Шляхи задоволення потреб дітей та молоді у процессі рекреаційної діяльності.

    У результаті можна констатувати, що динаміка розвитку не визначається якоюсь однією ознакою, а пов'язана із сукупністю діючих факторів. Це підтверджує теоретичне положення про те, що тестовані професійно важливі якості і властивості не грають самостійної ролі, а повинні доповнюватися знанням індивідуально-психологічних ознак (задатків).

    Отже, знання закономірностей індивідуального  розвитку дає можливість більш доцільно розставляти акценти в процесі багаторічної індивідуальної підготовки і певною мірою керувати процесом формування морфофункціональних систем людини, особливо в дитячому та підлітковому віці. Одночасно вивчення індивідуальних варіантів розвитку - адекватний та ефективний шлях дослідження програм вікового розвитку здібностей.

    Таким чином вивчення тільки вікових змін має обмежене значення і повинно доповнюватися змістовним аналізом, відображенням закономірностей розвитку людини, серед яких найбільш важливим є те, що динаміка розвитку не визначається якоюсь однією ознакою, а пов'язана із сукупністю діючих факторів. Виходячи з цього більш доцільним є вивчення індивідуальних особливостей вікового розвитку, а обумовлюється це тим, що властивості нервової системи як характеристики індивідуальних особливостей є задатками в розвитку тих інших рухових здібностей.  
 
 
 
 

    РОЗДІЛ  II. Сучасний стан дитячої та підліткової рекреації 

    2.1. Рекреаційна діяльність дітей  та підлітків 

    Спочатку  дамо визначення терміну рекреаційна діяльність. Рекреаційна діяльність дітей та підлітків — це один із комплексних видів життєдіяльності дитини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.

    Рекреаційна діяльність дітей та підлітків визначається трьома чинниками: рекреаційними потребами, рекреаційними ресурсами і наявними грошовими ресурсами.

    Рекреаційна діяльність є більш диверсифікованим видом господарської діяльності. Нині фактично всі галузі господарства так чи інакше втягнуті у надання послуг із відпочинку і лікування. Окремі з них, наприклад транспорт, агропромисловий комплекс, будівництво і ремонт, комунальне господарство, охорона здоров'я, соціальна допомога тощо, з кожним роком розширюють власну діяльність у сфері рекреації і туризму.

    Види  рекреаційної діяльності надзвичайно  диверсифіковані. Це пов'язано з  її багатоманітністю, складністю і комплексністю. Багато видів рекреаційних знань все більше комбінуються на певній території у просторових і часових межах відпочинку однієї людини. Для них характерна певна добова, тижнева і сезонна ритмічність. Окремі види рекреаційної діяльності доволі чітко диференціюються на певні рекреаційні заняття, до яких належить виділена в просторі і часі рекреаційна діяльність у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, відвідання музею, екскурсія по місту тощо).

    У цілому можна видокремити такі види рекреаційної діяльності для дітей та підлітків: лікувально-курортна, оздоровчо-спортивна, пізнавальна, розважальна. У наш час абсолютно чітко їх диференціювати не можливо. Це пов'язано з тим, що взаємопроникнення різних видів рекреаційної діяльності нині є велінням часу. Орієнтуючись із тих чи інших причин на якийсь один основний вид рекреаційної діяльності, відпочиваючі хотіли б максимально наповнити свій вільний час всіма доступними їм видами.

    Лікувально-курортна рекреаційна діяльність базується на використанні природних ресурсів: клімату, мінеральних лікувальних вод, грязей, озокериту, соляних шахт, кумисолікування та їх поєднання. Цей вид рекреаційної діяльності за своєю сутністю має бути найбільш регламентованим. Лікарські приписи, суворий режим, кліматичні, регіональні, вікові, статеві та інші обмеження роблять лікувально-курортну діяльність діяльністю найбільш закритого характеру. Разом з тим дозовані інші види рекреаційної діяльності можуть суттєво доповнювати цей вид, створюючи додатковий лікувальний ефект для дітей.

    Оздоровчо-спортивний вид рекреаційної діяльності є найрізноманітнішим. У ньому переважає діяльність біля води та у воді. Більшість підлітків віддають перевагу купанню і загорянню на пляжі. Купально-пляжна діяльність дає змогу підліткам на найлокальнішій з можливих територій отримувати найрізноманітніші послуги (купання, сонячні ванни, харчування тощо).

    Пізнавальна рекреаційна діяльність належить практично до всіх інших видів як "вмонтований" елемент. Разом з тим є і суто пізнавальні її види. Потреба в них зростає із підвищенням освітньо-культурного рівня дітей, розвитком їхнього інформаційного і транспортного забезпечення. Це огляд архітектурних ансамблів, культурно-історичних пам'яток, розкопок давніх цивілізацій, природними феноменальними об'єктами, явищами і процесами, видатними спорудами тощо.

    Розважальна рекреаційна діяльність теж є частиною всіх інших її видів. Необхідність "убити" вільний від лікувальних процедур час особливо виразно виявляється при стаціонарному санаторно-курортному виді діяльності, відпочинку біля води і міських видах відпочинку. Напевно, для багатьох дітей та підлітків внутрішньою неусвідомленою потребою є необхідність десь витрачати, навіть без будь-якої користі, свій вільний час на розваги.

    Майбутнє  кожної держави — це її підростаюче  покоління. Діти й підлітки становлять 21,5 %, або близько 11 млн чол., загальної кількості населення України. Виходячи з цього, постає потреба вироблення системного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духовному й фізичному розвитку підростаючого покоління, виховання у нього почуття громадської свідомості та патріотизму.

    Значна  увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї категорії населення країни. Так, упродовж 2008 р. в різних типах оздоровчих закладів усіх форм власності відпочивали понад 3 млн дітей і підлітків, близько 50 тис. школярів і студентів здійснювали туристські подорожі за кордон. Крім того, екскурсійні послуги надано 3,5 млн дітей та підлітків.

    Серед туристських підприємств, які спеціалізуються  на молодіжному туризмі, найбільшим залишається AT «Супутник-Україна». Незважаючи на те що система ринкових відносин зруйнувала монополію «Супутника» на цей вид туризму, він є одним з провідних у цій сфері. У системі «Супутника» близько 40 підрозділів, які працюють в усіх регіонах країни, укомплектовані професійними кадрами і мають власну матеріальну базу: у Києві — готель «Мир», у Луганську — «Дружба», в Одесі — «Юність», туристські комплекси в Запорізькій та Черкаській областях, молодіжний центр «Верховина» в Закарпатській області, власний автобусний парк. AT «Супутник-Україна» має всі можливості для якісного обслуговування дітей та молоді на туристських маршрутах України і відпочинку та оздоровлення молоді за кордоном.

    Пропозиції  до розв’язання проблем пов’язаних з вихованням дітей та підлітків до рекреаційно-туристичної діяльності У зв'язку з цим конче потрібні координація діяльності всіх міністерств і відомств, проведення протекціоністської (передусім фінансової) політики з боку держави. Це насамперед упровадження спеціалізованих навчальних туристських програм залежно від вікових та освітніх особливостей дітей та підлітків, виконання програми оздоровлення та фізичного загартування підростаючого покоління. 
 
 
 

    2.2. Субєкти ринка рекреаційних послуг  для дітей та підлітків 

    Найбільш розвиненими суб'єктами рекреаційних послуг для дітей та підлітків є установи лікувально-оздоровчого відпочинку. До них відносяться санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, будинки відпочинку, пансіонати та бази відпочинку. За тривалий період розвитку санаторно-курортної справи було створено понад 8 000 закладів лікувально-оздоровчого відпочинку. Установи лікувального відпочинку - санаторії, санаторії-профілакторії та пансіонати з лікуванням, а також окремо функціонуючі курортні лікарні, водо- грязелікарні, вони мають у своєму розпорядженні самої потужної матеріальної базою. Це обумовлено тим, що відпочинок рекреантів у них поєднується з лікуванням, яке вимагає серьйозного медичного обладнання.

    Медичне оснащення санаторіїв залежить від двох причин: основних природних лікувальних факторів, які застосовуються в оздоровниці, і від її профілю. За домінуючого природні лікувальні ресурси курорти діляться на кліматичні, де основним лікувальним фактором виступає біоклімат, бальнеологічні, в яких лікування грунтується на застосуванні мінеральних вод, і грязьові. Можливо поєднання різних природних ресурсів на курортах: кліматобальнеологічні або кліматогрязевие, кліматобальнеогрязеві курорти.

    Профіль санаторію визначається захворюваннями, які в ньому лікують: туберкульозні, нервові, шлунково-кишкові, кардіологічні, органів дихання і т.д.  
Санаторії мають найбільш розвинену матеріальну базу і, як правило, найбільшу територію. Сама велика зона - лікувальна, в якій розміщуються спальні і лікувальний корпуси, зимовий і літній спорткомплекси, їдальня, дозвільний центр, кліматосооруженія і великий санаторний парк. Спальні корпуса представляють собою готельний комплекс з усім необхідним оснащеням . Їдальня відрізняється від ресторану обов'язковим наданням відпочиваючим відповідного дієтичного харчування.

    Лікувальний корпус складається з декількох відділень (функціональної діагностики, фізіотерапії, тепло-та світлолікування, інгаляторію, психотерапії, лікувальної фізкультури, механотерапії, гідропатії і т.д.) і кабінетів (массажа, голковколювання, мануальної терапії, галотерапія, « гірське повітря », стоматологічного та ін), а також водолікарні з ваннами, душовими кабінами і басейнами, питним бюветом і грязелікарнею. Багато санаторіїв з медичного оснащення наближаються, а іноді і перевершують медичні клініки. Дозвільний центр зазвичай включає бібліотеку, ігротеку, кіноконцертний і танцювальний зали. На території лікувальних зон розташовуються кліматосооруженія (климатопавильон з аеросолярієм, лікувальний пляж, теренкури).

    У санаторії найбільшу кількість обслуговуючого персоналу по відношенню до установ рекреаційної мережі: лікарі-курортологи відмінності в них спеціальностей, медсестри, фахівці з дієтичного харчування,  аніматори, які займаються організацією дозвілля дітей та підлітків, гідрогеологи, що стежать за роботою свердловин з мінеральною водою, працівники бухгалтерії, санаторного транспорту, майстерень та інших побутових служб.

    Останнім часом чітко стала виявлятися тенденція до розширення санаторної мережі в безпосередній близькості від великих міст з орієнтацією на лікування місцевого населення. Санаторії створювалися в основному, як підприємства цілорічного відпочинку. Цикл лікування в них складав від 21 до 24 днів. В даний час сроки лікування більш різноманітні. Можливо скорочення лікування до однієї-двох тижнів.

    Пансіонати з лікуванням мають дещо меншу лікувальну базу в порівнянні з санаторіями, але якщо вони перебувають у великих курортних зонах, мають в своєму розпорядженні курортними поліклініками, то можуть збагачувати курс лікування відпочиваючих прикріпленням до цих поліклінікам.  
Мережа закладів відпочинку включає будинки відпочинку, пансіонати і бази відпочинку. Будинки відпочинку з'явилися в 20-х роках XX ст., Відразу після Жовтневої революції. Пансіонати отримали розвиток тільки після Великої Вітчизняної війни. Ці заклади орієнтовані на оздоровчий відпочинок населення. Спочатку в них відпочивали тільки дорослі, але поступово вони перепрофіліровалісь на сімейний відпочинок з дітьми. Тривалість відпочинку в пансіонатах становила 12 або 24 дні. В даний час термін перебування відпочиваючих у них необмежений. Багато хто користується послугами цих ділянок для відпочинку у вихідні дні.

    Як і санаторії, будинки відпочинку і пансіонати мають достатньо розвинену матеріально-технічну базу, що складається зі спальних корпусів, їдальні, кіноконцертного і танцювального залів, ігротеки, бібліотеки, спорткомплекса і декількох лікарських кабінетів (терапевтичного, стоматологічного, масажу, аеросолярій) . Багато будинків відпочинку і пансіонати мають басейни, сауни, тенісні кортати, човнові станції, прокат спортінвентарю. За їх території прокладаються доріжки здоров'я, а в околицях - маршрути ближнього туризму.  
Послуги, які надаються в цих установах, варіюються в широких межах, залежно від класу і приналежність цих підприємств. Кількість обслуговуючого персоналу в цій установі , менше, ніж у санаторіях.

    Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом школярів віком від 6 до 14 років, який створюється на час літніх і  зимових канікул профспілковим  спільно з підприємствами, закладами  і організаціями. Розміщуються табори, як правило, за змістом маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж приміщення пансіонатів, санаторіїв, туристичних закладів, а також в наметових містечках. Термін перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів охорони здоров’я, природньо-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх 7-8 днів, зимових 8-10днів, весняних 10-12 днів.

      В Україні різноманітними формами  оздоровлення і відпочинку охоплено  понад 7 млн. вихованців дитячих  дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх  шкіл та професійно-технічних  училищ. В роботі дитячих оздоровчих  таборів розумно пропонується  відпочинок, праця і спорт, з пізнавальною, систематичною, технічною творчістю школяра, спорт, з пізнавальною естетичною технічною творчістю школяра, педагогічною, продумана організація тимчасового дитячого колективу з індивідуальним охопленням кожної дитини різними видами діяльності.