувальними властивостями  не поступаються тим, що в  ізраїльському морі. Грязьовими  ваннами курс відпочинку душі  й тіла не обмежується. Є ще соляні печери. Температура там завжди +22-22,5° С, вологість - 30-32%. А в повітрі кількість мікроорганізмів у 10 разів нижче, ніж на вулиці...

  Мінерально-сировинний  потенціал Закарпаття унікальний. Його раціональне використання - одне з найважливіших завдань розвитку краю. Більшість родовищ має сировинну багатоцільового призначення. З огляду на специфіку Закарпаття, як гірської високоенергетичної і динамічної території, а отже, чутливої до порушення екологічної рівноваги (зсуви, підтоплення, карст тощо), необхідно здійснювати промислове освоєння розвіданих родовищ дуже виважено, з різнобічним вивченням можливого негативного впливу розробки кожного обєкту на довкілля.

   2.4. Культурно-історичні  туристичні ресурси регіону;

   Закарпаття можна сміливо назвати культурно-історичним краєм, що має неабияке значення для розвитку пізнавального туризму. Значний архітектурний спадок, що ввібрав у себе традиції та звичаї понад 70 національностей, є привабливим доповненням до його неповторних гірських пейзажів. Це – один з чудових регіонів західної частини України, де серед численних пам’яток, які залишили нам творці минулих епох, фортифікаційні споруди займають особливе місце.

   У різних друкованих  джерелах згадується про існування  11 чи 13 замків, різних за типами  та призначенням. Але це не  є дійсно достовірна інформація. Можливо, їх було набагато більше. В загальному ж в Закарпатській  області на державному обліку  перебуває 152 пам’ятки старовини.

   Один із найкрасивіших  і найдавніших замків на території  нашої держави знаходиться у старовинному закарпатському місті Мукачево та носить промовисту назву “Паланок” (Див. Додаток К). Фортеця отримала назву через дубовий частокіл, яким колись був обнесений внутрішній берег Замкової гори.

   Найстарішим є  Верхній замок (XIV-XVI ст.). На 6 метрів нижче побудований Середній замок XVII ст, на 16 – Нижній XVII ст. Наступного століття на четвертій терасі на 10 метрів нижче Нижнього замку збудовано вежу для охорони воріт і дорогу до нього по західному схилу гори. Замок оточений кам’яними стінами товщиною 3-3,5 м.

   На сьогоднішній  день Паланок – садиба Мукачівського  історичного музею, де функціонує  меморіальна кімната легендарного  угорського поета Шандора Петефі, який відвідав замок; експозиції  меблів XVII-XIX ст., природи та старожитностей  Карпат; історичний музей; картинна  галерея видатних живописців  Закарпаття, представлена унікальна  колекція іконопису. 

   В даний час  фортеця Паланок – один із  найбільших оборонних комплексів  на території України. Попри  існуючі проблеми мукачівський  замок продовжує “зберігати форму”. Овіяний легендами, він є однією з найцінніших архітектурних пам’яток Закарпаття з часів сивої давнини.

   Мукачево зберігає ще одну важливу пам’ятку середньовічного часу – замок князів Ракоці. У 1748 р. під керівництвом архітектора Б.Неймана його перебудовано на палац, знаний як “Білий дім”.

   Місто відоме туристам  каплицею Святого Мартіна, Миколаївським  монастирем на Чернечій горі (Див.Додаток К), ратушею та театром.

   Чималим архітектурним  багатством  пишаються населені  пункти Мукачівського району. Серед  них особливе місце належить  селищу Чинадієво, що може гордитись значним історичним багатством. Тут зберігся парк 1848 року, замок XIV-XVI століття і прекрасний мисливський палац 1890-1895 рр., збудований графом Бухейм Шенборном, що має 365 вікон, 52  димарі та 12 входів. Коло палацу розбитий сад-дендрарій, де висаджено рідкісні породи дерев, а посеред парку розташоване озеро. Сьогодні у замку Шенборнів знаходиться парадний корпус санаторію “Карпати”.

   Великим багатством  історичних та архітектурних  пам'яток вабить до себе місто  Ужгород. Із стародавніх надбань  середньовікової доби особливо  прекрасним є Ужгородський замок  (Див.Додаток Л), споруджений у XIV столітті, а в XVII – добудований. Це – одна з найдавніших пам’яток міста та найстаріша з усіх фортець Закарпаття, історія якої нараховує більше 1000 років.

   Протягом століть  замок неодноразово перебудовувався  у відповідності з вимогами фортифікації середньовіччя. З червня 1945 року в Ужгородському замку відкритий Закарпатський краєзнавчий музей, колекція якого налічує понад 80 тисяч експонатів, включаючи відділи археології, історії, природи, народного мистецтва та етнографії Закарпаття. Його філіал – Закарпатський художній музей, експозиція якого містить роботи майстрів України, Угорщини, Словаччини та Чехії.

   У старій частині  міста, на південному схилі  Замкової гори, поряд із Середньовічним замком розташований один із перших на Україні музеїв просто неба – Закарпатський музей народної архітектури та побуту 1970 року (Див.Додаток Л). Це, свого роду, “село”, яке в мініатюрі представляє собою все Закарпаття. В ньому містяться споруди районів області, які характерні для українських, румунських і угорських поселень краю. Будівлі побутового і господарського призначення з хатнім начинням, предметами повсякденного вжитку, знаряддями праці репрезентують не тільки матеріальну, але й духовну культуру населення області на історичному відрізку часу від XVII століття по сорокові роки XX століття.

   Відомими в Ужгороді  є й два інші головні музеї  області – художній та зоологічний.

   На території міста  знаходяться також Ужгородський  монастир (жіночий римо-католицький)  та древні храми: греко-католицький  катедральний собор Горянська ротонда ХІІ ст., Ужгород, Деренковцi, Струмкiвка, Паладь Комарiвцi  та аристократичні палаци родин Другетів (Ужгород-Горяни) і Плотені (Великі Лази)

   І до сьогодні  над горою поблизу села Невицьке височить башта-донжон, а піднявшись на гірську терасу, туристи можуть оглянути живописні руїни Невицького замку ХIII-ХVII ст. Їх мальовничість та чудові краєвиди навколо – фактори, через які подорожуючі ніколи не оминають цю місцевість.

   Нажаль, у 1644 році  Невицький замок зруйновано, а на початку 90-х років він стає об’єктом планомірних туристичних досліджень, які привертають увагу до цієї історичної та архітектурної пам’ятки. У 1968 році тут почались реставраційні роботи, які ведуться і до сьогоднішнього дня.

   У Середньому збереглися  руїни потужної башти-донжону замку, який у XIII ст. споруджено орденом тамплієрів.

   Туристи мають  також чудову можливість оглянути  руїни замку у м.Хуст, зведений у XI ст. на Замковій горі. Турецький мандрівник Е.Челебі так писав про замок: “висота його веж сягає небес”.

   У Хусті є типовий  для XIV-XV ст. оборонний костьол Св. Єлизавети, схожий знаходиться у с. Бене (Добросілля) Берегівського району. Нажаль, сьогодні Хустський замок – це лише романтичні руїни.

   Майже без змін  дійшов до нашого часу збудований  у 1629 р. трансільванським князем  Г. Бетленом “Князівський двір” у Береговому – давньому центрі Берегівського комітату, що у центральній частині Закарпаття.

   Як відомо, Закарпатська  область зберігає давні об’єкти  сакрального мистецтва – дерев’яні  церкви, які на сучасному етапі  розвитку нашої держави користуються  великою популярністю та інтересом  у туристів. Це – найцінніший  внесок краю у світову мистецьку скарбницю, це – багаті здобутки сивої давнини, унікальність більшості з яких полягає у будівництві без жодного цвяха! Дерев’яна архітектура є справжнім скарбом для жителів Закарпатського краю, який є тим щасливим місцем, де кожна історична епоха залишила по кілька видатних пам'яток. Закарпаття – місце зустрічі східної та західної церковних архітектурних традицій. Звідси – багатство форм культових споруд, розмаїття стилів та їх варіантів.

   В загальному на  території області збережено  118 дерев’яних церков, збудованих  упродовж останніх п’яти сторіч, що мають величезну цінність  для релігійного туризму.

   Великою гордістю  закарпатців є триверхі лемківські  й бойківські, гуцульські п’ятизрубні церкви, які збереглися для нащадків як взірці найдавнішого способу українського храмобудування.

   Значну художню  цінність мають орнаментальні  композиції народного стилю 1753 року, виконані на дерев’яній  стелі храму в селі Четфолво. Розписи зроблено одночасно зі спорудженням дерев’яної дзвіниці каркасної конструкції, яка є шедевром народного будівництва і найвищою дзвіницею Закарпаття.

   Відомим реформаторським  храмом без вежі представлена  також історична архітектура 1793 року села Гетен, що у Берегівському районі.

   До найвидатніших  пам’яток українського церковного  будівництва належить також церква, що у селі Новоселиця Виноградівського району. Її інтер’єр зберігає настінне малювання XVII століття, яке є унікальною пам’яткою українського малярства галицької.

   Найбагатша на  дерев'яні церкви Воловецько-Міжгірська верховина. У Воловецькому районі (північна частина колишнього Березького комітату) збереглося 15 церков і 13 дзвіниць, у Міжгірському (північно-західна частина колишнього Марамороського комітату) – 35 церков та 28 дзвіниць.

   Видатним архітектурним  досягненням Закарпаття є Святодухівська церква 1795 року у селі Колочава Міжгірського району (Див.Додаток М).

   Увінчуючи вершину  пагорба, гострим шпилем злітає  вгору величний храм села Діброва  Тячівського району.

   Чудовим здобутком   румунського села Середнє Водяне  є дві дерев’яні церкви. Верхня  – належить до найбільш стародавніх  дерев’яних храмів Закарпаття  й України. Нижня – двотрубна,  тридільна з п’ятигранним вівтарним зрубом, збудована з дубових брусів

   Церква Вознесіння, що красується у селищі Ясіня, є однією з найдосконаліших дерев’яних церков на всій Гуцульщині. На її одвірку вирізано декоративну композицію з трьох хрестів і дату спорудження – 1824 рік.

   Одна з найкращих  церков знаходиться в ужгородському  музеї просто неба. Ця лемківська  церква вирізняється бездоганними  пропорціями, особливою стрункістю, чудово проробленими художніми деталями.

   В передмісті Ужгорода  Горяни зберігся найдавніший  на Закарпатті храм-ротонда XII -XIII століття (Див.Додаток М), відомий як костьол Святої Анни з готичною прибудовою церкви Святого Миколая. В архітектурі ротонди, що має план шестикутника, проявляється пізньоантична будівельна традиція. Значну історико- художню цінність в її інтер’єрі мають фрески XIV століття.

   Надзвичайно цікавою  й цінною є група готичних  дерев’яних церков у долині  річки Тиси. Церкви в селах  Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка Хустського району справляють незабутнє враження для відвідувачів цього регіону. У стрункому силуеті цих храмів їх творці, мовби, зафіксували мить, коли створене руками на землі ніби долає силу тяжіння і от-от злетить стрімкою стрілою у височінь.

   Замки, палаци, кам’яні  храми та дерев’яні церкви  Закарпаття протягом багатьох  століть були німими свідками  бурхливої середньовічної історії  краю, а зараз ці споруди є  об’єктом постійних відвідувань  туристів і з України, і з  ближнього зарубіжжя.

   У всі часи багатонаціональне Закарпаття мало широку палітру різноманітних ремесел. Багатими на народних та надзвичайно талановитих умільців залишається воно й до сьогодні. Саме через традиційні промисли краю розкриваються витоки та джерела його народної культури, самобутності що, безперечно, дуже приваблює та зацікавлює туристів і, таким чином, впливає на створення туристично-господарської системи.

   Саме природні багатства та вигідне географічне і торговельне положення сприяють і сьогодні розвитку домашніх ремесел та організованих промислів регіону, що часто експонуються на виставках, демонструються широкому колу громадськості.

   Майже в кожному закарпатському населеному пункті є майстерні вишивальниці і ткачихи, що творчо розвивають багатовікові традиції невідомих умільців.

   Вишивка – один із найпоширеніших видів народного декоративного мистецтва краю. Закарпатські майстрині славляться багатством технічного виконання та оформлення ручних виробів. Чудові вишиті скатертини, покривала, серветки, фіранки, рушники, мережива, картини – мистецтво високої культури орнаменту, колориту, унікальності, що відображає життя на тканині [6, с.27].

   Відомим і досить поширеним видом народної художньої творчості Закарпаття є ручне ткацтво. Талановиті ткалі виготовляють тканини на ручних ткацьких верстатах різноманітної конструкції. Матеріалом служать волокна льону, конопель, овеча вовна. Таке мистецтво базується на традиційних орнаментальних формах, що інтенсивно розвиває сучасні орнаментально-сюжетні та сюжетно-тематичні форми. Досить актуальним у регіоні є виготовлення унікальних зразків тканин одягового призначення: для фольклорно-етнографічних ансамблів, художніх колективів тощо. Кращі вироби майстринь Закарпаття – яскравий приклад творчого підходу до розвитку традиційного ткацтва, що є важливим компонентом формування життєвого середовища населення краю.