Шляхи задоволення потреб дітей та молоді у процессі рекреаційної діяльності.

    3.2. Виховання юних рекреантів 

    Формування, зміцнення та відновлення здовор’я підростаючого поколяння, збереження майбутнього нації – одне з основних завдань держави. Особливо актуальним воно є щодо дітей та підлітків, оскільки негативний екологічний вплив навколишнього середовища, неефективність системи охорони здоров’я, зниження життєвого рівня переважної більшості родин призвели до погіршення здоров’я людей від самого народження.

    На  відпочинку здійснюється перевірка і загартування таких морально-вольових якостей, як чесність, скромність, організованість, дисципліна,  чуйність, доброта, принциповість, дружба, товаристськість, відповідальність, акуратність і багато інших. Наприклад у поході діти знаходяться в таких умовах, коли кожен з них надає допомогу своєму товаришу, одночасно приймаючи допомогу від нього. Специфічна особливість туристичних походів дає змогу підліткам реалізувати таку потребу, як пошук автономії в малому колективі. Крім цього складності побуту у поході, діяльність туристичного гурту за законами "Один за всіх, всі за одного" дозволяє підліткам більш критично відноситись до оцінки якостей товариша, цим самим реалізувати потребу підлітків у дружбі.

      Трудове виховання підлітків під час походів базується на діяльності по задоволенню вітальних (життєво необхідних) потреб: в їжі, у відпочинку, у сні тощо. Вітальні потреби, як стверджують психологи, знаходяться в основі ієрархії потреб, останні рівні якої складають соціальні потреби, в тому числі і потреба в суспільно корисній роботі. В умовах повсякденного життя вітальні потреби задовольняються за допомогою діяльності батьків і родичів дитини. А в процесі туристичних походів-працею самих підлітків.

    Як  свідчить досвід, у більшості підлітків  не сформовані знання, вміння та навички праці по самообслуговуванню — приготування їжі, раціонального відпочинку після тяжкої праці, правильної організації ночівлі тощо, хоча більшість з них вважають, що вони все знають і вміють. Це свідчить про те, що підлітки схильні до переоцінювання своїх можливостей у начебто відомій сфері діяльності.

    Організація праці по задоволенню вітальних  потреб у багатоденних походах передбачає розгалужене, гнучке самоврядування дітей. Гнучкість самоврядування досягається  шляхом обов'язкової періодичної зміни посад у різних туристично-краєзнавчих циклах. Перш за все самоврядування, яке дозволяє здійснювати роботу по задоволенню вітальних потреб, потребує організації праці за постійними посадами: скарбник, завгосп з харчування, завгосп із спорядження, реммайстер, санітар; і черговими посадами: кухар і відповідальний за вогнище. Але для розширення самостійності підлітків, забезпечення зайнятості усіх членів туристичної групи, кожен отримує конкретну адміністративно-господарську посаду. Таке самоврядування дозволить підліткам випробувати себе в різних сферах діяльності, задовольнити потреби в самоутвердженні, у дорослості, у самостійності тощо. Збільшення уваги до результату праці кожного, яка здійснюється для покращення життєвого стану групи, приводить до того, що розвиток у підлітків суспільної спрямованості праці розгортається як усвідомлення ними потреб, спільних для всіх членів колективу. В результаті це приводить до формування у дітей особистих суспільно значущих потреб — потреба у взаємодії, взаємодопомозі, взаємозахисті; потреба в ствердженні себе в колективі як повноправного члену тощо.

    Базуючись на виконанні елементарних дій по охороні природи, (прибирання місця  біваку) доцільно поступово розширювати  природоохоронну роботу школярів у  туристично-краєзнавчій діяльності. До такої роботи слід віднести:

    — здійснення допомоги лісничим у очищенні лісу;

    — налагодження місць гніздування  птахів;

    — облаштування годівниць для диких  тварин;

    — зберігання старих дерев, куп хмизу, як місць для гніздування птахів, укриття дрібних звірів;

    — створення загорож навколо мурашників, їх розселення;

    — розчищення джерел і струмків тощо.

    Якісне  виконання такого роду роботи не можливе  без почуття відповідальності, емоційного піднесення від спілкування з  природою. Останнє, в свою чергу, є основою естетичного виховання: виховує у учнів відчуття прекрасного, любов до природи. Спостереження за картинами природи під час походів збагачують емоції, здійснюють благодійний вплив на почуття, міркування, уяву, мову учнів. Це сприяє виконанню порівнянь з творами мистецтва.

    Туристично-рекреаційна діяльність значно розширює можливості спілкування підлітків із однолітками та дорослими. Особливості діяльності дозволяють педагогу бути постійним учасником або спостерігачем спілкування підлітків. Це допомагає йому виправляти лексику школярів, регулювати напрямки бесід учнів, вчасно запобігати конфліктам, формувати етику спілкування з друзями та недругами. В той же час спільна діяльність зближує підлітків та дорослих, сприяє виникненню неформального спілкування між ними, правильне використання якого дозволяє педагогу більш активно впливати на виховання дітей.

    Фізичне виховання здійснюється з метою  сприяння гармонійному розвитку форм і функцій організму, укріплення здоров'я і творчого довголіття людини. Аналізуючи можливості різних форм туристично-рекреаційної діяльності у фізичному вихованні, треба зазначити, що найбільший ефекту розвитку фізичних якостей мають спортивні походи з різних видів туризму. У процесі походів удосконалюються такі якості, як сила, спритність, гнучкість і головне - витривалість.

    Сьогодні , як ніколи гостро стоїть проблема переорієнтування змісту освіти в бік оздоровлення дітей, створення умов для повноцінного, всебічного розвитку особистості. Сприяти розв’язанню цієї проблеми на рівні навчальних закладів може раціональна організація систами фізичного виховання, в тому числі використання дитячого туризму. 
 
 

    ВИСНОВКИ 

    Метою моїх досліджень є задоволення потреб  дітей та молоді у процессі рекреаційної діяльності та практичне доведення специфіки соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу.

    В процесі реалізації мети були вирішені наступні завдання:

1. Розглянуто теорітичні основи щодо дитячої та підліткової рекреації.

    Таким чином дитяча рекреаційна послуга – це будь-яка діяльність чи вигода, яку надають дітям або підліткам на спеціалізованих територіях поза місцем їх постійного проживання, й у вільний від навчання час, щоб відновити їх фізичні та психологічні сили, задовольняючи спортивні, оздоровчі, пізнавальні інтереси .

    Рекреаційні потреби дитини - це потреби у відновленні і розвитку фізичних і психічних сил дитини, в її фізичному, інтелектуальному і духовному вдосконаленні.

    Вивчення тільки вікових змін має обмежене значення і повинно доповнюватися змістовним аналізом, відображенням закономірностей розвитку людини, серед яких найбільш важливим є те, що динаміка розвитку не визначається якоюсь однією ознакою, а пов'язана із сукупністю діючих факторів. Виходячи з цього більш доцільним є вивчення індивідуальних особливостей вікового розвитку, а обумовлюється це тим, що властивості нервової системи як характеристики індивідуальних особливостей є задатками в розвитку тих інших рухових здібностей.

      2)    Проаналізовано стан дитячої та підліткової рекреації   в дитячому закладі оздоровчого типу.

    Пропозиції  до розв’язання проблем пов’язаних з вихованням дітей та підлітків до рекреаційно-туристичної діяльності У зв'язку з цим конче потрібні координація діяльності всіх міністерств і відомств, проведення протекціоністської (передусім фінансової) політики з боку держави. Це насамперед упровадження спеціалізованих навчальних туристських програм залежно від вікових та освітніх особливостей дітей та підлітків, виконання програми оздоровлення та фізичного загартування підростаючого покоління.

    Основою оздоровлення дітей являється дитячий  заклад оздоровлення та відпочинку – це постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

3) запропоновано пропозиції до розв’язання проблем пов’язаних з вихованням дітей та підлітків, та шляхи удосконалення рекреаційних послуг. Щоб цю проблему необхідно переорієнтувати зміст освіти в бік оздоровлення дітей, створети умови для повноцінного, всебічного розвитку особистості. Сприяти розв’язанню цієї проблеми на рівні навчальних закладів може раціональна організація систами фізичного виховання, в тому числі використання дитячого туризму.

    В результаті було встановлено, що дитячий  оздоровчий заклад – унікальна позашкільна  установа, що водночас лікує, виховує та сприяє соціалізації дитини.

    Існують соціально-педагогічні умови розвитку дитини у виховному процесі дитячого оздоровчого закладу. Це перш за все:

      - збереження та зміцнення здоров’я вихованців. Лише здорова дитина спроможна й готова до активної творчої діяльності та розв’язання психологічних проблем, які виникають у житті.

      - створення сприятливого морально-психологічного клімату, здорових міжособистісних стосунків в колективі, тобто забезпечення умов захищеності кожного його представника.

    Основою розвитку особистості дитини є свобода  вибору, свобода бажань і дій, задоволення  могутньої потреби оздоровлення, пізнавальної діяльності та спілкування.

Отже  під ринком рекреаційних послуг слід розуміти систему економічних  відносин, що відображає діяльність суб’єктів курортно-рекреаційної сфери з приводу виробництва, обміну, розподілу та споживання курортно-рекреаційних продуктів з метою задоволення потреб цільових ринків 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

    1. Азарова І.В. Темпи приросту  швидкісно-силових якостей у дітей молодшого та середнього віку: Канд. дис. Омськ, 1983. - 156 с.

    2. Кусков. А.С., Голубева В.Л,. Одинцова Т.Н. Рекреаційна географія : Учбово-методичний комплекс.- Мсква, 2005 – 496с.

    3. Мальська М.П., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.

    4. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.

    5. Бальсевіч В.К. Феномен фізичної  активності як соціально-біологічна проблема / / Вісн. філос. 1981, № 8, 78-79с.

    6. Бальсевіч В.К., Запорожаном В.А.  Фізична активність людини. Київ, - 222с.

    7. Роїна О.М. Туристична діяльність / Нормативна база : КНТ, 2005. – 448с.

    8. Грабовський Ю.А. Спортивний туризм : навч. Посібник для вузів/ Тернопіль, 2008. – 304с.

    9. Властовскій В.Г. Пришвидшення  росту і розвитку дітей. М., 1976. - 297 с. 

    10. Федорченко В.К., Дворова Т.А. Історія туризму в Україні. – К., 2002. 
Туризм у ХХІ столітті. – К., 2001. Енциклопедія туриста. – М., 1993.

    11. Годфруа Ш. Що таке психологія. У 2 т. - М.: Світ, 1986. - 496 с. 

    12. Іванов А.І. Вікові особливості формування техніки плавання з моноластом: Канд. дис. Омськ, 1987. - 149 с.

    13. Ільїна М.Н. Зв'язок здатності до прояву витривалості та вольового зусилля з деякими психофізіологічними і псіховозрастнимі характеристиками людини: Автореф. канд. дис. Л., 1976. -15 с.

    14. Лейтес Н.С. Проблеми співвідношення вікового та індивідуального у здібностях школярів / / Поступ. психол. 1985, № 1, 9-18 с.

    15. Попков В.М. Вікові особливості освоєння техніки кругового педалювання / / Науково. тр. СібГАФК. 1995, 112-119 с.

    16. http://revolution.allbest.ru/sport/00029077_0.html

    17.http://teacher.at.ua/publ/43-1-0-1322