Технологія обслуговування туристів в підприємстві готельного господарства (на прикладі ГК "Братислава")

     Змішані системи мають такі загальні риси:

     1. Переплетіння, взаємопроникнення і  взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. Саме тому змішане суспільство називають ще поліформічним.

     Багатоукладність  і взаємопроникнення економік різних типів зумовлене економічною  і соціальною доцільністю за умов об'єктивного процесу розвитку економіки, для якої характерно, з одного боку, зростання усуспільнення господарства і піднесення на цій основі економічної ролі держави, а з іншого — зростання ролі економічного відособлення, що зумовлює все більш широке використання ринкових відносин.

     2. Соціальна орієнтація економіки,  підвищення на її основі життєвого  рівня людей. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, яка має, з одного боку, втручатись в економіку там, де ринок не може реалізувати певні потреби суспільства: захист недієздатних верств населення, розвиток охорони навколишнього середовища і обороноздатності країни, держава має регулювати економічні та соціальні процеси. А з іншого боку, діяльність певних господарських структур може бути ефективною лише за умов ринкового саморегулювання. В такому випадку держава не повинна втручатися в їхню діяльність. Отже, для поліформічного суспільства характерно поєднання саморегулювання і регулювання економіки.           

     3. Демократична форма управління  спроможні забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації потенцій кожної людини. Лише на цьому шляху може сформуватися громадянське суспільство, у якому домінує соціальна злагода.       

     4. Динамізм, висока ефективність економіки  плюс гарантія екологічної безпеки.  Держава заохочує сприятливі  екстерналії та штрафує шкідливі.

     5. Економіка країни відкрита і  розвиток країни спрямовується  на рівень необхідний для виходу  на світовий ринок, але із  забезпечення конкретно спроможності  вітчизняних підприємств.

Перехідна економіка в структурі сучасного світового господарства найбільш молодою є група країн з перехідною економікою.

При з’ясуванні сутності перехідної економіки, слід відзначити, що саме поняття перехідної економіки  не є новим в економічній науці  і історії. Так, зокрема історії  знайомі переходи від аграрної до індустріальної цивілізації, від феодалізму до капіталізму, від капіталізму до соціалізму

Змішана економіка базується на широкому розмаїтті форм власності та господарювання. Зрозуміло, що всі згадані економічні системи не існували і не існують у чистому вигляді, оскільки різні форми господарювання, управління і координації економічної діяльності функціонують паралельно, доповнюють одна одну, а часто навіть органічно переплітаються.

Перехідна економіка – це перехід від однієї соціально-економічної системи до іншої, зміну основ даної системи, що призводить до її радикальних змін.

     В сучасних умовах перехідні процеси  розглядають на 3 рівнях:

     1. перехід процеси у розвинутих  країнах ( від індустріалізму  до постіндустріалізму );

     2.передні  процеси у країнах, що розвиваються;

     3. перехідні процеси у постсоціалістичних  країнах.

     Риси  перехідної економіки :

1. Нестійкість, нестабільність розвитку
2. Альтернативний характер розвитку
3. Співіснування старих та нових форм економічного життя та управління господарством
4. Відносна тривалість перетворень у перехідній економіці
5. Зміни в політиці, зростання її ролі, посилення значення різного роду реформаторських програм, законотворчої діяльності держави.
6. Якісні зміни в економіці супроводжуються активними змінами в соціальній структурі, соціальних стосунках, політичний надбудові.
7. Історичність перехідної економіки.

     Основними чинниками перехідної економіки є :

1. Природно - кліматичні фактори
2. Виробничо – економічні
3. Соціо – культурні

     Типи  перехідних економік :

     За  масштабами перехідних процесів:

• локальні
• глобальні

     За  характером перехідних процесів:

1. Природно – еволюційні
2. Реформаторсько – еволюційний.

 

Розділ 2 Закономірності еволюції економічної системи і трансформаційна економічна система національної економіки на сучасному етапі.

     Еволюція еконономічних систем

     Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил

Розрізняють

• доіндустріальне суспільство економічну систему, в якій домінує ручна праця;
• індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця;
• постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп’ютерною інформацією

     Трансформаційна економічна система

     У процесі свого розвитку будь-яка  система проходить декілька стадій:

     – становлення (висхідний розвиток нової системи);

• зрілість (найповніший прояв усіх потенційних можливостей системи та властивих їй суперечностей функціонування);
• занепад старої системи і зародження елементів нової (низхідний розвиток старої системи).

     Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм 
 
 
 
 

       

     

       
 
 
 

       
 
 
 

     Невідповідність між економічним устроєм держави  та існуючими потребами розвитку суспільства спричинює явище, яке традиційно прийнято кваліфікувати як економічна криза, визначальною рисою якої є економічна деградація – процес руйнування національної економічної системи, що відзначається різким зниженням промислової, комерційної, інтелектуальної, інвестиційної та інших видів економічної діяльності, глибоким спадом обсягів національного виробництва, посиленням інфляційних процесів, високим рівнем безробіття. Єдино можливим шляхом подолання економічної кризи є перехід до іншої, якісно ефективнішої форми економічної системи. Період цього перехідного стану характеризується становленням та функціонуванням особливого типу економічних систем, відомого в економічній літературі під визначенням перехідні економічні системи

     Перехідна економічна система  – це така національна економічна система, яка перебуває на перехідному етапі від одного свого якісного стану до іншого.

     За  своїм характером ці економічні системи  слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішній структурі  ще зберігають значний вміст механізмів та інституцій старої економічної системи, але поступово набирають рис та ознак тієї нової системи, до повної трансформації у яку просувається дана перехідна економічна система. Перехідними на сьогодні можна вважати економіки країн СНД та Східної Європи, включаючи, звісно, і Україну.

     Перехідні (трансформаційні) економічні системи – це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціуму настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.

     Перехідні економіки можна класифікувати  за аспектами цивілізаційного і формаційного процесів.

     Аспект  цивілізаційного процесу:

• від неоліту до бронзового віку;
• від бронзового до залізного віку;
• від залізного до передіндустріального віку;
• від передіндустріального до індустріального віку;
• від індустріального до постіндустріального (інформаційного) віку.

     Аспект  формаційного процесу:

• від первісного до рабовласницького ладу;
• від рабовласництва до феодалізму;
• від феодалізму до капіталізму;
• від капіталізму до соціалізму;
• від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн тощо).

     У межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економічної формації є  перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.

     Закономірності  трансформації в межах ринкової системи

     1. Поглиблення суспільного характеру виробництва.

     2. Зміни у розвитку технологічного  способу виробництва вимагають нових та відповідної адаптованості існуючих господарських форм.

     Кожна наступна форма соціально-економічного розвитку породжу є нові фактори економічного зростання, не відкидаючи при цьому надбань попередніх. За вільної конкуренції головним фактором економічного зростання є гонитва за надприбутком, одержаним завдяки впровадженню науково-технічному прогресу.

     Монополія породжує нові переваги великих підприємств над дрібними в застосуванні досягнень НТП, економії на управлінні та ін., а також можливість упорядковувати, узгоджувати та передбачувати результати діяльності.

     Державно-монополістичний капіталізм створює можливості державного впливу на відтворювальний процес у масштабах суспільства.

     Змішана економіка забезпечує спеціалізацію і розподіл функцій між дрібними та крупними підприємствами, передбачає обрання форми власності й форми господарювання за економічною доцільністю.

     Формування  специфічної ієрархії суб'єктів  господарювання. Головним суб'єктом системи вільної конкуренції є дрібний товаровиробник;

     – періоду крупного машинного виробництва – – власник капіталу;

     – за монополії – об'єднання капіталістів;

     – в умовах державно-монополістичного капіталізму держава.

     Змішана економіка докорінно змінює місце і роль найманого робітника, який дедалі частіше стає співвласником капіталу та учасником управлінського процесу в межах корпорацій (наймані менеджери) й учасником процесу регулювання економіки як цілого (наймані державні службовці).

     Зміст перехідної економіки – формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає можливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.

     Одним із напрямків забезпечення економічної  трансформації України є проведення реформи системи державного управління, актуальність якої зумовлюється наступними обставинами:

     Нинішня ситуація у системі державного управління характеризується відсутністю прозорості в процесах прийняття та виконання урядових рішень.

     Уряд  не зовсім відійшов від ролі, яка  була притаманною державним органам  адміністративно-командної системи, а саме – від керівництва економікою та управлінням господарською діяльністю, хоча в ринковій економіці головною функцією уряду має бути встановлення інституційних та правових рамок, в межах яких економічні агенти одержали б можливості для діяльності за принципами ринку.