Природно-рекреационный потенциал Украины

      Відповідно  до поставлених завдань слід визначати  критерії економічної оцінки ПРП. В першому випадку продуктивність рекреаційних ресурсів, в другому - народногосподарський ефект від їх використання.

      Продуктивність  рекреаційних ресурсів виражається  за допомогою науково обґрунтованих  норм споживання природних ресурсів рекреантами, для лікування і  відпочинку яких в певний період часу достатньо їх запасів. Норми споживання того чи іншого ресурсу різні і залежать від специфіки ресурсів, тривалості лікування або відпочинку. Норми являють собою знаменник, який дозволяє кількісно порівняти якісно різні види природних ресурсів.

      Показником  продуктивності ПРП виступає кількість  людей, яким можна надати лікування, відпочинок і туристичні послуги виходячи з запасів природних рекреаційних ресурсів регіону за один рік. Цей показник дозволяє не тільки кількісно порівняти рекреаційні ресурси, але і виразити можливості рекреаційного використання різних видів ресурсів і їх суми. Отримавши, таким чином, кількісний вираз можливостей рекреаційного використання природних ресурсів регіону, можна охарактеризувати величину його природного рекреаційного потенціалу.

      Виділяють наступну ієрархію ПРП:

сукупний  ПРП регіону-потенціал субгалузей рекреації 1 рангу (санаторно-курортне лікування, туризм і відпочинок)

потенціали  субгалузей рекреації II рангу (бальнеопитне-, грязе-, озокерито- і кліматолікування, тривалий відпочинок і туризм, короткочасний відпочинок)

потенціали  окремо взятих родовищ рекреаційних ресурсів, рекреаційних місцевостей.

      Методика  оцінки ПРП в натуральних показниках включає кілька етапів. На першому  оцінюються потенціали родовищ рекреаційних ресурсів, зон туризму і відпочинку. Сума отриманих результатів дає потенціали субгалузей рекреації різних рангів і сукупний ПРП регіону. Оцінка потенціалів окремих родовищ одноякісних ресурсів (мінеральних вод одного бальнеологічного типу, однотипних лікувальних грязей і т.д.) обчислюється за формулою;

П^б_k = V_k/n_kw 

де     П^б_k - природний  потенціал  родовища  або  групи родовищ кого виду, чол./рік;

V_k -сумарні запаси ресурсу, од./рік;

n_k           норма    споживання    ресурсу    на    один    курс

споживання, од.;

w - часовий коефіцієнт (для оцінки ПРП субгалузей, які використовують невідновлювані природні ресурси). Як   вихідні    дані    для    оцінки    потенціалів  родовищ лікувальних рекреаційних ресурсів використовують показники об'єму балансових експлуатаційних запасів родовищ лікувальних мінеральних вод, грязей.

      Потенціал озокеритолікування визначається кількістю  отриманого з рудної маси медичного  озокериту. Вихідними даними для  визначення потенціалів кліматолікування, туризму і відпочинку служать  показники площі територій, придатних  для відповідних видів рекреаційного використання.

      Природний рекреаційний потенціал субгалузей, які використовують рекреаційні  ресурси з площинним характером поширення, розраховується за допомогою  наступних формул. Так, природний  рекреаційний потенціал кліматолікувальної місцевості визначається за формулою:

Пnk=SkNT/t

Де –  Пnk – потенціальна рекреаційна ємність кліматолікувальних          місцевостей  - ПРП кліматолікування, чол./рік;

Sk – площа   курортних   лісів   в   кліматолікувальних

місцевостях, га;

N – норматив    гранично   допустимих    рекреаційних

навантажень на ландшафти, чол./рік;

Т – тривалість   сприятливого   для   кліматолікування

періоду, дн./рік;

t – тривалість курсу кліматолікування, дн.

      Таким чином, під природними рекреаційними ресурсами розуміються природно-територіальні комплекси, їх компоненти і властивості, такі як привабливість (аттрактівность), контрастність і чергування ландшафтів, екзотичність, унікальність, розміри і форми об'єктів, можливість їх огляду[16]. В свою чергу, природно-рекреаційний потенціал – це сума максимальних місткостей окремих природних комплексів, які характеризуються площинними або лінійними вимірами, певними природними параметрами і допущеним рекреаційним навантаженням[7, c.88]. 
 
 

2. Характеристика  рекреаційних ресурсів

 

      Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності. [10]

      Про потреби населення в організованих  рекреаційних територіях, які б спеціалізувалися на окремих видах рекреаційної діяльності, почали говорити на початку 70-х років  ХХ ст. Сьогодні рекреація постає як глобальне явище, що має стабільні темпи зростання, тому її вважають одним із найперспективніших напрямів суспільно-економічного розвитку. Рекреація як біологічна функція виявляється на конкретній території шляхом дії об’єктивних умов та суб’єктивних чинників, які забезпечують переваги її розвитку на цих територіях.

      Природні  рекреаційні ресурси - це особливості  природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні  об'єкти.

      Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні  об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Фактори привабливості рекреаційно-туристичних  ресурсів:

• 31,1% - природа,
• 28,5% - клімат,
• 14,5% - мистецтво,
• 11,3% - історія,
• 7,7% - харчування,
• 3,7% - архітектура,
• 3,2% - релігія.

До основних видів рекреаційних ресурсів належать:

      1) узбережжя теплих морів; 

      2) береги річок, озер та водосховищ;

      3) лісові та лучні масиви;

      4) передгір'я та гірські країни;

      5) міста - столичні та історичні центри;

      6) міста-курорти або курортні місцевості;

      7) релігійно-культові комплекси та  окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;

      8) давні міста, фортифікаційні споруди  (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

      Поняття “рекреаційні ресурси” є набагато ширшим від поняття “туристичні ресурси”, оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал. Зупинимось на найбільш важливих складових саме природного потенціалу.[11]

      В Україні є великі рекреаційні  ресурси, які мають міжнародне значення. Уся територія України характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності[14, c.66].

      Урізноманітнення  та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення  нових рекреаційних територій, а  основа їхнього виділення – конкретні  ландшафти з індивідуальним набором  сприятливих для відпочинку характеристик та природних умов. Оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяють ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожній ландшафтній місцевості та правильному виділенню профілю рекреаційної зони. Природні умови з огляду на їхню циклічність та періодичність необхідно розглядати окремо для зимових та літніх видів відпочинку.[13]

      Основа  територіальної організації туризму  – наявність на цій території  рекреаційних ресурсів. Виділяють такі їхні типи: природні, історико-культурні та соціально-економічні.

      Природні  рекреаційні ресурси формують компоненти ландшафтних комплексів. Їхні властивості  повинні мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб’єкта рекреації.

      Рельєф  залежно від ступеня розчленованості  сприяє формуванню пішохідного, гірськолижного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.

      Кліматичні  характеристики повинні враховувати  сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь іонізації. Кліматичні дані є основою для розрахунку середньорічної кількості сприятливих для кліматотерапії днів.

      Гідрологічні  складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Потенційні експлуатаційні запаси термальних вод у цілому по Україні за способами експлуатації становлять:

• при фонтанному способі – 23,2 тис.м3/добу,
• насосному – 125 тис.,
• з підтримкою пластових тисків – 273 млн. м3/добу[14, c.67]..

      Гідротермальна енергія досягає 687,2 млн. і 441 млн. Гкал/добу. Термальні води розміщені в Україні у двох артезіанських басейнах – Причорноморському і Закарпатському.

      Ріки, озера, ставки, водосховища створюють  можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Крім того, до водних плесів тяжіють водоплавні птахи, які є об’єктом спортивного мисливства. Наявність підземних мінеральних вод, пелоїдів свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації на цій території. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.

      Лісові  рекреаційні ресурси є однією з головних умов для визначення та формування рекреаційних зон. Важливе  значення має ступінь благоустрою  лісових територій, їхній видовий  та віковий склад, продуктивність, загальна залісненість території. Рекреаційне використання лісових ресурсів здебільшого залежить від їхньої приуроченості до відповідних місцевостей. Характеристики лісових ресурсів необхідні для територіальної організації оздоровчих видів рекреації.

      Компоненти  ландшафтних комплексів, їхні властивості можуть сприяти, обмежувати або перешкоджати організації чи проведенню рекреаційної діяльності. Ландшафт комплексно відображає потенційні властивості природного середовища, тому для будь-якого проекту необхідне ландшафтне обґрунтування.

      Історико-культурні рекреаційні ресурси мають пізнавальне значення і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля – основа життєдіяльності етносу, тому пам’ятки культури, історії, архітектури, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів, адже людині завжди було притаманно цікавитися культурою та надбанням інших етнічних груп.

      Соціально-економічні рекреаційні ресурси беруть участь у рекреаційній діяльності побічно. Вони формують матеріально-технічну базу перспективної території. Економічні параметри “продукції” рекреаційної діяльності залежать від різновиду рекреаційного ресурсу, його місцезнаходження, транспортної доступності, технології використання та екологічних характеристик, стану рекреаційного середовища.