Сучасний стан оздоровчої рекреації в Закарпатській області

Зміст

ВСТУП                                                                                                               3

І РОЗДІЛ Теоретико-методологічні основи досліджень рекреаційного господарства.                                                                                                      5

1. Рекреалогія як наука. Рекреаційний потенціал.                                       5
2. Показники, що характеризують рівень розвитку рекреаційних

 ресурсів.                                                                                                     7 

ІІ РОЗДІЛ Передумови розвитку рекреаційного  господарства Закарпатської області.                                                                                                              11

2.1 Природні  рекреаційні ресурси Закарпатської  області: кліматичні і ландшафтні ресурси, бальнеологічні ресурси, природоохоронні об’єкти , водні ресурси, біотичні ресурси.                                                                  11

2.2  Історико-культурні  рекреаційні ресурси Закарпатської області.              18

2.3 Інфраструктура  Закарпатської області:                                                         19

        2.3.1 Транспортна система.                                                                     19

        2.3.1  Готельна база.                                                                                21

ІІІ РОЗДІЛ Рекреаційне господарство Закарпатської  області на сучасному етапі.                                                                                                                25

3.1 Основні  види туризму Закарпатської області.                                        25

3.2 Територіальна  структура рекреаційного господарства Закарпатської області.                                                                                                           31

3.3 Подальші перспективи розвитку  туризму Закарпатської області.         34

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ 
 
 
 
 

Вступ

Актуальність  теми полягає в посиленні ролі України у світових та загальноєвропейських процесах, формування уявлення про нашу державу як країну з багатою, унікальною культурою та історичною спадщиною, як надійного і передбачуваного партнера потребує подальшої активізації інформаційно-пропагандистської діяльності, спрямованої на підвищення міжнародного авторитету України, саме тому розвиток туризму має велике значення для України. Неабияку роль в цій справі відводять окремим облостям і особливі надії покладають на Закарпатську область.

Об’єктом досліджень є сучасне рекреаційне господарство та розвиток Закарпатської області. 

Предмет дослідження: процеси становлення та сучасного розвитку рекреації Закарпатської області. 

Мета: дослідити і раціонально оцінити сучасний стан  оздоровчої рекреації в Закарпатській області; обґрунтувати проблеми становлення та перспективи розвитку рекреації в Закарпатській області.

 

Досягнення поставленої мети  шляхом вирішення таких пов’язаних між собою завдань:

    •  надання раціональної оцінки сучасного стану рекреаційного господарства Закарпатської області.

  •  аналіз інтенсивності розвитку рекреаційного господарства Закарпатської області.

  • оцінити динаміку функціонування оздоровчих закладів в Закарпатській області.

   • виявлення основних проблем розвитку рекреації в Закарпатській області.

    • розробка і обґрунтування перспективних планів розвитку рекреації в Закарпатській області.  

Методи  дослідження: теоретичне та практичне узагальнення статистичних даних, досліджень та спостережень; картографічний. 

Джерельна база. Під час роботи було використано 31 джерело, зокрема були використані: Географічна енциклопедія України: В 3-х т. – К.: УРЕ, 1988-1993. – С.119-122., Стафійчук І.В. Рекреалогія. – К.: Альтерпрес, 2006. – С. 264, Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2003. – С 352., Хорошевский А. Ю. 20 лучших экскурсий по Украине. Экономтур выходного дня. – Х.: Фолио, 2007. – С. 315., та інші. 

Дана  курсова робота містить: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури, додатки;  40 сторінки, 18 посилань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І РОЗДІЛ Теоретико-методологічні  основи досліджень рекреаційного  господарства.

1. Рекреалогія як наука. Рекреаційний потенціал.

    На  сьогоднішній день відпочинок, як і  праця, є невід’ємною складовою  життєдіяльності людини. Теоретичне осмислення процесу і методів  відновлення психічного та фізичного  стану людини стали об’єктом спеціального вивчення лише у другій половині ХХ століття, таке осмислення здійснюється в межах рекреалогії.

    Становлення рекреалогії відбувалося принаймні  у двох напрямах. Один з них представлений  теоретико-методологічними розробками в різних галузях природних і  суспільних наук, а другий полягає  в осмисленні рекреації як специфічної  сфери суспільної діяльності, пов’язаних з відновленням здоров’я людини. Акумулювавши в собі ці підходи, рекреалогія виступає сьогодні як міждисциплінарна галузь знання, що досліджує теоретичні проблеми, пов’язані з відновленням життєвих сил людини; як практика його організації; як важлива галузь господарства держави [24, стр. 5].

    Найбільш  вживаним є визначення рекреалогії (від лат. recreo – відновлюю та грец. logos  - вчення) як галузь знань про причини та способи здійснення рекреаційної діяльності як невід’ємної складової життя кожної людини та суспільства, соціально-культурні, економічні,ант ропо-екологічні механізми організації цієї діяльності та її наслідки [5,стр. 122].

    Джерелом  накопичення матеріалу для рекреалогії  виступало багато наук, проте найбіль  значущі це: географія (рекреаційна  географія), економіка, медицина  та антропоекологія.

    Рекреаційна географія – галузь географічної науки, що вивчає закономірності формування, функціонування, динаміки та розміщення територіальних рекреаційних систем усіх типів і рангів [1, стр. 51].

    Рекреалогія завдячує рекреаційній географії своїм  динамічним розвитком тому, що рекреаційна  діяльність характеризується територіальною диференціацією  та залежить від природних властивостей території. Від рекреаційної  географії рекреалогія відрізняє те, що вона є міждисциплінарною накою.

   Об'єктом  рекреалогії виступає рекреаційна система (М. Мироненко ототожнює поняття «рекреаційна система» та «рекреаційний район») як об'єктивне і соціальне утворення, яка охоплює рекреантів, природні комплекси, технічну інфраструктуру, сферу обслуговування, виробничу сферу, трудові ресурси, систему розселення. Таким чином, рекреаційна система — це комплексна геосистелга, що поєднує в собі соціальні, техногенні та природні комплекси і має своєю метою відтворення психофізіологічних сил людини. Окремі дослідники вважають об'єктом рекреалогії відпочинок як різноманітну діяльність, спрямовану на відновлення здоров'я.

    Предметом рекреалогії  є різномїтні аспекти  і об’єктивні закономірності становлення , функціонування і перспективного розвитку рекреаційних  систем загалом  та їх підсистем, включаючи основні  поняття рекреалогії (вілпочинок, рекреація, вільний  час, рекреаційна діяльність, рекреаційні ресурси, рекреаційний потенціал тощо) [24, стр. 8].

    Субєктом  в рекреалогії виступає людина з  її рекреаційними потребами.

    Одним з важливих завдань рекреалогії  є виявлення та оцінка рекреаційного  потенціалу тієї чи іншої території.

    Рекреаційний  потенціал – це сукупність історико-культурних, природних та соціально-економічних  передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.

    Також рекреалогія займається обґрунтуванням та реалізацією рекреаційного районування, забезпечуючи подальшу координацію  розвитку відповідних окремих галузей  та раціональне використання природних  рекреаційних ресурсів.

        Рекреалогія є молодою, але досить перспективною і динамічною наукою, розвиток якої буде залежите від подальшого накопичення і диференціації рекреаційних потреб.

1.2 Показники, що  характеризують рівень  розвитку рекреаційних  ресурсів території

    Важливою  теоретико-методологічною проблемою  рекреалогії є достовірність  оцінки рекреаційних ресурсів. Формування рекреаційних систем визначається рекреаційними  потребами людини і суспільства  в цілому, а їх територіальна локалізація, прив’язана значною мірою обумовлена наявністю ресурсів.

    Рекреаційні ресурси – це об’єкти і явища  природи і антропогенного походження, що мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметри  і виступають матеріальною основою  для територіальної організації  відпочинку, оздоровлення та лікування  людей, формування рекреаційних районів (центрів), іх спеціалізації та економічної  ефективності. [24, стр. 41].

    Загально  для оцінки рекреаційних ресурсів виділяють  такі складові: природні рекреаційні  ресурси, історико-культурні рекреаційні  ресурси а також важливою складовою  вважають інфраструктуру регіону (зокрема  транспорт, харчування і розміщення).

    Природні  рекреаційні  ресурси  –  це  об’єкти   і   явища   природного

    походження, що можуть бути використані для туризму,  лікування,  відпочинку, впливають  на територіальну організацію рекреаційної  діяльності,  формування рекреаційних   районів   (центрів),   їхню   спеціалізацію   та   економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини,  її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання  та виробництва курортних та туристичних послуг.

    Природні  рекреаційні ресурси -  природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, що мають комфортні  властивості для організації  рекреаційної діяльності протягом певного  часу або на постійній основі. Вони поділяються на кліматичні, бальнеологічні, біотичні, ландшафтні, природоохоронних територій, водні тощо.

      В свою чергу кліматичні рекреаційні  ресурси оцінюються враховуючи  комфортність для рекреанта (співвідношення  індивідуальних особливостей відпочиваючих  і окремих кліматичних умом). До  важливих показників кліматичних  умов відносять: мінливість погоди, яка в свою чергу ускладнює  її прогнозування на період  відпустки; показник температури  повітря (для літніх видів відпочинку  умови з середньодобовими температурами  понад +15̊С повинні зберігатися  не менше 100 днів за рік, а  для зимових – з наявністю  снігового покриву (не менше  10 см і не більше 30-40 см) понад  110 днів); режим ультрафіолетової  радіації (УФР).

      Оцінка бальнеологічних ресурсів  здійснюється на основі медико-біологічного  і технологічних підходів. При  цьому використовуються як кількісні,  так і якісні показники, покладені  в основу класифікації та типізації  бальнеологічних ресурсів.

    Так, мінеральні води поділяються за: мірою їх мінералізації - прісні (до 2 г/л), малої мінералізації (2-5 г/л), середньої мінералізації (5-15 г/л), високої мінералізації (15-35 г/л) та розсоли (більше 35 г/л, деякі джерела — більше 50 г/л). При цьому до питних лікувально-столових вод відносяться води з мінералізацією 1-10 г/л; до лікувальних — 10-15 г/л або - при наявності в них бальнеотерапевтичного вмісту миш'яку, бору та деяких інших біологічно активних елементів - понад 10 г/л. У строго дозованій кількості допускається вживання води з мінералізацією понад 15 г/л; іонним складом - хлоридні, гідрокарбонатні, сульфатні, натрієві, кальцієві, магнієві в їх різноманітному поєднанні; газовим складом - вуглекислі, йодо-бромні, сульфідні, миш'яковисті, залізисті, азотні, хлоридні, натрієві, метанові, радонові; температурою — термальні мінеральні води (37 °С); кислотністю — лужні, нейтральні, кислі тощо.